Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22- 9601 /10 Головуючий у 1 інстанції: Маврешко В.В.
Суддя-доповідач: Краснокутська О.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2010 року м . Запоріжжя
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі
Головуючого: Пільщик Л.В.
суддів : Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
при секретарі Петровій О.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1 на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 22 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Якимівської районної ради Запорізької області, третя особа – Якимівська центральна районна лікарня, про поновлення на роботі та оплаті вимушеного прогулу, -
ВСТАНОВИЛА :
У серпні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Якимівської районної ради Запорізької області, третя особа – Якимівська центральна районна лікарня, про поновлення на роботі та оплаті вимушеного прогулу.
В позовній заяві зазначав, що він працював на посаді головного лікаря Якимівської центральної районної лікарні з 23 липня 1985 року. Рішенням Якимівської районної ради № 12 від 22 липня 2010 року ОСОБА_1 звільнено з роботи в зв’язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров’я, який перешкоджає продовженню даної роботи, за п. 2 ст. 40 Кодексу Законів про працю України. Зазначене рішення вважає незаконним та таким, що порушує його трудові права.
Посилаючись на зазначене, просив суд скасувати рішення районної ради про його звільнення ,поновити його на посаді головного лікаря та стягнути оплату за час вимушеного прогулу.
Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 22 жовтня 2010 року в задоволені позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 51гривні і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з’ясування обставин справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті його позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду 0- зміні в частині судових витрат за такими підставами.
Згідно до статті 40ч.1 п.2) КзпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров”я,які перешкоджають продовженню даної роботи.
З матеріалів справи видно,що позивач ОСОБА_1 прцював на посаді головного лікаря Якимівської центральної районної лікарні з 23 липня 1985 року. Рішенням Якимівської районної Ради Запорізької області №12 від 22 липня 2010року він був звільнений з роботи на підставі п.2)ч.1 ст.40 КЗпП України у зв”язку із невідповідністю займаної посади за станом здоров”я,який перешкоджає продовженню роботи.
Відмовляючи позивачеві у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним рішення районної ради, поновлення на роботі і стягнення оплати за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив із того,що звільнення позивача за станом здоров”я здійснено обґрунтовано і у відповідності до вимог закону.
Такі висновки відповідають встановленим обставинам справи і здобутим доказам.
Так, згідно до висновку ОМСЕК№3 від 30 жовтня 2009 року(а.с.156) ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності загального захворювання безстроково. Згідно висновку про умови та характер праці ОСОБА_1 необхідними умовами його праці є відсутність відряджень,психоемоційних навантажень.
Із рішення Якимівської районної ради про звільнення позивача з роботи видно,що підставами для звільнення стало те,що за станом свого здоров”я позивач не зможе виконувати функції керівника лікарні,як пов”язані із підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням,є інвалідом 2 групи.
Згідно індивідуальної програми реабілітації інваліда(а.с.68) з урахуванням безпеки для здоров”я ОСОБА_1 можливість поновлення його трудової діяльності обумовлена створенням відповідних належних умов,зокрема, без відряджень, нічних змін, що для лікаря і керівника лікарняної установи не може бути виключено за характером його професійної і посадової діяльності ,тому переведення його на іншу роботу,зокрема хірургом,неможливо.
Представник позивача пояснив у засіданні судової колегії , що вимоги про поновлення на роботі пред”явлені на підставі нанесеної позивачу образи звільненням,оскільки він працював на посаді головного лікаря з 1985 року.
Враховуючи зазначене, судова колегія приходить до висновку про те,що звільнення позивача з роботи на підставі п.2ч.1ст.40 КЗпП України здійснено у відповідності до вимог закону, а рішення суду є правильним,оскільки судом повно і всесторонньо з”ясовані обставини справи,що мають для неї значення, висновки відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами судом визначений правильно, норми матеріального права не порушені і застосовані вірно, постановлено постановлено законне і обґрунтоване рішення по суті спору.
Доводи апеляційної скарги про те,що згідно до листа КУ „Обласний центр медико-соціальної експертизи”, а також довідки позивач може продовжувати виконувати обов”язки головного лікаря ЦРЛ, є неспроможними,оскільки він є інвалідом 2 групи і з матеріалів справи видно,що за 11 місяців,що передували звільненню позивача з роботи, він через хворобу був відсутній на роботі 151 день,що підтверджується рішенням Постійної комісії з питань охорони здоров”я та соціального захисту населення №2 від 19 липня 2010року(а.с.27),ксерокопіями лікарняних листів(а.с.29-37) та іншими доказами, що унеможливлює подальшу роботу позивача як на посаді головного лікаря лікарні, так і лікаря - хірурга.
Постановляючи правильне рішення по суті спору, суд першої інстанції разом із тим у порушення вимог ст.4 п.1 Декрету Кабінету міністрів України „Про державне мито”, згідно до якого від сплати державного мита звільняються позивачі - робітники та службовці- за позовами,що випливають з трудових правовідносин., стягнув з позивача на користь держави судовий збір в сумі 51 гривні, тому в цій частині рішення суду підлягає зміні з виключенням із резолютивної частини висновків про зазначене.
Згідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права.
Керуючись ст. ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 22 жовтня 2010 рокупо даній справі змінити.
Виключити із резолютивної частини рішення висновки суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави держмита в сумі 51 гривні.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді