Справа №22 -11688|10 Головуючий у 1 інстанції Дьомич Л.М. Категорія 41 Доповідач Кривохижа В. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючого: Полежая В.Д.
Суддів: Голованя А.М.
Кривохижі В.І. при секретарі Дімановій Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 грудня 2009 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2008 року ОСОБА_3, діючи в своїх інтересах і в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2, треті особи: КП «Житлово-експлуатаційна контора №15», КП «Кіровоградагробудіндустрія», Кіровоградська міська рада, про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням.
Зазначала, що 13 березня 2002 року на підставі ордеру, виданого на її ім»я, вселилась в кімнату №НОМЕР_1 гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, який належав КП «Кіровоградагробудіндустрія». У зв»язку з відключенням електроенергії, водопостачання, теплопостачання через заборгованість у гуртожитку, вона з вересня 2007 року змушена була проживати за іншою адресою, а після того, як разом з іншими жильцями дізналася про відновлення постачання електроенергії, води та тепла, намагалася повернутися до своєї кімнати, однак житло було зайняте відповідачем.
У жовтні 2008 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_3, діючої в своїх інтересах і в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5, Кіровського районного відділу УМВС України в Кіровоградській області, треті особи: КП «Житлово-експлуатаційна контора №15», Кіровоградська міська рада, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Зазначав, що 20 грудня 2004 року отримав ордер №4 на право зайняття кімнати в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 та став проживати у кімнаті №НОМЕР_2. Оскільки позивач у вересні 2006 року виселилася з кімнати №НОМЕР_1, він у вересні 2007 року вселився в цю кімнату.
Рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 23 грудня 2009 року первісний позов задоволений. Суд усунув перешкоди позивачці та її неповнолітньому сину у користуванні кімнатою №НОМЕР_1 гуртожитку по АДРЕСА_1 шляхом виселення з неї відповідача. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Суд дійшов висновку, що право користування позивачів спірною кімнатою гуртожитку є доведеним і не оспорене, в той час як вселення ОСОБА_2 до кімнати позивачів не відповідає порядку, визначеному законодавством про вселення в гуртожиток, жодної правової підстави набуття в користування ним спірним житлом суду не надано, що порушує право позивачів на безперешкодне користування цим приміщенням.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову ОСОБА_3 у задоволенні її вимог та задоволення його зустрічного позову через порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та недоведеність обставин, які суд визнав встановленими. Зазначає, зокрема, що суд дав неправильну оцінка наданим доказам та дійшов помилкового висновку відносно того, що причини не проживання ОСОБА_3 у гуртожитку з вересня 2007 року є поважними.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2, його представника ОСОБА_6, які підтримували доводи скарги, представника ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - ОСОБА_7, яка заперечувала проти доводів скарги, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не ґрунтується на законі, не спростовує висновків суду, а тому не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.58 ЖК України єдиною підставою для вселення в надане приміщення є ордер, який видається на підставі рішення виконкому про надання жилого приміщення.
Статтями 127, 129 ЖК України передбачено, що для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Судом встановлено, що позивач разом з неповнолітнім сином ОСОБА_4 вселилася у спірне жиле приміщення на підставі виданого генеральним директором КП «Кіровоградагробудіндустрія» ордера №4 від 18 лютого 2002 року на право зайняття кімнати №НОМЕР_1 у гуртожитку по АДРЕСА_1 (а.с.213 т.1).
В подальшому реєстрація позивача та членів сім»ї відбулася саме в цьому приміщенні: по зазначеній адресі зареєстровані також син ОСОБА_4 та мати ОСОБА_5, яка вселилася на цю житлову площу за заявою позивача та згоди громадської комісії з житлових питань Кіровоградської міської ради (а.с.61,155,170, 213, 243 т.1).
Також судом встановлено, що підставою для проживання позивача у спірній кімнаті гуртожитку був ордер, який вона отримала у зв»язку з працею на підприємстві, оскільки працювала завідуючою медичним пунктом КП «Кіровоградагробудіндустрія» з 25 вересня 2001 по 17 листопада 2005 року (а.с.140-143 т.1).
На підставі викладеного, суд дійшов правильного висновку про те, що позивач та члени її сім»ї у встановленому законом порядку набули право користування зазначеною кімнатою в гуртожитку.
Крім того, судом було встановлено і підтверджується матеріалами справи, показаннями свідків, мешканців гуртожитку ОСОБА_9, ОСОБА_10, що у квітні, жовтні 2007 року гуртожиток було відключено від електропостачання, водопостачання та теплопостачання відповідними підприємствами через заборгованість за надані послуги (а.с.62, 63, 70, 186 т.1). У зв»язку з цими обставинами позивач змушена була кілька місяців проживати разом із сім»єю за іншою адресою.
Також вбачається, що згідно розрахункової книжки ОСОБА_3 здійснювала оплату за комунальні та інші послуги кімнати №НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 за 2005-2006 роки (а.с.144-154 т.1).
З урахуванням зазначених обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про поважність причин не проживання позивача у спірній кімнаті.
Згідно ч.3 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбаченому законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_2, який працював в ПП «Шансон», був виданий ордер від 20 грудня 2004 року на право зайняття кімнати в гуртожитку КП Кіровоградагробудіндустрія» за адресою АДРЕСА_1 (а.с.32 т.1).
Із матеріалів справи, пояснень сторін та показань свідків судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_2 проживав у кімнаті №НОМЕР_2 гуртожитку, однак за тимчасової відсутності позивача вселився в її кімнату №НОМЕР_1.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином з»ясував обставини справи, дав правильну оцінку наданим доказам і відповідно до ст.ст. 9, 58, 127-129 ЖК України дійшов обґрунтованого висновку про те, що самовільне вселення відповідача до кімнати позивачів не відповідає порядку, передбаченому законом, що порушує права позивачів на безперешкодне користування цією кімнатою, обґрунтовано задовольнивши первісний позов про усунення перешкод шляхом виселення відповідача із спірної кімнати, та відмовивши у задоволенні зустрічного позову, оскільки позивачем та членами її сім»ї права відповідача порушені не були і він не має права на звернення до суду з позовом про визнання їх такими, що втратили право користування спірним жилим приміщенням. Висновки суду сумніву не викликають.
Тому безпідставними є доводи скарги, які були предметом розгляду у судовому засіданні і їм дана належна оцінка, висновків суду вони не спростовують. Докази, в тому числі і письмові та показання свідків, оцінені судом відповідно до вимог ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України. Доводи скарги щодо порушення житлових прав не ґрунтуються на законі та доказах. Інші доводи скарги також не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відхилити, а рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: