Справа №22 -12709                   Головуючий у 1 інстанції: Регеша В.О.                                                   Категорія 5, 40               Доповідач  Кривохижа В. І.  

    УХВАЛА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  24 листопада  2010   року       Колегія  суддів  судової  палати  в  цивільних справах  

апеляційного суду Кіровоградської області в складі:  

              Головуючої:       Кривохижі В.І.                        

Суддів:      Голованя А.М.  

                  Черниш Т.В.  

при секретарі:     Дімановій Н.І.  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за  апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 вересня 2010 року, -  

ВСТАНОВИЛА:  

    У  вересні 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_4 про встановлення порядку користування учасниками спільної власності відокремленими приміщеннями. Зазначали, що після смерті батька відкрилася спадщина і  вони разом із відповідачем - жінкою їх батька, мають по 1/6 частці в спадковому майні -  1/2 квартири АДРЕСА_1. Просили встановити наступний порядок користування даною спільною власністю: виділити їм у користування житлову кімнату площею 11,4 кв.м, з лоджією площею 2,9 кв.м, вбудовану шафу площею 0,5 кв. м, а відповідачу, яка являється власником більшої частини квартири ( 2/3 ),- житлову кімнату площею 16,8 кв.м, вбудовану шафу площею 0,3 кв.м; кухню, ванну кімнату, вбиральню та коридор залишити в загальному користуванні.  

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 вересня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.  

Суд дійшов висновку про неможливість виділення у користування позивачам відокремленої кімнати, яка б відповідала їх частці, без порушення прав відповідача.  

  В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог через порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 355, 358 ЦК України.  

  У письмових запереченнях відповідач посилається на неможливість встановлення порядку користування, виходячи із розміру часток позивачів у праві спільної часткової власності та відносин між ними, які унеможливлюють спільне проживання у спірній квартирі, в якій вона постійно мешкає з моменту її отримання.  

  Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з»явилися, що відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.  

  Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.  

  Статтями 355,356 ЦК України передбачено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.  

Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦПК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.  

Пленум Верховного Суду України у п.14 постанови №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз»яснив, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщенням квартири, якщо про це заявлено позов.  

  Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи і не заперечується сторонами, що  позивачі є власниками по 1/6 частці, а відповідач - 2/3 частки в спірній двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 (а.с.12-13).  

  Ця квартира складається з двох кімнат житловою площею 28,2 кв.м, в тому числі: кімнати площею 16,8 кв.м., кімнати площею 11,4 кв.м, кухні площею 7,2 кв.м, ванної кімнати площею 2,8 кв.м, вбиральні площею 1,4 кв.м, коридору площею 7,9 кв.м, вбудованих шаф площею 0,3 кв.м та 0,5 кв.м, лоджії площею 2,9 кв.м. (а.с.12-13, 76-78).  

  Виходячи з наведеного, частки позивачів складають по 4,7 кв.м жилої площі, а всього 9,4 кв.м.    

  Крім того встановлено, що в даній квартирі постійно проживає відповідач, яка не бажає отримувати грошову компенсацію від позивачів за отримання ними у користування більшої частки житлової кімнати на 2 кв.м, в родинних відносинах з позивачами не знаходиться та ніколи разом не проживали.  

  Суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, дав правильну оцінку наданим доказам і відповідно до ст.ст.355-358 ЦК України, вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України дійшов обґрунтованого висновку  про те, що виділити співвласникам-позивачам у користування житлову кімнату площею 11,4 кв.м., з лоджією площею 2,9 кв.м., вбудовану шафу площею 0,5 кв.м  без порушення прав іншого співвласника квартири - відповідача неможливо.  

    Тому безпідставні доводи скарги, які були предметом розгляду в судовому засіданні і їм дана належна оцінка, висновків суду вони не спростовують.     Посилання у скарзі на роз»яснення вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України не спростовує висновків суду, оскільки нею зазначено лише про можливість встановлення такого порядку користування. Інші доводи скарги також не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.  

  Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування немає.  

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-  

            УХВАЛИЛА:  

  Апеляційну скаргу відхилити, а рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 вересня 2010 року залишити без змін.  

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена  до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.  

  Головуюча:  

  Судді: