Справа №22 -4407/2010 р.               Головуючий у 1 інстанції: Іванова Л.А.                                                      Категорія 19,27             Доповідач:  Кривохижа В. І.  

    УХВАЛА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

26 жовтня   2010   року     Колегія  суддів  судової  палати  в  цивільних справах  

апеляційного суду Кіровоградської області в складі:  

              Головуючої:       Кривохижі В.І.                      

Суддів:      Черниш Т.В.  

                  Голованя А.М.  

при секретарі:     Дімановій Н.І.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за  апеляційною скаргою  ОСОБА_2  на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 березня  2010 року, -  

ВСТАНОВИЛА:  

  У грудні 2009 року акціонерний комерційний інноваційний банк  „Укрсиббанк” ( далі - банк )  звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.  

Зазначав, що 30 серпня 2007 року  між банком та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до якого банк надав  відповідачу в кредит грошові кошти в сумі 19 000 доларів США зі сплатою річних відсотків з терміном повернення кредиту не пізніше 29 серпня 2037 року.  

В забезпечення виконання договору кредиту між Банком та відповідачем ОСОБА_3  30 серпня 2007 року було укладено  договір поруки, за умовами якого ОСОБА_3 зобов’язалась перед банком відповідати за виконання позичальником ОСОБА_2 усіх його зобов’язань у повному обсязі, що виникли з кредитного договору.  

В порушення умов договору відповідачі не виконують  належним чином взяті на себе зобов’язання щодо повернення кредиту та процентів за користування коштами, на вимоги банку про повернення кредиту добровільно кошти не повертають.  

Посилаючись на те, що банк має право визнати повернення кредиту таким, що настав, і вимагати достроково повернення всієї суми кредиту, позивач і просив суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за договором, з урахуванням пені, всього в сумі 18 321 доларів США 94 центи, що за курсом НБУ відносно гривні еквівалентно 146 507 грн. 75 коп. та покласти на відповідачів судові витрати по справі.  

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30  березня  2010 року  позов задоволений.  

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального  права і направити справу на новий судовий розгляд. Зазначає, зокрема, що на момент ухвалення рішення  суду необхідно було стягувати заборгованість за кредитним договором на цю дату, а не заборгованість за  весь кредит.  

  Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, який заперечував проти доводів скарги, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної   скарги  і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає відхиленню з таких підстав.  

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких  умов та вимог  - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов»язання боржником.  

Судом встановлено, що відповідно до умов договору про надання споживчого кредиту від 30 серпня 2007 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_2, банк надав позичальнику кредит у сумі 19 000 доларів США, який останній зобов»язався повернути у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але в будь якому випадку не пізніше 29 серпня 2037 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений відповідно до умов цього договору (п.1.2.2).  

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.  

Умовами укладеного між сторонами договору  передбачено, що в разі  порушення позичальником умов договору банк має право достроково вимагати виконання всіх зобов’язань з одночасною сплатою відсотків (п.п.5.3, 5.5, 11.1).  

  За договором поруки від 30 серпня 2007 року, укладеним між банком та ОСОБА_3, остання зобов»язалася відповідати за невиконання ОСОБА_2 усіх його зобов»язань перед кредитором (а.с.22).  

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд виходив з того, що  в порушення умов  договору про надання споживчого кредиту № 11207031000, укладеного між сторонами 30 серпня 2007 року (а.с.6),  позичальник та поручитель неналежно виконують  взяті на себе зобов’язання щодо своєчасного погашення кредиту і процентів та допустили  заборгованість, яка станом на 13 листопада 2009 року  складає 18 321 доларів США 94 центи, що за курсом НБУ відносно гривні еквівалентно 146 507 грн. 75 коп., з яких :  заборгованість за кредитом - 17 942 доларів США 08 центів ( 143470 грн. 25 коп.),  заборгованість по відсоткам  - 355 доларів США 28 центів ( 2 840 грн. 93 коп.), пеня за несвоєчасне погашення кредиту – 14 доларів США 19 центів ( 113 грн. 47 коп.)  та пеня за несвоєчасне погашення відсотків  - 10 доларів США 39 центів (83 грн. 10 коп.).  

Із матеріалів справи вбачається, що банком відповідачу ОСОБА_2 було направлено вимогу  про порушення зобов’язання та дострокове повернення кредиту 7 вересня 2009 року, яку він отримав 11 вересня 2009 року (а.с. 27). Крім того, аналогічна вимога банку була направлена 7 вересня 2009 року також відповідачу ОСОБА_3 (а.с. 26). Однак відповідачами заборгованість не погашена.  

  Суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, дав правильну оцінку наданим доказам і відповідно до ст. ст. 526, 554, 610, 625, 1048, 1049, 1050 ЦК України дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачами умов кредитного договору та зобов’язання їх дострокового повернення суми кредиту, процентів та нарахованої пені, стягнувши їх у солідарному порядку.  

Тому безпідставними є доводи скарги, які були предметом розгляду у судовому засіданні і їм дана належна оцінка, висновків суду вони не спростовують. При цьому, дострокове стягнення передбачено умовами договору та ч.2 ст.1050 ЦК України і звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв»язку з порушенням умов договору не означає односторонньої відмови від договору, а це є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов»язань та способом цивільно-правової відповідальності боржника.  

Рішення суду ухвалене з додержанням  норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування в межах доводів скарги  відсутні.  

Керуючись ст.ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів  

  УХВАЛИЛА:  

  Апеляційну скаргу відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 березня 2010 року залишити без змін.  

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена  до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.  

  Головуюча:  

  Судді: