Справа №22 -4216|10 Головуючий у 1 інстанції Дьомич Л.М.
.Категорія 5 Доповідач Кривохижа В. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючої: Кривохижі В.І.
Суддів: Голованя А.М.
Черниш Т.В. при секретарі Дімановій Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 квітня 2010 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2004 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розподіл спільної часткової власності.
Зазначала, що їй на праві власності належить 1/2 частина жилого будинку, розташованого по АДРЕСА_1, а відповідачам належить по 1/4 частині цього будинку. Оскільки 27 липня 2004 року внаслідок порушення правил пожежної безпеки при влаштуванні протипожежної розділки димоходу попередніми власниками у будинку виникла пожежа, що стало підставою виникнення спірних правовідносин з відповідачами, які категорично відмовилися відновлювати знищене майно, з урахуванням того, що частки відповідачів є незначними та не можуть бути виділені кожному в натурі, вона і просила визнати за нею право власності на 1/2 частини цього будинку, що належить відповідачам /кожному по 1/4 частині/, стягнувши з неї компенсацію за належні їм частки.
У листопаді 2009 року ОСОБА_4 надала зміни до позовних вимог. Зазначала, що відмова відповідачів брати участь у проведенні ремонтних робіт та фінансуванні призвели до того, що вона була вимушена самостійно за свої кошти відновлювати будинок. Оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, за нею було визнано право власності на весь спірний будинок за умови сплати вартості часток відповідачам, нею повністю було виконано рішення суду та сплачено суму коштів, яку відповідачі отримали ще в 2005 році. В подальшому нею проведені відновлювальні роботи та капітально відремонтований будинок, чим значно збільшена його вартість. За наслідками касаційного розгляду ухвалені судові рішення були скасовані. Посилалась на те, що згідно експертного висновку технічної можливості поділу спірного будинку немає, на даний час за своїми технічними характеристиками після відновлення він не відповідає тому, що був предметом поділу на час звернення, спільне користування ним є неможливим ще й тому, що між ними склалися суперечливі відносини, частка кожного з відповідачів є незначною й не може бути виділена в натурі, іншим житлом вона не забезпечена, в цьому будинку проживає та зареєстрований її син, який є інвалідом з дитинства, а відповідачі, яким нею сплачена компенсація за судовим рішенням, мають у власності інше житло, спірний будинок не утримують. Тому і просила припинити право власності відповідачів на належну кожному з них 1/4 частку у спільному майні.
У жовтні 2007 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов про поділ майна, що є у спільній частковій власності. Зазначав, що на підставі судового рішення від 20 вересня 2007 року він став власником 1/2 частини спірного будинку з урахуванням частки, що належала брату ОСОБА_3, а тому і просив виділити ОСОБА_4 та йому по 1/2 частині спірного будинку.
У грудні 2008 року ОСОБА_2 надав доповнення та зміни до позовних вимог та у зв»язку із скасуванням судового рішення просив об»єднати належну йому на праві власності 1/4 частину будинку з 1/4 частиною будинку брата ОСОБА_3 та з урахуванням цього поділити будинок, виділивши в натурі йому та ОСОБА_4 по 1/2 частині будинку.
Ухвалою суду від 16 грудня 2008 року ОСОБА_3 залучено в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, який просив поділити спірний будинок, виділивши в натурі ОСОБА_2 1/2 частину цього будинку з урахуванням належної йому 1/4 частки, та 1/2 частину - ОСОБА_4
Справа судами розглядалася неодноразово.
Останнім рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 20 квітня 2010 року первісний позов задоволений. Припинено право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на 1/4 частку кожного у спірному будинку та визнано за ОСОБА_4 право власності на цю 1/2 частину будинку, що їм належала /по 1/4 частці/. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Суд дійшов висновку, що спільне володіння і користування спірним будинком, який є неподільним, є неможливим. Відповідачі забезпечені житловими приміщеннями, а позивач іншого житла не має, у спірному будинку зареєстрована разом з дитиною інвалідом дитинства, сплативши компенсацію за реальною вартістю будинку та його оцінкою після пожежі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду через невідповідність висновків обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права. Зазначається, зокрема, що гроші компенсовані тільки за згарище, але суд не прийняв до уваги, що крім будинку маються також надвірні споруди, розташовані на земельній ділянці, вартість яких також повинна бути компенсована відповідно до вимог ч.2 ст.365 ЦК України із зобов»язанням позивача визначити ринкову вартість майна на день розгляду справи та внесенням коштів на депозитний рахунок суду. При цьому, позивач забезпечена житловим приміщенням, однак суд не взяв це до уваги та не задовольнив клопотання про виклик свідків.
В письмових запереченнях ОСОБА_4, не погоджуючись з доводами скарги, як такими, що не підтверджуються обставинами справи та доказами, посилається, зокрема, на те, що згідно розписок гроші за свої частки будинку з надвірними будівлями відповідачі отримали, що підтверджує їх згоду, та придбали інший будинок.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_3, їх представника ОСОБА_5, які підтримували доводи скарги, ОСОБА_4, її представника ОСОБА_6, які заперечували проти її доводів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, за умови, що виділ у натурі частки із спільного майна допускається згідно із законом і є можливим (ч.2ст.183 цього Кодексу).
Згідно ст.365 ЦК України право особи на частку в спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім»ї. Суд постановляє рішення при припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу 28 серпня 2001 року за реєстром №5286, та зареєстрованому в Кіровоградському бюро технічної інвентаризації, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 загальною жилою площею 31,8 кв.м належить: 1/2 частина - ОСОБА_4, по 1/4 частині - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т.1,а.с.6-11).
Також встановлено, що у цьому будинку 26 липня 2004 року сталася пожежа, внаслідок чого було знищено перекриття на площі 8 кв.м, дерев»яна обрешітка даху на площі 10 кв.м, покриття на площі 4 кв.м, та двоє дверей, пошкоджено облицювання стін на площі 20 кв.м, дві віконні рами, що підтверджується довідкою 1-загону державної пожежної охорони м.Кіровограда головного управління МНС в Кіровоградській області, в якій зазначено причину пожежі - порушення правил пожежної безпеки при влаштуванні протипожежної розділки димоходу (т.1, а.с.12).
Згідно висновку експерта від 7 липня 2005 року умовами, які сприяли виникненню пожежі, були порушення вимог протипожежної безпеки при влаштуванні нагрівальної печі та експлуатації газової установки, яка також була виконана з порушеннями (т.2, а.с.85-96).
Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 24 грудня 2004 року дійсна ринкова вартість зазначеного домоволодіння на даному етапі визначена в сумі 13 597 грн. (т.1, а.с. 43-55).
Судом також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем 15 квітня 2005 року сплачено відповідачам компенсацію вартості за їх частки в спірному майні на виконання судових рішень першої та апеляційної інстанцій, які згодом були скасовані ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 27 серпня 2007 року (т.1 а.с.73,112-115,128, 212-213). За цей період позивач, за якою було зареєстровано право власності на весь будинок, повністю відновила знищений пожежею будинок, провела його реконструкцію, значно збільшивши його площу.
З урахуванням меж заявлених вимог сторін, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 15 березня 2010 року, здійсненої за технічною документацією станом на грудень 2004 року, тобто до здійснення позивачем добудови та реконструкції будинку, виділ в натурі по представленим судом документам в частках по 1/4, 1/4, 1/2 технічно неможливий з виділенням в натурі частин будинку зі спільної часткової власності; а в частках, об»єднаних відповідно 1/4 та 1/4, та відповідно 1/2 в спірному будинку технічно можливий з виділенням в натурі по 1/2 частині житлового будинку зі спільної часткової власності.
При вирішенні питання про надання варіантів про поділ будинку в ідеальних частках - по 1/2 слід урахувати значний обсяг робіт по реконструкції, який слід було б виконати для вирішення поставленого питання в неіснуючій будівлі (т.2,а.с.113-120).
Із пояснень експерта ОСОБА_7 у судовому засіданні також вбачається, що при таких обставинах поділ будинку, що є спільною частковою власністю, є неможливим (т.2 а.с.140, 187).
Судом також встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 забезпечені іншими житловими приміщеннями, з 2004 року повністю припинили користування спірним будинком.
З 2006 року позивач разом з дитиною інвалідом дитинства зареєстрована у спірному будинку, іншим житловим приміщенням не забезпечена (а.с.76-77, 80, 102).
Суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, дав правильну оцінку наданим доказам і відповідно до ст.364 ЦПК України дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову.
Оскільки у судовому засіданні доведено неможливість спільного володіння та користування спірним майном через недоброзичливі стосунки між співвласниками, згідно висновку експерта будинок є неподільним, суд першої інстанції відповідно до ст.365 ЦК України дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо припинення права власності в спільному майні ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що також не завдасть істотної шкоди їм та членам сім»ї.
При цьому, судом враховано, що позивачем самостійно відновлена будівля і проведена реконструкція, відповідно до ч.2 ст.365 ЦК України прийнято до уваги, що грошова компенсація вартості належної їм частки сплачена згідно розписок за реальною вартістю будинку за висновком експерта (т.1 а.с.212,213).
Правильним є висновок суду щодо визначення оцінки будинку за наслідками його стану після пожежі, оскільки відсутність чи наявність вини у заподіянні шкоди майну учасника цієї власності не доведена, порушені з цього приводу судові провадження закриті у зв»язку з поданням відповідачами заяви про відмову від позову, чого останні не заперечували (т.2 а.с.13,155).
При цьому судом взято до уваги, що відповідачами питання невідповідності виплати не порушувалося, що підтверджується, зокрема, і матеріалами справи (а.с.76-77, 120-121).
Тому безпідставними є доводи скарги, які були предметом розгляду у судовому засіданні і їм дана належна оцінка, висновків суду вони не спростовують. Докази оцінені судом відповідно до вимог ст.ст.10, 60, 212 ЦПК України. Посилання у скарзі на невиконання вимог закону є безпідставним, оскільки положення ч.2 ст.365 ЦК України щодо попереднього внесення позивачем вартості частки відповідача на депозитний рахунок суду спрямоване на захист прав співвласника, щодо якого ухвалюється рішення про припинення права власності, шляхом гарантування отримання ним грошової компенсації вартості належної йому частки. При цьому, матеріалами справи підтверджено, що зазначені у розписках суми грошової компенсації були виплачені позивачем за заявами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 11 квітня 2005 року про видачу виконавчого листа (а.с.118-119). Не ґрунтується на доказах і посилання у скарзі щодо необхідності компенсації вартості надвірних споруд, оскільки висновком експерта визначена вартість всього домоволодіння після пожежі, до складу якого входять і надвірні споруди (а.с.44-48). Матеріалами справи підтверджено, що будинок по АДРЕСА_1 є житловим, що підтвердила у судовому засіданні і технік Кіровоградського обласного об»єднаного бюро технічної інвентаризації ОСОБА_8, зазначивши про відповідність його даним технічного паспорту, за виключенням проведених добудов. До того ж відповідно до ст.11 ЦПК України судом розглядалася справа за зверненням сторін в межах заявлених вимог щодо поділу будинку, технічні характеристики якого визначені станом на 2004 рік. Інші доводи скарги також не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування правильного по суті і справедливого рішення суду в межах доводів апеляційної скарги з одних лише формальних міркувань немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відхилити, а рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуюча:
Судді: