А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д О Д Е С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 листопада 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Вадовської Л.М.,
суддів - Ващенко Л.Г.,
Фадєєнко А.Ф.,
при секретарі - Фабіжевському В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, виселення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2010 року , -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач ОСОБА_4, звернувшись 12 травня 2008 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її рідна сестра ОСОБА_5 Після її смерті відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1. Про смерть ОСОБА_5 та залишений нею заповіт на ім’я ОСОБА_3 стало відомо у квітні 2008 року від дочки ОСОБА_2, яка, приїхавши провідати ОСОБА_5, дізналась про її смерть. Вважаючи, що в силу тяжкої хвороби ОСОБА_5 не могла усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними в момент складання та підписання 19 листопада 2007 року на ім'я ОСОБА_3 заповіту, позивач просила на підставі статті 225 ЦК України визнати заповіт недійсним, визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на квартиру АДРЕСА_1, виселити ОСОБА_3 з членами її родини з квартири (т.1 а.с.7-9).
Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла (т.1 а.с.166). До участі у справі залучено правонаступника померлої ОСОБА_2, яка в порядку уточнення позовних вимог просила на підставі статті 225 ЦК України визнати недійсним заповіт, визнати за нею право власності на квартиру в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_4, яка успадкувала таку після смерті ОСОБА_5, виселити відповідача з членами родини з квартири (т.1 а.с.254-255).
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2010 року в позові відмовлено (т.2 а.с.54-56).
Справа № 22 ц – 19383 – 2010 Категорія 37
Головуючий у першій інстанції Дрішлюк А.І.
Доповідач Вадовська Л.М.
2.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Неправильність рішення суду апелянт мотивувала порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 25 листопада 1998 року управлінням ЖКГ Виконкому Одеської міської ради на підставі розпорядження від 25 листопада 1998 року № 130556, ОСОБА_7 належала на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1, загальною площею 33,5 кв. м (т.1 а.с.67-68).
19 листопада 2007 року ОСОБА_5 склала заповіт, яким усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі усе те, що на день смерті буде їй належати, та на що за законом матиме право, в тому числі й належну їй квартиру АДРЕСА_1, заповіла ОСОБА_3. Заповіт посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 19 листопада 2007 року, зареєстровано в реєстрі за № 7552 (т.1 а.с.60).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла у віці 69 років (т.1 а.с.59).
10 грудня 2007 року ОСОБА_3 звернулась до Сьомої одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1. За заявою ОСОБА_3 10 грудня 2007 року відкрито спадкову справу до майна померлої ОСОБА_5 (т.1 а.с.58-72, 131).
17 квітня 2008 року ОСОБА_4 через приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 звернулась у Сьому одеську державну нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті сестри ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.70).
21 квітня 2008 року Сьомою одеською державною нотаріальною конторою ОСОБА_4 повідомлено про одержання заяви про прийняття спадщини, наявність заповіту померлої на користь іншої особи, та відсутність права на обов’язкову частку у спадщині (т.1 а.с.16, 71, 72).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла у віці 80 років. 18 вересня 2009 року приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області Патраманською Л.М. прийнято від ОСОБА_2 заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 та заведено спадкову справу до майна померлої ОСОБА_4 Син померлої ОСОБА_11, дочка померлої ОСОБА_12 відмовилися від належної їм частки спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 (т.1 а.с.222-241).
Згідно інформації КУ «Міський психіатричний диспансер» ОСОБА_5 за даними архіву, реєстратури та картотеки не значиться (т.1 а.с.55).
Відповідно до довідки Одеської обласної психіатричної лікарні № 2 ОСОБА_5 в лікарню не поступала (т.1 а.с.150).
Згідно висновку комісійної посмертної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_5 (акт № 710 від 14 липня 2010 року) ОСОБА_5 на момент підписання нею заповіту 19 листопада 2007 року будь-яких психічних розладів не виявляла, була здатна усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними ( з урахуванням наявності в неї онкологічного захворювання). ОСОБА_5 була здатна в повній мірі вільно і свідомо приймати рішення і реалізовувати його своїми діями, з урахуванням обставин, на які
3.
посилається ОСОБА_2 в обґрунтування заявлених нею позовних вимог (зокрема, наявності захворювання). ОСОБА_5 була здатна в повній мірі усвідомлювати фактичний зміст своїх дій і наслідки з урахуванням обставин, на які посилається ОСОБА_2 в обґрунтування заявлених позовних вимог (зокрема, наявності захворювання). ОСОБА_5 була здатна в повній мірі свідомо приймати рішення, адекватні ситуації і в повній мірі свідомо реалізовувати його (т.2 а.с.17-29).
Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого в статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Позовні вимоги про визнання заповіт недійсним заявлено з підстав статті 225 ЦК України. Відповідно до положень даної норми матеріального права правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнано судом недійним за позовом цієї особи, а у разі її смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Згідно роз’яснень пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійними» від 6 листопада 2009 року № 9 правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов’язаний призначити судово-психіатричну експертизу. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК України. При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225 ЦК України, суд зобов’язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину. Такого ж змісту роз’яснення містила і постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28 квітня 1978 року № 3 (зі змінами та доповненнями).
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання заповіту недійсним, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з не встановлення обставин для визнання заповіту недійсним на підставі статті 225 ЦК України, а саме тих обставин, що ОСОБА_5 у момент вчинення нею правочину (складання і підписання заповіту) не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
Доводи апеляційної скарги висновків суду в цій частині вимог не спростовують. У розпорядженні експертів, що проводили комісійну посмертну судово-психіатричну експертизу ОСОБА_5, знаходились матеріали цивільної справи, що містили пояснення, доводи, міркування сторін, показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, нотаріуса ОСОБА_8, яка посвідчувала заповіт, медичні картки стаціонарного хворого ОСОБА_5, що містили результати обстежень, діагноз, в тому числі й онкологічне захворювання, призначення лікування тощо. Колегія суддів не вбачає підстав вважати, що висновок судово-психіатричної експертизи, є необґрунтованим. Такий не суперечить матеріалам та не викликає сумнів в правильності.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (статті 1217 ЦК України). Спадкування за законом здійснюється у разі відсутності заповіту; повного або часткового
4.
визнання заповіту недійсним; неприйняття спадщини спадкоємцем за заповітом чи відмови від неї; усунення спадкоємця за заповітом від права на спадкування; охоплення заповітом лише частини спадщини.
Встановлено, що ОСОБА_5 19 листопада 2007 року склала заповіт на користь ОСОБА_3 щодо усього майна, що на день смерті буде належати їй і на що вона за законом матиме право. Заповіт посвідчено нотаріально. Спадщину за заповітом прийняла спадкоємець за заповітом ОСОБА_3 Правові підстави для визнання заповіту недійсним відсутні.
Відмовляючи у задоволенні вимог про визнання права власності на спадкове майно, виселення, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що спадкування майна померлої ОСОБА_5 підлягає здійсненню за заповітом, а прийнята ОСОБА_3 спадщина належить їй з часу відкриття спадщини.
Доводи апелянта на порушення норм процесуального права при призначенні експертизи є безпідставними з огляду на наступне. Призначення судово-психіатричної експертизи при розгляді справи за позовом про визнання недійсним заповіту на підставі статті 225 ЦК України є обов’язковим. Суд зобов’язаний надати у розпорядження експертів матеріали, які ними вимагаються та (або) зазначити, які запитані експертами матеріали надати не має можливості. Надіслання (повернення) справи до закладу для проведення експертизи є технічними моментами організації роботи, що не підлягає прийняттю до увагу у визначенні ні правильності висновку експерта, ні законності рішення суду. Перелік судово-психіатричних експертних комісій і територій, які вони обслуговують, затверджено наказом МОЗ України від 5 липня 1996 року № 194 (в редакції наказу МОЗ від 11 січня 2010 року № 1), тому вибір закладу для проведення експертизи не є довільним. У даній справі комісійна посмертна судово-психіатрична експертиза обгрунтовано проведена експертною комісією Одеської обласної клінічної психіатричної лікарні № 1.
Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази мають бути належними та допустимими. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Здійснюючи судочинство на засадах змагальності сторін, передбачених статтею 10 ЦПК України, суд сприяв всебічному і повному з’ясуванню обставин справи. Позивач не довела обставини, на які посилалася як на підставу своїх вимог.
Обставини, що мають значення для справи, судом з’ясовано повно, висновки суду відповідають обставинам справи, грунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та вказують на дотримання норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують
Правові підстави для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про задоволення позову відсутні.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, виселення – залишити без змін.
5.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді Л.Г.Ващенко
А.Ф.Фадєєнко