Справа № 524/3098/21

Провадження №2/524/2465/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2021 року Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі:

головуючого – судді – Кривич Ж.О.,

секретаря судового засідання – Швець Д.С.,

       з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцького педагогічного коледжу імені А.С. Макаренка про визнання незаконним та скасування наказів, про поновлення на роботі,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Кременчуцького педагогічного коледжу ім. А.С. Макаренка  про скасування наказу № 162-о/д від 14.12.2020 року про внесення змін до шатного розпису про скорочення посади заступника директора з виховної роботи; про скасування наказу № 03-о/д від 11.01.2021 року про попередження ОСОБА_1 про скорочення штату та заплановане звільнення; про скасування наказу №40-о/д від 12.03.2021 року про внесення змін до повідомлення № 9 від 01.03.2021 року про наявність вакантних посад; про скасування наказу №36-к від 12.03.2021 року про продовження роботи на посаді викладача ОСОБА_1 ; про поновлення на посаді заступника директора педагогічного коледжу з виховної роботи з 16.03.2021 року та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16.03.2021 року.

Позов обґрунтовано тим, що позивачка працювала у коледжі на посаді заступника директора з виховної роботи з 27.08.2008 року. До 01.05.2018 року її посада фінансувалася за рахунок загального фонду коледжу в межах загальної чисельності штатних одиниць. Наказом №07-о/д від 23.01.2018 року її посада була переведена на фінансування до спеціального фонду коледжу і фінансувалася з цього фонду до 03.11.2020 року, коли наказ № 07-о/д було скасовано. У вересні 2020 року керівник учбового закладу видав наказ № 91-о/д про внесення змін до штатного розпису та про скорочення посади заступника директора з виховної роботи, після чого її попередили про звільнення у зв`язку зі скороченням штату. Однак, наказами №№ 123 о/д та 124 од/д від 4.11.2020 року було припинено процедуру скорочення позивачки, оскільки керівник закладу скасував накази, на підставі яких вона розпочиналася. Втім, 14.12.2020 року відповідачем видано новий наказ № 162-о/д про внесення змін до штатного розпису та скорочено посаду заступника директора з виховної роботи з 16.03.2021 року і введено штатну одиницю соціального педагога. 13.01.2021 року позивачку повідомили про наступне скорочення посади заступника директора з виховної роботи та вручили повідомлення № 8 із запропонованими 3 вакантними посадами. 01.03.2021 року ОСОБА_1 було вручено повідомлення №9 з наявними вакантними посадами, де їй пропонувалася посада викладача, яку вона суміщала з посадою заступника директора з виховної роботи. В подальшому, наказом № 40-о/д від 04.03.2021 посада викладача з неповним педагогічним навантаженням була вилучена з повідомлення. Наказом № 36-к від 12.03.2021 року її з 16.03.2021 року, після скорочення посади заступника директора з виховної роботи, залишено на посаді викладача російської мови та зарубіжної літератури з неповним педагогічним навантаженням, хоча вона не надавала згоди на такі зміни істотних умов праці. Позивач зазначала також, що відповідач не виплатив їй вихідну допомогу, мотивуючи це тим, що позивачка не звільнена, а продовжує працювати викладачем. Просила визнати вищезазначені накази визнати незаконними та скасувати, крім того просила поновити на роботі на посаді заступника директора з виховної роботи з 16.03.2021 року та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

       Ухвалою судді від 16 квітня 2021 року відкрито спрощене провадження у справі.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та наполягали, що скорочення посади заступника директора коледжу з виховної роботи проведено всупереч нормам діючого трудового законодавства, оскільки істотних змін в організації виробництва та праці в учбовому закладі не відбулося. На думку позивача, економічне обґрунтування необхідності скорочення посади заступника директора з виховної роботи не заслуговує на увагу внаслідок його безпідставності; кількість студентів у коледжі не зменшилася; до позивачки не застосовано право переважного залишення на посаді заступника директора; безпідставно не запропоновано посаду соціального педагога; позивачка була незаконно, без її згоди переведена на посаду викладача; окрім того, накази видані неправомочною особою. Просили суд скасувати накази, які оспорюються, та поновити позивачку на посаді заступника директора з виховної роботи та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

04.06.2021 року відповідач Кременчуцький педагогічний коледж імені А.С.Макаренка до суду подав відзив на позовну заяву, заперечував проти позовних вимог. У відзиві (т.1, а.с. 105-116) зазначав, що в.о. директора Кременчуцького педагогічного коледжу ім. А.С. Макаренка ОСОБА_4 виконувала свої посадові обов`язки на підставі наказів, які наділяли її відповідними повноваженнями, про що позивачці достовірно відомо. Крім того, зазначив, що в грудні 2016 року коледж отримав ліцензію на провадження освітньої діяльності за першим рівнем вищої освіти, що потягло зміни в організації діяльності, пов`язані з перепрофілюванням у заклад вищої освіти. Вищі навчальні заклади отримали право формувати та затверджувати власний штатний розпис, скорочувати посади, які не потрібні в новому навчальному процесі, та вводити нові, які є необхідними для успішної діяльності навчального закладу. Скорочення посади заступника директора відбулося у відповідності до вимог діючого трудового законодавства - прийнято рішення про внесення змін до штатного розпису та про скорочення посади заступника директора з виховної роботи, завчасно повідомлений профспілковий орган про майбутні зміни, попереджено позивачку та запропоновано їй наявні вакантні посади. Посада соціального педагога не була запропонована позивачці, оскільки вона вводилася лише з 16.03.2021 року та у позивачки відсутня відповідна освіта. Крім того відповідач зазначив, що позивачка залишена на посаді викладача російської мови та зарубіжної літератури відповідно до наказу № 68 від 28.08.2008 року, з яким вона ознайомлена та погоджувалася. Щодо неповного педагогічного навантаження позивача відповідач зазначив, що тарифікація проводиться один раз на рік, і на час скорочення посади заступника директора з виховної роботи забезпечення іншим педагогічним навантаженням було неможливим, оскільки діяла тарифікація розподілу педагогічного навантаження на 2020-2021 роки.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 викладену позицію у відзиві на позовну заяву підтримала та звернула увагу суду на те, що підстави для зміни в організації навчального процесу та для формування нового штатного розпису у коледжі мали місце, оскільки відповідач знаходиться у стадії перехідного періоду формування нового навчального закладу, який закінчується у 2023 році з останнім випуском молодших спеціалістів. Право на самостійне формування та затвердження штатного розпису коледжу передбачене Законом «Про освіту» та Статутом коледжу. На думку представника, скорочення посади заступника директора коледжу з виховної роботи та залишення ОСОБА_1 на посаді викладача російської мови та зарубіжної літератури відбулося відповідно до вимог діючого законодавства. Принаймні до таких висновків дійшли уповноважені працівники Управління Держпраці в Полтавській області за результатами перевірки, яку вони проводили в коледжі за скаргою позивачки.

       Вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши надані ними докази, суд встановив такі фактичні обставини:

       Позивач ОСОБА_1 працювала у Кременчуцькому педагогічному коледжі ім. А.С.Макаренка з 13.08.2008 року на посаді викладача російської мови та зарубіжної літератури. Відповідно до наказу № 68 від 28.08.2008 року з 27.08.2008 року її було переведено на посаду заступника директора з виховної роботи з залишенням на посаді викладача російської мови та зарубіжної літератури.

У серпні 2020 року адміністрація коледжу звернулася з повідомленням до профспілкового комітету про наступне скорочення штату та чисельності працівників, зокрема, і посади заступника директора з виховної роботи. Повідомлення було розглянуто на засіданні профспілки 25.08.2020 року. 14 грудня 2020 року в.о. директора Кременчуцького педколеджу видано наказ № 162-о/д про внесення змін до штатного розпису у зв`язку із скороченням посад, в тому числі про скорочення посади заступника директора з виховної роботи та про введення штатної одиниці посади соціального педагога.

11 січня 2021 року адміністрацією коледжу видано наказ № 03-о/д «Про попередження  ОСОБА_1  про заплановане звільнення». З вказаним наказом та повідомленням про наступне скорочення посади заступника директора з виховної роботи позивачка ознайомлена 14.01.2021 року.13.01.2021 року позивачці вручено повідомлення № 8 від 13.01.2021 року про заплановане скорочення посади заступника директора та запропоновано три наявні вакантні посади. 01.03.2021 року позивачці вручено повідомлення № 9 про наявність вакантних посад, де зазначено й посаду викладача з неповним педагогічним навантаженням. 04 березня 2021 був виданий наказ № 40-о «Про внесення змін до повідомлення №9 від 01.03.2021 року та ознайомлено позивачку з повідомленням № 9 в новій редакції, де виключено посаду викладача та запропоновано посади, які на той час були вакантні. Від запропонованих вакантних посад ОСОБА_1 відмовилася. Наказом № 36-к від 12.03.2021 року «Про продовження роботи на посаді викладача ОСОБА_1 з 16.03.2021 року позивачку залишено на посаді викладача російської мови та зарубіжної літератури з неповним педагогічним навантаженням відповідно до тарифікації на 2020-2021 навчальний рік. Вихідна допомога ОСОБА_1 не виплачувалася, з роботи у коледжі ОСОБА_1 не звільнялася.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За положеннями частини першої та третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівника персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Згоду на переведення на іншу роботу працівник підтверджує письмово заявою про таке переведення.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстави, передбаченої пунктом 1 статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім інших випадків, передбачених законом.

Встановлені в судовому засіданні обставини переконують суд у тому, що адміністрація коледжу при скороченні посади заступника директора з виховної роботи діяла в межах повноважень, передбачених Законом України «Про освіту» та Статутом Кременчуцького педагогічного коледжу ім. А.С.Макаренка, а також дотрималася вимог законодавства про працю щодо процедури скорочення штату.

Так, згідно до Наказу Міністерства освіти та науки України від 01.12.2016 року № 150 зн коледж отримав ліцензію на провадження освітньої діяльності за першим (бакалаврським) рівнем освіти, що вимагало змін в організації діяльності в зв`язку з перепрофілюванням у заклад вищої освіти.

Відповідно до роз`яснень Міністерства праці та соціальної політики (лист № 11406187-11 від 07.04.2011 року) скорочення чисельності або штату працівників допускається виключно у разі наявності змін в організації виробництва і праці. Такими змінами, відповідно до означеного листа, є вдосконалення, покращення процесу діяльності установи, перепрофілювання, тощо.

У вересні 2014 року набув чинності новий Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 року № 1556. Відповідно до цього Закону вищі навчальні заклади отримали право формувати та затверджувати власний штатний розпис, що становить зміст їх автономії ( пункт 5 частини 2 статті 32 Закону). Керівник закладу організовує його діяльність, вирішує питання фінансово-господарської діяльності, затверджує його структуру та штатний розпис. Всі ці повноваження закріплені також у розділі 5 Статуту коледжу.

Відповідно до повноважень, визначених Статутом, директором коледжу видано наказ № 162-о/д від 20.12.2020 року про скорочення з 16 березня 2021 року штатної одиниці заступника директора з виховної роботи. Ураховуючи те, що підприємство або установа вправі самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис, обговорення питання доцільності скорочення чисельності або штату працівників лежить поза межами компетенції суду. При розгляді справи з тотожних правовідносин, Верховний Суд прийшов до висновку, що саме роботодавець визначає доцільність скорочення чисельності або штату працівників. Прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємства чи установи. Оскарження працівниками рішень про визначення структури підприємства чи установи, зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників  не вважається належним способом захисту (Постанови Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 451/706/18, від 27.03.2019 у справі № 756/5243/17).

25 серпня 2020 року на засіданні профспілки Кременчуцького педагогічного коледжу розглядалося повідомлення адміністрації про наступне вивільнення працівників у зв`язку зі скороченням штатів та вирішувалося питання про переважне право про залишення на роботі осіб, що підлягають скороченню.  У цей перелік, поряд з іншими, була включена посада заступника директора з виховної роботи. Ця інформація профспілковій організації надана завчасно, не пізніше як за три місяці до запланованого скорочення посад, чим додержано вимоги частини 3 статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Відповідно до частини 1 статті 49-1 КЗпП про майбутнє звільнення працівника персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці, хоча таке попередження може здійснюватися і раніше.

11 січня 2021 року адміністрацією коледжу видано наказ № 03-о/д «Про попередження ОСОБА_1 про заплановане звільнення». З вказаним наказом та повідомленням про наступне скорочення посади заступника директора з виховної роботи позивачка ознайомлена 14.01.2021 року.

       Відповідно до частини першою статті 42 КЗпП України  при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається вказаним у переліку (частина друга статті 42 КЗпП України).

Отже, застосування положень статті 42 КЗпП України можливе серед працівників, які обіймають ідентичні (тотожні, однакові) посади.

Відтак, враховуючи, що посада заступника директора коледжу з виховної роботи була єдиною в установі, застосування у такому випадку положень статті 42 КЗпП України є безпідставним, на чому наголосив Верховний Суд у Постанові від 13.12.2018 по справі № 577/256/18 з аналогічних правовідносин.        

Відповідно за пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу. Відповідно до положень частини 3 статті 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення роботодавець пропонує працівникові іншу роботу за її наявності. Причому, при звільненні працівника у зв`язку зі скороченням штату роботодавець зобов`язаний йому запропонувати всі вакансії, наявні на підприємстві, що відповідають вимогам посади чи роботи за відповідною професією чи спеціальністю, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, які існують на підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював (Постанови ВС від 06.05.2020 року у справі № 487/2191/17). Судом встановлено, що на виконання цієї вимоги окрім повідомлення від 11 січня 2021 року, ОСОБА_1 надавалося також повідомлення №9 про наявність вакантних посад. 04 березня 2021 був виданий наказ № 40-о «Про внесення змін до повідомлення №9 від 01.03.2021 року та ознайомлено позивачку з повідомленням № 9 в новій редакції та запропоновані посади, які на той час були вакантні. Від запропонованих вакантних посад ОСОБА_1 відмовилася, що підтвердила в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не було запропоновано посаду соціального педагога, яка вводилася з 16 березня 2021 року. Отже, цієї посади не існувало у штатному розкладі на день видання наказу №36 від 12.03.2021 року, але посада була вакантною з дня, коли після скорочення посади заступника директора з виховної роботи ОСОБА_1 залишили викладачем російської мови та зарубіжної літератури.

Проте, суд не встановив підстав для висновку, що відповідач не дотримався вимог статті 49-2 КЗпП України. По-перше, хоча вакантні посади позивачці й пропонувалися, але внаслідок скорочення посади заступника директора вона з роботи з підстав пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП не звільнялася, а продовжувала обіймати посаду викладача. По-друге, посада соціального педагога вимагає наявність спеціальної освіти – повної вищої освіти за спеціальністю «Соціальна педагогіка» (кваліфікаційна характеристика соціального педагога, додаток №1 до наказу Міністерства освіти і науки України від 28.12.2006 року №864). Такої освіти позивачка не має.

       Оскільки ОСОБА_1 займала посаду заступника директора, відповідно до положень статті 43-1 КЗпП згода виборного органу первинної профспілкової організації на її звільнення не вимагалася.

Відповідно до наказу № 68 від 28.08.2008 року ОСОБА_1 було переведено на посаду заступника директора з виховної роботи з 27.08.2008 року, але одночасно вона була залишена викладачем російської мови та зарубіжної літератури. Після скорочення посади заступника директора звільнення позивачки не відбулося. Згідно наказу № 36-к від 12.03.2021 року з 16 березня 2021 року позивачка залишена на посаді викладача російської мови та зарубіжної літератури на тих самих умовах неповного педагогічного навантаження, які вона мала під час виконання функцій заступника директора. Наказом № 85-о/с від 31.08.2020 року «Про встановлення педагогічного навантаження викладачів на 2020/2021 навчальний рік», ОСОБА_1 було встановлено неповне педагогічне навантаження у кількості 358,77 годин на навчальний рік. З цим наказом вона ознайомлена, що підтверджено її підписом.

Фактичних даних про те, що справжньою причиною скорочення посади заступника директора з виховної роботи стало негативне ставлення адміністрації учбового закладу до позивачки, в судовому засіданні не було встановлено.

Суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, відповідно до статей 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про:

-скасування наказу № 162-о/д від 14.12.2020 року про внесення змін до шатного розпису про скорочення посади заступника директора з виховної роботи;

-скасування наказу № 03-о/д від 11.01.2021 року про попередження ОСОБА_1 про скорочення штату та заплановане звільнення;

-скасування наказу №40-о/д від 12.03.2021 року про внесення змін до повідомлення № 9 від 01.03.2021 року про наявність вакантних посад;

-скасування наказу №36-к від 12.03.2021 року про продовження роботи на посаді викладача ОСОБА_1 ;

-про поновлення на роботі на посаді заступника директора з виховної роботи з 16.03.2021 року;

-про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16.03.2021 року – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Автозаводський районний суд м. Кременчука.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено – 06.10.2018 року

Суддя Жанна КРИВИЧ