Справа №2-а-1036/2010  

      ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 01 грудня  2010 року                                   Новгородківський районний суд

Кіровоградської області                  

в складі:      

головуючого судді                Пасічника Д..І.,

при секретарі                 Ладиженській Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новгородка справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Новгородківському районі Кіровоградської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення  недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,

  В С Т А Н О В И В:  

 Позивач 18 жовтня 2010 року звернулася до суду із вищевказаним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” відноситься до категорії “діти війни”, а статтею 6 зазначеного Закону передбачена виплата щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

В судове засідання позивач не з’явилася. Про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. До суду надіслала заяву, відповідно до якої просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримує повністю.

 Представник відповідача Левченко Т.І. до суду не з’явилася, надала заперечення, відповідно до яких позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні. Свою позицію мотивувала тим, що Рішенням Конституційного суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року, визнано неконституційним п.12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Однак, рішення про відновлення дії положень вище вказаних законодавчих актів України Верховною Радою України не приймалось, не визначений механізм розрахунку такого підвищення а тому, відповідач не може виконати зазначене рішення Конституційного суду України. Крім того, у відповідача немає коштів через відсутність статті видатків у бюджеті Пенсійного фонду України, на покриття витрат по сплаті щомісячної допомоги дітям війни.

 З 1 січня 2008 року механізм реалізації ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” законодавчо врегульований і дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищена на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а тому позивачу з 1 січня 2008 року призначена та виплачується щомісячна надбавка у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до чинного законодавства України.

 Між сторонами виник спір, який регулюється ч.2 ст.152 Конституції України, ст.1, 6, 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-IV (із змінами та доповненнями), ч.4 ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від   22.10.1993 року №3551-XII, ст.28 Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-I, ст.58, п.12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”  від 19.12.2006 року №489-V, пп.2 п.41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”   від 28.12.2007 року №107-VI, ЗУ «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008  № 835-VI, рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року  №10-рп/2008р.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

 В позовній заяві позивач просить поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 р. до 31.12.2007 р., а також зобов’язати УПФ в Новгородківському районі перерахувати та виплатити на його користь недоплачену соціальну допомогу за 2006-2009 роки.

Відповідно до ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Тому суд вважає, що при розгляді даної позовної заяви необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195 від 18 листопада 2004 року (далі –Закон №2195) має статус «дитини війни», згідно з відміткою в пенсійному посвідченні, а тому згідно зі ст.6 цього Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст.6 Закону №2195 (чинна з 01.01.2006 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Дію ст.6 цього Закону було зупинено на 2006 рік відповідно п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20 грудня 2005 року № 3235-IV.  

Проте, Законом України від 22 березня 2006 року №3367-IV «Про внесення змін до ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік»було внесено зміни та виключено п.17 ст.77 зазначеного закону.  

Ці зміни набули законної сили через 10 днів після опублікування 22 березня 2006 року, тобто 02 квітня 2006 року було відновлено дію ст.6 в редакції від 1 січня 2006 року.  

Разом з тим, відповідно до вимог ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року (із змінами, внесеними 19 січня 2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.  

Але Кабінет Міністрів України у 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії «дітям війни», що у свою чергу виключало можливість збільшення пенсії «дітям війни».  

На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача, які стосуються вимог про донарахування та виплату надбавки до пенсії у 2006 року задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на законі.  

Відносно вимог по виплатам за 2007 рік, суд виходив з наступного.  

Дію ст.6 Закону №2195 на 2007 рік було зупинено ст.111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(з урахуванням положень п.12 ст.71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону №2195, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо зупинення дії на 2007 рік ст.6 Закону №2195. Таким чином, відновлено дію ст.6 закону України №2195.  

Отже, управління Пенсійного фонду України повинно були зробити перерахунок пенсії позивачу починаючи з липня 2007 року. Підстави для перерахунку за період з січня по                09 липня 2007 року – були відсутні.

Згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.  

Положення ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.  

Так, згідно з ч.1 ст.62 Закону України від 19.12.2006 №489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.

У відповідності до ч.3 ст.62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.  

Крім того, згідно ч.2 ст.85 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.91р. №1788-ХII (з наступними змінами та доповненнями) виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.  

Доводи відповідача стосовно того, що відповідно до вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, і до такої категорії громадян як «діти війни» не застосовується, а згідно ст.7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій «дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і Пенсійний фонд України не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян – є хибними та спростовані вищенаведеними висновками.  

Суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.  

Відносно вимог по виплатам за 2008 рік, суд  виходив з того, що правові підстави для вирішення таких вимог є аналогічними 2007 року.  

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст.6 Закону України №2195 викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.  

Відповідно до частини 4 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Підстави для підвищення пенсії за період з січня по 22 травня 2008 року – були відсутні, оскільки встановлено, що позивачу виплачувалася пенсія у збільшеному розмірі щомісячно, тому позовні вимоги за цей період - не підлягають задоволенню.  

Проте, Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»N 107-VI від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№2195 в новій редакції.  

Таким чином, відновлено дію ст.6 Закону України № 2195.  

Статтею 58 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня –482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.  

Таким чином, відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст.6 Закону починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно.  

З матеріалів справи вбачається, що відповідач будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком пенсії позивачу в частині її підвищення відповідно до положень ст. 6 Закону “Про соціальний захист дітей війни” у 2008 році  не здійснював, а також не проводив виплату.  

За таких обставин суд вважає, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.  

Суд не враховує посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись па відсутність коштів, як на підставу невиконаний своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.6 Закону України №2195.  

Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України»і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.  

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України № 2195 покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.  

Підлягають також задоволенню і вимоги щодо підвищення пенсії за 2009 рік,   оскільки вищенаведені положення закону мають законну силу та не були призупинені.  

Відповідно до вимог ст. 54  ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік»№ 835-VI від  26.12.2008 встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Тобто цей розмір складає 498 грн.  

Що стосується вимоги позивача про відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, суд  вважає за необхідне зазначити наступне.  

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлене інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду  є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленого цим Кодексом.

Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (опубліковане в офіційних виданнях України 27.07.2007 року), та Рішення Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року (опубліковане в офіційних виданнях України 06.06.2008 року) є загальнодоступними, позивач мав змогу з ним ознайомитись та міг дізнатися, що його право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком за 2007 та 2008 роки порушене саме з моменту оприлюднення зазначених рішень Конституційного Суду України. Також позивач отримував пенсію щомісячно та мав можливість контролювати її розмір.

Позивач звернулася з позовом до суду 18.10.2010 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції суду на позовній заяві.

Виходячи з цього строк звернення позивачем до суду з вимогою перерахунку та виплати йому щомісячної допомоги, як «дитині війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по   17.04.2010 року  , пропущений без поважної причини та в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Тому відповідач зобов’язаний здійснити перерахунок  пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та проведення відповідних виплат  за період з   17.04.2010 р. по 18.10.2010   р.

Згідно ст.7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, тому право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем його права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушене у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушене чи ні.  Тому вимога позивача про стягнення в подальшому щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком – не підлягає задоволенню.  

Керуючись ч.2 ст.152 Конституції України, ст.1, 6, 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-IV (із змінами та доповненнями), ч.4 ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від   22.10.1993 року №3551-XII, ст.28 Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-I,  п.17 ст.77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005 року №3235-IV (із наступними змінами), ст.58, п.12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”  від 19.12.2006 року №489-V, пп.2 п.41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”   від 28.12.2007 року №107-VI, рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року  №10-рп/2008 , ст.ст.158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд,—

  ПОСТАНОВИВ:  

 Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Новгородківському районі Кіровоградської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення  недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» — задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Новгородківському районі Кіровоградської області по не донарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 у період з 18 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та  з 01 січня 2010 року по 17.04.2010 року підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Новгородківському районі Кіровоградської області здійснити нарахування ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 17 квітня 2010 року по 18 жовтня 2010 року з урахуванням раніше проведених підвищень до пенсії «Дітям війни» за відповідний період.  

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Копію постанови направити сторонам.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги через суд першої інстанції.

  Головуючий  суддя                 Д.І. Пасічник