_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/30662/21

Провадження № 2/947/4794/21

УХВАЛА

11.10.2021 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді                 Калініченко Л.В.

за участю секретаря Матвієвої А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнеспрофібуд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Товариство з обмеженою відповідальністю «Патронажна служба Джерело Життя», про усунення перешкод в користуванні майном і витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

08.10.2021 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнеспрофібуд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Товариство з обмеженою відповідальністю «Патронажна служба Джерело Життя», про усунення перешкод в користуванні майном і витребування майна з чужого незаконного володіння, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення майбутнього позову шляхом:

- накладення арешту на нерухоме майно: житловий будинок з господарсько-побутовими спорудами та будівлями, загальною площею 430,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, площею 0,1311 га, з кадастровим номером 5110136900:33:019:0038, розташовану за вказаною адресою;

- встановлення заборони будь-яким особам, в тому числі, але не виключно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариству з обмеженою відповідальністю «Бізнеспрофібуд» та іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на користування, володіння або розпорядження вищевказаним нерухомим майном.

В обґрунтування заяви, заявник стверджує, що він - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» є власником житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами та будівлями, загальною площею 430,7 кв. м., та земельної ділянки кадастровий номер 5110136900:33:019:0038, площею 0,1311 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності зареєстровано за позивачем 02.08.2019 о 14:34:51 год. на підставі вимоги, серія та номер: 135/0619, виданий 22.05.2019, видавник: ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП»; договору про внесення змін до іпотечного договору, серія та номер: 30, виданий 10.01.2019, видавник: ПН ОМНО Гашова В.В., іпотечного договору, серія та номер: 153, виданий 15.03.2018, видавник: ПН ОМНО Гашова В.В.; звіту про вартість майна серія та номер: А827-191806-026, виданий 18 06 2019 видавник: ТОВ «ІНЕО»; доказів повідомлення, серія та номер: б/н, видавник: ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48095070 від 05.08.2019, ОСОБА_3 , Комунальне підприємство «Агенція реєстраційних послуг», Одеська область).

16 вересня 2019 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» стало відомо, що державним реєстратором Вальваковим Дмитром Гаріальдовичем (Комунальне підприємство «Департамент державної реєстрації», Одеська область) 05.08.2019 о 18:33:34 год. було зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на спірний житловий будинок з господарсько-побутовими спорудами та будівлями, загальною площею 430,7 кв. м., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48101699 від 05.08.2019року та о 18:38:34 год. на земельну ділянку кадастровий номер 5110136900:33:019:0038 площею 0,1311 га, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48101747 від 05.08.2019року.

З метою захисту свого права власності, у жовтні 2019 року ТОВ «Фінансова Компанія «Укрфінанс Груп» звернулось до Київського районного суду м.Одеси з позовом Державного реєстратора КП «Департамент державної реєстрації» Вальвакова Дмитра Гаріальдовича, ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 26.06.2020 року у справі №947/24498/19, позовТОВ «Фінансова Компанія «Укрфінанс Груп» до державного реєстратора КП «Департамент державної реєстрації» Вальвакова Дмитра Гаріальдовича, ОСОБА_1 про визнання противоправними та скасування рішень та записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Департамент державної реєстрації» Вальвакова Дмитра Гаріальдовича від 05.08 2019 року, індексний номер: 48101699, про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами та будівлями, загальною площею 430,7 кв.м., житловою площею 220,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 .

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Департамент державної реєстрації» Вальвакова Дмитра Гаріальдовича від 05.08.2019 року, індексний номер: 48101747 про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, площею 0,1311 га., кадастровий номер 5110136900:33:019:0038,        що        розташованазаадресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 .

У задоволенні позовної заяви про скасування записів № 32691484, № 32691539 у Державному реєстрі прав на нерухоме майно про проведену державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок з господарсько-побутовими спорудами та будівлями, загальною площею 430,7 кв.м., житловою площею 220,4 кв.м., на земельну ділянку, площею 0,1311 га., кадастровий номер 5110136900:33:019:0038,що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 - відмовлено.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 - відмовлено повністю.

Також позивач стверджує, що наприкінці серпня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» отримало відомості про ймовірне використання належних їй об`єктів нерухомості сторонніми особами без будь-якого права на таке користування. Однак, з огляду на територіальне розташування позивача у м.Києві та знаходження об`єктів власності у м.Одесі, фактична перевірка вказаних відомостей була відкладена на майбутній час.

У вересні 2021 року представниками ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» було отримано заяву ОСОБА_2 поданої на ім`я Начальника Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області полковника поліції Коцаря А.Н., з якої вбачається, що: ОСОБА_2 , як дружина ОСОБА_1 вважає своєю власністю житловий будинок розташований за адресою:  АДРЕСА_1 ;  ОСОБА_2 стверджує про протиправні дії невідомих осіб кавказької національності які нібито здійснили протиправні дії та виселили її разом з дітьми з вищевказаного будинку; ОСОБА_2 стверджує про намір повернутися в користування житловим будинком АДРЕСА_1 , однак такому користуванню заважає розташований в будинку притулок для літніх людей, створений Товариством з обмеженою відповідальністю «Патронажна служба Джерело Життя». У зв`язку з наведеним ОСОБА_2 просила органи поліції здійснити захист її прав та провести перевірку дотримання санітарних і пожежних норм Товариством з обмеженою відповідальністю «Патронажна служба Джерело Життя».

Крім того, як стверджує заявник, йому з Єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що 09 квітня 2021 року право власності на житловий будинок з господарсько-побутовими спорудами та будівлями, загальною площею 430,7 кв. м, та земельну ділянку кадастровий номер 5110136900:33:019:0038, площею 0,1311 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнеспрофібуд» (запис №41456036), на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна №б/н від 07.04.2021р., видавник: ТОВ «Бізнеспрофібуд», ОСОБА_4 , ОСОБА_2 ; рішення учасника ТОВ «Бізнеспрофібуд» №3 від 07.04.2021р., видавник: ТОВ «Бізнеспрофібуд».

Враховуючи вищевикладене, заявник стверджує, що будучи фактичним власником спірного нерухомого майна, здійснюючи дії з повернення його у свою власність в рамках цивільної справи №947/24498/19, відповідачами продовжують здійснюватись протиправні дії з розпорядженням майном та неналежним його користуванням, що змушує його – ТОВ «ФК «Укрфінанг Груп» звернутись до суду з новим позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнеспрофібуд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Товариство з обмеженою відповідальністю «Патронажна служба Джерело Життя», про усунення перешкод в користуванні майном і витребування майна з чужого незаконного володіння.

Крім того, з урахуванням наявної інформації з заяви ОСОБА_2 до правоохоронних органів стосовно вчинення протиправних дій зі спірним нерухомим майном, існуючих ризиків вчинення відповідачами дій з розпорядження та неналежного користування з майном, що призведе до додаткового порушення прав заявника - ТОВ «ФК «Укрфінанг Груп», для відновлення яких необхідно буде додатково витрачати час і понести значні зусилля, заявник вважає за необхідне вжити заходи забезпечення майбутнього позову у заявлений спосіб.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу за вказаною завою було розподілено судді Калініченко Л.В.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви – за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Перевіряючи чи підсудна справа цьому суду, судом встановлено наступне.

Так, заявник має намір подати до суду позовну заяву до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнеспрофібуд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Товариство з обмеженою відповідальністю «Патронажна служба Джерело Життя», про усунення перешкод в користуванні майном і витребування майна з чужого незаконного володіння, стосовно нерухомого майна: житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами та будівлями, загальною площею 430,7 кв. м., та земельної ділянки, площею 0,1311 га, з кадастровим номером 5110136900:33:019:0038, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з ч.1 ст.30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги посилання заявника, про намір пред`явити майбутній позов стосовно нерухомого майна, яке розташоване в Київському районі міста Одеси, у відповідності до правил підсудності встановлених ч.1 ст. 30 ЦПК України, суддя дійшов до висновку про обґрунтованість тверджень та підсудність справи за пред`явленою заявою Київському районному суду міста Одеси.

Згідно з ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Судом було встановлено, що подана ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» заява про забезпечення позову відповідає приписам та вимогам встановленим ст. 151 ЦПК України, а відтак підлягає невідкладному розгляду в судовому засіданні без повідомлення учасників справи на підставі поданих до суду документів.

Дослідивши вказану заяву про забезпечення позову, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

У відповідності до ч.2 ст. 149 ЦПК України,  суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.150 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч.3 ст.149 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.   

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України,  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, з заяви та доданих до неї документів вбачається, що між сторонами: Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнеспрофібуд» виник спір стосовно нерухомого майна: житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами та будівлями, загальною площею 430,7 кв. м., та земельної ділянки, площею 0,1311 га, з кадастровим номером 5110136900:33:019:0038, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

У відповідності до поданих до суду документів вбачається, що 02.08.2019 року державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манютою Сергієм Васильовичем проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНАНС ГРУП» на житловий будинок з господарсько-побутовими спорудами та будівлями, загальною площею 430,7 кв. м., житлова площа 220,4 кв.м.за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, кадастровий номер 5110136900:33:019:0038, площею 0,1311 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак надалі, 05.08.2019 року державним реєстратором КП «Департамент державної реєстрації» в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок з господарсько-побутовими спорудами та будівлями, загальною площею 430,7 кв. м., житлова площа 220,4 за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 5110136900:33:019:0038, площею 0,1311 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з поданих до суду документів вищевказане нерухоме майно належить на праві власності ТОВ «БІЗНЕСПРОФІБУД» (код ЄДРПОУ 44233086).

Також вбачається, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНАНС ГРУП» з власності якого вибуло вищевказане нерухоме майно звертався до суду з позовом до державного реєстратора КП «Департамент державної реєстрації» Вальвакова Дмитра Гаріальдовича, ОСОБА_1 про визнання противоправними та скасування рішень та записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі яких право власності на вищевказане майно було зареєстровано за ОСОБА_1 (справа №947/24498/19).

З поданих до суду документів вбачається, що 26.06.2020 року Київським районним судом міста Одеси за наслідком розгляду вказаної цивільної справи було ухвалено рішення, яким позов ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНАНС ГРУП» задоволено частково.

Зокрема визнано протиправними та скасовані рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Департамент державної реєстрації» Вальвакова Дмитра Гаріальдовича: від 05.08.2019 року, індексний номер: 48101699, про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна – житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами та будівлями, загальною площею 430,7 кв.м., житловою площею 220, 4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 ; та від 05.08.2019 року, індексний номер: 48101747 про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна – земельну ділянку, площею 0,1311 га., кадастровий номер 5110136900:33:019:0038, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 .

Доказів на підтвердження набрання законної сили вказаним судовим рішенням до суду не надано, за наслідком чого суд приходить до висновку про належність посилання заявника стосовно наявності спору між сторонами по справі з приводу права власності на спірне нерухоме майно.

Також з поданої до суду заяви ОСОБА_2 поданої на ім`я Начальника Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області полковника поліції Коцаря А.Н.вбачається, що: ОСОБА_2 , як дружина ОСОБА_1 вважає своєю власністю житловий будинок розташований за адресою:  АДРЕСА_1 ;  ОСОБА_2 стверджує про протиправні дії невідомих осіб кавказької національності які нібито здійснили протиправні дії та виселили її разом з дітьми з вищевказаного будинку; ОСОБА_2 стверджує про намір повернутися в користування житловим будинком АДРЕСА_1 , однак такому користуванню заважає розташований в будинку притулок для літніх людей, створений Товариством з обмеженою відповідальністю «Патронажна служба Джерело Життя».

Як вбачається зазначені обставини стали підставою для підготовки заявником до суду позовної заяви до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнеспрофібуд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Товариство з обмеженою відповідальністю «Патронажна служба Джерело Життя», про усунення перешкод у користуванні вищевказаним майном та його витребування з чужого незаконного володіння.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, саме пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6 -605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно  ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до  ст.124 Конституції України  судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Крім того судом враховується, що у відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням викладених роз`яснень Верховного Суду України, оскільки між сторонами по справі виник спір стосовно нерухомого майна: житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами та будівлями, загальною площею 430,7 кв. м., та земельної ділянки, площею 0,1311 га, з кадастровим номером 5110136900:33:019:0038, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності відповідачеві, враховуючи предмет розгляду майбутньої справи про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном і його витребування, суд вважає вимоги заявника про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно, співмірними із заявленими позовними вимогами, вбачає імовірність ускладнення виконання або невиконання судового рішення у випадку не задоволення судом заяви представника заявника.

Також суд вважає обґрунтованою заяву заявника в частині встановлення заборони розпорядження спірним нерухомим майном, шляхом встановлення заборони суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, а також іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі щодо відчуження та реєстрації права власності на спірне нерухоме майно.

Стосовно інших вимог заявника про вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення обмежень у праві користування і володіння спірним майном суд вважає не підлягаючими задоволенню, оскільки заявником не обґрунтовано яким чином заявлений захід забезпечує виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову, а також у разі його вжиття, можуть бути значним чином порушенні права та інтереси власника спірного нерухомого майна.

Так згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності. Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Отже, дана норма Конвенції дозволяє втручатися у здійснення особою права власності і обмежувати його згідно закону, в тому числі для захисту прав і свобод інших осіб, якщо таке втручання було пропорційним.

На підставі викладеного, суд вважає, що заява представника заявника про забезпечення позову є частково обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню шляхом накладення арешту і встановлення заборони вчинення будь-яких дій, спрямованих на відчуження спірного майна, що є цілком співмірним із майбутніми позовними вимогами.

При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову – це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

Відповідно до ч.4 ст. 152 ЦПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

У відповідності до ч.1-3 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Одночасно з вирішенням питання щодо забезпечення позову, суд не вбачає підстав для вжиття зустрічних заходів забезпечення позову відповідно до ст. 154 ЦПК України.

Суд роз`яснює, що відповідачі у відповідності до вимог статті 154 ЦПК України, після застосування судом заходів забезпечення позовуне позбавлені права на подання до суду відповідного клопотання про зустрічне забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 149-153, 354, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідні положення, ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп»про забезпечення позову до подання до суду позовної заяви – задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнеспрофібуд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Товариство з обмеженою відповідальністю «Патронажна служба Джерело Життя», про усунення перешкод в користуванні майном і витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме:

- Накласти арешт на житловий будинок, з господарсько-побутовими спорудами та будівлями, загальною площею 430,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 106794051101.

- Накласти арешт на земельну ділянку, площею 0,1311 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:33:019:0038, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 102154451101.

- Встановити заборону суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, а також іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі щодо відчуження та реєстрації права власності нерухомим майном: житловим будинком, з господарсько-побутовими спорудами та будівлями, загальною площею 430,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 106794051101, та земельною ділянкою, площею 0,1311 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:33:019:0038, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 102154451101.

В решті вимог заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп»про забезпечення позову до подання до суду позовної заяви – залишити без задоволення.

Копію ухвали направити для виконання до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (65000, м. Одеса, вул. Черняхівського, 6).

Копію ухвали суду скерувати для відома сторонам по справі.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» протягом десяти днів з дня постановлення ухвали суду про забезпечення позову подати до суду позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнеспрофібуд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Товариство з обмеженою відповідальністю «Патронажна служба Джерело Життя», про усунення перешкод в користуванні майном і витребування майна з чужого незаконного володіння, з одночасним повідомленням суду про вжиті такі дії.

Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп», що у разі неподання такого позову у встановлений законом строк, вжиті заходи забезпечення позову будуть скасовані.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Головуючий                                                        Калініченко Л. В.