Справа №2-А-445/2010р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2010 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді – Вуїва О.В.,
при секретарі – Кашарайло А.А.,
за участю: позивача – ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області про визнання постанови про адміністративне правопорушення протиправною та її скасування, -
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ДАЇ УМВС України в Миколаївській області про визнання постанови про адміністративне правопорушення протиправною та її скасування.
В обгрунтування позову зазначав, що 20 серпня 2010 року інспектор ДПС ВДАЇ з ОАТ м. Вознесенська УМВС України в Миколаївській області Черкасенко Д.О. склав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення.
Згідно протоколу 20 серпня 2010 року о 12 годині 10 хвилин в м. Вознесенську Миколаївської області на вул. Синякова біля будинку №31 ОСОБА_1, керуючи автомобілем «МАЗ 5551» реєстр. номер НОМЕР_1, в порушення п.п. 15.10-А ПДР України здійснив стоянку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КупАП.
На підставі протоколу інспектором в цей же день було винесено постанову, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КупАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260 грн.
Позивач вважав, що постанова винесена без врахування обставин справи, а саме з підстав відсутності правопорушення взагалі, оскільки він здійснив вимушену зупинку в зв’язку з технічною несправністю автомобіля (вийшов з ладу ремінь приводу гідропідсилювача керма). При цьому вчинив всі необхідні дії для безперешкодного об’їзду належного йому транспортного засобу та ввімкнув аварійну світлову сигналізацію.
Вважав, що інспектором не враховано характер порушення особу, порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність.
Виходячи з цих обставин ОСОБА_1 просив про задоволення позову.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, направивши на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, а також заперечення проти позову в якому вказував на правомірність оскражуваної постанови та відсутність підстав для її скасування.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та матеріали отриманої від відповідача адміністративної справи, суд прийшов до наступного.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.
Відповідно до протоколу серії ВЕ № 035897 та постанови ВЕ № 184805 20 серпня 2010 року о 12 годині 10 хвилин в м. Вознесенську Миколаївської області на вул. Синякова біля будинку №31 ОСОБА_1, керуючи автомобілем «МАЗ 5551» реєстр. номер НОМЕР_1, в порушення п.п. 15.10-А ПДР України здійснив стоянку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КупАП.
Позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КупАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260 грн.
Судом також встановлено, що згідно Правил дорожнього руху України стоянка в зоні дії дорожнього знаку 3.34 цих правил є забороненою.
Відповідно до п. 1.10 ПДР України стоянка — це припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов’язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.
Разом з тим відповідно до п. 15.14 ПДР України у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9-9.11 цих Правил.
Вимушена зупинка — це припинення руху транспортного засобу через його технічний стан або небезпеку, що створюється вантажем, який перевозиться, станом водія (пасажира) або перешкодою на дорозі
Згідно п. 9.9 ПДР України в разі вимушеної зупинки на дорозі водій зобов’язаний ввімкнути аварійну світлову сигналізацію.
Як вбачається з пояснень ОСОБА_1 в судовому засіданні та пояснень, наданих ним в протоколі про адміністративне правопорушення, він не здійснював стоянку, технічна несправність (вийшов з ладу ремінь приводу гідропідсилювача керма) керованого ним вантажного автомобіля призвела лише до вимушеної зупинки, оскільки подальший рух був неможливим.
При цьому він здійснив усі необхідні для безпеки руху дії, зокрема зупинив автомобіль якнайближче до краю проїзної частини та ввімкнув аварійну світлову сигналізацію.
Вказані пояснення повністю узгоджуються з показаннями допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_4, яка пояснила, що в цей час знаходилася в автомобілі разом з ОСОБА_1 Під час руху по вул. Синякова в автомобілі виникла технічна несправність. Позивач зупинився біля краю проїзної частини та ввімкнув аварійну світлову сигналізацію.
Після цього придбав на авторинку, що був розташований поруч, деталь, що вийшла з ладу та самостійно замінив її протягом декількох хвилин.
Вказані пояснення надавалися працівникам ДАЇ, однак останні не прийняли їх до уваги.
В той же час допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що він дійсно посвідчив в протоколі зафіксований працівниками ДАЇ факт порушення позивачем Правил дорожнього руху.
Разом з тим з пояснень ОСОБА_5 вбачається те, керований ОСОБА_1. автомобіль дійсно знаходився в нерухомому стані біля узбіччя дороги по вул. Синякова в м. Вознесенську з ввімкненою аварійною світловою сигналізацією.
При цьому працівники ДПС не роз’яснили йому, як свідку, обставини справи, зокрема в чому полягає порушення, в його присутності не здійснили перевірку доводів порушника, зокрема не перевірили технічний стан автомобіля, наявність (відсутність) несправності, що перешкоджала руху автомобіля, а лише запропонували підписати протокол, що він і зробив.
Більше нічого з обставин порушення пояснити не зміг.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП.
В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його скоєнні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Проте, маючи перед прийняттям постанови протокол про адміністративне правопорушення, в якому ОСОБА_1 звертав увагу на те, що зупинка в зоні дії знаку, що її забороняє, була вимушеною, тобто фактично заперечував проти порушення Правил дорожнього руху, суб’єкт владних повноважень мав би, використовуючи свої повноваження, перевірити ці доводи, зібрати докази, які підтверджували наявність складу правопорушення, вину порушника та спростовували б свідчення позивача, але таких належних та допустимих доказів ні протокол, ні постанова не містить.
У відповідності до ст. 288 КУпАП встановлено, що постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Частиною 3 ст. 162 КАС України надано адміністративному суду повноваження на прийняття іншої постанови (не передбаченої переліком частини 2) , яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
За змістом ст. 293 КУпАП під час розгляду позову перевіряється законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймається одне з таких рішень: залишення постанови без зміни; скасування постанови і надсилання справи на новий розгляд; скасування постанови і закриття справи; зміна заходу стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За зазначених обставин справи постанова про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 158-163, 167 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Постанову серії ВЕ 184805 від 20 серпня 2010 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 скасувати, а справу – направити на новий розгляд.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: О.В. Вуїв