Справа 2-А-425/2010
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2010 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Вуїва О.В.,
при секретарі – Кашарайло А.А.,
за участю: позивача ОСОБА_1., представника відповідача – ГУ ПФУ в Миколаївській області – ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Миколаївського обласного військового комісаріату про визнання неправомірними дій при виконанні судового рішення в частині визначення дати призначення пенсії та її виплати в повному обсязі з моменту виникнення права,
ВСТАНОВИВ:
В травні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України у Вознесенському районі Миколаївської області, відділу фінансово-соціального забезпечення Миколаївського обласного військового комісаріату про визнання неправомірними дій при виконанні судового рішення в частині визначення дати призначення пенсії та її виплати в повному обсязі з моменту виникнення права.
В обґрунтування своїх вимог позивач (з урахуванням подальших уточнень) зазначав, що в лютому 2005 року він звернувся до Миколаївського обласного військового комісаріату з заявою про призначення йому пенсії на яку він мав право відповідно до п. б ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців і осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб».
05 березня 2005 року Миколаївським облвійськкоматом в призначенні пенсії йому було відмовлено.
Згідно рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 червня 2005 року відмова Миколаївського обласного військового комісаріату в призначенні пенсії ОСОБА_1 була визнана неправомірною і його було зобов’язано призначити позивачу пенсію за вислугу років.
Але нарахування пенсії ОСОБА_1 почали проводити не з моменту порушення його права, а з 17 квітня 2006 року.
Звідси, він вважає, що дії відповідачів є неправомірними.
Неотримана ним пенсія з 03 березня 2005 року по 17 квітня 2006 року становить 9 517,03 грн., яку він просив стягнути з відповідачів.
Також позивач, як особа, що невчасно звернулася за отриманням пенсії, просив на підставі ч. 2 ст. 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців і осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб» стягнути неотримане ним пенсійне забезпечення за останні дванадцять місяців, що передували дню порушення його права на отримання пенсії в розмірі 8480,52 грн.
Також просив стягнути з відповідачів на свою користь всі понесені ним судові витрати.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 18 серпня 2009 року неналежний відповідач – управління Пенсійного фонду України у Вознесенському районі замінений на головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Крім цього ухвалою суду від 02 листопада 2010 року неналежний відповідач – відділ фінансово-соціального забезпечення Миколаївського обласного військового комісаріату замінений на Миколаївський обласний військовий комісаріат.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 частково уточнив свої вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів недоплаченої пенсії за вислугу років та в частині періоду стягнення пенсії, а саме з 05 березня 2005 року по 17 квітня 2006 року.
В іншій частині вимоги залишив незмінними.
Представник відповідача - головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - ОСОБА_2. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.
Свої заперечення обгрунтовував тим, що Пенсійний фонд здійснює призначення, нарахування, перерахунок та виплату пенсії військовослужбовцям з 01 січня 2007 року, починаючи з цієї дати свої зобов’язання перед ОСОБА_1 виконує в повному обсязі та не відповідає за борги своїх попередників.
Представник відповідача - Миколаївського обласного військового комісаріату в судове засідання не з’явився, судом належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.
Суд ухвалив розглядати справу без участі представника Миколаївського облвійськкомату, оскільки згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача-суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причину неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача - головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Відповідно до чинної на час звернення позивача до суду редакції ст. 99 КАС України адміністративний позов міг бути поданий ним в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом, або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Незважаючи на те, що на час розгляду справи строки звернення до адміністративного суду скорочені Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року, проте застосуванню підлягає саме строк, що був чинним на час звернення позивача до суду, оскільки протилежне суперечило б принципам адміністративного судочинства.
А оскільки про порушення свого права позивач дізнався в серпні 2006 року після першого отримання призначеної пенсії та письмової відмови в зміні дати її нарахування, а тому цей строк до дня звернення до суду не сплив.
Що стосується позовних вимог, то судом встановлено, що лютому 2005 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського обласного військового комісаріату з заявою про призначення йому пенсії за вислугу років на яку він мав право відповідно до п. б ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців і осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб» (далі – Закон) в редакції цієї статті від 24 червня 2004 року, яка діяла на момент відповідного звернення.
05 березня 2005 року Миколаївським облвійськкоматом в призначенні пенсії йому письмово було відмовлено.
Вказані обставини частково підтверджуються письмовими доказами, що містяться в матеріалах, а в іншій частині - встановлені таким, що набрало законної сили рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 червня 2005 року, що в силу ч. 1 ст. 72 КАС України має преюдиціальне значення, тобто такі обставини не підлягають повторному доказуванню.
Цим же рішенням відмова Миколаївського обласного військового комісаріату в призначенні пенсії ОСОБА_1 була визнана неправомірною і його було зобов’язано призначити позивачу пенсію за вислугу років.
Але нарахування пенсії ОСОБА_1 почало проводитися не з моменту звернення за пенсією (написання заяви про виплату пенсії з долученням необхідних документів), як це було передбачено наказом Міністерства оборони України «Про затвердження Положення про порядок призначення та виплати в Міністерстві оборони України державних пенсій і допомог військовослужбовцям та членам їх сімей» за №205 від 08 серпня 2004 року (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2004 року за №212/422) та наказом Міністерства оборони України «Про затвердження Інструкції по організації роботи по пенсійному забезпеченню військовослужбовців та членів їх сімей і соціальному обслуговуванню пенсіонерів в Міністерстві оборони України» за №161 від 27 червня 1995 року (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 вересня 1995 року за №325/861), а з 17 квітня 2006 року.
Вказані акти передбачали, що відповідне звернення повинно бути подане до районного військового комісаріату за місцем мешкання пенсіонера, проте не виключали право такої особи звернутися безпосередньо до обласного військового комісаріату, як органу, що здійснював призначення пенсії, чим і скористався позивач.
Таким чином суд вважає, що відмова Миколаївського обласного військового комісаріату у виплаті пенсії позивачу за період (в межах його вимог) з 05 березня 2005 року по 17 червня 2006 року є неправомірною.
Щодо аналогічних вимог до другого відповідача, то вони задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено факт звернення з такою заявою до Пенсійного фонду після 31 грудня 2006 року, тобто дати з якої ОСОБА_1 отримує пенсію в фонді та відмови цього органу в її виплаті саме з цієї дати.
Разом з тим суд враховує, що на час передачі пенсійної справи пенсія вже виплачувалася з 17 квітня 2006 року Миколаївським обласним військовим комісаріатом, а тому фонд не мав підстав змінювати відповідну дату виплати самостійно.
При визначенні розміру недоплаченої пенсії суд виходить з загального трудового стажу ОСОБА_1, який станом на день звернення за пенсією та отримання відповідної відмови становив повні 26 років (а не 27 років, як вказував ОСОБА_1), серед них понад 15 років військової служби та розміру доходів, з яких повинна нараховуватися пенсія, що виходячи з розрахунку облвійськкомату складає 1 359,06 грн.
Таким чином, згідно п. б ч. 1 ст. 13 Закону розмір пенсії за один місяць повинен становити (50 % + 1% від виплат з яких нараховується пенсія) та складає 693,12 грн.
А тому сума невиплаченої пенсії, яка підлягає стягненню на користь позивача за період з 05 березня 2005 року по 17 квітня 2006 року становить 9 287,81 грн. (693,12 грн. x 13 місяців 12 днів).
Також відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
Позивач набув право на отримання пенсії за вислугу років на підставі Закону України Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 04 липня 2002 року №51-IV та з часу набуття 25 річного загального трудового стажу, тобто з листопада 2003 року, проте звернувся за нею значно пізніше.
А тому на нього поширюється дія вказаної норми.
Таким чином, позивач мав право на виплату йому пенсії за 12 місяців, що передували його зверненню за пенсією.
Проте в цей період ОСОБА_1. мав лише повний 25 річний загальний трудовий стаж, а тому розмір пенсії повинен становити 50 % від виплат з яких нараховується пенсія та складає 8 154,36 грн. (1 359,06 грн. х 50% x 12 місяців).
При визначенні належного органу, який зобов’язаний здійснити доплату пенсії, суд виходить з наступного.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» військовослужбовцям, особам начальницького та рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії призначаються (перераховуються) органами Пенсійного фонду України, починаючи з 01 січня 2007 року.
Виплата пенсій, в тому числі призначених до введення в дію цього Закону, здійснюється також органами Пенсійного фонду.
На цій підставі та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. N 1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» всі пенсійні справи пенсіонерів Міністерства оборони України були передані до Пенсійного фонду та ведуться саме цими органами.
Для цієї мети фондом були виділені додаткові кошти.
Одночасно фінансування облвійськкоматів, як бюджетних установ, на проведення видатків, пов’язаних з виплатою пенсій пенсіонерам Міністерства оборони України з цього часу було припинено.
На необхідності обов’язкового врахування цих обставин в своїх рішеннях також наголошує і Вищий адміністративний суд України.
Позивачем фактично заявлено вимоги щодо перерахунку призначеної пенсії та стягнення її в повному обсязі, а тому, враховуючи вищевстановлені обставини та заперечення пенсійного органу від виплати цих коштів, суд приходить до висновку про необхідність їх стягнення саме з головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
В силу ст. 94 КАС України суд розподіляє й судові витрати.
Проте, враховуючи звільнення головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від сплати частини судових витрат (судового збору), а також наявність вини в порушенні прав ОСОБА_1 саме в діях Миколаївського обласного військкомату, суд вважає за необхідне стягнути судові витрати (за винятком витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, які помилково були сплачені позивачем при подачі адміністративного позову) лише з одного з відповідачів, а саме з облвійськкомату.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 158-163, 167 КАС України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Визнати неправомірними дії Миколаївського обласного військового комісаріату щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугу років за період з 05 березня 2005 року по 17 квітня 2006 року та пенсії за вислугу років за останні дванадцять місяців, що передували дню його зверненню за пенсією.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до Миколаївського обласного військового комісаріату – відмовити .
Стягнути з Миколаївського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 458 (чотириста п'ятдесят вісім) гривень 50 копійок судових витрат.
Зобов’язати головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виплатити ОСОБА_1 недоплачену пенсію за вислугу років за період з 05 березня 2005 року по 17 квітня 2006 року в розмірі 9 287 (дев’ять тисяч двісті вісімдесят сім) гривень 81 копійка та пенсію за вислугу років за останні дванадцять місяців, що передували дню звернення за пенсією, а саме за період з 05 березня 2004 року по 05 березня 2005 року в розмірі 8 154 (вісім тисяч сто п’ятдесят чотири) гривні 36 копійок , а всього - 17 442 (сімнадцять тисяч чотириста сорок дві) гривні 17 копійок .
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області – відмовити .
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а суб’єктом владних повноважень, що не був присутнім під час проголошення постанови – протягом десяти днів з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання ним повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: /підпис/
Згідно з оригіналом: суддя: