справа № 2ц – 5043/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2 грудня 2010 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області в складі:
судді Філіпенко Л.П.
при секретарі Щербак А.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до Іванівської селищної ради Антрацитівського району про визнання права власності на нерухоме майно
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Іванівської селищної ради Антрацитівського району про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування на
- садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, позначений у плані під літ. «А», загальною площею 59,0 кв.м, житловою площею 22.5 кв.м з належними до нього господарськими будівлями та спорудами: л. кухня літ. «Б»; сараї літ. «В», «Г», «Д»; погріб літ. «Пг»; споруди № 1-4;
- земельну ділянку, площею 0.1300 га, розташовану у АДРЕСА_1, надану для обслуговування житлового будинку та господарських будівель.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на то, що вона є дружиною та єдиною спадкоємицею першої черги за законом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, смерть якого зареєстрована виконкомом Іванівської селищної ради 17 травня 2010 року, актовий запис № 60.
Її покійному чоловікові на праві приватної власності належали:
- садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, позначений у плані під літ. «А», загальною площею 59,0 кв.м, житловою площею 22.5 кв.м з належними до нього господарськими будівлями та спорудами: л. кухня літ. «Б»; сараї літ. «В», «Г», «Д»; погріб літ. «Пг»; споруди № 1-4. Підставою виникнення права власності на вищевказаний садибний (індивідуальний) житловий будинок у мого чоловіка є договір дарування, нотаріально посвідчений секретарем виконкому Іванівської селищної Ради народних депутатів Антрацитівського району Ворошиловградської області, 13 листопада 1979 року, за реєстром 359. Право власності зареєстроване Краснолуцьким міжміським бюро технічної інвентаризації 10 грудня 1979 року, записане у реєстраційну книгу № 6, під реєстраційним № 863;
- земельна ділянка, площею 0.1300 га, розташована у АДРЕСА_1, надана для обслуговування житлового будинку та господарських будівель. Підставою виникнення права власності у мого чоловіка на вищевказану земельну ділянку є Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЛГ № 157809, виданий 03 червня 2005 року на підставі рішення Іванівської селищної ради від 18 грудня 2997 року № 147/453. Акт зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 556/010539800067.
Позивачка після смерті чоловіка єдина постійно мешкає у вищевказаному житловому будинку та користується земельною ділянкою, тобто фактично прийняла спадщину. Інших спадкоємців окрім неї немає.
Той факт, що ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину та згідно ч. 3 ст.1268, 1261, ч.5 ст. 1268 Цивільного кодексу, дає її підстави вважати себе власницею садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0.1300 га, наданої для обслуговування вищевказаного житлового будинку та господарських будівель. Але коли вона 19 листопада 2010 року звернулася до Антрацитівської нотаріальної контори з метою оформлення права власності на вказане нерухоме майно, так як вона є єдиною спадкоємицею першої черги за законом після смерті ОСОБА_3, її відмовили у цьому в зв’язку з тим, що вона пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини, що змушує ОСОБА_1 звернутися до суду з цим позовом.
У судове засідання сторони не з’явилися, просять розглянути справу без їх присутствія, позивачка ОСОБА_1 позов підтримує, відповідач Іванівська селищна рада позов визнав (а.с.14-15).
Дослідивши матеріали справи, суд вважає вимоги ОСОБА_1 підлягаючими задоволенню, оскільки сукупність добутих у суді доказів вірогідно підтверджується їхня законність і обґрунтованість.
При цьому суд виходить із диспозитивності прав сторін за того, що згідно зі ст. 10 ЦПК України, обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом загальності. Суд же, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При досліджені і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб.
Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Судом установлено, що дійсно позивачка є дружиною (а.с.3) та єдиною спадкоємицею першої черги за законом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.4). ОСОБА_3 на праві приватної власності належали садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, позначений у плані під літ. «А», загальною площею 59,0 кв.м, житловою площею 22.5 кв.м з належними до нього господарськими будівлями та спорудами: л. кухня літ. «Б»; сараї літ. «В», «Г», «Д»; погріб літ. «Пг»; споруди № 1-4. Підставою виникнення права власності на вищевказаний садибний (індивідуальний) житловий будинок у мого чоловіка є договір дарування, нотаріально посвідчений секретарем виконкому Іванівської селищної Ради народних депутатів Антрацитівського району Ворошиловградської області, 13 листопада 1979 року, за реєстром 359. Право власності зареєстроване Краснолуцьким міжміським бюро технічної інвентаризації 10 грудня 1979 року, записане у реєстраційну книгу № 6, під реєстраційним № 863 (а.с.5-9) та земельна ділянка, площею 0.1300 га, розташована у АДРЕСА_1, надана для обслуговування житлового будинку та господарських будівель. Підставою виникнення права власності у мого чоловіка на вищевказану земельну ділянку є Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЛГ № 157809, виданий 03 червня 2005 року на підставі рішення Іванівської селищної ради від 18 грудня 2997 року № 147/453. Акт зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 556/010539800067 (а.с.12).
Згідно статті 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, подружжя та батьки, тому позивачка набуває права власності в порядку спадкування за законом на об’єкти нерухомого майна - садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0.1300 га, надану для його обслуговування, які є предметом даного спору.
Як свідчить ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом, а ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як вбачається із ст. 392 Цивільного кодексу України: „Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.”.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Тобто даний позов спрямовано на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.
Підставою такого позову є обставини, що підтверджують право власності на майно та ст. 16 Цивільного кодексу України, яка визначає визнання права, як способу захисту цивільних прав та інтересів.
На підставі вищевикладений суд доходить висновку, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 30, 62 ЦПК України, ст. ст. 16, 328, 334, 392, 1261 ЦК України
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року на
- садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , позначений у плані під літ. «А», загальною площею 59,0 кв.м, житловою площею 22.5 кв.м з належними до нього господарськими будівлями та спорудами: л. кухня літ. «Б»; сараї літ. «В», «Г», «Д»; погріб літ. «Пг»; споруди № 1-4;
- земельну ділянку, площею 0.1300 га, розташовану у АДРЕСА_1 , надану для обслуговування житлового будинку та господарських будівель.
Договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1,, нотаріально посвідчений секретарем виконкому Іванівської селищної Ради народних депутатів Антрацитівського району Ворошиловградської області 13 листопада 1979 року за реєстром 359 та Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЛГ № 157809, виданий 03 червня 2005 року на підставі рішення Іванівської селищної ради від 18 грудня 2997 року № 147/453 на ім’я ОСОБА_3 вважати такими, що втратили чинність.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь в справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя :
рішення надруковане у дорадчій кімнати