Справа № 2-1266/2010 р.  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

  19 серпня 2010 року       Кам’янобрідський районний суд м. Луганська у складі:  

головуючого -        судді            Шабрацького Г.О.,  

при секретарі -                            Ашихіній О.О.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська, про визнання бездіяльності УПФУ в Кам’янобрідському районі м. Луганська неправомірною та про стягнення недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -  

ВСТАНОВИВ:  

07.07.2010 року позивач звернувся до суду із позовом до управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська, про неправомірність дій відповідача та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2006 р. по дату винесення рішення судом та з дати винесення судом рішення і довічно.  

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він має статус «дитини війни» у зв'язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана йому пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вважає, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також положення п.п. 2 п. 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” не відповідають ст. 22 Конституції України, тому не можуть бути застосовані.  Просив справу розглянути без його участі  

Представник відповідача - управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі  
м. Луганська у судове засідання не з'явився, просив розглядати справу без його участі. На адресу суду надійшло заперечення проти позову, у якому відповідач посилається на те, що порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Кабінетом Міністрів України у 2006 році не було розроблено. Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" призупинена, законодавче не було врегульовано питання стосовно фінансування виплати підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком дітям війни. Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” дітям війни було встановлено підвищення на рівні 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до вказаного Закону підвищення до пенсії дітям війни виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а Законом України «Про Державний бюджет України» за 2007-2008 роки  видатки на підвищення дітям війни не передбачено.  

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

З матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 від 13.08.2003 року (л.с.11-12).  

Позивач звертався до управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі  
м. Луганська із заявою, в якій просив провести перерахунок його пенсії як дитини війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Листом від 22.06.2010 року за № 523/с-1 управлінням Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська в перерахунку пенсії позивачу було відмовлено (л.с.10).  

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та із інших випадках, передбачених законом.  

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Дію статті 6 зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік». Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування.  

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік» були внесені зміни до Закону України  «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких пункт 17 статті 77, а саме «З метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію абзацу сьомого ст. 5 та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було виключено, статтю 110 викладено у такій редакції «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (2195-15), запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».  

У 2006 році Урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Рішення Конституційного Суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року щодо неконституційності ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не поширюється, тому позов в частині перерахунку підвищення пенсії з 01.01.2006 року не підлягає задоволенню.  

Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.  

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції.  

Таким чином, у 2007 році положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.  

Відповідно до статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у 2007 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 квітня -410,06 грн., з 1 жовтня - 415,11 грн.  

Таким чином, у 2007 році позивач мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року.  

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчій актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання ; державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.  

Таким чином, позивач мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.  

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчій актів України» від 28.12.2007 року, у 2008 році було встановлено наступний прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 липня - 482 гривні,  з 1 жовтня - 498 гривень.  

Стосовно вимог позивача за 2009-2010 роки, суд зазначає, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання; державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.  

У 2009-2010 роках дія положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у частині розміру підвищення до пенсії, виплачуваного особам, які мають правовий статус «дитина війни» не зупинялась, будь-які зміни у зазначений Закон не вносились, тобто на теперішній час Закон є чинним.  

Статтею 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2009 рік” та ст. 70 Закону України “Про Державний бюджет на 2010 рік” Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.  

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких  є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.  

Отже нарахування та виплата у 2009-2010 роках дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.  

Таким чином, позивач в 2009 – 2010 роках мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у період з 01.01.2009 р. по дату винесення рішення.  

Враховуючи, що позивачці починаючи з 01.01.2008 року сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 22.05.2008 року до 26.07.2010 року відповідач повинен здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачу виходячи із розміру 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням раніше виплаченого підвищення до пенсії.  

Заявляючи вимоги щодо перерахунку підвищення до пенсії з дати винесення рішення і довічно то позивач фактично просить зобов’язати відповідача здійснювати їй перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни в майбутньому, однак, позивачем не наведено доказів можливих порушень її прав з боку відповідача у майбутньому. Окрім того, положеннями ст. 1 ЦПК України перерахунок на майбутнє, діючим законодавством не передбачений. В межах Цивільного процесуального Кодексу України захисту підлягає порушене, невизнане або оспорюване право  позивача, внаслідок чого зобов’язання відповідача в подальшому здійснювати перерахунок підвищення до пенсії є безпідставним, оскільки встановлює обов’язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце, та без наявності спірних правовідносин.  

Тому, вимоги позивачки щодо перерахунку та виплати підвищення до пенсії з дати винесення рішення і довічно не підлягають задоволенню.  

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 15 ЦПК України до компетенції судів відносяться розгляд спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них.  

Відповідно п.10 ч.2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади,  органу  влади  Автономної  Республіки  Крим  або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.  

Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що дії Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська по ненарахуванню та невиплаті підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., та з 22.05.2008р. по 19.08.2010 р. є неправомірними, та необхідно зобов’язати відповідача здійснити йому нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за вказані періоди,  з урахуванням здійснених раніше виплат.  

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Тобто,     з відповідача на користь держави підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 18,50 грн. У зв’язку з тим, що згідно Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” Пенсійний фонд України звільнений від сплати судового зору, на користь позивача з Державного бюджету України підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1,70 грн..  

Керуючись ст. ст. 8, 22, 46, 55 Конституції України, ст.ст. 3, 8, 15, 107, 213-215 ЦПК України, ст.. 6 «Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд –  

ВИРІШИВ:  

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.  

Визнати незаконними дії управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідскому районі м. Луганська по ненарахуванню та невиплаті підвищення до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., та з 22.05.2008р. по 19.08.2010 р.  

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., та з 22.05.2008р. по 19.08.2010  р., відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням здійснених виплат.  

Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Кам’янобрідськму районі м. Луганська на користь Держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 18,50 грн.  

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1,70 грн.  

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.  

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Кам’янобрідський районний суд м. Луганська шляхом подання в десятиденний термін заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

СУДДЯ                                                                                                               Г.О. Шабрацький