ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 13.10.2021  м. Івано-ФранківськСправа № 909/1100/20

          Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шіляк М. А.,

секретар судового засідання Феденько Н. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (вх.№11309/21 від 20.07.2021) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

у справі

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Чміль Марії Несторівни

за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: фізичної особи-підприємця Криницької Оксани Володимирівни

про зобов`язання Фізичну особу-підприємця Чміль М. Н. забезпечити доступ Приватному акціонерному товариству "Прикарпаттяобленерго" до об`єкта Фізичної особи-підприємця Чміль М. Н.: нежитлового приміщення міні-маркету "ЖАН" на розі вулиць Тисменицькій-Дзівінського у м. Івано-Франківську, для обстеження вузла вимірювання, електроустановок та електропроводки в порядку, передбаченому підпунктом 5 пункту 6.2 Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, та укладеного між Приватним акціонерним товариством "Прикарпаттяобленерго" та Фізичною особою-підприємцем Чміль М. Н. шляхом підписання заяви - приєднання,

представники сторін в судове засідання не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

до суду подано позов Приватним акціонерним товариством "Прикарпаттяобленерго" до Фізичної особи-підприємця Чміль Марії Несторівни про зобов`язання Фізичну особу-підприємця Чміль М. Н. забезпечити доступ Приватному акціонерному товариству "Прикарпаттяобленерго" до об`єкта Фізичної особи-підприємця Чміль М. Н.: нежитлового приміщення міні-маркету "ЖАН" на розі вулиць Тисменицькій-Дзівінського у м. Івано-Франківську, для обстеження вузла вимірювання, електроустановок та електропроводки в порядку, передбаченому підпунктом 5 пункту 6.2 Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2019 № 312, та укладеного між Приватним акціонерним товариством "Прикарпаттяобленерго" та Фізичною особою-підприємцем Чміль М. Н. шляхом підписання заяви-приєднання.

          Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області ухвалено позов задоволено, зобов`язано ФОП Чміль Марію Несторівну забезпечити доступ ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" до об`єкта ФОП Чміль Марії Несторівни: нежитлового приміщення міні-маркету "ЖАН" на розі вулиць Тисменицькій-Дзівінського у м. Івано-Франківську, для обстеження вузла вимірювання, електроустановок та електропроводки в порядку, передбаченому підпунктом 5 пункту 6.2 Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, та укладеного між ПрАТ «Прикарпаттяобленерго" та ФОП Чміль Марією Несторівною шляхом підписання заяви – приєднання, стягнуто з ФОП Чміль Марії Несторівни на користь ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" судовий збір в розмірі 2 102,00 грн.

          На виконання вказаного рішення судом видано наказ.

           20.07.2021 до Господарського суду Івано-Франківської області надійшло клопотання Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (вх.№11309/21 від 20.07.2021) про розподіл судових витрат  відповідно до якої просить суд  стягнути з відповідача по справі на його користь 27 600 грн 00 к. витрат на професійну правничу допомогу.

          В поданому клопотанні представник позивача  посилаючись на приписи ч.8 ст. 129 ГПК України просить стягнути з ФОП Чміль М.Н. на користь ПрАТ "Прикарпаттяобленерго"  понесені витрати на професійну правничу допомогу  у розмірі 27 600 грн при представленні інтересів позивача у суді першої інстанції в справі 909/1100/21.

          Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 13.09.2021 суд постановив призначити клопотання Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (вх.№11309/21 від 20.07.2021) про розподіл судових витрат до розгляду в судовому засіданні на 22.09.2021.

          Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 22.09.2021 розгляд справи відкладено на 07.10.2021.

          Представник позивача в судове засідання не прибув, проте від позивача надійшла заява (вх.№15688/21 від 06.10.2021) про розгляд заяви (клопотання) ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" про розподіл судових витрат без участі представника адвоката Дмитрука О.І., за наявними в матеріалах справи документами.

          Від представника відповідача до суду надійшла заява (вх.№15764/21 від 07.10.2021) про зменшення судових витрат. У вказаній заяві відповідач зазначає, що клопотання позивача про стягнення судових витрат не підлягає до задоволення судом з таких підстав: - по перше,  представником позивача подано клопотання, а не заяву, як це передбачено приписами ГПК України; по-друге, порушено процесуальні строки щодо розгляду такого клопотання про стягнення судових витрат; по-третє, звертаючись з позовною заявою, позивачем не було вказано у позовній заяві про орієнтовний розмір понесених судових витрат, а також представником позивача до закінчення судових дебатів не було заявлено клопотання про стягнення судових витрат та намір подати відповідні докази про стягнення вказаних витрат; по-четверте, докази подані представником позивача на підтвердження понесених судових витрат, є неналежними, а тому не можуть підтверджувати факт понесених витрат позивачем саме щодо розгляду даної справи. Відповідач просить зменшити розмір витрат позивача у цій справі на професійну правничу допомогу адвоката шляхом відмови в повному обсязі у задоволенні заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката Дмитрука О.І. на підставі його клопотання  про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 27 600 грн.    

          Розглянувши подане клопотання Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (вх.№11309/21 від 20.07.2021) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та додані до неї документи, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити таке:

склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8       Розділу I ГПК України.

          Згідно приписів ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

          Відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 4 ст.129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

          До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).

          Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

          Так, у позовній заяві  позивачем  було зазначено про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Приватне акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго"  понесло і очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи у випадку задоволення позовних вимог, становить 15 000,00 грн.

          За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї прав та обов`язків. Будь-яка процесуальна дія в суді однієї особи в інтересах іншої особи, внаслідок якої вона набуває певних прав та обов`язків (у тому числі підписання та/або подання певного процесуального документа до суду) є представництвом.

          Відповідно до приписів статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

          Згідно з частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

          Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

          Судом встановлено, що станом на дату ухвалення рішення у справі захист інтересів позивача у цій справі дійсно здійснював адвокат Дмитрук Олег Іванович.

          Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

          На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката надано: копію Договору про надання професійної правничої допомоги №2021/15 від 04.01.року; копію Акту приймання-передачі послуг за договором про надання професійної правничої допомоги №2021/15 від 04.01.2021 від 28.01.2021, копію Акту приймання-передачі послуг за договором про надання професійної правничої допомоги №2021/15 від 04.01.2021 від 25.02.2021, копію Акту приймання-передачі послуг за договором про надання професійної правничої допомоги №2021/15 від 04.01.2021 від 19.07.2021, платіжне доручення №38584 від 28.01.2021, платіжне доручення №39213 від 25.02.2021, платіжне доручення №42825 від 20.07.2021.

           Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

          Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

          Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

          Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

          Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

          Таким чином, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

          Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

          Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

          За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

          Приписами статті  203 Цивільного кодексу  України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

          Отже, до договорів про надання правової допомоги застосовуються приписи ЦК України щодо укладення та змісту правочинів.

          Таким чином, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом - це одна із основних вимог його чинності. Якщо законом визначена конкретна форма, в якій обов`язково має вчинятися правочин, то її необхідно дотримуватися. У разі не дотримання цієї вимоги, настають негативні наслідки.

          При дослідженні письмових доказів, які долучено позивачем до клопотання про стягнення судових витрат, судом встановлено, що Договір про надання професійної правничої допомоги №2021/15, який укладено між адвокатом Дмитруком Олегом Івановичем та Приватним акціонерним товариством "Прикарпаттяобленерго" у графі, де має бути зазначено  дату  укладення містить позначку « 04.01.року».

          Враховуючи наведене,  вказаний вище Договір про надання професійної правничої допомоги №2021/15, неможливо  вважати укладеним належним чином, оскільки даний правочин не відображає чітко дату його укладення сторонами.

          На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що Договір про надання професійної правничої допомоги №2021/15 не може вважатися належним та допустимим доказом в розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

           Відповідно до статей 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          Отже, як вже встановлено судом, при дослідженні зазначених вище письмових доказів, поданих представником позивача в додаток до клопотання про стягнення судових витрат, Акти приймання-передачі послуг від 25.02.2021, від 04.01.2021, від 19.07.2021 та платіжні доручення №38584 від 28.01.2021, №39213 від 25.02.2021, №42825 від 20.07.2021 було складено на виконання Договору про надання професійної правничої допомоги  №2021/15 від 04.01.2021.

          Водночас, на підтвердження існування договірних відносин між Приватним акціонерним товариством "Прикарпаттяобленерго" та адвокатом Дмитруком О.І., позивачем подано Договір про надання професійної правничої допомоги №2021/15 від 04.01.року.

          Таким чином, надані позивачем договір, Акти приймання-передачі наданих послуг та платіжні доручення, між собою не пов`язані, а тому не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному позивачем розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

          Зазначена правова позиція також викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18.

          Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

          Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі  статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

          Враховуючи вище встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що адвокатом не доведено фактичного розміру понесених ним витрат, пов`язаних із розглядом даної справи, та невідворотності їх понесення.

          Крім того, слід зазначити, що у клопотання Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (вх.№11309/21 від 20.07.2021) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у даній справі у прохальній частині заявник клопоче про стягнення з ФОП Чміль М.Н. на користь ПрАТ "Прикарпаттяобленерго"  понесених витрат на професійну правничу допомогу  при представленні інтересів позивача у суді першої інстанції в справі 909/1100/21. Разом з тим, в даному випадку судом розглядається справа №909/1100/20. Тобто представником позивача вказано невірний номер справи.

          Таким чином, суд відмовляє позивачу у відшкодуванні витрат на правничу допомогу в сумі 27 600,00 грн в зв`язку із їх необґрунтованістю.

          Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

          Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

          Керуючись статтями 123, 126, 129, 233, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

в задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (вх.№11309/21 від 20.07.2021) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

          Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

          Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

          Повне додаткове рішення складено 13.10.2021.       

          Суддя                                                                                 М.А. Шіляк