копія
Рішення справа № 2-272-10
Іменем України
30.11.2010 р. Любашівський районний суд Одеської області
у складі : головуючого судді Гнатюка В.О.
при секретарі Гончар В.В. ,за участю
представників сторін адвокатів ОСОБА_1,
ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.м.т. Любашівка справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третьої особи приватного нотаріуса Любашівського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_14 про визнання договору дарування будинку недійсним ,
встановив :
Позивачка звернулась до суду з вказаним позовом. На обґрунтування своїх вимог посилалася на те , що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько ОСОБА_6 , який 11 червня 2009 року подарував належний йому будинок , розташований в АДРЕСА_1, своїй дружині ОСОБА_4 .
Вважаючи , що даний договір не відповідав справжній волі покійного батька , оскільки він важко хворів на рак , отримував ін»єкції морфію , що впливало на його свідомість , останній місяць лікування знаходився вдома і фактично був прикутий до ліжка ,що свідчить про те , що батько перебував в такому стані , що не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними , чим скористалась відповідачка і шляхом обману нотаріуса відносно того , що батько не розумів значення своїх дій начебто за проханням батька оформила договір дарування, позивачка просила суд визнати вказаний договір дарування недійсним.
Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала і пояснила , що вона постійно знаходилась з хворим чоловіком . Під час хвороби чоловік був адекватний . На момент складання договору дарування все розумів , вів нормальну розмову з нотаріусом. 9.06.2009 р. він заповів все своє майно їй , оскільки бажав щоб вона була повноправною господаркою. 11.06.2009 р. приблизно в 10.00 чоловік попросив привезти нотаріуса і в цей день особисто підписав договір дарування вказаного будинку.
Позивачка в судовому засіданні позов підтримала . В ході розгляду справи заявила клопотання про призначення посмертної судово- психіатричної експертизи., яка за її клопотанням була призначена судом .
Вислухавши сторони , допитавши свідків , дослідивши матеріали справи , суд вважає , що у позові належить відмовити за слідуючими підставами.
В судовому засіданні безспірно встановлено.
Спірний будинок був побудований відповідачкою та померлим ОСОБА_6 , які сорок два роки прожили в ньому , знаходячись у зареєстрованому шлюбі.
Позиачка ОСОБА_3 являлась дочкою померлого ОСОБА_6 від іншого шлюбу.
ОСОБА_6 важко хворів на рак легенів . Приймав обезболюючі ліки , в тому числі сильнодіючі наркотичні препарати трамадол та морфій. ІНФОРМАЦІЯ_1 року він помер.
2
11.06.2009 р. ОСОБА_6 підписав зазначений договір дарування будинку , який був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_14.
При вирішенні даного спору суд зосередив свою увагу на встановленні чи дійсно відображене у вказаному договорі дарування волевиявлення дарувальника ОСОБА_6 відовідало його справжній волі.
Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїй вимог та заперечень.
Позивачка , її представник в судовому засіданні стверджували , що ОСОБА_6 на момент укладання зазначеного договору , приймав сильнодіючі наркотичні ліки , знаходився у важкому стані , внаслідок чого не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Ними було заявлено клопотання про призначення судом посмертної судово- психіатричної експертизи , за висновком якої ОСОБА_6, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 р. з причини численних метастазів рака в легені , без виявлення первинного осередка , на момент підписання ним договору дарування 11 червня 2009 р. хворів органічним психічним розладом у виді синдрома порушеної свідомості по мерцаючому типу , внаслідок онкологічного захворювання в кінцевій його стадії з вираженим больовим синдромом на фоні прийняття сильнодіючих наркотичних засобів ( трамадол , морфій) (F05.8 по МКБ- 10 ) , що позбавляло його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Проаналізувавши докази по справі в їх сукупності , суд приходить до висновку , що задовольнити позов на підставі зазначеного висновку експертизи не вважається можливим , виходячи зі слідуючого.
Як роз»яснено у п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною , однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані , коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та ( або) не могла керувати ними ( тимчасовий психічний розлад , нервове потрясіння тощо ) Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово- психіатричної експертизи , так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК . Тобто зазначений висновок експертизи для суду немає переваги над іншими доказами по справі .
Натомість експерти вдались в дослідження доказів , перебравши на себе функції суду.
Так , на стр.7 акту № 1022 ( а.с. - ) зазначено , що оцінюючи показання свідків ОСОБА_14 – приватного нотаріуса, ОСОБА_7 – медсестри, ОСОБА_8 – секретаря сільської ради , ОСОБА_9 – лікаря загальної практики , онколога Любашівської ЦРЛ ОСОБА_10 - головного лікаря Зеленогірської лікарні , комісія приймає їх до уваги , але відноситься до них критично.
На думку суду, вказаний вираз «приймає до уваги , але відноситься до них критично» є не зовсім логічним і викликає сумнів . Суд вважає , що зазначення у акті про те , що посилання свідків на те , що ОСОБА_6 знаходився у свідомості , відповідав на запитання свідчать тільки про те , що він не знаходився в комі ґрунтується на припущенні.
Така оцінка показань свідків з боку експертів викликає сумнів у суду щодо правильності його висновку.
Суд не може погодитись з вказаною оцінкою показань зазначених свідків, оскільки дані свідки були допитані як за клопотанням позивачки так і за клопотанням відповідачки .
Вони є поважними людьми , посадовими особами , лікарями , які безпосередньо здійснювали лікування померлого . Тому у суду не має підстав вважати їх упередженими , а тим більше ставитись до їх показань критично.
Суд не може з зазначених причин також погодитись з твердженням експертів ( стр.. 8 акту) про те , що ті чи інші психічні розлади сприймаються вказаними свідками по
3
зовнішнім ознакам ( неопрятність , незрозумілі рухи , вираз обличчя , міміка) і значно менше по незрозумілим вчинкам , висловлюванням. , а також з мотивацією експертів критичного відношення до показань даних свідків тим , що їх покази не узгоджуються з наданою медичною документацією і протирічать клініці захворювання ОСОБА_6
Досліджуючи показання свідків по справі, суд встановлював не тільки психічний стан померлого , тобто чи міг він усвідомлювати свої дії та керувати ними на момент укладання угоди , а й мотивацію його дій , тобто чому саме він вирішив подарувати будинок своїй дружині . Суд досліджував мотив дарування ОСОБА_6 будинку відповідачці , незважаючи на те , що така його дія здається цілком логічною , адже він прожив з відповідачкою 42 роки , разом побудували даний будинок, його дружина постійно доглядала його , проживаючи з ним в одному будинку. Така позиція суду ґрунтується на тому , що встановлення мотиву дарування , який не лежить на поверхні , буде свідчити про те чи міг усвідомлювати дарувальник свої дії та керувати ними та чи відповідало його волевиявлення його справжній волі.
Так, допитана в якості свідка приватний нотаріус ОСОБА_14 , яка посвідчувала даний договір , пояснила , що на момент укладання договору дарувальник був дієздатним і пояснив їй , що якщо він не подарує даний будинок відповідачці , то його дружина залишиться на вулиці. Свої дії він розумів та усвідомлював їх . Вона спілкувалась з ним за день до підписання договору. В бесіді він заявив їй , що дочка забере у дружини хату , а він цього не бажає. Договір дарування був укладений у першій половині дня 11.06.2009 р.( а.с.84-85).
В судовому засіданні встановлено , що 09.06.2009 року ОСОБА_6 заповів відповідачці ОСОБА_4 все своє майно , де б воно не було , і з чого б не складалось, і взагалі все те , що йому буде належати на день його смерті і на що за законом він матиме право , а також ? частину будинку , розташованого в АДРЕСА_1 , що належить йому за законом. Даний заповіт був підписаний ОСОБА_6 та посвідчений секретарем Зеленогірської селищної ради ОСОБА_8.
Позивачка з вимогою до суду щодо визнання даного заповіту недійсним не зверталась. Однак суд ретельно досліджував обставини , пов»язані з укладанням вказаного заповіту , та мотиви , якими керувався заповідач.
Допитана в якості свідка ОСОБА_8 – секретар Зеленогірської селищної ради пояснила , що 09.06.2009 р. вона за проханням дружини ОСОБА_6 прийшла додому до ОСОБА_6 , щоб посвідчити заповіт. ОСОБА_6 вів себе нормально , ніяких відхилень від нормальної поведінки вона не бачила. ОСОБА_6 сказав їй , що бажає заповісти все своє майно дружині , щоб вона була повноправною господаркою. Після чого самостійно встав з ліжка , перейшов у іншу кімнату , сів за стіл і підписав заповіт. Заповіт був підписаний у другій половині дня ( а.с. 88 - 89)
Допитана в судовому засіданні в якості свідка відповідачка ОСОБА_4 пояснила , що після того як 09.06.2009 р. її чоловік заповів їй усе своє майно , до них додому прийшла кума ОСОБА_11, , якої вже немає і яка жила поруч з ними . Коли чоловік похвастався їй , що зробив заповіт на її ім.»я , то ОСОБА_11 сказала йому , що заповіт не має великого значення , оскільки дійсний тільки шість місяців. Тоді чоловік вирішив подарувати їй будинок.
Відповідачка також заявила , що в ході розгляду справи син позивачки з якимсь чоловіком чинив на неї тиск з метою , щоб вона підписала якісь папери і відмовилась від будинку
Таким чином , на підставі досліджених доказів суд приходить до висновку , що в основі мотиву дарувальника було бажання зробити так , щоб відповідачка була повноправною власницею будинку , що унеможливило б позбавлення її житла .
Показання інших свідків також свідчить про те , що дарувальник міг усвідомлювати свої дії та керувати ними на момент укладання договору дарування .
Так , свідок ОСОБА_7 – медсестра Зеленогірської лікарні , в судовому засіданні пояснила , що дві останні неділі перед смертю ОСОБА_6приходила до нього
4
кожні чотири години у нічний час і не менше трьох разів на день. Але ні разу не бачила яких- небудь проявів неадекватності . Виконуючи призначення лікарів вона робила ін»екції хворому , в тому числі і морфій наніч. Крім неї , ніхто більше ін»єкцій хворому не робив . Вона розмовляла з хворим . Відповіді на її запитання були нормальними.
Свідок ОСОБА_12- лікар загальної практики , онколог Любашівської ЦРЛ, в судовому засіданні пояснила , що бачила хворого , ставила на облік , коли призначала препарати групи А. Хворий був адекватний . Відповідав на всі запитання ясно, ніяких відхилень у нього не було. 9.06.2009 р. вона призначила хворому морфій один раз в сутки. Як правило ін»єкція морфію робиться на ніч , щоб хворий міг відпочити , поспати. Препарат отримував головний лікар ОСОБА_10 9.06.2009 р. в останній раз бачила хворого . Спілкувалась з ним , запитувала які у нього скарги , що у нього болить , що він їсть. Хворий все розумів , все усвідомлював , відповідав на всі її запитання . Такі хворі можуть усвідомлювати свої дії до самої смерті. 12.06.2009 р. відмовились від морфія і знов виписали трамадол.
Свідок ОСОБА_10 – головний лікар Зеленогірської лікарні , в судовому засіданні пояснив , що медсестра приходила до хворого на ніч , оскільки морфій вводять на ніч . Ін»єкції морфія робились 9, 10,11.06.09 р. 12.06.2009 р. він був у хворого. Коли він прийшов до нього , він піднявся , був адекватний , на запитання відповідав нормально.
У зазначеному акті на стр. 7 вказано , що ОСОБА_6 на протязі життя хронічними психічними захворюваннями , недоумством не хворів , в поле зору психіатрів не попадав.
Проаналізувавши докази у їх сукупності , суд приходить до висновку , що висновок експертизи не узгоджується ні з одним доказом по справі. Позивачка не надала жодного доказу , який би свідчив про те , що на момент укладання угоди дарувальник не усвідомлював свої дії та не міг керувати ними. На думку суду, її показання ґрунтуються на припущенні , виходячи з діагнозу хворого та прийняття ним наркотичних препаратів , а твердження про те , що відповідачка ввела в оману нотаріуса є надуманими. Суд вважає , що і висновок експертизи також є припущенням на підставі даних медичної документації . У суду не виникає сумніву в тому , що ОСОБА_6 на момент укладання спірного договору міг усвідомлювати свої дії і керувати ними , а його волевиявлення відповідало його справжній волі.
Заходи забезпечення даного позову , а саме заборону відповідачці вчиняти будь- які дії з вказаним будинком , належить скасувати.
На підставі викладеного , керуючись ст. ст. 10 ,11, 60 , 209, 212 , 213 , 215 ЦПК України , ст.225 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» , суд
Вирішив
У позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третьої особи приватного нотаріуса Любашівського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_14 про визнання договору дарування будинку недійсним відмовити
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його оголошення через Любашівський районний суд Одеської області
Суддя підпис
Копія вірна : суддя В.О.Гнатюк