копія
Рішення справа № 2 - 863-10
Іменем України
06.12.2010 р. Любашівський районний суд Одеської області
у складі : головуючого судді Гнатюка В.О.
при секретарі Гончар В.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.м.т. Любашівка справу за позовом ОСОБА_1 до Любашівської селищної ради про визнання договору купівлі- продажу будинку дійсним , визнання права власності на житловий будинок та на самочинно збудовані будівлі.
встановив :
15.11.2010 року позивачка звернулась до суду з вказаним позовом , зазначивши , що згідно з угодою купівлі - продажу від 15 серпня 2002 р. вона купила у фермерського господарства «Любашівська Зоря» будинок з прилеглими господарськими будівлями , розташований в АДРЕСА_1 . Відповідно до вказаного договору вартість будинку була оцінена у 8000 гривень. Вказані кошти вона сплачувала з 01.01.2003 року . Після сплати вказаної суми згідно договору будинок переходить у її власність. Нею було виплачено обумовлену суму . Однак фермерське господарство «Любашівська зоря» було знято з єдиного реєстру та на даний час не значиться.
За період проживання в зазначеному будинку нею було самовільно збудовано веранду , сарай , гараж , погреб з шиєю на земельній ділянці , виділеній для обслуговування даного житлового будинку згідно рішення № 17 Любашівської селищної ради від 10 липня 1998 року площею 0,1035 га , яка постійно знаходилась в її користуванні
Оскільки в даний час на її ім»я виготовлено технічну документацію на вказаний будинок , а самовільні забудови відповідають встановленим нормам та не порушують права та інтереси інших осіб , то вона , посилаючись на ст. 220 , 657 , 376 ЦК України просила суд визнати правочин купівлі – продажу будинку в АДРЕСА_1 від 15.08.2002 року , який відбувся між нею та ф/г «Любашівська зоря» Любашівського району , дійсним , визнати за нею право власності на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями , в тому числі на самовільно збудовані веранду , сарай , гараж , погреб з шиєю загальною вартістю 73019 грн.
Позивачка в судовому засіданні позов підтримала.
Представник Любашівської селищної ради в судове засідання не з»явився , надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
Вислухавши позивачку , дослідивши матеріали справи , суд вважає , що у позові належить відмовити за слідуючими підставами .
Як роз»яснив Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вирішуючи спір про визнання правочину , який підлягає нотаріальному посвідченню , дійсним , судам необхідно враховувати , що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів , які підлягають і нотаріальному
2
посвідченню , і державній реєстрації , оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов»язується з державною реєстрацією , тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов»язків для сторін.
Відповідно до статті 657 ЦК України договір купівлі- продажу земельної ділянки , єдиного майнового комплексу , житлового будинку ( квартири ) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації .
В судовому засіданні встановлено , що договір купівлі – продажу зазначеного будинку нотаріально посвідчений не був та в установленому порядку не зареєстрований. ( а.с.- 7 ).
Як видно з довідки державного реєстратора за № 71-03 від 03.02.2008 р фермерське господарство «Любашівська зоря» з 2005 року з єдиного реєстру знято і на даний час в районі не значиться .
З договору купівлі- продажу вказаного будинку ( а.с.- 7 ) вбачається , що виплата вартості будинку повинна була здійснюватись з 2003р. по 2010 р рівновеликими сумами по 1000 гривень кожного року.
Позивачка не надала в судовому засіданні доказів про те , що саме перешкоджало зареєструвати даний договір в нотаріальному порядку до 2005 року , а також про те , що вона повністю виконала умови договору щодо сплати його вартості. З наданих квитанцій до прибуткового касового ордера ( а.с.27-29 ) видно , що за будинок була сплачено до 2005 року 4600 гривень.
Тому вимога позивачки про визнання даного договору дійсним не підлягає задоволенню
Суд не знаходить підстав і для задоволення вимоги позивачки щодо визнання права власності на зазначений будинок , оскільки позивачка в судовому засіданні підстави позову не змінювала.
Що стосується вимоги про визнання права власності на самочинні забудови , то така вимога не може бути задоволена , виходячи зі слідуючого.
Відповідно до ст. 376 ЦК України особа , яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна ,не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою , яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці , що не була їй відведена для цієї мети , за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
З будівельного паспорту від 15.07.1998 р. ( а.с.- 16 ) видно , що земельна ділянка , на якій були здійснені самочинні забудови , була надана фермерському господарству «Любашівська Зоря» для обслуговування зазначеного будинку .
За таких обставин у позові належить відмовити повністю.
На підставі викладеного , керуючись ст. ст. 10 , 60 , 212 , 213 , 215 ЦПК України , ст.ст. 210 , 376, 640 , 657 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» , суд
Вирішив
У позові ОСОБА_1 до Любашівської селищної ради про визнання договору купівлі- продажу будинку дійсним , визнання права власності на житловий будинок та на самочинно збудовані будівлі відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Любашівський районний суд Одеської області
Суддя підпис
Копія вірна : суддя В.О.Гнатюк