Справа № 2-13015/10
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем УКРАЇНИ
“15” листопада 2010 року
Приморський районний суд міста Одеси в складі:
Головуючого - судді Погрібного С.О.
за секретаря - Ацабрікової В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом Одеської громадської організації «Водно-моторне спортивне оздоровно-оздоровче товариство рибалок-любителів» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Одеської громадської організації «Водно-моторне спортивне оздоровно-оздоровче товариство рибалок-любителів», Одеської міської ради про визнання права власності, –
в с т а н о в и в :
Позивач за первинним позовом звернувся до суду із вимогою до відповідача про стягнення з нього передбаченого статутом причалу грошової суми у розмірі 1500,0 гривень за переоформлення лицьового рахунку, посилаючись на те, що наказом № 72 ОСОБА_1 прийнято в члени громадської організації, проте відповідачем не було сплачено вступний внесок за відкриття лицьового рахунку НОМЕР_1.
За зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на будинок рибалки загальною площею 285,0 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись на таке. Позивач з вересня 2010 року є членом громадської організації «Водно-моторне спортивне оздоровно-оздоровче товариство рибалок-любителів». ОСОБА_2 сплачено вступний внесок за відкриття лицьового рахунку №367 по причалу № 195 «Ярморочна», розташованому за адресою: АДРЕСА_1. З дозволу попереднього користувача ОСОБА_3, ОСОБА_1 фактично декілька років вже користується цим причалом. У ході експлуатації зазначеного причалу проведені роботи по реконструкції будинку рибалки, внаслідок чого загальна площа збільшилася до 285,0 кв.м. Позивач, посилаючись на ст. ст. 319, 331, 392 ЦК України, просить визнати за ними право власності на житловий будинок, оскільки він відповідає всім нормам та стандартам.
Представник Одеської міської ради у судове засідання не з’являвся, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, поважних причин неявки в судове засідання суду не представив. Суд у зв’язку з його неявкою та неповідомлення про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача, ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, що не з’явився, у порядку заочного розгляду справи.
Представник Одеської громадської організації «Водно-моторне спортивне оздоровно-оздоровче товариство рибалок-любителів» у судове засідання не з’являвся, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, поважних причин неявки в судове засідання суду не представив. Суд у зв’язку з його неявкою та неповідомлення про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача, ухвалив слухати справу за відсутності представника третьої особи.
Представник ОСОБА_2 надала до суду заяву, якою позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила розглянути позов за її відсутності, дала згоду на розгляд справи в порядку заочного розгляду.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов Одеської громадської організації «Водно-моторне спортивне оздоровно-оздоровче товариство рибалок-любителів» таким, у задоволенні якого має бути відмовлено, позов ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню з наступних причин. Судом установлені такі фактичні обставини на підставі представлених сторонами письмових та інших доказів.
Згідно з наказом № 72 від 21 вересня 2010 року ОСОБА_1 став членом громадської організації «Водно-моторне спортивне оздоровно-оздоровче товариство рибалок-любителів», на його ім’я відкрито лицьовий рахунок НОМЕР_1 причалу № 195 «Ярморочна», розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Таким чином, сам факт існування такого наказу спростовує твердження позивача за первинним позовом про несплату ОСОБА_1 коштів за переоформлення лицьового рахунку, оскільки внесення цих коштів передує виникненню зазначеного наказу як підстави для прийняття в члени організації. Отже, суд відмовляє у задоволенні позову Одеської громадської організації «Водно-моторне спортивне оздоровно-оздоровче товариство рибалок-любителів», оскільки він належним чином обґрунтованим не був.
В частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_1, суд врахував наступне.
За час користування позивачем закріпленим за ним на причалі будинком, останній його реконструював. Відповідно із технічним паспортом, виконаного КП «ОМБТІ та РОН» 17.09.2010 року в результаті такого перепланування та реконструкції загальна площа будинку складає 285,0 кв.м., житлова площа складає 9,0 кв.м., підсобна площа 186,0 кв.м. Також позивачем побудовано вбиральню під літ. «Б», навіс під літ. «В, Г», мостіння та огорожу.
Користуючись своїми правами користувача житла, позивач здійснив реконструкцію закріпленого за ним приміщення. Розташування цієї споруди та склад приміщень визначено технічним паспортом, виконаним КП «ОМБТІ та РОН» 17.09.2010 року.
Технічним висновком визначено, що технічний стан будинку на момент обстеження, згідно класифікації чинних норм, може бути охарактеризований як задовільний, що дозволяє зберегти його для подальшої експлуатації; цим висновком не встановлено порушень у питання архітектури, обраних конструктивних рішень, протипожежної безпеки та охорони навколишнього середовища. Таким чином суд вважає виконаними вимоги ч. 3 ст. 375 ЦК України, відповідно до якої право на забудову здійснюється за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил. При спорудженні зазначеної прибудови дотримано будівельних, санітарних, протипожежних та інших норм та правил, але враховуючи, що будівництво проведено без належним чином затвердженого проекту, ввести його в експлуатацію є неможливим. При цьому в результаті проведеного будівництва позивачем створено споруду, яка відповідає певним, що висуваються до подібного роду будівель, та може бути самостійним об’єктом права власності, перебуває в особистому користуванні позивача. Таким чином, враховуючи, що побудована споруди є ізольованою, річ, отримана після реконструкції та будівництва – відповідає всім нормам та правилам, беручи до уваги обставини справи, зокрема, неможливість вирішення цього питання в іншому порядку, ніж судовому, суд вважає за можливе захистити право позивача шляхом визнання за ним права власності на отримане реконструйоване житлове приміщення – домоволодіння.
Суд вважає виконаними вимоги ч. 3 ст. 375 ЦК України, відповідно до якої право на забудову здійснюється за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Правила статті 376 ЦК України підлягають застосуванню до спірних правовідносин за аналогією закону, оскільки відсутня норма, що регулює безпосередньо ці правовідносини, а також це відповідатиме принципу справедливості та добросовісності. Правилами статті 392 ЦК України передбачено, що власник може пред’явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Таким чином, позовні вимоги у частині визнання за позивачкою права власності на домоволодіння підлягають задоволенню на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 та ст. 392 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Згідно з існуючим порядком новостворені об’єкти нерухомості, а також об’єкти нерухомості після реконструкції підлягають прийняттю до експлуатації державними технічними комісіями шляхом складання відповідних актів, які у подальшому підлягають затвердженню уповноваженими місцевими органами та є підставою для видачі свідоцтв про право власності. Враховуючи, що встановлений порядок проведення реконструкції позивачем дотриманий не був, належний позивачу будинок квартири не може бути прийнята до експлуатації, таким чином, спір може бути вирішений виключно у судовому порядку. Можливість визнання права власності на самочинно збудоване (реконструйоване) нерухоме майно у судовому порядку передбачена ст. 376 Цивільного кодексу України. Цією нормою закону встановлені правові наслідки самочинного будівництва. Право власників земельних ділянок на їх забудову та умови проведення будівництва регулюються ст.375 Цивільного кодексу України. За аналогією закону, передбаченою ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України, зазначені норми закону можуть бути застосовані до самочинного проведення реконструкції нерухомого майна.
Керуючись ст.ст. 169, 212 – 216, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, ч. 1 ст. 8, п. 1 ч. 2 ст. 16, ч.ч. 2, 3 ст. 375, ч. 5 ст. 376, 380, ч. 2 ст. 383, ст. 392 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 42 Земельного кодексу України, СУД –
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позову Одеської громадської організації «Водно-моторне спортивне оздоровно-оздоровче товариство рибалок-любителів» до ОСОБА_1 про стягнення коштів – відмовити.
Позов ОСОБА_1 до Одеської громадської організації «Водно-моторне спортивне оздоровно-оздоровче товариство рибалок-любителів» Одеської міської ради про визнання права власності – задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок рибалки, загальною площею 285,0 кв.м., житловою площею 99,0 кв. м., підсобною площею 186,0 кв.м., під літ. «А», на вбиральню під літ. «Б», на навіс під літ. «В», «Г», на мостіння під літ. «І» та огорожі під № 1-3, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення у порядку ст. 296 ЦПК України.
Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення з заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.
СУДДЯ С.О. ПОГРІБНИЙ