Справа №2-13466/10  

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем       України  

  «22» листопада 2010 року  

Приморський районний суд м. Одеси в складі:  

головуючого     – судді Погрібного С.О.  

за секретаря       - Ацабрікової В.О.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом  

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -  

  в с т а н о в и в :  

  Позивач звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 з вимогою про розірвання шлюбу на підставі того, що шлюбні відносини між сторонами припинені, шлюб носить формальний характер. Як причину розпаду сім’ї позивач вказує на той факт, що за час спільного проживання сторони не знайшли спільних інтересів, вони є різними за характерами людьми. Сторони не мають бажання бути разом, позивач та відповідач живуть кожен своїм життям і не намагаються перейнятися проблемами іншого. Від шлюбу з відповідачем є неповнолітня дитина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з позивачем, перебуває на її утриманні, тому ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 500,0 гривень щомісячно, до досягнення нею повноліття, тобто до 15 липня 2022 року.  

Відповідач в судове засідання з’явився, надав до суду заяву, якою позовні вимоги визнав у повному обсязі, не заперечував проти розірвання шлюбу та стягнення з нього аліментів, просив розглянути позов за його відсутності.  

Позивач в судове засідання з’явилася, надала до суду заяву, якою позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила розглянути позов за її відсутності.  

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із задоволенням позову. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.  

У судовому засіданні встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 19 березня 2004 року у Міському відділі реєстрації актів цивільного стану Одеського обласного управління юстиції, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 182. Від цього шлюбу є неповнолітній син – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.  

Сімейні відносини фактично припинені, подружні відносини сторони не підтримують, спільне господарство не ведеться. Основною причиною припинення сімейних відносин є те, що сторони втратили взаєморозуміння, почуття любові й поваги один до одного, а також єдність цілей та мети створення та існування спільної сім’ї.  

При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка й дружини та збереження шлюбу буде суперечити інтересам чоловіка та дружини, а також інтересам неповнолітньої дитини. Згідно ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне проживання чоловіка й дружини та збереження шлюбу суперечать інтересам одного з них, інтересам дітей, що мають істотне значення.  

Судом встановлено, що неповнолітня дитина перебуває на утриманні та вихованні матері. Відповідач не переймається вихованням дитини.  

Виходячи з пояснень сторони, суд, постановляючи рішення, врахував що на утримання дитини щомісяця необхідні кошти, розмір яких має дорівнювати 500,0 гривень, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого на відповідний період законом. При винесенні рішення суд взяв до уваги стан здоров’я і матеріальне становище дитини, а також стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів.  

Спору щодо місця проживання дитини та майнового спору судом не встановлено.  

Батьки дитини мають рівні обов’язки з надання утримання дитині, оскільки згідно із ч. 1 ст. 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини. При цьому згідно ст. 182 Сімейного кодексу України судом враховано, що дитина проживає з матір’ю, мати дитини здійснює догляд за нею, можливості матері по наданню утримання на дитину є обмеженими.  

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.  

При визначенні розміру аліментів що підлягає стягненню з відповідача, суд має врахувати встановлений законом прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років: в розмірі 941,0 гривень, відповідно до ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», а також той факт, що можливості матері із забезпечення дитини є обмеженими, дитина потребує додаткових витрат на її утримання.  

Суд роз’яснює сторонам, що відповідно до ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них.  

Керуючись ст.ст. 104, 105, 110, 112, 180, 181, 182, 183 Сімейного кодексу України, ст.ст. 11, 88, ч. 4 ст. 174, 213, 215 Цивільного процесуального кодексу України, СУД –  

  В И Р І Ш И В :  

  Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований у Міському відділі реєстрації актів цивільного стану Одеського обласного управління юстиції, зареєстрований 19 березня 2004 року, актовий запис № 182, –   розірвати.  

Після розірвання шлюбу сторонам залишити прізвища, якими вони користувалися після реєстрації шлюбу.  

Копію рішення суду з набранням ним законної сили направити до відповідного органу реєстрації актів цивільного стану.  

Стягнути з ОСОБА_2, який проживає в АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання його неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, в розмірі 500,0 гривень, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого на відповідний період законом, щомісячно, починаючи з 28.10.2010 року й до досягнення повноліття сином, ОСОБА_3, тобто до 15 липня 2022 року.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

    СУДДЯ:                     С.О. Погрібний