Справа № 2-1779/2010 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2010 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді – Вуїва О.В., при секретарі – Кашарайло А.А.,
за участю: позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вознесенська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Вознесенської міської ради Миколаївської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права власності на земельну ділянку ,
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, Вознесенської міської ради про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права власності на земельну ділянку в якому вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер її чоловік - ОСОБА_5.
Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку по вулиці АДРЕСА_1 Миколаївської області, що був придбаний спадкодавцем за життя у ОСОБА_3
Спадщина прийнята та належним чином оформлена позивачкою, як єдиним спадкоємцем першої черги за законом.
Вказане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці, площею 0,0817 га., призначеній для обслуговування будинку.
Право власності на землю зареєстроване за першим власником будинку – ОСОБА_6 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3).
Проте в правовстановлюючому документі, що підтверджує право власності на землю було помилково зазначено дошлюбне прізвище власника земельної ділянки ОСОБА_6, що не відповідає відомостям, зазначеним в її паспорті та свідоцтві про смерть.
В зв’язку з неможливістю виправлення помилки в адміністративному порядку ОСОБА_1 просила суд встановити факт належності ОСОБА_6 державного акту на право приватної власності на землю.
Також, зважаючи на те, що згідно ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України до неї, як особи, яка набула у власність житловий будинок, перейшло від ОСОБА_3 й право власності на земельну ділянку, на якій він розміщений та яка належить відчужувачу майна, тому ОСОБА_1 просила визнати її власником земельної ділянки, площею 0,0817 га., розташованої по вулиці АДРЕСА_1 Миколаївської області.
Ухвалою суду від 19 листопада 2010 року до участі в справі в якості відповідача залучено спадкоємця ОСОБА_6 - ОСОБА_4
Позивачка ОСОБА_1 та її представник Швець В.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та представник відповідача – Вознесенської міської ради в судове засідання не з’явилися, направивши на адресу суду письмові заяви про розгляд справи без їхньої участі та повне визнання позовних вимог.
Оскільки матеріали справи містять всі необхідні відомості про права та взаємовідносини сторін, а тому суд вважав можливим розглядати справу без участі відповідачів.
Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_7, її представника ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, оглянувши матеріали цивільних справ за №2-О-80/10 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та за №2-145/10 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер чоловік позивачки - ОСОБА_5.
Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку по вулиці АДРЕСА_1 Миколаївської області, що був придбаний спадкодавцем за життя у ОСОБА_3
Спадщина прийнята та належним чином оформлена позивачкою, як єдиним спадкоємцем першої черги за законом.
Вказане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці, площею 0,0817 га., призначеній для обслуговування цього ж житла.
Право власності на землю зареєстроване за першим власником будинку – ОСОБА_6 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3).
Проте в правовстановлюючому документі, що підтверджує право власності на землю було помилково зазначено дошлюбне прізвище власника земельної ділянки ОСОБА_6, що не відповідає відомостям, зазначеним в її паспорті та свідоцтві про смерть.
Однак факт належності ОСОБА_6 Державного акту на право приватної власності на землю підтверджується наступними доказами:
- показаннями свідка ОСОБА_8, яка підтвердила той факт, що ОСОБА_6 дійсно в 1994 році отримала для обслуговування належного їй на той час будинку по вулиці АДРЕСА_1 Миколаївської області земельну ділянку, площею 0,0817 га., володіла та користувалася нею до смерті;
- довідкою КП «Вознесенське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 29 вересня 2010 року, згідно якої ОСОБА_6 в 1994 році була власником житлового будинку по вулиці АДРЕСА_1 Миколаївської області;
- копією заяви на видачу паспорта (форми 1) на ОСОБА_6, батьками якої зазначені ОСОБА_9 та ОСОБА_10;
- копіями свідоцтва про одруження та актового запису про шлюб, укладеного 17 травня 1956 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_6
- копією рішення Вознесенського міського народного суду Миколаївської області від 10 листопада 1978 року за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_11 про розірвання шлюбу і поділ майна, яким шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_11 було розірвано, а також копією актового запису та повного витягу з реєстру актів цивільного стану про розірвання шлюбу між цими особами та залишенням за ОСОБА_6 її шлюбного прізвища;
- копією актового запису, свідоцтва та повного витягу з реєстру актів цивільного стану про смерть ОСОБА_6 в ІНФОРМАЦІЯ_3
- копією заяви від 15 листопада 1993 року на адресу органу місцевого самоврядування від імені ОСОБА_6, проживаючої по АДРЕСА_1 Миколаївської області про передачу їй у власність земельної ділянки, необхідної для обслуговування будинку та рішення виконавчого комітету Вознесенської міської ради народних депутатів Миколаївської області від 28 грудня 1993 року за №301 про передачу ОСОБА_6. цієї ділянки.
Виходячи з неможливості виправлення помилки в адміністративному порядку та того, що встяновлення цього факту необхідне ОСОБА_1 для подальшого вирішення питання про отримання ділянки у власність, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Що стосується іншої частини позову, то суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, належний на праві власності ОСОБА_6 житловий будинок по вулиці АДРЕСА_1 Миколаївської області в порядку спадкування через ОСОБА_4, а в подальшому за цивільно-правовими договорами через ОСОБА_3 перейшов у власність ОСОБА_5
Оскільки такий перехід відбувся за період з 1995 по 2002 роки, а тому питання переходу земельної ділянки під будинком вирішувалося як нормами ст. 30 ЗК України 1990 року та нормами чинної на той час редакції ст. 120 ЗК України 2002 року.
Позивачка як в своєму позові, так і в наданих в судовому засіданні поясненнях наполягала на тому, що вона, як власник будинку, також отримала у власність й спірну земельну ділянку безпосередньо від попередніх власників, зокрема ОСОБА_3
А тому просила на підставі ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України підтвердити таке право.
Однак норми закону на які посилається позивачка та роз’яснення постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» вказують на те, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Таким чином підставою для переходу у власність особи земельної ділянки на підставі цих норм є наявність безпосередньо між власником спірної ділянки, а також розташованого на ній будинку чи іншого нерухомого майна (відчужувачем будинку) та набувачем цього майна відповідної цивільно-правової угоди.
Проте така угода між позивачкою та ОСОБА_3 не укладалася, а ОСОБА_1 набула у власність будинок по вулиці АДРЕСА_1 Миколаївської області в порядку спадкування після смерті свого чоловіка.
А тому й питання щодо ділянки повинне вирішуватися відповідно до норм, що регулюють спадкові відносини.
Однак таких вимог позивачка не заявляла.
В зв’язку з цим суд згідно ч. 5 ст. 175 ЦПК України не приймає визнання позову відповідачами в цій частині, як таке, що суперечить вимогам закону, а тому ця частина позову задоволенню не підлягає.
Тому, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Вознесенської міської ради Миколаївської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа – задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 правовстановлюючого документа – Державного акту на право приватної власності на землю, виданого 18 січня 1994 року виконавчим комітетом Вознесенської міської ради народних депутатів Миколаївської області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №2367 .
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Вознесенської міської ради Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку – відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя : Вуїв О.В.