Справа № 529/683/24

Провадження № 2/529/351/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       30 серпня 2024 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Чуб К.В.,

за участю секретаря с/з – Онищенко В.М.

позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,

встановив:

       Позивачка ОСОБА_1 01.08.2024 звернулася до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання неповнолітніх дітей — сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

       В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що з 27.11.2005 року сторони проживали спільно у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 14.12.2015 року розірвано. В шлюбі в них народилися діти - син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з нею та знаходяться на її повному утриманні. Відповідач працює та має доходи, тому позивач просить стягнути з відповідача на її користь на утримання неповнолітніх дітей аліменти у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку, але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду.

12.08.2024 ухвалою судді відкрито провадження по справі та визначено порядок розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити, посилаючись на те, що відповідач в добровільному порядку допомоги на утримання дітей не надає.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав повністю та проти задоволення вимог позивачки не заперечував.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 27 листопада 2005 року між сторонами був укладений шлюб, який рішенням Диканського районного суду від 14 грудня 2015 року у цивільній справі №529/1226/15-ц був розірваний та яким змінено прізвище позивачки з ОСОБА_6 на дошлюбне ОСОБА_7 (а.с. 8).

Із копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 вбачається, що сторони мають неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 14, 15).

Відповідач ОСОБА_8 добровільно матеріальної допомоги на утримання дітей не надає.

Відповідачем до суду не подано доказів на спростування зазначеного.

Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

       У ст. 8 Закону України “Про охорону дитинства” визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

       Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

       Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на дітей у розмірі не меншому ніж один прожитковий мінімум для дитини відповідного віку слід зазначити наступне.

Згідно ст. 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Всупереч вимог ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України позивачем не надано будь-яких доказів розміру заробітку (доходу) відповідача або такого його майнового стану, які дозволяли б йому сплачувати аліменти саме в рекомендованому розмірі – розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Крім того, позивачка просить стягнути аліменти у частці від заробітку (доходу) відповідача. Таким чином, якщо відповідач отримуватиме такий розмір заробітку (доходу), який обумовить сплату аліментів в розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, аліменти у вказаному розмірі стягуватимуться з відповідача на підставі даного рішення без будь-яких додаткових умов.

       Враховуючи викладене, а також той факт, що неповнолітні діти фактично знаходиться на утриманні матері – позивачки ОСОБА_1 , відповідач не надав доказів того, що він виконує покладені на нього обов`язки щодо утримання неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_9 та доньки ОСОБА_10 , при цьому у судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю, не заперечував щодо стягнення з нього аліментів у визначеній позивачем частині, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову частково та вважає за необхідне призначити аліменти на користь позивача на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, до досягнення кожною дитиною повноліття, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

На підставі частини першої статті 191 СК України стягнення аліментів необхідно присудити від дня пред`явлення позову.

       За змістом п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць.

       Враховуючи, що при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів позивач звільняється від сплати судового збору в дохід держави, вказані витрати підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 180, 181, 182, 183, 191 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 76, 80, 89, 141, 263 - 265, 430 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

       Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючої по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ), на утримання неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 серпня 2024 року і до досягнення дітьми повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення набирає законної сили через 30 днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

       Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

       Повний текст рішення виготовлено 02.09.2024.

       Головуючий:                                                                        К.В. Чуб