Ухвала

18 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 2-6408/10

провадження № 61-16312ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2010 року та рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2010 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Донгорбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки,

встановив:

04 жовтня 2021 рокуОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2010 року та рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2010 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на наступне.

Заявник у прохальній частині касаційної скарги просить поновити строк на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції по цивільній справі № 2-6408/10. В обґрунтування поновлення строку посилається у скарзі на те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій, повісток про виклик у судові засідання не отримував, участі у розгляді справи не приймав, з рішенням суду не ознайомлювався, а про рішення суду йому стало відомо лише 26 липня 2021 року із реєстру виконавчих проваджень. Доказів на підтвердження наведених обставин заявником не надано.

Також ОСОБА_1 зазначає, що після того, як йому стало відомо про рішення суду, він звернувся до Верховного Суду з заявою про поновлення строків на касаційне оскарження, проте таку заяву йому було повернуто та роз'яснено про необхідність подати касаційну скаргу разом із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження.

Заявник вказує, що ухвалу касаційного суду ним отримано 02 вересня 2021 року, 24 вересня 2021 року складено касаційну скаргу та цього ж дня надіслано її засобами поштового зв'язку до Верховного Суду. Однак, зазначене не відповідає дійсності, оскільки касаційна скарга підписана заявником та біля його підпису стоїть дата - 04 жовтня 2021 року. Крім того, ОСОБА_1 звернувся до суду з касаційною скаргою не 24 вересня 2021 року, як він стверджує, а лише 04 жовтня 2021 року, що підтверджується довідкою Укрпошти щодо дати оформлення поштового відправлення на адресу Верховного Суду, яка міститься на поштовому конверті.

З огляду на викладене, заявник вважає, що строк на касаційне оскарження судових рішень у справі № 2-6408/10 пропущений ним з поважних причин та підлягає поновленню.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.

Відповідно до частини третьої статті 272 ЦПК України у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса в особи відсутня.

Згідно частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Наведені заявником причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень у справі № 2-6408/10 не дають достатніх підстав для визнання їх поважними.

Так, твердження заявника про те, що 12 січня 2011 року апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та залишив без змін оскаржуване ним рішення суду першої інстанції не заслуговує на увагу з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до даних офіційного сайту Єдиного державного реєстру судових рішень у справі № 2-6408/10 наявна інформація щодо ухвалення 25 жовтня 2010 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області рішення про задоволення позову публічного акціонерного товариства «Донгорбанк» (далі - ПАТ «Донгорбанк») про стягнення кредитної заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Поряд з цим інформація стосовно постановлення апеляційним судом ухвали від 12 січня 2011 року у справі № 2-6408/10 у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня.

Таким чином, станом на дату подання заявником касаційної скарги неможливо достовірно встановити, чи переглядалось в апеляційному порядку рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2010 року та відповідно чи виникло у ОСОБА_1 право на касаційне оскарження зазначеного судового рішення.

Ураховуючи викладене, заявнику на підтвердження того, що рішення суду першої інстанції переглядалось в апеляційному порядку, слід надати суду належним чином засвідчену копію ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2011 року, якою, як стверджує ОСОБА_1 , рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2010 року залишено без змін.

Крім того, заявником на обґрунтування підстав для поновлення строку на касаційне оскарження не надано жодного доказу щодо недотримання апеляційним судом вимог статті 272 ЦПК України.

У зв`язку з тим, що наведені заявником підстави пропуску строку на касаційне оскарження є неповажними, а безпідставне поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, а особі, яка її подала, надати строк для усунення вказаних недоліків, а саме: направити до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази (поштовий конверт, супровідний лист про надсилання кореспонденції апеляційним судом, довідку апеляційного суду щодо отримання/неотримання ОСОБА_1 чи його представником копії повного тексту ухвали апеляційного суду від 12 січня 2011 року тощо).

Також відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Заявник одночасно з поданням касаційної скарги подав клопотання про відстрочення сплати судового збору. Посилається на скрутне матеріальне становище та те, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік.

Відповідно до частини першої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Разом з тим, зі змісту вказаної вище статті вбачається, що підставою для відстрочення сплати судового збору у випадку, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача -фізичної особи за попередній календарний рік стосується тільки особи позивача у справі. Оскільки заявник має процесуальний статус відповідача у справі, він не є суб'єктом, на якого поширюється дія пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Ураховуючи те, що ОСОБА_1 є відповідачем за позовом про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги необхідно відмовити.

Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

При зверненні до суду з позовом ПАТ «Донгорбанк» було заявлено дві вимоги: про стягнення кредитної заборгованості та про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зміст заявленої ПАТ «Донгорбанк» вимоги про звернення стягнення на майно ґрунтується на наявності грошових вимог позивача до відповідачів на підставі окремого договору, наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача. Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов. Це узгоджується і з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17 (провадження № 12-76гс18).

Отже, у справах про звернення стягнення на предмет іпотеки ціна позову обраховується, виходячиіз суми заборгованості, в рахунок якої позивач просить звернути стягнення на майно.

Звертаючись з позовом, ПАТ «Донгорбанк» зазначило заборгованість відповідачів за кредитним договором у розмірі 19 749, 71 доларів США та просило звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення цієї заборгованості.

Відповідно до підпункту «а» пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» (в редакції, що діяла на момент звернення з позовом) за подання до суду позовних заяв справляється державне мито в розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51, 00 грн) та не більше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1 700, 00 грн) (в редакції, яка діяла на час подання позову в даній справі).

Згідно з вимогами Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов`язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів (затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258), за розгляд справи позовного провадження з розгляду спору майнового характеру сплачується сума в розмірі 252, 00 грн.

Враховуючи вимоги позовної заяви та наявність двох вимог майнового характеру, позивач при подачі позову до суду повинен був сплатити державне мито у максимальному розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» (в редакції, що діяла на момент звернення з позовом) за подання до суду позовних заяв, тобто 1 700, 00 грн.

Ураховуючи вимоги позовної заяви, а також вимоги касаційної скарги, судовий збір за подання цієї касаційної скарги становить 3 904, 00 грн (1 700, 00 грн + 252, 00 грн) * 200 %)).

До касаційної скарги додано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1 500, 00 грн, а тому заявнику необхідно доплатити судовий збір у розмірі 2 404, 00 грн.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати оригінал квитанції (платіжного доручення), що підтверджує його сплату.

Окрім цього, згідно з пунктом 3 частини другої статті 392 ЦПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).

Проте ОСОБА_1 у касаційній скарзі не зазначив усіх учасників справи та їх місце проживання чи перебування, а саме відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Також відповідно до пункту 4 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі повинно бути зазначено рішення (ухвала), що оскаржується.

Так, у прохальній частині касаційної скарги, викладаючи вимоги, заявник просить суд поновити строк на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції по цивільній справі № 2-6408/10. Проте з вищезазначеного неможливо зрозуміти, строк на касаційне оскарження яких саме судових рішень просить поновити заявник, ним не вказано найменування судів першої та апеляційної інстанцій, а також дати ухвалення таких судових рішень.

Більш того, відповідно до даних офіційного сайту Єдиного державного реєстру судових рішень інформація щодо ухвалення апеляційним судом будь-яких судових рішень у справі № 2-6408/10 відсутня.

Так, не можуть бути об`єктом касаційного оскарження судові рішення, якщо вони не ухвалювалися судом.

Ураховуючи наведене, заявнику слід уточнити вимоги до суду касаційної інстанції, зазначивши які саме судові рішення він просить переглянути та щодо яких саме судових рішень просить поновити строк на касаційне оскарження (із зазначенням найменування судів, що їх ухвалили, та датами ухвалення).

Також касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначено підстави (підстав), передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтовано (мотивовано) наявність цієї підстави (підстав).

Таким чином, заявнику необхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення зазначених недоліків.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

ухвалив:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2010 року та рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2010 року залишити без руху.

Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних підстав для його поновлення та наданням відповідних доказів у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в іншій частині касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникам.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М. Ю. Тітов