Справа № 2-ц- 4
2010 рік
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 грудня 2010 року Болградський районний суд Одеської області в складі:
головуючого- судді ТИМОШЕНКО І.В.
при секретарі ВАЧЕВІЙ Т.М.
з участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Болград цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди ,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду, уточнивші позовні вимоги, просить постановити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь 63390 грн. 68 коп. матеріальної шкоди, 5000 грн. моральної шкоди , а також судові витрати. Позивач посилається на те, що йому належать транспортні засоби - автомобіль марки ЗІЛ 133 ГЯНОМЕР_5 ( цей автомобіль він фактично купив у ОСОБА_4 без оформлення договору купівлі – продажу) та причіп марки ГКБ 8350 державний номер НОМЕР_2 (належить йому на праві власності) . 8 квітня 2005 року він видав на ім’я відповідача довіреність на право керування та розпорядження причіпом марки ГКБ 8350. Власник за документами автомобіля ЗІЛ 133 ГЯ ОСОБА_4 також видав на ім’я відповідача довіреність на право керування та розпорядження автомобілем ЗІЛ 133 ГЯ. 10 травня 2005 року він – позивач скасував довіреність , видану на ім’я відповідача. Скасував видану на ім’я відповідача довіреність і ОСОБА_4 Але після скасування довіреностей відповідач незаконно утримував у себе вказані транспортні засоби, які були вилучені у відповідача та передані йому – позивачу працівниками Болградського РВ УМВС України в Одеській області 29 липня 2005 року після його звернення в міліцію з відповідною заявою на протиправні дії відповідача. При вилученні у відповідача вказаних транспортних засобів виявилось, що відповідач зняв з автомобіля ЗІЛ 133 ГЯ та причіпа ГКБ 8350 колеса, двигун автомобіля був в неробочому стані , на автомобілі та причипі були відсутні тенти. В зв’язку з тим, що двигун автомобіля ЗІЛ 133 ГЯ знаходився в неробочому стані, автомомобіль та причіп довелося тягнути буксиром з АДРЕСА_1, де проживає відповідач, у якого були вилучені транспортні засоби, до м.Болград, де він – позивач проживає , за допомогою найманого транспортного засобу , на що він витратив 600 грн. Також він придбав за власні кошти 15 коліс в зборі , варітсть яких складає 23050 грн. 75 коп. Вартість тентів на автомобіль та причіп складає 2300 грн. Крім того, в зв’язку з необхідністю ремонтувати автомобіль та в звєязку з відсутністю на автомобілі та причипі колес він не міг користуватися цими транспортними засобами самостійно або здати їх в оренду , в зв’язку з чим упущена вигода склала 37440 грн. Крім того, діями відповідача йому заподіяна моральна шкода , пов’язана з моральними переживаннями через пошкодження належних йому транспортних засобів, неможливістю користуватися ними, що викликало погіршення стану його здоров’я.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що він у квітні 2005 року фактично купив у позивача автомобіль ЗІЛ 133 ГЯ ГЯ НОМЕР_5 та причіп ГКБ 8350 державний номер НОМЕР_2, сплатив позивачу вартість цих транспортних засобів, але договір купівлі – продажу між ним та позивачем укладений у встановленому законом
-2-
порядку не був, але позивач ОСОБА_2, як власник причіпу ГКБ, та ОСОБА_4, як власник автомобіля ЗІЛ 133 ГЯ, видали на його ім’я довіреності на право керування та розпорядження зазначеними транспортними засобами. В травні 2005 року він на ціх транспортних засобах виїхав у відрядження в Рівненську область, де з автомобіля та причіпа були викрадені колеса. Після чого він за власні кошти придбав колеса та встановив їх на зазначені транспортні засоби.10 травня 2005 року позивач ОСОБА_2 , а також ОСОБА_4 скасували видані на його ім’я довіреності на право керування та розпорядження зазначеними транспортними засобами. 29 липня 2005 року працівниками Болградського РВ УВМС у нього вдома в АДРЕСА_1 були вилучені ці транспортні засоби. При вилученні 6 колес знаходились на автомобілі ЗІЛ 133 ГЯ. Решта колес була відсутня. Оскільки всі колеса для автомобіля та причипа після викрадення старих колес були придбані за його власні кошти, вони належать саме йому. Ці колеса він передав у тимчасове користування ОСОБА_5 , який по теперішній час колеса не повернув. Крім того, він фактично купив у позивача зазначені транспортні засоби та є їх власником. Він також мав право розпордження цими транспортними засобами на підставі довіреностей та міг розпоряджатися цими трснспортними засобами та їх складовими за власним розсудом, навіть мав право їх знищення. Його право розпорядження автомобілем ЗІЛ 133 ГЯ визнано рішенням Болградського районного суду від 11 червня 2007 року. Тому позивач безпідставно вимагає від нього відшкодування матеріальної та моральної шкоди .
Суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Автомобіль марки ЗІЛ 133 ГЯ державний номер НОМЕР_5 належить на праві власності ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОІС НОМЕР_6, виданого 29.08 2001 року Болградським МРЕВ Одеської області. Судом встановлено, що цей автомобіль ОСОБА_4 у 2005 році фактично продав позивачу ОСОБА_2 та отримав від позивача гроші в рахунок вартості цього автомобілю , але договір купівлі – проджау у встановленому порядку оформлений не був. Цей факт в судовому засіданні підтвердив сам ОСОБА_4, допитаний в цій справі в якості свідка. Цей факт встановлений також рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 26 липня 2009 року , залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14 жовтня 2009 року, по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на автомобіль марки ЗІЛ 133 ГЯ НОМЕР_5 , стягнення 140000 грн. не отриманого прибутку та 5000 грн. моральної шкоди (а.с.125-130). 17 вересня 2004 року ОСОБА_4 оформив на ім’я позивача нотаріально посвідчену довіреність на право керування та розпорядження цим автомобілем зі строком дії довіреності 30 років, тобто до 17 вересня 2034 року. Довіреність була посвідчена приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Цоєвою М.І. по реєстру за № 6275 (а.с.10). 28 квітня 2005 року за проханням позивача ОСОБА_2 ОСОБА_4 також оформив довіреність на ім’я відповідача ОСОБА_3 на право керування та розпорядження зазначеним автомобілем зі строком дії довіреності три роки , тобто до 28 квітня 2008 року. Довіреність була посвідчена приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Цоєвою ( нині Агбун) М.І. по реєстру за № 2169 (а.с.28).
Причіп марки ГКБ 8350 державний номер НОМЕР_2 належить на праві власності позивачу ОСОБА_2, що підтверлїджується копією свідоцтва про реєстрацію цього транспортного засобу (а.с.89). 28 квітня 2005 року позивач оформив довіреність на ім’я відповідача ОСОБА_3 на право керування та розпорядження цім причіпом зі строком дії три роки, тобто до 28 квітня 2008 року. Довіреність була посвідчена приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Цоєвою М.І. ( нині Агбун) по реєстру за № 2172 (а.с.90).
10 травня 2005 року позивач ОСОБА_2 скасував довіреність на ім’я відповідача на право керування та розпорядження причіпом марки ГКБ 8350 , що
-3-
підтверджується його заявою, яка була передана відповідачу приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Цоєвою М.І. на підставі ст. 84 Закону України «Про нотаріат» , що було зареєстровано в реєстрі за № 2307 (а.с.30). 10 травня 2005 року відповідач ОСОБА_2, діючи на підставі довіреності від імені ОСОБА_4, подав до приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Цоєвої М.І. заяву про скасування довіреності на ім’я відповідача ОСОБА_3 на право керування та розпорядження автомобілем марки ЗІЛ 133 ГЯ . Приватний нотаріус Цоєва М.І. на підставі ст. 84 Закону України « Про нотаріат» передала цю заяву відповідачу , що було зареєстровано в реєстрі за № 2306 (а.с.29).
4 червня 2007 року власник автомобіля ЗІЛ 133 ГЯ НОМЕР_5 ОСОБА_4 самостійно звернувся до приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Агбун М.І. з заявою про скасування довіреності на право керування та розпорядження автомобілем марки ЗІЛ 133 ГЯ , виданої 28 квітня 2005 року на ім’я відповідача . Приватний нотаріус Агбун М.І. на підставі ст. 84 Закону України « Про нотаріат» передала цю заяву відповідачу ОСОБА_3 , що було зареєстровано в реєстрі за № 2306 (а.с.217).
Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 11 червня 2007 року було визнано, що ОСОБА_3 в період з 10 травня 2005 року по 4 червня 2007 року мав право керувати та розпоряджатися автомобілем ЗІЛ 133 ГЯ НОМЕР_5 , який належить на праві власності ОСОБА_4, на підставі довіреності , посвідченої приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу 28 квітня 2005 року по реєстру за № 2169 (а.с.79-80).
14 червня 2005 року позивач звернувся до Болградського РВ УМВС України в Одеській області з заявою на протиправні дії відповідача , який утримував у себе зазначені транспортні засоби ( а.с.12). 29 липня 2005 року на підставі постанови Болградського районного суду від 27 липня 2005 року (а.с.108) в домоволодінні відповідача за адресою: АДРЕСА_1було проведено огляд , в ході якого у відповідача були вилучені причіп марки ГКБ 8350 державний номерний знак НОМЕР_2 без колес та автомобіль ЗІЛ 133 ГЯ НОМЕР_5 , на якому мались в наявності 6 колес , а також одне запасне колесо (а.с.109-110).
Таким чином судом встановлено, що при вилученні у відповідача 29 липня 2005 року на причіпі ГКБ 8350 були відсутні 8 колес, на автомобілі ЗІЛ 133 ГЯ були відсутні 4 колеса, а всього 12 колес. Той факт , що на зазначених транспортних засобах дійсно були відсутні колеса у зазначеній кількості підтвердили в судовму засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які були присутніми при вилученні транспортних засобів та свідок ОСОБА_12 , який безпосередньо проводив вилучення та складав протокол огляду місця події. Відповідач ОСОБА_3 не заперечував в судовому засіданні, що він зняв з зазначених транспортних засобів 12 колес.
Згідно рахунку № 9697 від 19 квітня 2010 року, виданого ПП «Агропостач» , вартість одного колеса в зборі складає 1744 грн. 80 коп. (а.с.167). Відповідно вартість 12 колес складає 1744 грн. 80 коп. х 12 = 20937 грн. 60 коп. Ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. При цьому суд виходить з доказів наданих позивачем про вартість колес за ринковими цінами на день ухвалення рішення суду, оскільки визначити дійсну вартість колес неможливо через їх відсутність.
Судом також встановлено, що автомобіль ЗІЛ 133 ГЯ та причіп ГКБ в зв’язку з тим, що двигун автомобіля ЗІЛ 133 ГЯ знаходився в неробочому стані, були доставлені буксиром за допомогою іншого транспортного засобу з АДРЕСА_1 , де проживає відповідач, до м.Болград, де проживає позивач . Цей факт підтвердили в судовому
-4-
засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 Той факт , що двигун автомобіля ЗІЛ 133 ГЯ знаходився в неробочому стані підтверджується протоколом огляду та затримання цього транспортного засобу від 29 липня 2005 року (а.с.113-114). Згідно квітанції № 741 від 29 липня 2005 року МПП «Транс авто» позивачем за буксировку вказаних транспортних засобів було сплочено 600 грн. (а.с.23) , які також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Разом з відповідача на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода в сумі 20937 грн. 60 коп. + 600 грн. = 21537 грн. 60 коп.
Суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення упущеної вигоди в сумі 37440 грн. задоволенню не підлягають з таких підстав. Згідно договору № 14/04 від 14 квітня 2005 року , укладеного між ТОВ «Аграрний торговий дім» та позивачем , позивач зобов’язався надавати транспортні послуги з перевезення вантажів в період з 10 липня по 15 листопада 2005 року за допомогою транспортних засобів автомобілю ЗІЛ 133 ГЯ НОМЕР_5 та причіпу марки ГКБ 8350 державний номер НОМЕР_2 з оплатою цих послуг в розмірі 2 грн. за один пройдений км.(а.с. 52). Разом з тим 28 квітня 2005 року , тобто вже після укладення договору, позивачем та власником автомобілю ЗІЛ 133 ГЯ ОСОБА_4 за проханням позивача були видані довіреності на право керування та розпорядження спірними транспортними засобами на ім’я відповідача. При цьому сторони будь – який договір щодо порядку користування цими транспортними засобами не укладали. Судом встановлено , що в травні 2005 року відповідач ОСОБА_3 зі згоди позивача виїхав у відрядження в Рівненську область . Суд вважає , що за таких обставин позивач не довів , що ним з вини відповідача не були одержані доходи за договором № 14/04 від 14 квітня 2005 року , оскільки він самостійно та добровільно передав відповідачу автомобіль та причіп в користування та розпорядження , в зв’язку з чим не міг виконати умови вищеназваного договору. Крім того, рішенням Болградського районного суду від 11 червня 2007 року, яке набрало чинності, за відповідачем визнано право користування та розпорядження автомобілем ЗІЛ 133 ГЯ в період часу з 10 травня 2005 року по 10 липня 2007 року . В судовому засіданні позивач пояснив, що за договором № 14/04 від 14 квітня 2005 року він повинен був надавати транспортні послуги обома транспортними засобами - автомобілем ЗІЛ 133 ГЯ та причіпом ГКБ 8350 , окремо надавати послуги тільки причіпом ( довіреність на право керування та розпорядження яким на ім’я відповідача була скасована позивачем , як власником цього транспортного засобу 10 травня 2005 року) він не міг, оскільки транспортні перевезення мали виконуватись причіпом тільки разом з автомобілем. Посилання відповідача на те, що він не одержав дохід не тільки за договором від 14 квітня 2005 року , але і протягом решти часу не підтверджені будь – якими об’єктивними доказами. Таким чином позивач не довів , що не отримані доходи (упущена вигода) в сумі 37440 грн. не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані .
Вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню. Винними діями відповідча по утриманню спірних транспортних засобів , іх пошкодженню, зняттям колес з цих транспортних засобів позивачу заподіяна моральна шкода , яка виразилась в моральних переживаннях через утримання транспортних засобів відповідачем та необхідність вилучати їх за допомогою органу міліції; через пошкодження цих транспортних засобів та необхідність їх ремонтувати, купувати нові колеса ; через неможливість тривалий час користуватися цими транспортними засобами та отримувати дохід. При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує характер та ступень моральних переживань позивача, а також враховує матеріальний стан відповідача. Виходячі з принципу розумності та справедливості, суд вважає за необхідне на відшкодування моральної шкоди стягнути на користь позивача 1000 грн.
Згідно ст. 88 ч.1 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн. стягненню не підлягають, оскільки позивач не надав доказів про те, що він поніс таки витрати.
-5-
Твердження відповідача про те, що він фактично купив у позивача автомобіль ЗІЛ 133 ГЯ та причіп ГКБ 8350 та сплатив позивачу вартість цих транспортних засобів є безпідставним, оскільки у встановленому законом порядку договір купівлі – продажу зазначених транспортних засобів між сторонами укладено не було ; позивач ОСОБА_2 факт купівлі – продажу цих транспортних засобів заперечує; свідок ОСОБА_4 також цей факт не підтвердив; розписка про передачу відповідачем грошей позивачу в рахунок купівлі- продажу транспортних засобів відсутня. Не приймає суд до уваги і пояснення свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, які підтвердили факт купівлі – продажу зазначених транспортних засобів та факт передачі відповідачем грошей позивачу , оскільки пояснення цих свідків не підтверджуються будь-якими іншими доказами. Згідно ст. 218 ч.1 ЦК України заперечення однієї із сторін факту вчинення правочину при недодержанні письмової форми правочину може доводитись письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису , але рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків. Відповідач у встановленому порядку до суду з позовом про визнання дійсним договору купівлі – продажу цих транспортних засобів не звертався.
Безпідставним є також твердження відповідача про те, що колеса , що були встановлені на автомобілі ЗІЛ 133 ГЯ та причіпі ГКБ 8350 належать особисто йому , оскільки він придбав ці колеса за власні кошти та встановив на автомобіль та причіп після того , як старі колеса були викрадені під час відрядження в Рівненську область. За фактом викрадення колес відповідач до правоохоронних органів не звертався. Доказів про те, що ним були придбані колеса для автомобіля ЗІЛ 133 ГЯ та причіпу ГКБ 8350 відповідач не надав. Крім того, відповідач повинен повернути власнику транспортні засоби в тому ж стані , в якому вони були йому передані, тобто з колесами. З цих підстав суд не приймає до уваги і пояснення свідка ОСОБА_15 про викрадення колес. Посилання відповідача на те, що він мав право розпорядження автомобілем ЗІЛ 133 ГЯ та причіпом ГКБ 8350 , навіть міг їх знищити , в тому числі мав право розпорядитись колесами, є безпідставним.
Посилання відповідача на те, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 23 червня 2009 року на його користь з ОСОБА_2 і ОСОБА_16стягнуто солідарно 14000 грн. (а.с.145-147) та в зв’язку з тим, що ОСОБА_2 є його боржником, він мав право утримувати належний позивачу причіп ГКБ 8350 є надуманним, таким , що не грунтується на законі. Вказане рішення суду не має відношення до цього спору, воно було постановлене значно пізнише ніж мали місце дії відповідача по утриманню причіпу та навіть після постановлення такого рішення відповідач не мав права утримувати причіп позивача, оскільки рішення суду підлягає виконанню в порядку , визначеному Законом України «Про виконавче провадження» .
Вимоги позивача про стягнення вартості 15, а не 12 колес , вартості тентів на автомобіль та причіп задоволенню не підлягають. З перелічених вище доказів встановлено, що на автомобілі та причіпі при їх вилученні 29 липня 2005 року були відсутні 12 , а не 15 колес. Няавність в автомобілі та причіпі тентів позивач не довів , а відповідач цей факт заперчував.
Суд не приймає до уваги акт опису та арешту майна серія АК № 450228 від 6 березня 2007 року , складений державним виконавцем відділу ДВС Болградського районного управління юстиції Одеської області , яким накладено арешт на колеса, що знаходились у водія СВК «Агрофірма «Буджак» ОСОБА_17 (а.с.68-69). Спір щодо цих колес , що за твердженням відповідача ОСОБА_3 були передані ним в тимчасове користування голові СВК «Агрофірма «Буджак» ОСОБА_5 вирішено рішенням Болградського районного суду від 18 грудня 2008 року , яке набрало законної сили (а.с.207-211).
Керуючись ст.10,11,60,79,80,81,84,88,131,212-215,294 ЦПК України, ст. 1166, 1167 ЦК України , суд
-6-
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 21537 грн. 60 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди , а також 215 грн. 38 коп. судових витрат , а всього 22752 грн. 98 коп.
В задоволенні решти позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Болградський районний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.. .
Суддя: