ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

13 жовтня 2021 року м. Херсон

Єдиний унікальний номер справи: 648/1958/21

Номер провадження: 22-ц/819/1844/21

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:

головуючого Радченка С.В., 

суддів: Вейтас І.В., Семиженка Г.В.

секретар Плохотніченко А.В.

учасники справи:

представник ВДВС – Дробітько Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу  ОСОБА_1 на ухвалу Білозерського районного суду Херсонської області від 17 серпня 2021 року, постановлену під головуванням судді Рибас А.В., у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи – ОСОБА_2 та старший державний виконавець Бериславського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) Дробітько Р.В., на дії державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог і ухвали суду першої інстанції

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною скаргою, мотивуючи свої вимоги тим, що 02.04.2021 року рішенням Білозерського районного суду Херсонської області по цивільній справі №766/13984/20 задоволено її позовні вимоги до ОСОБА_2  про стягнення аліментів на утримання сина та 25.05.2021 року за вказаним рішенням видано виконавчий лист.03.06.2021 року старшим державним виконавцем Бериславського РВ ДВС Дробітько Р.В. було відкрито виконавче провадження ВП №65644921 з примусового виконання вказаного  виконавчого листа.Разом з тим, державним виконавцем не було вжито відповідних заходів щодо примусового виконання зазначеного рішення суду, останній не здійснив розрахунок розміру заборгованості боржника по сплаті аліментів з вересня 2020 року включно, не направив такий розрахунок сторонам та не зобов`язав боржника сплатити заборгованість, яка за розрахунком скаржника складає 63000 грн.Крім того, зазначала, що 22.06.2021 року до відділення «Укрсиббанка» на її ім`я надійшов грошовий переказ від виконавчої служби в розмірі 9813,90 грн, без зазначення їх цільового призначення, в зв`язку з чим з перерахованої суми був утриманий комісійний збір в сумі 98,14 грн та на руки вона отримала 9715,76 грн. Вважала такі дії державного виконавця неприпустимими, посилаючись на те, що доставка стягувачу грошовим переказом утриманих аліментів через відділення зв`язку провадяться за рахунок платника аліментів.

На підставі вищевикладеного, просила визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Бериславського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) Дробітько Р.В. у виконавчому провадженні ВП №65644921, та зобов`язати вчинити дії щодо належного виконання виконавчого провадження ВП №65644921, а саме: здійснити розрахунок розміру заборгованості боржника по сплаті аліментів і надіслати розрахунок сторонам виконавчого провадження, повідомити стягувача про цільове призначення надісланих стягувачу 22.06.2021 року грошових коштів у розмірі 9813,90 грн, прийняти рішення про повернення стягувачу 98,14 грн комісії стягнутої банком, припинити незаконне перерахування виконавчою службою аліментів за рахунок стягувача, оскільки із суми аліментів банком стягується комісійний збір, зобов`язати вжити заходів щодо боржника ОСОБА_2 до повного погашення боржником заборгованості по аліментам та стягнути на її користь 2000 грн судових витрат на правову допомогу.

Ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 17 серпня 2021 року відмовлено в задоволенні скарги.

Відмовляючи в задоволені скарги, суд першої інстанції виходив із того, що в діях державного виконавця не вбачається порушень норм діючого законодавства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати і постановити нову якою скаргу задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином не оцінив доводи скаржниці, дійшов помилкового висновку про необгрунтованість скарги. Зокрема зазначає про те, що розмір заборгованості боржника з вересня 2020 року, за її підрахунками, складає 63000 грн, що перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, а тому державний виконавець повинен був вжити заходів передбачених ЗУ «Про виконавче провадження» щодо боржника до повного погашення боржником заборгованості по аліментам. Крім того, зазначає про те, що внаслідок бездіяльності державного виконавця, з грошового переказу від виконавчої служби на її ім`я, банком було стягнуто комісійний збір, хоча згідно діючого законодавства, доставку стягувачу грошовим переказом утриманих аліментів через відділення зв`язку провадять за рахунок платника аліментів.

Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу

У письмовому відзиві, який надійшов на адресу суду, представник ВДВС просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду, як законну та обгрунтовану без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

02.04.2021 року рішенням Білозерського районного суду Херсонської області по справі №766/13984/20 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 7000 грн щомісячно, починаючи з 11.09.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Виконавчий лист по справі №766/13984/20 був виданий 25.05.2021 року позивачу – ОСОБА_1 , який був пред`явлений нею до виконання 03.06.2021 року до Бериславського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса).

03.06.2021 року державним виконавцем Дробітько Р.В. здійснено виклик боржника – ОСОБА_2 , з вимогою з`явитися на прийом 16.06.2021 року, та одночасно спрямовані запити на встановлення джерела отримання доходів останнього та про відоме місце роботи, а також щодо наявності рухомого майна.

15.07.2021 року старшим державним виконавцем Будзинською О. здійснено розрахунок заборгованості боржника по аліментам станом на 15.07.2021 року, яка з урахуванням сплачених боржником коштів (15.06.2021 року та 13.07.2021 року, в загальній сумі 20000 грн) склала 54619,43 грн за період з 11.09.2020 року по 15.07.2021 року.

15.07.2021 року стягувачу було направлено вказаний розрахунок одночасно з роз`ясненням про право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинення кримінального правопорушення боржником, що полягає в ухиленні від сплати аліментів. Того ж дня, державним виконавцем на підставі ст.56 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт коштів боржника - ОСОБА_2 , а також направлено повідомлення щодо проведення перевірки майнового стану за адресою проживання останнього.

27.07.2021 року в ході перевірки майнового стану боржника, було встановлено, що ліквідного майна боржника на яке можливо звернути стягнення не виявлено. Проте, під час вказаної перевірки, ОСОБА_2 , заповнив декларацію про доходи та майно боржника, а також зобов`язався виплатити борг в повному обсязі.

06.08.2021 року державним виконавцем повторно здійснено розрахунок заборгованості боржника – ОСОБА_2 зі сплати аліментів відповідно до якого заборгованість за період з 11.09.2020 року по 31.07.2021 року становить 54853 грн.

Позиція апеляційного суду.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставі, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом (стаття 4 Закону України «Про державну виконавчу службу»).

Згідно зі статтею 6 цього Закону, державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб.

За приписами статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Колегія суддів виходить з того, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13 грудня 2012 року); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25 квітня 2012 року); відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (справа «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року); було б незрозуміло, якби стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Шмалько проти України» (Shmalko v. Ukraine) від 20 липня 2004 року), а також існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде їй сплачено.

Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною першою ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.

Пунктом четвертим ч.4 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Відповідно до ч.9 ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження», за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції вірно виходив з того, що після відкриття виконавчого провадження 03.06.2021 року за заявою стягувача – ОСОБА_1 , державним виконавцем було здійснено розрахунок розміру заборгованості із сплати аліментів, які державним виконавцем розраховані 15.07.2021 року та 06.08.2021 року з одночасним його спрямуванням сторонам.

Доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться до незгоди з висновками суду. Докази та обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та встановленими судом обставинами.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що державним виконавцем не було вжито заходів передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки як вбачається з розрахунку, заборгованість боржника зі сплати аліментів з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, не перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування зазначених заходів. При цьому розрахунок було зроблено відповідно до ч.4 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», а саме з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що внаслідок бездіяльності державного виконавця з грошового переказу від виконавчої служби на ім`я скаржниці, баком було стягнуто комісійний збір, оскільки як вбачається з матеріалів справи при поданні заяви про відкриття виконавчого провадження, стягувачем були надані реквізити карткового рахунку в АТ «УкрСиббанк», від Відділу стягнені аліментні суми з боржника надходять стягувачу в повному обсязі, а тому стягнення Банком комісійних витрат не є наслідком діяльності чи бездіяльності державного виконавця.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Будь-яких інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, апелянтом не наведено.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування або зміни відсутні.

       Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Білозерського районного суду Херсонської області від 17 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, у випадках передбачених ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 18 жовтня 2021 року.

Головуючий                                                         С.В. Радченко

Судді                                                        І.В. Вейтас

                                                       Г.В. Семиженко