Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

Справа №377/330/21

Провадження №2/377/230/21

13 жовтня 2021 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої - судді Бабич Н.С. за участі секретаря судового засідання - Гуміної В.М., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

У С Т А Н О В И В :

03 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами, які уточнив та, посилаючись на ст. ст. 525, 526, 530, 549-552, 610-612,625-627,629,1046-1050 ЦК України, просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою від 06.04.2020 року, що складається із: 25670,00 доларів США заборгованості за основним боргом, 194,02 долари США - 3% річних, 235812,50 гривень штрафу та 19415,84 гривень пені.

В обґрунтування позову послався на те, що 06 квітня 2020 року відповідачем була написана розписка про отримання грошових коштів від позивача у розмірі 24000,00 доларів США, за умовами якої позичальник зобов`язався повернути взяті кошти у тій самій валюті та у тому самому обсязі до 06.05.2020 року з процентами за користування позикою в розмірі 8% на місяць. 14.07.2020 року між позивачем та відповідачем укладена Додаткова угода №1 до договору позики (боргової розписки), відповідно до якої позичальником була отримана сума 25670,00 доларів США та позичальник зобов`язався повертати позикодавцю суму боргу кожного тижня у розмірі 1167,00 доларів США до повної виплати заборгованості, тобто уся сума боргу підлягала поверненню до 15.12.2020 року. Умовами Додаткової угоди позичальник зобов`язався сплатити позикодавцю штраф за кожен день прострочення платежу у розмірі 250,00 доларів США. За п.2.1.1. Додаткової угоди позичальник зобов`язався повертати суму позики ( зазначену у п.1.1) шляхом відправлення коштів на банківський рахунок позикодавця. У період з 14.07.2020 року по 17.03.2021 року позичальник не повернув позикодавцю нічого та не сплатив жодної гривні в рахунок виконання зобов`язання за розпискою. Відповідач тривалий час ухилявся від повернення коштів та не виходить на контакт з позивачем, у зв`язку з чим позивачем було направлено відповідачу вимогу від 17.03.2021 року щодо повернення грошових коштів за розпискою від 06.04.2020 року у декількох екземплярах за декількома відомими та вірогідними адресами відповідача, проте відповідач дану вимогу не отримав. Станом на 17.03.2021 року розмір заборгованості відповідача за борговою розпискою складається з: 25670 доларів США - заборгованості за основною сумою боргу; 194,02 доларів США - 3% річних; 235812,50 гривень - штрафу; 19415,84 гривень - пені.

Ухвалою судді від 18 серпня 2021 року після виконання вимог, передбачених ч. 6 ст. 187 ЦПК України, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16 вересня 2021 року.

Ухвалою суду від 16 вересня 2021 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду на 30 вересня 2021 року.

Ухвалою суду від 30 вересня 2021 року в зв`язку з першою неявкою відповідача, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, за правилом ч.4 ст. 223 ЦПК України розгляд справи було відкладено та призначено нове судове засідання на 13 жовтня 2021 року.

У призначене судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.12.10.2021 року на електронну адресу суду надіслав заяву, в якій просив відкласти розгляд справи на іншу дату у зв`язку сімейними обставинами та робочим навантаженням та, у разі неможливості відкладення, розглядати справу за його відсутності. У поданій до суду заяві від 29.09.2021 року позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, проти ухвалення судом заочного рішення у справі не заперечував.

Зважаючи на те, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, повторно в судове засідання не з`явився, повідомив суду про причини неявки, які не свідчать про їх поважність, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, то суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся відповідно до вимог ч.11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України. Відзив на позов відповідач до суду не направив. Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України заяву про продовження строку, встановленого судом для подання відзиву, в зв`язку з неможливістю вчинення цієї процесуальної дії у визначений строк, зумовленої обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, ОСОБА_2 не надав. Клопотання про відкладення розгляду справи та заява про розгляд справи за його відсутності до суду не надійшли.

За наявності умов, передбачених ст. ст. 280-282 ЦПК України, за згодою позивача, відповідно до ухвали суду від 13 жовтня 2021 року, суд ухвалив заочне рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено з матеріалів справи, що згідно з розпискою від 06 квітня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 24000 доларів.

На підтвердження укладення вказаного договору позивач надав розписку від 06 квітня 2020 року, копія та оригінал якої долучено до справи, в якій рукописним способом за допомогою кулькової ручки зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 , отримав від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , НОМЕР_2 , грошову суму у розмірі двадцять чотири тисячі доларів з поверненням 06.05.2020 року, з виплатою в місяць 8% від суми - 1920 доларів. Вказана розписка підписана відповідачем та позивачем ( а.с.9,68).

14 липня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підписали Додаткову угоду №1 до договору позики (боргової розписки), яка виконана друкованим способом, копію та оригінал якої долучено до матеріалів справи ( а.с. 10-14, 69-73).

Відповідно до п.1.1 Додаткової угоди №1 позичальник ОСОБА_2 підтвердив, що ним була отримана позика, з урахуванням штрафних санкцій, у розмірі 25670 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 702587,90 гривень за офіційним курсом НБУ.

Як вбачається з п. 1.2. Додаткової угоди № 1 позичальник зобов`язався повернути зазначену у п.1.1. Додаткової угоди суму отриманої позики кожного тижня у розмірі 1167 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на дату отримання позики, зазначеної у розписці, становить 31940,79 гривень, до повної виплати заборгованості.

Згідно з п. 2.1 Додаткової угоди № 1 позичальник зобов`язався повернути позику протягом 22 тижнів з дня підписання цієї Додаткової угоди, кожного тижня, не пізніше першого дня наступного тижня, наступним чином: шляхом відправлення грошових коштів на банківський рахунок позикодавця, що підтверджується оригіналом квитанції про сплату з печаткою банківської установи та підписом уповноваженого представника банківської установи ( п.п. 2.1.1); шляхом передачі грошових коштів безпосередньо позикодавцю, що підтверджується підписанням сторонами графіку виплат грошових коштів, який є додатком до цієї Додаткової угоди ( п.п.2.1.2.).

Сторони погодилися, що у випадку не повернення зазначеної у п. 1.1. Додаткової угоди суми позики, в зазначений у п. 2.1. строк, позичальник зобов`язується сплатити наступні штрафні санкції: штраф у розмірі 250 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на дату укладення Додаткової угоди становить 6737,50 гривень за кожен тиждень прострочення платежів до дня повного повернення позики позикодавцю; пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен тиждень прострочення до дня її повернення позикодавцю; позичальник у випадку прострочення грошового зобов`язання, на вимогу позикодавця, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не передбачений законом ( п.3.1.)

Графік виплат грошових коштів за Договором позики від 14 липня 2020 року, що у Додатковій угоді №1 визначений як додаток до цієї угоди, копію та оригінал якого надано позивачем, відомості про дату, суму боргу, зазначення наявності штрафних санкцій, передбачених розділом 3 Додаткової угоди, залишок боргу, як це зазначено у відповідних графах, не містить ( а. с. 14,73).

Як вбачається з Вимоги від 17.03.2021 року щодо повернення коштів за розпискою від 06 квітня 2020 року, адресованої ОСОБА_2 , відповідачу у справі, копія якої додана до позовної заяви, позивач звертався до відповідача із зазначеною вимогою повернути/сплатити йому заборгованість за розпискою від 06.04.2020 року, що складається із 25670 доларів США заборгованості за основним боргом, що станом на 17.03.2021 року за офіційним курсом НБУ (27,6525 за 1 долар США) складає 709839,68 гривень; 194,02 долари США - 3% річних, що станом на 17.03.2021 року за офіційним курсом НБУ (27,6525 за 1 долар США) складає 5365,14 гривень; 235812,50 гривень штрафу та 19415,84 гривень пені, протягом 14 календарних днів від дати отримання даної вимоги на зазначені у даному повідомленні реквізити, або ж у готівковій формі, для чого просив використовувати контактні дані із даної вимоги для призначення особистої зустрічі (а.с.15-17).

Із копій описів вкладень у листи з оголошеною цінністю за № 6510105645937, №6510105645929, № 6510105645945, копій конвертів, адресованих ОСОБА_2 , та роздруківок відстеження (трекінгу) відправлень на офіційному сайті Укрпошти видно, що позивач надсилав відповідачу Вимогу від 17.03.2021 року щодо повернення коштів за розпискою від 06.04.2020 року за трьома адресами: АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 , та АДРЕСА_5 , проте конверти були повернуті позивачу з поштовою відміткою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 22-30).

Як зазначено у позовній заяві, відповідач за укладеним договором позики, який оформлено розпискою від 06.04.2020 року та Додатковою угодою № 1 від 14.07.2020 року, не виконав взяте на себе зобов`язання щодо повернення всієї суми грошового зобов`язання, строк виконання якого настав (після спливу 22 тижнів з 14.07.2020 року) 15 грудня 2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 638 цього Кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з правилами ч. 2 ст. 640 цього Кодексу якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частина 1 ст. 1046 ЦК України передбачає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 цієї статті на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Верховним Судом України у постанові від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 та постанові від 18 січня 2017 року у справі № 6-2789цс16, Верховним Судом у постанові від 31.10.2018 року у справі №707/2606/16-ц, провадження 61-28762св18, зроблений правовий висновок про те, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Таким чином, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. При цьому, договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Надані суду розписка від 06 квітня 2020 року та Додаткова угода №1 до договору позики ( боргової розписки) від 14 липня 2020 року містять зобов`язання однієї особи повернути іншій особі визначену суму грошей, що становить основний зміст і всі істотні умови позикового зобов`язання, передбаченого ч. 1 ст. 1046 ЦК України, і є належним підтвердженням укладеного між сторонами договору позики зазначеної в ній суми грошових коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, - грошові кошти, у такій самій сумі у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За правилом ч. 2 ст. 545 ЦК України, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, прийнявши виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові, а у разі неможливості його повернення кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку (ч. 3 цієї статті).

Враховуючи, що борговий документ перебуває у кредитора після закінчення строку, зазначеного у ч. 1 ст. 1049 ЦК України, боржника слід вважати таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Таким чином, суд вважає встановленим, що між позивачем та відповідачем укладено договір позики, що підтверджується наявними у позивача оригіналом розписки ОСОБА_2 від 06.04.2020 року та Додаткової угоди № 1 від 14 липня 2020 року, підписаною сторонами, які підтверджують як факт отримання боржником коштів за договором позики, так і зобов`язання ОСОБА_2 повернути суму боргу у визначеному сторонами розмірі - 25 670 доларів США та на визначених сторонами умовах.

Частиною 1 статті 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч.2 цієї статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За правилом ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства ( абз.1 ч.2 ст.551 ЦК України).

За змістом п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Як видно із укладеного сторонами договору позики згідно з розпискою від 04 квітня 2020 року та Додатковою угодою № 1 від 14 липня 2020 року, сторони погодили відповідальність позичальника та у розділі 3 Додаткової угоди № 1 визначили, що у випадку не повернення зазначеної у п. 1.1. Додаткової угоди суми позики, в зазначений у п. 2.1. строк, позичальник зобов`язується сплатити наступні штрафні санкції: штраф у розмірі 250 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на дату укладення Додаткової угоди становить 6737,50 гривень за кожен тиждень прострочення платежів до дня повного повернення позики позикодавцю; пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен тиждень прострочення до дня її повернення позикодавцю.

З наданого суду розрахунку заборгованості за розпискою від 06.04.2020 року станом на 17 березня 2021 року вбачається, що позивач розрахував штраф таким чином: 6737,50 гривень х 35 прострочених періодів платежу (відповідно до умов договору визначені в тижнях) = 235812,50 гривень ( п.4 розрахунку) ( а.с.20-21).

Відповідно до п.3 розрахунку заборгованості за розпискою від 06.04.2020 року станом на 17.03.2021 року позивач розрахував пеню за формулою : сума боргу за кожен прострочений період платежу ( відповідно до п.2.1. Додаткової угоди №1 визначено в тижнях) х ставку пені % :100 % : 356 днів х кількість днів прострочення. Виходячи із розміру облікової ставки НБУ ( п.3.1.2 Додаткової угоди №1 ) та сум прострочення платежу, за період з 22.07.2020 року по 17.03.2021 року розмір пені складає 19415,84 гривень (а.с.19 - 20).

Беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростували факт укладення між сторонами договору позики, дійсність його умов та передачі коштів, суд погоджується з вказаними розрахунками штрафу та пені та приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики згідно з розпискою від 04 квітня 2020 року та Додаткової угоди № 1 від 14 липня 2020 року у сумі 25670 доларів США, штрафу у сумі 235812,50 гривень та пені у розмірі 19415,84 гривні є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розглядаючи вимогу позивача в частині стягнення з відповідача на його користь 3% річних, суд робить такі висновки.

Як видно із укладеного сторонами договору позики згідно з розпискою від 04 квітня 2020 року та Додаткової угоди № 1 від 14 липня 2020 року, сторони погодили відповідальність позичальника та у розділі 3 Додаткової угоди № 1 визначили, що у випадку прострочення грошового зобов`язання, на вимогу іншої сторони, позичальник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не передбачений законом (п.3.1.).

Відповідно до частини першої ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Із розрахунку позивача вбачається, що відповідач повинен сплатити заборгованість за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором позики згідно з розпискою від 04 квітня 2020 року та Додатковою угодою № 1 від 14 липня 2020 року з урахуванням 3% річних від простроченої суми за період з 16 грудня 2020 року ( наступний день після настання строку виконання зобов`язання) по 17 березня 2021 року (день, що передує дню звернення до суду з позовною заявою), що становить 92 дні, а тому 3% річних ним розраховано таким чином: 25670 доларів США ( сума боргу) х 3 % (розмір відсотків річних): 365 днів ( кількість днів у році) х 92 (загальна кількість прострочених днів ) = 194,02 долари США (п.2 розрахунку) ( а.с.18).

Виходячи з висновків Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №464/3790/16-ц, у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, у постанові від 20 вересня 2019 року у справі № 638/10417/15-ц, у правовідносинах з неналежного виконання грошового зобов`язання поза межами строку дії договору права та інтереси кредитодавця забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. При обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи в судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. 3% річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Позивач надав розрахунок 3% річних на прострочену суму боргу, за період з 16.12.2020 року по 17.03.2021 року. Суд погоджується з таким розрахунком та приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних від простроченої суми за вказаний період у сумі 194,02 долари США.

Даний розрахунок відповідачем не оспорений, іншого розрахунку 3% річних відповідач не надав.

Щодо валюти заборгованості та грошового зобов`язання суд виходить з такого.

У ч.1 ст.627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч.2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц відступила від правової позиції Верховного Суду України у справ і №6-79цс14 і від позиції Верховного Суду у справі №308/3824/16-ц ( щодо обов`язкового визначення грошового зобов`язання у національній валюті незалежно від того, що за договором позики була іноземна валюта) і зробила такі висновки: у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому, як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046 ЦК України, а також ч.1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Враховуючи, що за умовами договору позики згідно з розпискою від 04 квітня 2020 року та Додатковою угодою № 1 від 14 липня 2020 року між сторонами у позику були передані долари, за змістом договірних відносин позичальник повинен повернути долари, то суд робить висновок, що за умовами договору позичальник має зобов`язання повернути борг у доларах у вказаній в договорі позики згідно з розпискою від 06.04.2020 року та Додатковою угодою №1 від 14.07.2020 року сумі, тому поверненню позичальником ( та стягненню за рішенням суду) підлягає сума боргу у іноземній валюті.

Виходячи з викладеного, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги про стягнення основного боргу в іноземній валюті сумі 25670 доларів США.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором позики згідно з розпискою від 04 квітня 2020 року та Додатковою угодою № 1 від 14 липня 2020 року в сумі 25670 доларів США за основним боргом, 3% річних від простроченої суми за період з 16.12.2020 року по 17.03.2021 року в сумі 194,02 долари США, штрафу в сумі 235812,50 гривень, пені в сумі 19415,84 гривні, всього: 25864,02 долари США та 255228,34 гривень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 9704,33 гривні, які підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики згідно з розпискою від 04 квітня 2020 року та Додатковою угодою № 1 від 14 липня 2020 року в сумі 25670 доларів США за основним боргом, 3% річних від простроченої суми за період з 16.12.2020 року по 17.03.2021 року в сумі 194,02 долари США, штрафу у сумі 235812,50 гривень, пені в сумі 19415,84 гривні, всього 25864,02 долари США та 255228,34 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплату судового збору в розмірі 9704 гривні 33 копійки.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса останнього відомого зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 .

Повне заочне рішення суду складено 13 жовтня 2021 року.

Суддя Н. С. Бабич