ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" листопада 2010 р. Справа № 2/38-Д
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Опанасюка С.П. - представника за довіреністю від 23.11.2010р.,
від відповідачів: - ФОП ОСОБА_1.: не з'явився,
- КВТП "Трикотажниця": не з'явився,
розглянувши апеляційні скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Житомир та Товариства з обмеженою відповідальністю "Карабас", м.Житомир
на рішення господарського суду Житомирської області
від "20" вересня 2010 р. у справі № 2/38-Д (суддя Тимошенко О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карабас", м.Житомир
до - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Житомир
- Колективного виробничо-торгівельного підприємства - фабрики "Трикотажниця", м.Житомир
про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 05.03.2008р., зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 145769,52грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 20.09.2010р. у справі №2/38-Д позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Карабас" до підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди від 05.03.2008р. приміщення павільйону літ."В" площею 53,7 кв.м., що знаходиться за адресою м.Житомир, вул.Житній Базар, 8; зобов'язання підприємця ОСОБА_1 звільнити вказане приміщення, а також стягнення з нього 145769,52грн. збитків, які полягають в не отриманих доходах від здачі цього приміщення в оренду іншій особі, задоволено частково: зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити та передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Карабас" приміщення павільйону літ."В" площею 53,7кв.м., що знаходиться за адресою м.Житомир, вул.Житній Базар,8; стягнуто з підприємця ОСОБА_1. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карабас" 42,50грн. витрат по оплаті мита, 78,66грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відмовлено в позові в частині вимоги про визнання договору недійсним та в частині вимоги про стягнення 145769,52грн.
Вважаючи, що вказане рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи; порушенням норм матеріального та процесуального права; недоведеністю обставин, які мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідністю висновків суду обставинам справи, відповідач - підприємець ОСОБА_1. - звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, підприємець зазначає, зокрема, наступне:
- господарський суд першої інстанції розглянув даний спір без участі представника відповідача (підприємця ОСОБА_1.), безпідставно залишивши без задоволення клопотання останнього про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника через стан його здоров'я. Тим самим суд порушив принципи рівності перед законом і судом, змагальності сторін, закріплені ст.ст.4,2, 4-3 ГПК України;
- в ході судового розгляду справи місцевим господарським судом в забезпечення позову було накладено арешт на майно підприємця, однак, при прийнятті рішення не скасовані заходи забезпечення позову;
- обґрунтовуючи свій висновок про те, що спірний договір від імені орендодавця підписано особою, яка не мала на те відповідних повноважень, суд першої інстанції зазначив, що з наданих доказів, а саме: протоколу №1 від 29.08.2006р. загальних зборів про обрання правління, протоколу №2 від 05.09.2006р. засідання правління про обрання директора, постанови Житомирського апеляційного господарського суду у справі №5136-НМ, запису трудової книжки ОСОБА_2., постанови Корольовського районного суду м.Житомира у справі №3-1857/09, витягів з ЄДР не вбачається, що ОСОБА_2. була легітимним директором підприємства станом на дату укладення спірного договору, проте, факти, встановлені у справі №5136-НМ, не мають жодного відношення до спірних правовідносин, оскільки предметом спору у справі №5136-НМ були правовідносини, що виникли з приводу користування приміщенням у 2002-2007р.р., тоді як предметом спірного договору оренди є користування приміщенням з 05.03.2008р.;
- ч.2 ст.241 ЦК України встановлено, що наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки з моменту вчинення правочину, однак, поза увагою місцевого господарського суду залишено подані підприємцем доповнення, додаткові угоди, листи, платіжні доручення про сплату орендних платежів, що підтверджують виконання ним спірного договору, а також ту обставину, що укладення ОСОБА_3. спірного договору з перевищенням повноважень не спростовує дійсність договору, оскільки КВТП фабрика "Трикотажниця" приймала виконання за цим договором;
- господарський суд неодноразово без достатніх підстав відмовляв у задоволенні клопотань підприємця про витребування доказів, які підтверджують існування корпоративного конфлікту у КВТП фабрика "Трикотажниця" щодо права на здійснення функцій керівника підприємства.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Житомирської області у даній справі в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення 145796,52грн. упущеної вигоди й, вважаючи, що в цій частині рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи, порушенням норм матеріального права, до суду з апеляційною скаргою звернувся також позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Карабас", який просив скасувати судове рішення в цій частині з прийняттям нового - про задоволення цієї позовної вимоги.
Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначив, зокрема, що судом першої інстанції не враховано, що за умовами укладеного між ТОВ "Карабас" та ТОВ "Патріа-Баланс" договору оренди від 13.07.2009р. ТОВ "Карабас" зобов'язалось у строк до 16.07.2009р. передати у користування приміщення павільйону літ."В" по вул.Житній ринок, 8 у м.Житомирі, однак, внаслідок самовільного зайняття цього приміщення підприємцем ОСОБА_1., у вказаний строк передача приміщення не відбулась, в зв'язку з чим сторони були змушені укласти угоду від 14.12.2009р. про дострокове припинення договору оренди від 13.07.2009р., а тому, ТОВ "Карабас" не отримало передбачену даним договором орендну плату, розмір якої за один календарний місяць становить 29535,00грн., а за період з 17.07.2009р. по 14.12.2009р. - 145769,52грн.
Крім того, як вказує позивач, відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення упущеної вигоди, зіслався на норми ч.4 ст.623 ЦК України, зазначивши, що позивач, знаючи про порушення свого права користування спірним приміщенням та маючи підстави передбачати збитки, лише 30.03.2010р. заявив позов про звільнення цього приміщення, проте, такий висновок суду є необґрунтованим з огляду на наявність в матеріалах справи копій листів №1107 від 02.07.2009р., №1127 від 21.09.2009р., №1128 від 22.09.2009р., №1133 від 13.10.2009р., №1143 від 11.12.2009р., у яких містилися численні вимоги щодо звільнення займаного приміщення та повідомлялося про укладання договору оренди від 13.07.2009р.
Колективне виробничо-торгівельне підприємство фабрика "Трикотажниця" у відзиві від 22.11.2010р. на апеляційні скарги заперечило проти апеляційної скарги підприємця ОСОБА_1. та підтримало апеляційну скаргу ТОВ "Карабас", надавши пояснення на підтвердження повноважень ОСОБА_2. на керівництво КВТПФ "Трикотажниця". Просило здійснювати розгляд апеляційних скарг без участі представника підприємства.
Представники відповідачів на виклик в засідання суду не з'явились.
22.11.2010р. від підприємця ОСОБА_1. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Обґрунтовуючи дане клопотання, підприємець зазначив, що він перебуває на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Центральної міської лікарні №2, а його представник ОСОБА_4. - на стаціонарному лікуванні в іншому відділенні цієї ж лікарні.
Однак, зважаючи на той факт, що відповідачі були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, беручи до уваги ту обставину, що позиція ФОП ОСОБА_1. викладена в апеляційній скарзі й жодних додаткових пояснень чи доказів від нього до суду апеляційної інстанції до дня слухання апеляційних скарг не надходило, а позиція КВТП "Трикотажниця" міститься у відзиві на апеляційні скарги, враховуючи клопотання КВТП "Трикотажниця" про здійснення розгляду справи без участі його представника, керуючись приписами ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала можливим здійснювати розгляд апеляційної скарги без участі представників відповідачів за наявними в матеріалах справи доказами.
Представник позивача підтримав апеляційну скаргу ТОВ "Карабас", посилаючись на викладені у ній доводи. Вважає рішення господарського суду першої інстанції у даній справі в частині відмови у стягненні неодержаних доходів у сумі 145796,52грн. таким, що прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, у зв'язку з чим просить його скасувати в цій частині та прийняти нове рішення, яким стягнути з підприємця ОСОБА_1. на користь позивача 145769,52грн. упущеної вигоди.
Проти доводів апеляційної скарги підприємця ОСОБА_1. представник позивача заперечив, вважаючи її необґрунтованою та безпідставною, а тому просить залишити дану скаргу без задоволення.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, в березні 2010 року в господарський суд Житомирської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Карабас" з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та Колективного виробничо-торгівельного підприємства - фабрики "Трикотажниця" про визнання недійсним на підставі ст.ст.203,215 ЦК України укладеного між відповідачами договору оренди нежитлового приміщення площею 36кв.м. по вул.Житній ринок,8 у м.Житомирі; зобов'язання підприємця ОСОБА_1 звільнити та передати ТОВ "Карабас" приміщення павільйону літ."В" загальною площею 53,7м.кв., що знаходиться за адресою: м.Житомир, вул.Житній ринок,8, а також про стягнення з підприємця ОСОБА_1 145769,52грн. упущеної вигоди.
В обґрунтування позовних вимог товариство зазначило, зокрема, що на підставі договору купівлі-продажу приміщень від 24.07.2008р. (т.1 а.с.13-14) воно набуло у власність приміщення підвалу 1-го, 2-го та 4-го поверхів виробничої будівлі фабрики "Трикотажниця", літ."А" площею 2568,6кв.м., павільйон літ."Б" площею 53,7кв.м., павільйон літ."В" площею 53,7кв.м., загальною площею 2676кв.м., що знаходяться по вул.Житній ринок,8 у м.Житомирі, та в установленому законом порядку зареєструвало за собою право власності на вказані приміщення (т.1 а.с.16).
Однак, за твердженням позивача, приміщення павільйону літ."В" по вул.Житній ринок,8 займає підприємець ОСОБА_1. на підставі договору оренди від 05.03.2008р. (т.1 а.с.55-56), укладеного ним з Колективним виробничо-торгівельним підприємством фабрикою "Трикотажниця", хоча остання, як встановлено постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 14.04.2009р. у справі №5/1136-НМ (т.1 а.с.46-51), не є власником вказаного приміщення.
Позивач зазначає, що в зв'язку із зміною власника спірного приміщення, він надсилав підприємцеві ОСОБА_1. вимоги №1107 від 02.07.2009р., №1127 від 21.09.2009р., №1128 від 22.09.2009р., №1133 від 13.10.2009р., №1143 від 11.12.2009р. (т.1 а.с.18-20), у яких містилися вимоги щодо звільнення займаного приміщення, а також повідомлення про відмову від договору оренди від 05.03.2008р. у зв'язку з несплатою підприємцем орендної плати (т.1 а.с.21), проте, підприємець відповіді на ці вимоги не надав, приміщення не звільнив.
За твердженням позивача, договір оренди від 05.03.2008р. є недійсним, оскільки його укладено від імені КВТПФ "Трикотажниця" особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, та укладення цього договору не мало на меті реального настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме, сплату підприємцем орендної плати за користування спірним приміщенням.
Зокрема, як стверджує позивач, спірний договір оренди від 05.03.2008р. підписаний зі сторони КВТПФ "Трикотажниця" директором-головою правління ОСОБА_3, яка не мала повноважень на підписання цього договору, оскільки не була посадовою особо орендодавця, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України (т.1 а.с.57-65), де керівником КВТПФ "Трикотажниця" значиться ОСОБА_2., котра виконує обов'язки директора - голови правління на підставі протоколу засідання правління №2 від 05.09.2006р., наказу №75-К від 06.09.2006р., контракту від 06.09.2006р. та перебування якої на посаді керівника на момент укладення оспореного договору підтверджується довідкою з ЄДРПОУ №14/1125 від 27.09.2006р. та інформацією Головного управління статистики у Житомирській області за вих.№14/10-1/212 від 18.09.2009р. (т.1 а.с.34,36).
Крім того, на підтвердження факту перебування ОСОБА_2. на посаді керівника підприємства на момент укладення оспорюваного договору позивач зазначив, що у провадженні Житомирського окружного адміністративного суду була справа №2а-6525/09/0670 за позовом Колективного виробничо-торгівельного підприємства фабрики "Трикотажниця" до Головного управління статистики у Житомирській області та Державного реєстратора Виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання неправомірними дій відповідачів щодо зміни керівника Колективного виробничо-торгівельного підприємства фабрики "Трикотажниця", зазначення в якості керівника ОСОБА_2. в період з 26.09.2006р. по 11.03.2009р. та скасування даної реєстрації, й даний позов залишений судом без розгляду в зв'язку з відкликанням позовної заяви позивачем (т.1 а.с.41), а постановою Апеляційного суду Житомирської області від 24.07.2009р. у справі №33-189/09 (т.1 а.с.53-54) ОСОБА_2. було визнано винною у адміністративному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.41 КУпАП, котре було вчинене нею у період з 2008-2009р.р. як чинним директором КВТПФ "Трикотажниця".
Позивач також вважає, що оскаржений договір зі сторони Колективного виробничо-торгівельного підприємства фабрики "Трикотажниця" скріплений печаткою, яка є недійсною. При цьому, позивач посилається на те, що постановою Житомирського апеляційного господарського суду у справі №5/1136-НМ було встановлено, що КВТПФ "Трикотажниця" при зверненні до суду з позовом користувалось дублікатом печатки підприємства, а оригінали печатки та кутового штампу фабрики, котрими користувалась ОСОБА_3., вважаються недійсними.
За наведених обставин, як стверджує позивач, підприємець ОСОБА_1. незаконно займає приміщення павільйону літ."В" площею 53,7кв.м. по вул.Житній ринок,8 у м.Житомирі та своїми діями перешкоджає ТОВ "Карабас" у реалізації права приватної власності.
В обґрунтування вимоги про стягнення 147569,52грн. збитків (упущеної вигоди) позивач зазначив, що за умовами укладеного між ТОВ "Карабас" та ТОВ "Патріа-Баланс" договору оренди від 13.07.2009р. ТОВ "Карабас" зобов'язалось у строк до 16.07.2009р. передати у користування приміщення павільйону літ."В" по вул.Житній ринок, 8 у м.Житомирі, однак, внаслідок самовільного зайняття цього приміщення підприємцем ОСОБА_1., у вказаний строк передача приміщення не відбулась, в зв'язку з чим сторони були змушені укласти угоду від 14.12.2009р. про дострокове припинення договору оренди від 13.07.2009р., а тому, ТОВ "Карабас" не отримало передбачену даним договором орендну плату, розмір якої за один календарний місяць становить 29535,00грн., а за період з 17.07.2009р. по 14.12.2009р. - 145769,52грн.
Відповідач - підприємець ОСОБА_1. у відзиві на позовну заяву (т.2 а.с.1-4) заперечив проти вимог позивача, зазначивши, що при підписанні договору оренди від 05.03.2008р. ОСОБА_3. мала повний обсяг цивільної дієздатності для представництва інтересів підприємства при укладенні договору, що підтверджується витягами з ЄДР від 10.03.2009р., 18.06.2009р., 28.09.2009р. (т.2 а.с.10-19), постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 17.02.2009р. у справі №2а-268/09 (т.2 а.с.8-9), протоколом №12/1 від 27.02.2008р. засідання правління КВТПФ "Трикотажниця" (т.2 а.с.6-7), яким ОСОБА_2. усунуто від виконання обов'язку на підставі рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 26.02.2007р.
Крім того, відповідач звертає увагу, що до договору оренди неодноразово вносились зміни, зокрема: додатком від 12.03.2008р. (т.1 а.с.135) була виправлена помилка щодо площі орендованого приміщення, додатковою угодою від 03.09.2009р. (т.1 а.с.134) визначено порядок сплати орендних платежів.
На спростування доводів позивача, що оспорений договір від 05.03.2008р. не спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки підприємцем не вносилась орендна плата, підприємець надав ксерокопію листа КВТПФ "Трикотажниця" №12 від 02.04.2008р. (т.1 а.с.144), де підприємство, з посиланням на те, що має відкрити новий банківський рахунок, просило підприємця тимчасово не перераховувати орендну плату; ксерокопію додаткової угоди до договору оренди від 05.03.2008р., де КВТПФ "Трикотажниця" та підприємець ОСОБА_1. визначили періодом сплати орендних платежів жовтень 2009р. - січень 2011р.; квитанції №2 від 04.11.2009р., №1 від 08.02.2010р., №1 від 08.04.2010р., №1 від 05.05.2010р., №10114 від 01.07.2010р.; ксерокопії квитанцій №6 від 10.12.2009р., №16 від 02.03.2010р., №18222 від 03.08.2010р. (т.1 а.с.136-143).
В зв'язку з цим відповідач просив не брати до уваги довідку бухгалтерії КВТПФ "Трикотажниця" №3 від 03.02.2010р.
Стосовно тверджень позивача, що підприємець ОСОБА_1. незаконно займає належне позивачеві приміщення, підприємець вказав, що при складанні акта-приймання приміщення, яке придбане позивачем за договором купівлі-продажу від 24.07.2008р., позивач проводив візуальний огляд приміщення й жодних претензій з його сторони щодо використання частини цього приміщення підприємцем не надходило.
Запевняє, що надсилав позивачеві відповіді на його листи з вимогами про звільнення приміщення (т.1 а.с.147-152).
Заперечуючи проти вимоги позивача про стягнення неодержаних доходів, підприємець зазначив, що ТОВ "Карабас" на дату укладення договору від 13.07.2009р. з ТОВ "Патріа-Баланс" фактично не володіло спірним приміщенням, а отже, було позбавлене можливості користуватися та розпоряджатися цим приміщенням, підтвердженням чому є лист самого позивача за №1107 від 02.07.2009р.
Звертає увагу, що посилання позивача на норми Цивільного кодексу України, які регулюють підстави стягнення збитків є неправомірними, оскільки відшкодування збитків у сфері господарювання регулюється нормами Господарського кодексу України.
Стверджує, що не завдавав позивачеві будь-якої шкоди, оскільки розпоряджатись майном позивачеві заважали ТОВ "Міріса Продукт", яке не передало позивачу спірне приміщення, та КВТПФ "Трикотажниця", яке розпоряджалось майном, яке йому не належало.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
З наявної в матеріалах справи копії укладеного між Колективним виробничо-торгівельним фабрикою "Трикотажниця" та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 договору оренди нежитлового приміщення від 05.03.2008р. (т.1 а.с.55-56) вбачається, що за цим договором КВТПФ "Трикотажниця" (за договором "орендодавець") зобов'язалась в строк до 05.03.2008р. передати підприємцю ОСОБА_1. (за договором "орендар") в строкове платне користування частину нежитлового приміщення по вул.Житній ринок,8 у м.Житомирі площею 36,0кв.м., а орендар, в свою чергу, прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та, після припинення цього договору, повернути орендоване майно орендодавцеві в належному стані.
Зі сторони КВТПФ "Трикотажниця" даний договір підписано головою правління– директором ОСОБА_3.
Згідно копії додатку до вказаного договору – акта здачі приймання-передачі приміщення (т.1 зворотна сторона а.с.56), 05.03.2008р. КВТПФ "Трикотажниця" передала, а підприємець ОСОБА_1. прийняв в тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення по вул.Житній ринок,8 у м.Житомирі площею 36,0кв.м.
Матеріали справи також містять копію договору купівлі-продажу від 24.07.2008р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міріса Продукт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карабас" (т.1 а.с.13-14), відповідно до якого ТОВ "Міріса Продукт" (за договором "продавець") передало у власність ТОВ "Карабас" (за договором "покупець") приміщення підвалу, першого, другого та четвертого поверхів виробничої будівлі фабрики "Трикотажниця", літ."А", площею 2568,6кв.м. (номери приміщень зазначені у договорі); павільйон, літ."Б", площею 53,7кв.м., павільйон, літ."В", площею 53,7кв.м. по вул.Житній Базар,8 у м.Житомирі, загальна площа приміщень 2676кв.м., а ТОВ "Карабас" зобов'язалось сплатити за це майно 2539504,00грн.
Згідно акта приймання-передачі від 24.07.2008р. відбулась передача приміщень від продавця покупцеві (т.1 зворотна сторона а.с.15).
Докази визнання вказаного договору недійсним у встановленому законом порядку в матеріалах даної справи відсутні.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Корольовського районного суду м.Житомир від 14.07.2010р. у справі №2-36/10 (т.2 а.с.111-115) у позові прокурора Корольовського району м.Житомира в інтересах ОСОБА_9. до ТОВ "Карабас", КВТПФ "Трикотажниця", ТОВ "Міріс Продукт" про визнання нечинними рішення загальних зборів співвласників майна-членів трудового колективу від 11.06.2008р. щодо обміну нерухомого майна; про визнання недійсним договору обміну, укладеного 15.07.2008р. між ТОВ "Міріса Продукт" та КВТПФ "Трикотажниця", а саме про передачу КВТПФ "Трикотажниця" приміщення підвалу жилого будинку по вул.Народицькій,17 у м.Житомирі, загальною площею 261,10кв.м., в обмін на нежитлові приміщення площею 2568,6кв.м., приміщення двох металевих павільйонів, по 53,7кв.м. кожний, по вул.Житній ринок,8 у м.Житомирі та приміщення складу загальною площею 16,3кв.м. по вул.Московській,12 у м.Житомирі, а також погашення заборгованості КВТПФ "Трикотажниця" перед ПФУ в розмірі 700000,00грн.; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24.07.2008р., укладеного між ТОВ "Міріса Продукт" та ТОВ "Карабас", відмовлено за безпідставністю.
Вказане рішення залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 02.11.2010р. (т.2 а.с.116-120).
З витягу з Державного реєстру правочинів від 24.07.2008р. (т.1 зворотна сторона а.с.14) вбачається, що договір купівлі-продажу зареєстрований в Державному реєстрі правочинів, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19711167 від 30.07.2008р. (т.1 а.с.16), свідчить про те, що 30.07.2008р. право власності на приміщення підвалу, 1-го, 2-го та 4-го поверхів виробничої будівлі фабрики "Трикотажниця" з двома павільйонами по вул.Житній Базар,8 у м.Житомирі на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу від 24.07.2008р. Комунальним підприємством "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради було зареєстроване за ТОВ "Карабас".
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що приміщення павільйону літ"В" площею 53,7кв.м., розташоване за адресою: м.Житомир, вул.Житній базар,8, яке належить позивачу, займає підприємець ОСОБА_1. Не спростовує цього і сам підприємець, зазначаючи, що правомірною підставою зайняття цього приміщення є договір оренди від 05.03.2008р., укладений між ним та КВТПФ "Трикотажниця", додаткова угода до нього від 12.03.2008р., якою збільшено розмір орендованої площі до 54кв.м., а також п.4 резолютивної частини постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 30.06.2009р. у справі №5/1136-НМ.
Водночас, за твердженням позивача, підстави, на яких відповідач (підприємець ОСОБА_1.) займає спірне приміщення є незаконними, оскільки договір оренди від 05.03.2008р. є недійсним з мотиву підписання його ОСОБА_3., яка не є уповноваженою на те особою.
Даючи правову оцінку оспорюваному договору від 05.03.2008р. судова колегія зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Як визначено ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Частиною 2 ст.207 ЦК України встановлено: правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Частина 1 ст.210 ЦК України визначає: правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Відповідно до ч.1 ст.793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.
Як передбачено ч.2 ст.793 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно з ст.794 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 ЦК України, відповідно до якої:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203);
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст.203);
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203);
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4 ст.203);
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, недійсним є правочин, який вчинений особою, яка не має необхідного обсягу цивільної дієздатності.
Поняття цивільної дієздатності юридичної особи надається у положеннях ст.92 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Згідно з ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З наявної в матеріалах справи копії протоколу №2 засідання правління КВТПФ "Трикотажниця" від 05.09.2006р. (т.1 а.с.28-29) вбачається, що на даних зборах директором – головою правління підприємства було обрано ОСОБА_2.
Станом на 06.09.2006р. головою правління була призначена ОСОБА_2., що підтверджено наказом №75К від 06.09.2006р., виданим згідно рішення правління КВТП "Фабрика "Трикотажниця" від 05.09.2006р. (протокол №2), та контрактом від 06.09.2006р., копії яких долучено до матеріалів справи (т.1 а.с.30,31-33).
Докази визнання цих зборів недійсними в матеріалах даної справи відсутні.
З останнього запису в трудовій книжці ОСОБА_2. (т.2 а.с.70-72), оригінал якої оглядався судом першої інстанції, вбачається, що вона з 06.09.2006р. є директором – головою КВТП Фабрики "Трикотажниця".
У довідці Головного управління статистики у Житомирській області №14/1125 від 27.09.2006р. про включення КВТПФ "Трикотажниця" до ЄДРПОУ (т.1 а.с.34) керівником підприємства вказано ОСОБА_2.
Листом №14/10-1/212 від 2009 року (т.1 а.с.36) Головне управління статистики у Житомирській області повідомило, що за даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ОСОБА_2 значилась керівником КВТПФ "Трикотажниця" в періоди з 16.01.2001р. (згідно реєстраційної картки виконкому від 16.01.2001р. №17-ЖЗЮ) по 2002р. та з 26.09.2006р. (згідно даних, які надійшли від органу державної реєстрації від 26.09.2006р. №1305107007000025) по 11.03.2009р.
З витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.57-65, т.2 а.с.73-74) також вбачається, що станом на 21.11.2006р., 10.01.2007р., 22.01.2007р., 16.08.2007р., 14.10.2008р., 17.09.2010р. керівником юридичної особи КВТП Фабрики "Трикотажниця" значиться ОСОБА_2., яка також вказана як єдина особа, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності.
Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 29.04.2010р. у справі №2-2381/10, що залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 02.08.2010р. (т.1 а.с.113-121), було визнано недійсними всі рішення загальних зборів учасників КВТП "Трикотажниця" від 06.10.2005р., зокрема, щодо обрання правління в складі 7-ми чоловік (ОСОБА_3., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10.).
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що станом на дату складання спірного договору 05.03.2008р. головою правління - директором КВТП фабрики "Трикотажниця" була ОСОБА_2.
Належні та достовірні докази, які б підтверджували повноваження ОСОБА_3. на підписання спірного договору від 05.03.2008р. в матеріалах справи відсутні.
Як зазначалося вище, заперечуючи проти позову, підприємець вказував, що повноваження ОСОБА_3., як голови правління фабрики "Трикотажниця", на момент укладення та підписання спірного договору підтверджуються протоколом №12/1 засідання правління КВТПФ "Трикотажниця" від 27.02.2008р. (т.2 а.с.6-7), з якого вбачається, що рішенням правління у складі ОСОБА_5., ОСОБА_3., ОСОБА_7., ОСОБА_6., ОСОБА_9. скасовано усі рішення та накази щодо призначення головою правління ОСОБА_2.
Проте, даний протокол не є належним доказом обрання головою правління ОСОБА_3., зважаючи на те, що він не внесений в журнал реєстрації протоколів загальних зборів та протоколів засідання правління КВТПФ "Трикотажниця" за період з 12.04.2006р. по 29.01.2009р. (т.2 а.с.29-69).
Протокол посвідчений оригіналом печатки юридичної особи, тоді як з листів ПП "Параграф" та його керівника – підприємця ОСОБА_11. за №4 від 12.07.2010р. (т.1 а.с.122,123), листа Управління громадської безпеки УМВС України в Житомирській області №3/1313 від 06.07.2010р. (т.1 а.с.124) вбачається, що у вересні 2006р., згідно дозволу ВГБ УМВС України №1163 від 13.09.2006р., було виготовлено дублікат круглої печатки та кутовий штамп КВТПФ "Трикотажниця" й передано його відповідальній за отримання замовлення ОСОБА_2.
До того ж, як було встановлено Житомирським апеляційним господарським судом при розгляді справи №5/1136-НМ, оригінали печатки та кутового штампу фабрики вважаються недійсними.
Твердження підприємця, що здійснення ОСОБА_3. функцій керівника підприємства підтверджується витягами з ЄДР від 10.03.2009р., 18.06.2009р., 28.09.2009р. (т.2 а.с.10-19), постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 17.02.2009р. у справі №2а-268/09 (т.2 а.с.8-9), до уваги не беруться, оскільки, як зазначалося вище, згідно листа Головного управління статистики у Житомирській області №14/10-1/212 (т.1 а.с.36) за даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ОСОБА_2 значилась керівником КВТПФ "Трикотажниця" в період, зокрема, з 26.09.2006р. по 11.03.2009р. - період, у який було укладено оспорений договір оренди від 05.03.2008р., тоді як витяги з ЄДР, на які посилається підприємець ОСОБА_1., датовані 10.03.2009р., 18.06.2009р., 28.09.2009р.
Слід зазначити, що ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.03.2010р. у справі №2а-6525/09/0670 (т.1 а.с.41) позов КВТПФ "Трикотажниця" до Головного управління статистики у Житомирській області, Державного реєстратора Виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання протиправними дій щодо зміни керівника КВТПФ "Трикотажниця" і зазначення в якості керівника в період з 26.09.2006р. по 11.03.2009р. ОСОБА_2. й скасування цієї реєстрації залишено без розгляду в зв'язку з відкликанням позивачем позовної заяви.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що спірний договір оренди від 05.03.2008р. підписаний від імені орендодавця не уповноваженою особою. Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості, що даний договір оренди нерухомого майна, укладений строком з 2008 по 2011р.р., тобто, більше, ніж на три роки, нотаріально посвідчений та зареєстрований органами, які уповноважені здійснювати державну реєстрацію правочинів.
Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Таким чином, фактично договір оренди від 05.03.2008р. є неукладеним (не вчиненим).
Відтак, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні вимоги ТОВ "Карабас" про визнання договору оренди від 05.03.2008р. недійсним.
Одночасно колегія суддів зазначає, що надані підприємцем ксерокопії додатку від 12.03.2008р. до договору оренди від 05.03.2008р. (т.1 а.с.135), а також додаткової угоди від 03.09.2009р. до нього (т.1 а.с.134), у яких біля підпису ОСОБА_3. стоїть риска та які не скріплені печатками сторін, не відповідають вимогам ст.36 ГПК України та не розцінюються як належні документи.
Отже, посилання підприємця в апеляційній скарзі на норму ч.2 ст.241 ЦК України та на те, що поза увагою місцевого господарського суду залишено подані ним доповнення, додаткові угоди, листи, платіжні доручення про сплату орендних платежів, прийняття фабрикою цих платежів, що підтверджує виконання спірного договору та свідчить про його дійсність, є безпідставними.
Як зазначалося вище, позивач є власником приміщення, яке займає підприємець ОСОБА_1.
Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідачем не наведено правових підстав володіння спірним приміщенням.
Відтак, дослідивши зібрані по справі докази та давши їм оцінку, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позов в частині позовної вимоги про зобов'язання ОСОБА_1 звільнити та передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Карабас" приміщення павільйону літ."В" площею 53,7кв.м., розташованого за адресою м.Житомир, вул.Житній Базар,8, підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується також з висновком місцевого господарського суду про відмову в позові в частині стягнення з підприємця ОСОБА_1. на користь ТОВ "Карабас" 145769,52грн. збитків (упущеної вигоди).
Згідно з ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Відповідно до ч.2 ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:протиправної поведінки, збитків,причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів, цивільна відповідальність не настає.
Разом з тим, позивач, знаючи, що підприємець займає спірне приміщення, і, за твердженням позивача, незаконно займає, що підтверджується, зокрема, постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 30.06.2009р. у справі №5/1136-НМ, в якій позивач брав участь як третя особа, та, маючи підстави передбачати збитки, за наявності невирішеного питання про звільнення підприємцем приміщення, 13.07.2009р., на свій ризик, уклав договір оренди цього приміщення з ТОВ "Патріа Баланс".
Відтак, вимога позивача про стягнення 145769,52грн. збитків (упущеної вигоди) є необгрунтованою й такою, що не підлягає задоволенню.
Доводи позивача в апеляційній скарзі цього висновку не спростовують.
Стосовно ж доводів підприємця про те, що господарський суд першої інстанції розглянув даний спір без участі його представника, безпідставно залишивши без задоволення клопотання останнього про відкладення розгляду справи, що є порушенням принципів рівності перед законом і судом, змагальності сторін, закріплених ст.ст.4,2, 4-3 ГПК України та підставою для скасування рішення суду, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до п.2 ч.3 ст.104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.
Проте, про призначення розгляду справи на 20.09.2010р. відповідачу та його представнику було відомо.
Що ж стосується клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, то з часу першого судового засідання - 20.04.2010р. - й до дня прийняття оскарженого рішення, підприємцем не було надано достатніх та належних доказів на спростування позовних вимог.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарський суд Житомирської області повно та всебічно з'ясував обставини, що мають значення для даної справи, надав їм належну правову оцінку та прийняв правильне рішення у даній справі з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити вказане рішення без змін.
З поданих підприємцем ОСОБА_1. та ТОВ "Карабас" апеляційних скарг не вбачається підстав для скасування вказаного рішення, а доводи цих скарг спростовуються висновками суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 20 вересня 2010 року у справі №2/38-Д залишити без змін, а апеляційні скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Житомир та Товариства з обмеженою відповідальністю "Карабас", м.Житомир - без задоволення.
2. Справу №2/38-Д повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 5 прим.:
1 - до справи,
2-4 - сторонам.
5 - в наряд