Справа № 755/13471/21

Провадження№2/755/6641/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Коваленко І.В.,

при секретарі судових засідань - Ковшобі А.К.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, в залі суду, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ), Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання батьківства,

В С Т А Н О В И В :

10.08.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що у період з 01 вересня 2011 року по 05 травня 2014 року він та відповідачка ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, внаслідок чого ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народилась дочка ОСОБА_3 , батьком дитини якої є позивач. Відповідачка категорично відмовлялася разом з позивачем звернутися до державного органу реєстрації актів цивільного стану для реєстрації дитини у порядку, передбаченому ст.126 Сімейного Кодексу України. В результаті у свідоцтві про народження доньки, у графі батько, запис про батька в органах РАЦСу вчинений на підставі ч. 1 ст.135 Сімейного кодексу України, у зв`язку з чим доньці присвоєно прізвище матері. Вказує, що відповідач не заперечує батьківства дитини, у зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд визнати його батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зобов`язати Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести до актового запису № 1500 від 11.06.2013 року, складеного Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) наступні зміни: вказати батьком дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України та залишити запис мати дитини - ОСОБА_2 , громадянка України, без змін.

23.08.2021 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

Позивач ОСОБА_1 у підготовчому судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі, розглянути по суті в підготовчому судовому засіданні, надав пояснення аналогічні викладеним у позові обставинам. Звернення до суду позивач обґрунтовує тим, що відповідачка відмовляється вносити зміни до свідоцтва про народження дитини, що порушує його батьківські права, оскільки для нього вкрай важливо, щоб дитина була визнана спільною донькою сторін, а він був батьком не тільки фізично, а і у правовій площині. Вказує, що він переконаний, що надзвичайно важливо у свідоцтві про народження зазначити його батьком дитини для безперешкодного здійснення ним батьківських прав.

Відповідачка ОСОБА_2 у підготовчому судовому засіданні позовні вимоги визнала повністю, про що подала відповідну заяву, просила суд подальший розгляд справи проводити у її відсутність. Визнання позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

22.09.2021 року уповноваженим представником третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації О.Поліщуком направлено до суду пояснення на позовну заяву, за змістом яких останній просив розглядати справу без присутності в судовому засіданні представника третьої особи та прийняти рішення в найкращих інтересах дитини та відповідно до чинного законодавства.

Третя особа: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) у підготовче засідання не з`явилась, про день та час підготовчого засідання повідомлена 07.09.2021 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштової кореспонденції. Докази, які витребував суд ухвалою від 23.08.2021 року, а саме - відомості про державну реєстрацію актів цивільного стану, унесені до актового запису цивільного стану про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , третя особа суду не подала, а тому згідно вимог ч.10 ст.84 ЦПК України, суд здійснює розгляд справи за наявними в ній доказами.

Положеннями ч.ч.3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, приймаючи до уваги відсутність підстав для відкладення розгляду справи, а також, зважаючи на клопотання сторін, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в підготовчому судовому засіданні, що не суперечить ст. 200 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, заслухавши позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В підготовчому судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_4 . Згідно відповіді Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 28.07.2021 р. за №1773/21.6-09 на запит позивача ОСОБА_1 , за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , №1500 від 11.06.2013 року, складеного Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) державна реєстрація проведена відповідно до ч. 1 ст.135 Сімейного кодексу України. Тобто, відомості про батька були внесені за вказівкою матері (а.с.8-9).

Згідно довідки №338, виданої старостою смт.Кодра Макарівської селищної ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно проживав та вів спільне домогосподарство з громадянкою ОСОБА_2 , донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за дресою: АДРЕСА_1 в період з 01.09.2011 року по 05.05.2014 рік (а.с.5)

Як зазначає позивач справжнім батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є він - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому просить в законному порядку визнати його батьком дитини.

Відповідно до ст. 125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

Згідно ст. 128 Сімейного кодексу України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до статей 213, 215 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Пунктом 9 вказаної постанови визначено, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

Судом встановлено, що державну реєстрацію народження дитини, ОСОБА_3 , здійснено без зазначення даних про батька дитини (а.с.8-9).

Позивачу стало відомо, що у свідоцтві про народження дитини він не вказаний батьком, оскільки оформленням документів займалася відповідачка.

В той же час, як встановлено судом, фактично з моменту народження дитини, позивач присутній у її житті, має стійкий емоційний зв`язок, нерозривний моральний та фізичний контакт із дитиною. Від самого народження дитини позивач турбується про неї, бере участь у її фінансовому забезпечені та утриманні, у процесах догляду за дитиною.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач безумовно прийняв дитину у своє життя та представив відкрито (публічно) своєю донькою перед широким загалом.

Відповідачка відмовлялася внести зміни до документів дитини, зазначивши позивача батьком, що знайшло підтвердження у її заяві про визнання позовних вимог.

Відповідно до частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св19) вказано, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства.

Відповідно до висновків, викладених у Постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у цивільній справі № 159/3926/18, щодо предмету доказування у даній категорії справ, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Відповідно до висновків, викладених у Постанові Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у цивільній справі № 478/690/18 для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Відповідно до статті 7 Конвенції про права дитини, схваленої резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Зазначені гарантії кореспондуються зі статтею 52 Конституції України, відповідно до якої діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Згідно вимог ст. ст.76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, з урахуванням визнання відповідачкою батьківства позивача відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , приходить до висновку, що встановлено законні підстави для задоволення позову та визнання батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивача ОСОБА_1 , та зобов`язання відповідачки звернутися до компетентних органів та здійснити усі необхідні дії для внесення змін до усіх документів дитини.

Статтею 18 Конвенції про захист прав дитини передбачено, що суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

За змістом ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 32, 51, 52, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 1-16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 128, 129, 130, 134, 135 Сімейного кодексу України, ст.ст. 1-33, 61, 81, 258, 263-268, 280-282, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ), Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання батьківства - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с.Іваньків Коропського району Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки міста Києва, громадянки України.

Зобов`язати Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису №1500 від 11.06.2013 року, вчиненому Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в книзі реєстрації народжень про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилась у м. Києві, а саме - в графі «батько» зазначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с.Іваньків Коропського району Чернігівської області, громадянина України. Інформацію про дитину та матір залишити без змін.

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 18.10.2021 року.

Суддя І.В.Коваленко