ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2021 року м. Херсон

справа № 766/15518/17

провадження № 22-ц/819/1685/21

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач)Кузнєцової О.А.,

суддів:Кутурланової О.В.,

Майданіка В.В.,

секретарЮськів І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Майдан С.І. від 25 січня 2021 року в справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про виселення,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог зазначав, що що 06.12.2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» (далі – Банк) в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки отримав у власність квартиру, загальною площею 56,40 кв.м., житловою площею 44,60 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору іпотеки від 30.06.2005 року, що посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводиною І.М. та зареєстрований у державному реєстрі під номером 1821. Після отримання права власності на вказану нерухомість, позивач здійснив намагання отримати доступ до житла, однак перешкодою для вчинення зазначених дій стало проживання у ньому наступних осіб: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення з квартири, загальною площею 56,40 кв.м., житловою площею 44,60 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , адже на підставі ст.ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. На підставі наведеного, Банк, з урахуванням уточнень, просив суд виселити громадян ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , без надання іншого жилого приміщення. Судові витрати покласти на відповідача.

Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 25 січня 2021 року в задоволенні позову Банку відмовлено.

В апеляційній скарзі Банк, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, а також на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суд скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Банку задовольнити у повному обсязі.

Зокрема апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , придбана відповідачем не за кредитні, а за власні кошти.

Апелянт звертає увагу на те, що з умов Кредитного договору №HEH0GK00000861 від 30.06.2005 року, зокрема з п.1 та п.1.6 договору, вбачається, що квартира була придбана відповідачем за кредитні кошти та передана в іпотеку Банку в якості забезпечення виконання зобов`язань за зазначеним Кредитним договором.

З огляду на викладене, вважає, що наявні підстави стверджувати про те, що квартира придбана відповідачем саме за кредитні кошти, а тому суд помилково застосував до спірних правовідносин положення ч.2 ст.109 ЖК УРСР. На підтвердження зазначеного посилається на долучені до апеляційної скарги докази, а саме: Кредитний договір №HEH0GK00000861 від 30.06.2005 року та договір іпотеки від 30.06.2005 року.

Зазначає, що оскільки Банк набув у власність квартиру, тому в силу ст.319,321 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відзивів (заперечень) на скаргу до апеляційного суду не надходило.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у визначених цивільним процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що скарга  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що виселення відповідача можливе лише з наданням йому іншого постійного житла, а оскільки спірна квартира, яка передана в іпотеку, придбана відповідачем не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, та оскільки позивачем заявлено позовні вимоги без зазначення іншого житлового приміщення, підстави для задоволення позову відсутні.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, в повній мірі дослідив і оцінив надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до Статуту АТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ КБ «ПриватБанк», яке було правонаступником всіх прав та зобов`язань ЗАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.13).

30.06.2005 року між ОСОБА_1 , як іпотекодавцем, з однієї сторони та ЗАТ КБ «ПриватБанк», як іпотекодержателем, з іншої сторони був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводиною І.М. та зареєстрований у державному реєстрі під номером 1121. Строк виконання основного зобов`язання 30.06.2025 року, розмір основного зобов`язання 24 100,00 доларів США (а.с.110-112).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.12.2016 року №74997346, власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ПАТ КБ «ПриватБанк» на підставі договору іпотеки від 30.06.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводиною І.М. та зареєстрованого у державному реєстрі під номером 1821 (а.с.4-5).

20.07.2017 року Банком була надіслана відповідачу вимога про те, що протягом тридцяти днів з моменту її отримання він повинен добровільно звільнити квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , із одночасним зняттям з реєстраційного обліку. Дана претензія направлена згідно з реєстром згрупованих поштових відправлень 24.07.2017 року (а.с.6, 7-8).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28.01.2021 року №242122552, власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , була ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 24.11.2004 року, а з 21.01.2005 року - ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 21.01.2005 року (а.с.90-93).

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку встановленому законом.

Порядок виселення із займаного житлового приміщення врегульований статтею 109 ЖК України.

Відповідно до ч.2 ст.109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Отже, за змістом статті 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК УРСР особам, яких виселяють із жилого приміщення, що є предметом іпотеки, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

В матеріалах справи відсутні докази, які свідчили про те, що квартиру було придбано відповідачем за кредитні кошти.

Таким чином суд першої інстанції враховуючи фактично встановлені обставини справи та вимоги законодавства із урахуванням гарантій, передбачених ч.2 ст.109 ЖК Української РСР, за відсутності відомостей про інше постійне жиле приміщення, яке підлягає наданню відповідачу у зв`язку із виселенням, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Банку.

Посилання апелянта на ті обставини, що з умов Кредитного договору №HEH0GK00000861 від 30.06.2005 року, зокрема з п.1 та п.1.6 договору, вбачається, що квартира була придбана відповідачем за кредитні кошти та передана в іпотеку Банку в якості забезпечення виконання зобов`язань за зазначеним Кредитним договором, колегія суддів вважає необгрунтованими. Так, згідно доданої Банком до апеляційної скарги копії договору іпотеки від 30.06.2005 року, зокрема з пункту 6 вбачається, що в забезпечення виконання позичальником зобов`язань за Кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Передана в іпотеку квартира належить ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 21.01.2005 року приватним нотаріусом за №179, та зареєстрованого 24.01.2005 року (а.с.110 зв.).

Тобто, в договорі іпотеки від 30.06.2005 року зазначено, що право власності на спірну квартиру у ОСОБА_1 виникло у січні 2005 року, в той час як кредитний договір та договір іпотеки між сторонами було укладено у червні 2006 року. Про виникнення у відповідача права власності на квартиру раніше від дати укладання кредитного договору і договору іпотеки свідчать і дані з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28.01.2021 року №242122552 (а.с.90-93)

Таким чином, Банком, в порушення норм цивільно-процесуального законодавства, не доведено належними доказами того, що квартира АДРЕСА_3 була придбана за кошти отримані на підставі кредиту, що забезпечений іпотекою.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення допустив однобічність та неповноту судового розгляду, є безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.

Будь-яких інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, апелянтом не наведено.

Суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384,390 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, а заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 січня 2021 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Дата складання повного тексту судового рішення – 20 жовтня 2021 року.

Головуючий                      О.А.Кузнєцова  

Судді:                                                              О.В.Кутурланова

                         В.В.Майданік