СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2021 року м. Харків Справа №922/1886/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Сгара Е.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.

при секретарі судового засідання Ламановій А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 , м.Харків (вх. 2789 Х)

на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.08.2021 (повний текст складено 30.08.2021) у справі №922/1886/21 (суддя Суслова В.В.)

за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 , м.Харків

до відповідача Фізичної особи ОСОБА_2 , м.Харків

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМ БРОК", м.Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.08.2021 у справі №922/1886/21:

- задоволено заяву ОСОБА_2 (вх. № 19301 від 17.08.2021) про розподіл та стягнення судових витрат у справі № 922/1886/21;

- стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 79500,00 грн. та витрати на проведення експертизи у сумі 20181,34 грн.

Не погодившись із вищевказаною ухвалою, Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.08.2021 у справі №922/1886/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити відповідачу у задоволенні заяви про стягнення судових витрат.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржником зазначено наступне:

- відповідачем не наведено жодних реальних обставин вважати дії позивача необґрунтованими, а суд першої інстанції, задовольняючи заяву відповідача, взагалі не приділив жодної уваги аналізу дій позивача на обґрунтованість чи необґрунтованість;

- подання заяви про залишення позову без розгляду є правом позивача і формою закінчення справи без ухвалення рішення та без з`ясування обставин, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, що не свідчить про необґрунтованість дій та зловживання правами позивачем;

- подання заяви про залишення позову без розгляду було обумовлене відсутністю позивача у м. Харкові через робочу зайнятість в іншому місті тривалий проміжок часу, необхідністю періодично відвідувати хворого батька у м. Кременчуці Полтавської області, що у сукупності унеможливило його особисту участь у судових засіданнях у серпні місяці;

- незважаючи на погодження між адвокатом та відповідачем оплати професійної правничої допомоги за прийняття рішення на користь клієнта у розмірі 5% від заявленої ціни позову, вважає, що у даному випадку відповідна сума не є необхідною, неспівмірна зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами та становить надмірний тягар для позивача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 у справі №922/1886/21: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.08.2021 у справі №922/1886/21; призначено справу до розгляду на "30" вересня 2021 р. о 11:00 годині.

На адресу Східного апеляційного господарського суду 27.09.2021 від Фізичної особи ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін. Вважає, що позивач звернувся до суду з завідомо безпідставним позовом, знаючи про відсутність заборгованості за договором, що свідчить про його необґрунтовані дії.

Від Фізичної особи ОСОБА_1 30.09.2021 надійшли додаткові пояснення, якими позивач зазначив, що стягнення з позивача компенсації понесених витрат можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2021 оголошено перерву у судовому засіданні до 12.10.2021 року об 12:30 год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 призначено розгляд апеляційної скарги Фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.08.2021 у справі №922/1886/21 на "18" жовтня 2021 р. о 09:30 год.

На адресу Східного апеляційного господарського суду 18.10.2021 надійшли додаткові пояснення від Фізичної особи ОСОБА_2 , згідно яких відповідач зазначив наступне: позивач пред`явив завідомо безпідставний та необґрунтований позов; не надав та приховав від суду доказ (акт від 12.10.2018 про виконання зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ180320-1-1 від 20.03.2018); у відповіді на відзив позивач безпідставно та необґрунтовано заперечував проти підписання ним вищевказаного акту, що спростовується висновком експерта №18578 від 05.08.2021; надалі позивач продовжує діяти необґрунтовано, не визнає однозначні та категорічні висновки судового експерта; також необґрунтовані дії позивача полягають у безпідставному намаганні поставити під сумнів з технічної точки зору письмовий доказ (акт), який підписано позивачем, що вже підтверджено експертизою; минуло більше 2 місяців з дати звернення позивачем із заявою про залишення позову без розгляду.

Позивач та відповідач в судове засідання 18.10.2021 не з`явились, через канцелярію суду надали клопотання про розгляд справи без участі їх представників, які були розглянуті та задоволені судом.

Третя особа в судове засідання 18.10.2021 не з`явилась, причини неявки не повідомила, хоча про дату та час судового засідання була повідомлена належним чином.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до Фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості в розмірі 1 000 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ180320 від 20.03.2018.

В подальшому, до початку розгляду спору по суті, від позивача надійшла заява в якій останній просив позов Фізичної особи ОСОБА_1 до Фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів залишити без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.08.2021 у справі №922/1886/21: задоволено заяву Фізичної особи ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду (вх.№18947 від 13.08.2021); залишено позов Фізичної особи ОСОБА_1 до Фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення коштів без розгляду.

В подальшому, відповідач звернувся до місцевого господарського суду із заявою про розподіл та стягнення судових витрат (вх. № 19301 від 17.08.2021) в якій заявник просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені відповідачем судові витрати, а саме: витрати на професійну правничу допомогу у сумі 79500,00 грн. та витрати на проведення експертизи у сумі 20181,34 грн.

Місцевим господарським судом встановлено, що заява про розподіл та стягнення судових витрат (вх. № 19301 від 17.08.2021) була подана відповідачем із дотриманням положень ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.08.2021 прийнято заяву ОСОБА_2 (вх. № 19301 від 17.08.2021) про розподіл та стягнення судових витрат у справі № 922/1886/21 та призначено заяву до розгляду в судовому засіданні на "26" серпня 2021 р. о 15:40 год.

Як вже зазначалась вище, оскаржуваною ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.08.2021 у справі №922/1886/21:

- задоволено заяву ОСОБА_2 (вх. № 19301 від 17.08.2021) про розподіл та стягнення судових витрат у справі № 922/1886/21;

- стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 79500,00 грн. та витрати на проведення експертизи у сумі 20181,34 грн.

При перегляді вищевказаної ухвали місцевого господарського суду, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017, необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено ст.126 Господарського процесуального кодексу України та ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи є заявлена сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, згідно ст.15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною п`ятою статті 130 ГПК України встановлено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу та витрат, пов`язаних із проведенням експертизи у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Як вбачається із заяви ОСОБА_2 про розподіл та стягнення судових витрат (вх. № 19301 від 17.08.2021) на її думку необґрунтовані дії позивача полягають в наступному: 1) позивач звернувся до суду з завідомо безпідставним позовом, знаючи про відсутність заборгованості за договором, що підтверджується актом виконання зобов`язань від 12.10.2018 до договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ180320-1-1 від 20.03.2018; 2) позивач після отримання відзиву та копії відповідного акту продовжує діяти необґрунтовано, недобросовісно стверджуючи, що такий документ він ніколи не підписував (що спростовується висновком експерта; 3) надалі позивач необґрунтовано ставить під сумнів висновок експерта не надаючи жодних аргументів, яким чином може змінитись зроблений висновок експерта в разі відібрання зразків підписів експертом особисто у ОСОБА_1 ; 4) при цьому, позивач підписував відповідний акт, з тексту якого слідує, що договір виконано сторонами в повному обсязі та відсутні будь-які претензії одна до одної, що в свою чергу свідчить про безпідставність та необґрунтованість дій позивача та відсутність заборгованості; 5) представник позивача, розуміючи, що суд закінчить підготовче провадження та перейде до розгляду справи по суті, заявляє клопотання про відкладення, у зв`язку із необхідністю надати додаткові докази; 6) замість надання нових доказів, зрозумівши всю необґрунтованість своїх дій та безперспективність позовних вимог, позивач просить суд залишити позов без розглядую

Разом з тим, апеляційний господарський суд не може погодитись із вищевказаною позицією відповідача, зважаючи на наступне.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Конституційним судом України у рішенні від 25.12.1997 №9-зп щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України зауважено, що положеннями частини першої статті 55 Конституції України закріплено одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина, а саме право на судовий захист, який, з огляду на вимоги статті 64 Конституції України, не може бути обмежене.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у численних справах, основною складовою права на судовий захист, є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

При цьому, в силу положень ст.55 Конституції України звернення до суду з позовом, незалежно від його обґрунтованості, є суб`єктивним правом особи, що є проявом конституційного принципу забезпечення доступу до правосуддя.

Правовий аналіз положень Господарського процесуального кодексу України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями не можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав.

При цьому, частина 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачає надання оцінки судами діям позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а не обґрунтованості/необґрунтованості поданого позивачем позову. Подання позову є однією з процесуальних дій позивача (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.08.2021 у справі №906/1202/20).

За таких обставин, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи у відповідності до ч. 5 ст. 130 ГПК України, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені.

В свою чергу, залишення позовної заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Така процесуальна дія є диспозитивним правом позивача, яке передбачене процесуальним законодавством.

Отже, само по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це його право, передбачене нормами господарського процесуального законодавства, яке не містить обмежень в його реалізації.

Що стосується звернення Фізичної особи ОСОБА_1 до місцевого господарського суду із даним позовом, судова колегія апеляційного господарського суду зауважує, що вказані дії не можуть свідчити про наявність необґрунтованих дій позивача, оскільки подання позову є проявом реалізації позивачем своїх процесуальних прав.

При цьому, апеляційним господарським судом не встановлено, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені.

Також судова колегія апеляційної інстанції зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази, які би свідчили, що позивач у ході розгляду справи діяв недобросовісно, протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору, мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача тощо.

Доводи відповідача, що позивач звернувся до суду з завідомо безпідставним позовом, знаючи про відсутність заборгованості за договором, не були встановлені місцевим господарським судом, не визнавались позивачем та не можуть встановлюватись в межах даного апеляційного провадження, з огляду на положення ст.269 Господарського процесуального кодексу України.

Посилання відповідача на зміст висновку експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса» №18758 від 05.08.2021, яким було встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 в акті виконання зобов`язань від 12.10.2018 до договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ180320-1-1 від 20.03.2018, виконаний ОСОБА_1 , також не може свідчити про необґрунтованість даного позову, оскільки зазначений доказ є лише одним із засобів доказування та підлягає оцінці судом під час винесення судового рішення за результатом розгляду спору по суті разом з іншими доказами в сукупності.

До того ж, як вже зазначалось вище, частина 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачає надання оцінки судами діям позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а не обґрунтованості/необґрунтованості поданого позивачем позову, оскільки подання позову є однією з процесуальних дій позивача.

Проте, в даному випадку, відповідач, зосередившись на доведенні факту подання позивачем необґрунтованого позову, не довів наявності необґрунтованих дій Фізичної особи ОСОБА_1 , вчинених останнім під час розгляду даного спору в місцевому господарському суді.

За таких обставин, Фізичною особою ОСОБА_2 не доведено наявності необґрунтованих дій позивача, які були здійснені останнім у ході розгляду справи, що унеможливлює стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних із проведенням експертизи.

В свою чергу, місцевий господарський суд, задовольняючи заяву відповідача про розподіл та стягнення судових витрат взагалі не встановив наявності будь-яких необґрунтованих дій Фізичної особи ОСОБА_1 , які були здійснені ним у ході розгляду справи, чим допустив порушення норм процесуального права під час винесення оскаржуваної ухвали суду.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Фізичної особи ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Харківської області від 26.08.2021 у справі №922/1886/21 підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 про розподіл та стягнення судових витрат (вх. № 19301 від 17.08.2021).

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.08.2021 у справі №922/1886/21 - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.08.2021 у справі №922/1886/21 - скасувати.

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про розподіл та стягнення судових витрат (вх. № 19301 від 17.08.2021) - відмовити

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Е.В. Сгара

Суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко

Повний текст постанови складено та підписано 19.10.2021 року