Справа № 22ц- 5952/2010 Головуючий у 1 інстанції – Меженнікова С.П.
Категорія - цивільна Доповідач – Губар В.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді ПОЗІГУНА М.І.,
суддів: ГУБАР В.С., МАМОНОВОЇ О.Є.,
при секретарі: КРАВЧЕНКО В.В.,
за участю: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 07 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
В С Т А Н О В И В:
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 07 жовтня 2010 року і винести нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Оскаржуваним рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 07 жовтня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції необґрунтовано не були взяті до уваги надані їм докази, а саме: фотографіїї з місця події, схему дорожнього руху; не враховані пояснення свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які зазначили, що працівники міліції відмовились отримувати у них пояснення по суті справи, що, на думку апелянта, є порушенням Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом від 26 лютого 2009 року № 77.
Крім того, апелянт зазначає, що працівниками міліції безпідставно не був складений протокол про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_7 попри заяви свідків.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, адміністративну справу № 3-1598/10 про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності по ст.124
КУпАП апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що у справі відсутні належні та допустимі докази того, що відповідач по справі ОСОБА_7 порушив правила дорожнього руху та є винним у скоєнні дорожньо-транспортній пригоди. Разом з тим, наявні у справі докази не є достатніми для однозначного висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 11.02.2010 року, зважаючи, що відповідно до ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність учасників дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_12 та ОСОБА_7 на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди була забезпечена полісами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно в акціонерному страховому товаристві „АИС-Поліс”, правонаступником якого є закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Український страховий стандарт” та у приватному акціонерному товаристві „ПРОСТО-страхування”.
Відповідно до п.32.2 ст.32 Закону України „Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну забезпеченому транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
Судом встановлено, що 11 лютого 2010 року в с. Дніпровське, Чернігівського району сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5, який не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку (вкрите снігом дорожнє покриття), не вжив всіх заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки чи безпечного об’їзду перешкоди, та здійснив наїзд на стоячий автомобіль НОМЕР_2, яким керував відповідач ОСОБА_7, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 травня 2010 року провадження по справі про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (порушення п.п. 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України) закрито у зв’язку з закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Відносно ОСОБА_7 протокол про адміністративне правопорушення не складався.
В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначав, що дорожньо-транспортна пригода сталася не з його вини, а з вини відповідача, який, рухаючись назустріч йому по смузі зустрічного руху, порушив вимоги п.п.1.4, 10.1, 11.2, 11.3 Правил дорожнього руху України, що і спричинило виникнення аварійної ситуації та призвело до дорожньо-транспортної пригоди.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач зазначив, що у момент зіткнення автомобілів, його, відповідача, автомобіль перебував на засніженій дорозі у нерухомому стані, і що саме позивач не справився з керуванням свого автомобіля та скоїв наїзд на його, відповідача, нерухомий автомобіль, а отже саме з вини позивача відбулась дорожньо-транспортна пригода, а тому стосовно нього, відповідача, протокол про порушення Правил дорожнього руху працівниками ДАІ складений не був.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.
Відповідно до ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що сукупність доказів, наявних у матеріалах цивільної справи та в адміністративній справі по притягненню ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності по ст.124 КУпАП за порушення п.12.1, п.12.3 Правил дорожнього руху України, не дає підстав для безспірного, достовірного і неспростовного висновку про вину ОСОБА_7 у скоєній ДТП.
Як вбачається з матеріалів справи, дорожньо-транспортна пригода – зіткнення двох автомобілів, відбулось у населеному пункті в зимовий період за наявності ускладнених дорожніх умов на засніженій дорозі. У відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини. Зважаючи, що стосовно ОСОБА_7 не складався протокол про порушення правил дорожнього руху, а був складений протокол стосовно ОСОБА_5, тому для повного, об”єктивного та всебічного з”ясування обставин скоєння ДТП необхідні спеціальні технічні знання, а отже потрібне проведення комплексної судової автотехнічної трасологічної експертизи.
Відповідно до ст.143 ЦПК України для з”ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Проте, позивачем, який наголошує на відсутності своєї вини у скоєній ДТП, клопотання про призначення експертизи у суді першої інстанції та в апеляційному суді заявлено не було.
Позивачем, всупереч ст.60 ЦПК України, не доведено суду вину ОСОБА_7 у скоєній дорожньо-транспортній пригоді.
Сукупність досліджених доказів приводить апеляційний суд до переконання, судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини між сторонами і їм дана вірна юридична оцінка. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не містять передбачених процесуальним законом підстав для скасування вірного по суті рішення суду і задоволення вимог позивача, а тому підстави для її задоволення відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 – відхилити.
Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 07 жовтня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді :