печерський районний суд міста києва  

  справа № 2-3196-1/10  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И  

01 грудня 2010 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого:       судді Кирилюк І.В.,

при секретарях: Чергавому В.В., Кірсік С.В.,

за участю:

представника позивача: Кабак О.В.,

відповідача: не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення, -

  В С Т А Н О В И В:  

 Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі – позивач, ПАТ КБ «Приватбанк») звернулось до суду з вказаним позовом до ОСОБА_4 (далі – відповідач, ОСОБА_4), в якому просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 09.08.2007 року № K4VIGA00000016 в розмірі 918 059,76 дол. США звернути стягнення на квартиру загальною площею 122,30 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки квартири від 02.12.2009 року) Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Для з’ясування кола осіб зареєстрованих у вищезазначеній квартирі витребувати від ЖЕК-4 довідку з місця проживання про склад сім’ї та реєстрацію. Виселити відповідача, який зареєстрований та проживає в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Києва. Стягнути з відповідача судові витрати: судовий збір за подання позовної заяви та виселення в розмірі 1708,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу в розмірі 120,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідно до кредитного договору від 09.08.2007 року № K4VIGA00000016 ОСОБА_4 одержав кредит у розмірі 750 644,16 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08.08.2014 року. В порушення умов кредитного договору відповідач належним чином зобов’язання за договором не виконав, у зв’язку із чим станом на 26.07.2010 року за ним рахується заборгованість в розмірі 918 059,76 дол. США, яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 704 421,65 дол. США, заборгованості по процентах за користування кредитом в розмірі 130 026,50 дол. США, заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 33 707,92 дол. США та пені в розмірі 49 903,69 дол. США.

В забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором позивач уклав з ОСОБА_4 02.12.2009 року договір іпотеки квартири, згідно умов якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно – квартиру загальною площею 122,30 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить відповідачу на праві приватної власності.  

Таким чином, у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору, позивач просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 09.08.2007 року № K4VIGA00000016 звернути стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.08.2010 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви з викладених в ній підстав та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі. Відповідно до письмових заперечень просив в позові відмовити, оскільки строк виконання зобов’язання за кредитним договором не закінчився, письмової вимоги щодо усунення порушень позивач не направляв, відтак, у позивача відсутні підстави для дострокового звернення стягнення на предмет іпотеки.

За таких обставин, суд визнав можливим провести розгляд справи у відсутність представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.  

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 09.08.2007 року ПАТ КБ «Приватбанк» (Банк) уклало кредитний договір № K4VIGA00000016 з ОСОБА_4 (Позичальник), згідно п. 7.1 якого Банк зобов’язався надати Позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 09.08.2007 року по 08.08.2014 року включно у вигляді поновлювальної кредитної лінії у розмірі 700 000,00 дол. США зі сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, та зі сплатою винагороди за проведення моніторингу та надання фінансового інструменту. Погашення заборгованості здійснюється щомісяця.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору, при порушенні Позичальником будь-якого зобов’язання Банк має право нарахувати, а Позичальник зобов’язаний сплатити пеню в розмірі 3% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит надавався в іноземній валюті пеня сплачується у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

Згідно п. 2.3.7 кредитного договору, Банк має право стягнути кредит до настання дати, передбаченої п. 7.1 кредитного договору, у тому числі, шляхом звернення стягнення на заставлене майно, при настанні умов, передбачених п. 2.3.3, зокрема, порушення Позичальником зобов’язань, передбачених умовами даного договору, порушення Іпотекодавцем зобов’язань за договором іпотеки, укладеним для забезпечення виконання зобов’язань за цим договором.

02.12.2009 року ПАТ КБ «Приватбанк» (Іпотекодержатель) уклало договір іпотеки квартири з ОСОБА_4 (Іпотекодавець), згідно умов якого іпотекою забезпечено виконання зобов’язань Позичальника за кредитним договором від 09.08.2007 року № K4VIGA00000016, укладеним між Банком та Іпотекодавцем. Предметом договору іпотеки є нерухоме майно – трьохкімнатна АДРЕСА_1, загальною площею 122,30 кв. м, яка належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) Головного управління житлового забезпечення від 31.01.2006 року серія ЯЯЯ № 877284 на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення від 31.01.2006 року № 164-С/К1, зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна 10.02.2006 року у реєстрові книзі № 453-15 за реєстровим номером 44766. Предмет іпотеки знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Як визначено у п. 23 договору іпотеки квартири, у випадку порушення кредитного договору Позичальником або цього договору Іпотекодавцем Іпотекодержатель направляє Іпотекодавцю і Позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцятиденного строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору.  

Відповідно до п. 29 договору іпотеки квартири, він діє до повного виконання Позичальником зобов’язань за кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього.

Як визначено у ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.  

Згідно п. 1 та п. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України),  .за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.  До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України,  позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості,  що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.  

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.  Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.  

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе за кредитним договором від 09.08.2007 року № K4VIGA00000016 зобов’язання виконав належним чином, що не заперечується відповідачем.  

Разом з тим, в порушення умов вказаного договору, ОСОБА_4 взяті на себе зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконував, у зв’язку із чим у нього виникла заборгованість в розмірі 918 059,76 дол. США, про що свідчить наданий позивачем розрахунок заборгованості (а. с. 8-10).

Належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, на підтвердження виконання зобов’язання за кредитним від 09.08.2007 року № K4VIGA00000016 або конррозрахунку суми заборгованості відповідач не надав.  

Факт порушенням ОСОБА_4 виконання зобов’язань за кредитним договором від 09.08.2007 року № K4VIGA00000016 відповідачем не заперечується.

У зв’язку із неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, у  статті 572 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).  

Згідно ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.  

Відповідно до ст.. 592 ЦК України, заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави: 1) у разі порушення заставодавцем правил про наступну заставу; 2) у разі порушення заставодавцем правил про розпоряджання предметом застави; 3) в інших випадках, встановлених договором.  

Аналогічні положення закріплені в  Законі України «Про іпотеку». Так, згідно ч. 1 ст.. 33 Закону України «Про іпотеку»,  у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 35  Закону України «Про іпотеку», у  разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.  

Таким чином, чинне законодавство передбачає обов’язкове направлення вимоги Іпотекодавцю. Аналогічне положення закріплене сторонами в п. 23 договору іпотеки квартири, згідно якого у випадку порушення кредитного договору Позичальником або цього договору Іпотекодавцем Іпотекодержатель направляє Іпотекодавцю і Позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцятиденного строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору.  

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутня вимога ПАТ КБ «Приватбанк» про усунення порушення, що направлялась на адресу відповідача.

Таким чином, вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасними.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 35  Закону України «Про іпотеку», п оложення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.  

Відповідно до ст.. 12  Закону України «Про іпотеку», у  разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

За таких обставин, позивач має право у будь-який час вимагати дострокового виконання ОСОБА_4 зобов’язань за кредитним договором від 09.08.2007 року № K4VIGA00000016.

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги  ПАТ КБ «Приватбанк» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасними, відтак, позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 572, 589, 592, 610, 625, 629, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 33, 35   Закону України «Про іпотеку»   , ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 88, 209, 213 – 215, 223 Цивільного процесуального кодексу України,-  

  В И Р І Ш И В:  

 В задоволені позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення – відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

  Суддя                     І.В.Кирилюк