Єдиний унікальний номер 234/1635/21

Номер провадження 22-ц/804/2117/21

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року

м. Бахмут

справа № 234/1635/21

провадження № 22-ц/804/2117/21

Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого - Тимченко О.О.,

суддів: Кішкіної І.В., Халаджи О.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Старокраматорський машинобудівний завод»,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу № 234/1635/21 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод»,

на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23 квітня 2021 року (суддя Лебединець Г.С.), ухваленого в приміщенні Краматорського міського суду Донецької області, повне судове рішення складено 29 квітня 2021 року,-

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Краматорського міського суду Донецької області з позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що з 26.08.1976 року по 13.12.2019 року він працював у відповідача. Остання посада - економіст з матеріально-технічного забезпечення 1 категорії відділу матеріально-технічного забезпечення. Наказом № 80 від 12.12.2019 року його було звільнено у зв`язку з досягненням пенсійного віку на підставі статті 38 КЗпП України. При звільненні з ним не було проведено остаточного розрахунку. Так, в лютому 2020 року йому було перераховано 5 092,54 грн. Залишок заборгованості в сумі 17 551,66 грн він був змушений стягувати з відповідача в примусовому порядку. Остаточний розрахунок з ним був проведений 26.10.2020 року. Просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 54 285,38 грн, моральну шкоду в сумі 10 000 грн, яку обґрунтував втратою нормальних життєвих зв`язків, що потребувало додаткових зусиль для організації свого життя. Також просив поновити строк на звернення в суд з даним позовом.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 23 квітня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з даним позовом. Позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди задоволено частково: стягнуто з ПрАТ «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 67 435,68 грн без урахування обов`язкових податків та зборів, моральну шкоду в сумі 1 000,00 грн, а також понесені судові витрати в сумі 998,80 грн.

Судове рішення мотивоване тим, що не проведення розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Вирішуючи питання про розмір завданої моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з характеру правопорушення і його наслідків для позивача, тривалість його страждань і переживань, беззаперечної зміни укладу його життя, оцінивши усі чинники завданої моральної шкоди, виходячи із морально-правових імперативів справедливості, розумності й добросовісності.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, ПрАТ «Старокраматорський машинобудівний завод» посилається на неповне з`ясування фактичних обставин справи, неправильне застосування правових норм, неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних відносинах, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 67 435,68 грн та ухвалити в відповідній частині нове рішення, визначивши середній заробіток, що підлягатиме стягненню на користь позивача, із застосуванням принципу співмірності заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку, у розмірі, що не перевищує частин виплати стосовно якої мала місце відносно тривала затримка у часі - 17 551,66 грн, без утримання обов`язкових податків і зборів.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Апеляційна скарга мотивована тим, що розмір затриманої позивачеві виплати є неспівмірним ані із фактично стягнутою судом на користь позивача сумою середнього заробітку, ані з розміром середнього заробітку розрахованого виходячи із фактичної кількості робочих днів на підприємстві за період затримки цієї виплати.

Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц та не зменшив розмір середнього заробітку. Так, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Крім того, поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що причиною, що об`єктивно зумовила затримку проведення розрахунків із працівниками ПрАТ «Старокраматорський машинобудівний завод», в тому числі й з позивачем, є складне фінансове становище підприємства, що виникло внаслідок загального економічного спаду у металургійній та суміжних галузях. Надмірний тягар щодо виплат непропорційно завищеного середнього заробітку унеможливлює сплату підприємством поточної заробітної плати, що може призвести до незворотних наслідків.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Від ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

З 26.08.1976 року по 13.12.2019 року ОСОБА_1 працював у відповідача на різних посадах.

Наказом № 80 від 12.12.2019 року його було звільнено у зв`язку з досягненням пенсійного віку на підставі статті 38 КЗпП України.

Як зазначено позивачем та визнано представником відповідача у письмових поясненнях, після звільнення остаточний розрахунок з робітником був проведений лише 26.10.2020 року. Вказаний факт не потребує доказування в порядку статті 82 ЦПК України.

Згідно з довідкою № 285 від 26.05.2020 року середньоденна заробітна плата позивача становить 315,12 грн та 253,67 грн після утримання податків.

Розрахунковим періодом для обчислення середньої заробітної плати позивача є період з 16 грудня 2019 року (наступний робочий день після звільнення) до 26 жовтня 2020 року (день остаточного розрахунку).

Період затримки розрахунку становить 214 робочих днів.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга ПрАТ «Старокраматорський машинобудівний завод підлягає частковому задоволенню.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

В апеляційній скарзі відповідач оскаржує рішення суду лише в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, рішення суду в частині часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000,00 грн не оскаржується, а тому апеляційним судом не перевіряється.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що ціна позову в даній справі є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 67 435,68 грн, суд першої інстанції виходив з того, що не проведення розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Проте, повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можливо з таких підстав.

Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правильним, оскільки всупереч положень статті 116 КЗпП України позивачу при звільненні не були сплачені всі належні йому суми.

Суд першої інстанції відповідно до Порядку обчислення середньоденної заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, правильно визначив середньоденний заробіток позивача в розмірі 315,12 грн.

Водночас, колегія суддів не погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню з ПрАТ «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь ОСОБА_1 , оскільки судом першої інстанції не були враховані висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18).

Так, статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Згідно з частиною першою статті 9 Цивільного кодексу України положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності в цивільному праві необхідно дійти висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

В даній справі судом першої інстанції встановлено, що розмір невиплаченої при звільненні позивача заробітної плати становив 22 644,20 грн. В лютому 2020 року відповідач перерахував заборгованість на рахунок позивача в розмірі 5 092,54 грн. Залишок заборгованості з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 17 551,66 грн стягнуто з ПрАТ «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь ОСОБА_1 судовим наказом Краматорського міського суду Донецької області від 18 червня 2020 року. Фактично кошти сплачено відповідачем 26 жовтня 2020 року.

Отже, розмір стягнутого судом першої інстанції середнього заробітку за час затримки розрахунку (67 435,68 грн) більш ніж у три рази перевищує розмір заборгованості невиплаченої позивачу при звільненні, що є непропорційним наслідкам правопорушення та несправедливим щодо роботодавця.

З огляду на очевидну не співмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, апеляційний суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам даної справи та критеріям визначеним Великою Палатою Верховного Суду, визначення в сумі 20 000,00 грн розміру відповідальності відповідача за прострочення ним виплати належних при звільненні позивачу коштів.

Висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) неодноразово підтверджені Верховним Судом, зокрема у постановах від 08 липня 2020 року у справі № 761/17815/18 (провадження № 61-21117св19), від 29 липня 2020 року у справі № 212/6331/19 (провадження № 61-1610св20), від 02 грудня 2020 року у справі № 152/1957/15 (провадження № 61-4141св20), від 27 січня 2021 року у справі № 332/3682/17 (провадження № 61-9206св20).

Зазначене не було враховано судом першої інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, встановивши, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення неправильно застосував норми матеріального права, не врахував вищезазначені висновки Верховного Суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині стягнутого з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зменшивши його розмір з 67 435,68 грн до 20 000,00 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 269,30 грн.

З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги ПрАТ «Старокраматорський машинобудівний завод», з ОСОБА_1 на користь відповідача підлягає відшкодуванню судовий збір, пов`язаний з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 958,05 грн.

Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи, що з відповідача на користь позивача підлягає сплаті судовий збір у розмірі 269,30 грн у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції, а відповідачу з позивача підлягає відшкодуванню судовий збір у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 958,05 грн, з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Старокраматорський машинобудівний завод» підлягає стягненню різниця в компенсації судових витрат в сумі 688,75 грн.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» задовольнити частково.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23 квітня 2021 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, змінити, зменшивши розмір стягнутого з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 67 435,68 грн до 20 000,00 (двадцять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» судовий збір у розмірі 958 гривень 05 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді: І.В. Кішкіна

О.В. Халаджи