У Х В А Л А

іменем України

Справа №2-488/11

Провадження №4-с/377/5/21

19 жовтня 2021 року Славутицький міський суд Київської області в складі головуючої – судді Бабич Н.С., з участю секретаря судового засідання – Гуміної В.М.,

боржника – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на дії посадової особи органу державної виконавчої служби – виконуючого обов`язки начальника Славутицького відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Приліпка Владислава Олеговича,-

У С Т А Н О В И В:

09 вересня 2021 року до суду надійшла скарга стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» в особі представника за довіреністю Могилян Л.В., боржник ОСОБА_1 , на дії посадової особи органу державної виконавчої служби – виконуючого обов`язки начальника Славутицького відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Приліпка Владислава Олеговича, в якій вона, посилаючись на ст.1,ч.1 ст.18,ст.74 Закону України « Про виконавче провадження», ст.12 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», просить:

- визнати постанову про закінчення виконавчого провадження №33624959 виконуючого обов`язки начальника Славутицького відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Приліпка Владислава Олеговича неправомірною;

- зобов`язати виконуючого обов`язки начальника Славутицького відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Приліпка Владислава Олеговича скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №33624959 та зробити перерахунок заборгованості у валюті кредиту згідно з рішенням суду.

Скарга обґрунтована тим, що на виконанні в Славутицькому МВ ДВС ЦМУЮ МЮ (м. Київ) перебував виконавчий лист № 2-488/11, виданий 05.06.2012 року Славутицьким міським судом Київської області щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 44 183 долари США та 19 363,72 гривні пені, на підставі якого 26.07.2012 року було відкрито виконавче провадження № 33624959. 31 серпня 2021 року на адресу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» надійшла постанова про закінчення виконавчого провадження від 27.08.2021 року, в якій зазначено, що згідно з платіжними дорученнями з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 солідарно стягнуто 360 904,55 гривень. Постанова про закінчення виконавчого провадження є незаконною, у зв`язку з тим, що згідно з виконавчим документом стягнуто заборгованість у розмірі 44 183 долари США та пені 19 363,72 гривні, а Славутицьким МВДВС ЦМУЮ МЮ(м. Київ) стягнуто заборгованості у розмірі 360 904,55 гривень. Згідно з довідкою № 160 заборгованість за кредитним договором ML/OAQ/13/2017 становить 30 657 29 доларів США та пеня 19 438,71 гривень. Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлено договором або законом чи іншим нормативно – правовим актом. Заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. У разі отримання позики іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачено законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої ст.1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не у всіх випадках та безумовно в національній валюті України. Щодо можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то у постанові від 04.07.2018 року у справі № 14-134 цс 18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконано у примусовому порядку за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачу має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Своїми неправомірними діями, пов`язаними з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.08.2021 року, виконуючий обов`язки начальника відділу Славутицького ВДВС у Вишгородському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Приліпко В.О. завдав стягувачу збитків у розмірі 30 657 29 доларів США та пені 19 438,71 гривень.

Ухвалою судді від 10 вересня 2021 року скаргу прийнято і призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17 вересня 2021 року.

Ухвалою суду від 17 вересня 2021 року на підставі п.2 ч.2 ст. 223 ЦПК України за клопотанням боржника ОСОБА_1 судовий розгляд скарги було відкладено на 01 жовтня 2021 року.

27 вересня 2021 року через канцелярію суду від боржника ОСОБА_1 надійшов відзив на скаргу по справі № 2-488/11, в якому він просив у задоволенні скарги відмовити у повному обсязі з підстав її необґрунтованості та невідповідності фактичним обставинам справи. Свої доводи обґрунтовує тим, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» погодилося з визначенням суми боргу у гривневому еквіваленті, виходячи з того, що у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено, що борг складає 360 904,55 гривень. Вказана постанова стягувачем не оскаржувалася. Крім того, при вирішенні у суді спору про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа № 377/949/18), стягувачем було зазначено, що станом на 12 грудня 2018 року за кредитним договором існує заборгованість у розмірі 235 475 гривень. Посилаючись на ст. 82 ЦПК України щодо застосування обставин, встановлених судом, зазначає, що рішенням Славутицького міського суду Київської області від 03.04.2019 року по справі № 377/949/18, виходячи із направленої суду відповіді на відзив відповідача, встановлено, що станом на 12 грудня 2018 року у позичальника за кредитним договором ML-ОAQ/13/2007 від 25 травня 2007 року існує заборгованість в сумі 235 475,86 гривень. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу», які повинні діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України. Оскільки законодавством державного виконавця не наділено правом змінювати суму заборгованості, розраховану та визначену у рішенні суду, тому винесена державним виконавцем постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст. 39, Закону України «Про виконавче провадження» є обґрунтованою. У постанові Верховного Суду України у справі №6-1445цс17 зроблено висновок про відсутність у виконавця права змінювати суму заборгованості, розраховану та визначену у рішенні суду. Однією із властивостей рішення суду є його незмінність. Виконавець стягує з боржника ту суму у гривнях, яка була зазначена у судовому рішенні на момент його проголошення і відповідала на той час офіційному курсу валют. Державний виконавець позбавлений права самостійно обирати моделі поведінки при виконанні судових рішень, якщо таке право прямо не передбачено законодавством. За відповідних обставин виконавець або сторона виконавчого провадження повинні звернутися до суду із заявою про роз`яснення відповідного рішення. З огляду на зміст резолютивної частини рішення суду та виконавчого листа, в яких зазначено про стягнення коштів саме у гривні (в еквіваленті), у державного виконавця не було підстав змінювати суму стягнення, оскільки це привело б до зміни резолютивної частини рішення. Якщо резолютивна частина рішення не зрозуміла, заявник мав право звернутися до суду із заявою про роз`яснення судового рішення. Правові позиції, висловлені Верховним Судом у постановах, на які посилається заявник, на спірні правовідносини не поширюються, оскільки стосуються не фінансових установ, які зобов`язані діяти відповідно до вимог чинного законодавства. Виходячи зі ст. ст. 512-518, 1054, 1077 ЦК України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Декрету Кабінету Міністрів України « Про систему валютного регулювання і валютного контролю», заявник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не може отримувати кошти в іноземній валюті, оскільки має право надавати тільки ті фінансові послуги, які не мають ознак валютних операцій, оскільки такі операції потребують отримання спеціальних дозволів (ліцензій). У постанові від 11.09.2018 року по справі № 909/968/16 (провадження №12-97 гс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що договір факторингу є правочином, який характеризується, зокрема, тим, що йому притаманний специфічний суб`єктивний склад (клієнт – фізична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор – банк або інша фінансова установа, яка відповідно до вимог закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник – набувач послуг чи товарів за первинним договором). Вичерпний перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями у кредитних відносинах, визначений у ст. 1054 ЦК України, якими є банк або інша фінансова установа. Питання, пов`язані з договором факторингу визначені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2020 року у справі №638/22396/14-ц (провадження 14-16 цс 20). Оскільки при укладенні договору факторингу до фактора переходять права вимоги валютних цінностей, то укладення договору факторингу, предметом якого є право грошової вимоги виражене в іноземній валюті, є фінансовою операцією, оскільки у фактора виникає право вимагати від боржника виконання зобов`язання за кредитним договором в іноземній валюті, а не її еквіваленті, що відповідає правовій позиції, висловленій в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року по справі № 464/3790/16-ц. Виходячи з викладеного, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не може отримувати кошти в іноземній валюті, оскільки не має відповідної ліцензії та правомочностей, а тому при задоволенні позовних вимог Славутицький міський суд Київської області в резолютивній частині відобразив борг у гривневому еквіваленті.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2021 року судовий розгляд скарги було відкладено на підставі п.2 ч.2 ст.223 ЦПК України за клопотанням виконуючого обов`язки начальника Славутицького відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Приліпка В.О. та призначено нове судове засідання на 19 жовтня 2021 року.

У призначене судове засідання заявник свого представника не направив, про дату час і місце судового засідання повідомлений належним чином. На електронну адресу суду від представника заявника за довіреністю Могилян Л.В. надійшло клопотання, в якому вона просила розгляд скарги проводити без участі представника заявника, скаргу підтримала.

Виконуючий обов`язки начальника Славутицького відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Приліпко В.О., дії якого оскаржуються, у призначене судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином. Про причини неявки суду не повідомив. Клопотання про відкладення розгляду скарги та заяву про розгляд скарги за його відсутності до суду не подав, письмові пояснення по суті скарги до суду не надав.

Заінтересовані особи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. На електронну адресу суду від заінтересованих осіб надійшли клопотання, в яких вони просили відмовити у задоволенні скарги.

За правилом ч.2 ст.450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Боржник ОСОБА_1  у судовому засіданні скаргу не визнав у повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві, та просив відмовити у її задоволенні, виходячи з таких основних моментів. ТОВ «ОТП Факторинг Україна» погодилося з визначенням суми боргу у гривневому еквіваленті, тому, що у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено, що борг складає 360 904,55 гривень. Вказана постанова заявником не оскаржувалася. Крім того, при поданні до суду позову про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа № 377/949/18), ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було зазначено, що станом на 12 грудня 2018 року за кредитним договором існує заборгованість у розмірі 235 475 гривень. Основним Законом України є Конституція, а усі інші закони є підзаконними актами. Державний виконавець діяв виключно в межах закону, а тому постанова про закриття виконавчого провадження є правомірною та такою, що відповідає вимогам закону. Однією із властивостей рішення суду є його незмінність. У постанові Верховного Суду України у справі №6-1445цс17 зроблено висновок про відсутність у виконавця права змінювати суму заборгованості, розраховану та визначену у рішенні суду. Можливо в даний час виконавець має право робити якісь розрахунки, а в той період до його повноважень це не входило. У 2011 році судом ухвалено рішення про стягнення заборгованості саме в гривневому еквіваленті тому, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не може отримувати кошти в іноземній валюті, оскільки має право надавати тільки ті фінансові послуги, які не мають ознак валютних операцій, оскільки такі операції потребують отримання спеціальних дозволів (ліцензій), що підтверджується також і постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року по справі № 464/3790/16-ц.

Вислухавши пояснення боржника, дослідивши матеріали, додані до скарги, оглянувши матеріали цивільної справи № 2-488/11, виконавчого провадження №33624959 та дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Славутицького міського суду Київської області від 30 грудня 2011 року у справі № 2-488/11 за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП БАНК», правонаступник позивача товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами у солідарному порядку та зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «ОТП БАНК» про визнання поруки та іпотеки припиненими, залишеного в силі ухвалою Апеляційного суду Київської області від 28 березня 2012 року, первісний позов задоволено частково.Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № ML-0AQ/013/2007 від 25 травня 2007 року у розмірі 44 183 долари 25 центів США, що за курсом НБУ становить 441 465 гривень 83 копійки та 19 363 гривні 72 копійки, всього 360 904 гривні 55 копійок. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № ML-0AQ/013/2007 від 25 травня 2007 року у розмірі 44 183 долари 25 центів США, що за курсом НБУ становить 441 465 гривень 83 копійки та 19 363 гривні 72 копійки, всього 360 904 гривні 55 копійок. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № ML-N00/047/2008 від 5 вересня 2008 року у розмірі 19 291 долар 53 центи США, що за курсом НБУ становить 149 092 гривні 66 копійок та 7 767 гривень 7 копійок, всього 156 859 гривень 73 копійки. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № ML-N00/047/2008 від 5 вересня 2008 року у розмірі 19 291 долар 53 центи США, що за курсом НБУ становить 149 092 гривні 66 копійок та 7 767 гривень 7 копійок, всього 156 859 гривень 73 копійки. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» по 576 гривень 67 копійок з кожного судових витрат на загальну суму 1730 гривень. Рішення набрало законної сили 28 березня 2012 року (т.2 а.с. 139-145, 256-262, т.3 202-205).

Із матеріалів виконавчого провадження № 33624959, копії яких долучені до матеріалів справи, вбачається таке.

24 липня 2012 року до відділу державної виконавчої служби Славутицького міського управління юстиції від представника ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за довіреністю Буряка О.І. за вих. № Ч/85 від 07.06.2012 року надійшла заява про примусове виконання рішення, у якій він просив: відкрити виконавче провадження та виконати виконавчий лист, виданий 05.06.2012 року Славутицьким міським судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором № ML-0AQ/013/2007 від 25 травня 2007 року у розмірі 44 183 долари 25 центів США, що за курсом НБУ становить 441 465 гривень 83 копійки та 19 363 гривні 72 копійок, всього 360 904 гривні 55 копійок. До заяви додані: оригінал виконавчого листа № 2-488/2011 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № ML-0AQ/013/2007 від 25 травня 2007 року, копія довіреності на представника ТОВ «ОТП Факторинг Україна» Буряка О.І. (т.4 а.с.49-51).

26 липня 2012 року виконуючим обов`язки начальника відділу ДВС Славутицького міського управління юстиції Янушевич Л.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 2-488/2011, виданого Славутицьким міським судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 360 904,55 гривень на користь «ОТП Факторинг Україна» ( т.4 а.с.52).

07 вересня 2015 року в рамках зведеного виконавчого провадження №48653212, в тому числі і за виконавчим листом №2-488/2011, виданим Славутицьким міським судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 360 904,55 гривень (солідарно) на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна», винесено постанову про звернення стягнення на доходи боржника (т.4 а.с.53).

Із копій платіжних доручень, які знаходяться в матеріалах виконавчого провадження, вбачається, що на рахунок ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відділом державної виконавчої служби перераховувалися кошти: платіжне доручення № 2706 від 06.10.2015 року – 1057,72 грн.; платіжне доручення № 2899 від 28.10.2015 року – 1114,95 грн.; платіжне доручення № 3301 від 03.12.2015 року – 1161,37 грн.; платіжне доручення № 3584 від 28.12.2015 року – 380,89 грн.; платіжне доручення № 43 від 11.01.2016 року – 2977,97 грн.; платіжне доручення № 432 від 20.06.2018 року – 2944,99 грн.; платіжне доручення № 491 від 26.06.2018 року – 2746,00 грн.; платіжне доручення № 527 від 31.07.2018 року – 7794,12 грн.; платіжне доручення № 730 від 27.09.2018 року – 11447,53 грн.; платіжне доручення № 923 від 31.10.2018 року – 5662,19 грн.; платіжне доручення № 991 від 07.12.2018 року – 7987,49 грн.; платіжне доручення № 1130 від 27.12.2018 року – 3880,26 грн.; платіжне доручення № 236 від 25.02.2019 року – 6186,37 грн.; платіжне доручення № 290 від 13.03.2019 року – 264,08 грн.; платіжне доручення № 453 від 16.04.2019 року – 11168,96 грн.; платіжне доручення № 535від 25.04.2019 року – 2994,00 грн.; платіжне доручення № 672 від 27.05.2019 року – 7416,86грн.; платіжне доручення № 818 від 26.06.2019 року – 6801,88 грн.; платіжне доручення № 948 від 25.07.2019 року – 6489,02 грн.; платіжне доручення № 1097від 23.08.2019 року – 8254,08 грн.; платіжне доручення № 1209 від 05.09.2019 року – 5802,99 грн.; платіжне доручення № 1276 від 24.09.2019 року – 3128,00 грн.; платіжне доручення № 1381 від 29.10.2019 року – 6250,15 грн.; платіжне доручення № 1517від 21.11.2019 року – 7851,58 грн.; платіжне доручення № 1743 від 26.12.2019 року – 7518,07 грн.; платіжне доручення № 160 від 27.03.2020 року – 19264,48 грн.; платіжне доручення № 258 від 24.04.2020 року – 4634,95 грн.; платіжне доручення № 2903 від 28.10.2015 року – 488,35 грн.; платіжне доручення № 728 від 27.09.2018 року – 5920,68 грн.; платіжне доручення № 921 від 31.10.2018 року – 980,17 грн.; платіжне доручення № 998 від 07.12.2018 року – 1480,17 грн.; платіжне доручення № 1131 від 27.12.2018 року – 1483,05 грн.; платіжне доручення № 54 від 06.02.2019 року – 1483,05 грн.; платіжне доручення № 233 від 25.02.2019 року – 1483,05 грн.; платіжне доручення № 452 від 16.04.2019 року – 1682,75 грн.; платіжне доручення № 534 від 25.04.2019 року – 1682,75 грн.; платіжне доручення № 3304 від 03.02.2015 року – 793,13 грн.; платіжне доручення № 3560 від 28.12.2015 року – 252,57 грн.; платіжне доручення № 2710 від 06.10.2015 року – 489,21 грн.; платіжне доручення № 3105 від 23.11.2015 року – 996,91 грн.; платіжне доручення № 729 від 27.09.2018 року – 5961,10 грн.; платіжне доручення № 922 від 31.10.2018 року – 1858,37 грн.; платіжне доручення № 997 від 07.12.2018 року – 5320,22 грн.; платіжне доручення № 1132 від 27.12.2018 року – 5594,79грн.; платіжне доручення № 169 від 21.02.2019 року – 2665,31 грн.; платіжне доручення № 292 від 13.03.2019 року – 331,37 грн.; платіжне доручення №451від 16.04.2019 року – 8086,96 грн.; платіжне доручення № 594 від 03.05.2019 року – 1361,67 грн.; платіжне доручення № 671 від 27.05.2019 року – 1682,75грн.; платіжне доручення № 817 від 26.06.2019 року – 2943,60 грн.; платіжне доручення № 947 від 25.07.2019 року – 3084,90 грн.; платіжне доручення № 1098 від 23.08.2019 року – 3211,72 грн.; платіжне доручення № 1208 від 05.09.2019 року – 2531,58 грн.; платіжне доручення № 259 від 24.04.2020 року – 5888,28 грн.; платіжне доручення № 1518 від 21.11.2019 року – 1752,45 грн.; платіжне доручення № 1746 від 26.12.2019 року – 1706,75 грн.; платіжне доручення № 1413 від 30.10.2019 року – 3283,85 грн.; платіжне доручення № 158 від 27.03.2020 року – 12 383,06 грн.; платіжне доручення № 347 від 15.05.2020 року – 3526,98 грн.; платіжне доручення № 369 від 15.05.2020 року – 76,15 грн.; платіжне доручення № 556 від 21.06.2020 року – 2256,22 грн.; платіжне доручення № 557 від 21.06.2020 року – 3788,09 грн.; платіжне доручення № 584 від 22.06.2020 року – 7553,91 грн.; платіжне доручення № 597 від 23.06.2020 року – 3799,06 грн.; платіжне доручення № 600 від 23.06.2020 року – 2769,91 грн.; платіжне доручення № 979 від 12.08.2020 року – 4659,98 грн.; платіжне доручення № 982 від 12.08.2020 року – 5714,21 грн.; платіжне доручення № 989 від 12.08.2020 року – 3695,38 грн.; платіжне доручення № 1115 від 14.09.2020 року – 10085,32 грн.; платіжне доручення № 1130 від 14.09.2020 року – 2612,02 грн.; платіжне доручення № 1267 від 22.09.2020 року – 1847,69 грн.; платіжне доручення № 1321 від 02.10.2020 року – 2930,13 грн.; платіжне доручення № 1322 від 02.10.2020 року – 299,96 грн.; платіжне доручення № 1325 від 02.10.2020 року – 2801,94 грн.; платіжне доручення № 1326 від 02.10.2020 року – 388,90 грн.; платіжне доручення № 1369 від 24.10.2020 року – 1847,69 грн.; платіжне доручення № 1604 від 19.11.2020 року – 639,15 грн.; платіжне доручення № 1605 від 19.11.2020 року – 176,90 грн.; платіжне доручення № 1606 від 19.11.2020 року – 2278,57 грн.; платіжне доручення № 1607 від 19.11.2020 року – 1847,69 грн.; платіжне доручення № 1608 від 19.11.2020 року – 460,39 грн.; платіжне доручення № 1609 від 19.11.2020 року – 4191,21 грн.; платіжне доручення № 1674 від 04.12.2020 року – 2056,36 грн.; платіжне доручення № 1675 від 04.12.2020 року – 2305,49 грн.; платіжне доручення № 1753 від 20.12.2020 року – 2360,32 грн.; платіжне доручення № 1778 від 21.12.2020 року – 1851,34 грн.; платіжне доручення № 1800 від 29.12.2020 року – 5265,78 грн.; платіжне доручення № 1802 від 29.12.2020 року – 3506,66 грн.; платіжне доручення № 2050 від 03.02.2021 року – 3909,01 грн.; платіжне доручення № 2051 від 03.02.2021 року – 4602,62 грн.; платіжне доручення № 4674 від 25.08.2021 року – 12086,98 грн.; платіжне доручення № 4676 від 26.08.2021 року – 5791,94 грн.; платіжне доручення № 4678 від 26.08.2021 року – 4876,78 грн. ( т.4 а.с.54-120).

Платежі здійснювалися за призначенням: «на погашення боргу згідно з виконавчим документом № 2-488/2011 від 30.12.2011 року та по виконавчим провадженням № 33617537, № 33624959, № 33625067», про що зазначено у відповідній графі вказаних платіжних доручень.

27 серпня 2021 року виконуючим обов`язки начальника Славутицького відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Приліпком В.О. на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №33624959 за виконавчим листом № 2-488/2011, виданим Славутицьким міським судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 360 904,55 гривень на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна», оскільки, як зазначено у постанові, згідно з платіжними дорученнями заборгованість солідарно стягнута з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та перерахована на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на загальну суму 360 904,55 гривень ( т.3, а.с. 200-201, т.4 а.с.121-122).

Як вбачається з матеріалів цивільної справи №2-488/11, оглянутої у судовому засіданні, 31 серпня 2021 року до Славутицького міського суду Київської області виконуючим обов`язки начальника Славутицького відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Приліпком В.О. було повернуто виконавчий лист №2-488/2011, виданий 05.06.2012 року, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором № ML-0AQ/013/2007 від 25 травня 2007 року у розмірі 44 183 долари 25 центів США, що за курсом НБУ становить 441 465 гривень 83 копійки та 19 363 гривні 72 копійки, всього 360 904 гривні 55 копійок. Відповідно до відміток державного виконавця у вказаному виконавчому листі зазначено, що 27.08.2021 року виконавче провадження закінчено згідно з п.9 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», заборгованість стягнута в розмірі 360 904, 55 гривень солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (т.2 а.с.297).

Відповідно до наданої представником заявника копії довідки №160 від 28 серпня 2021 року та розрахунку заборгованості за кредитним договором № ML-0AQ/013/2007 від 25 травня 2007 року станом на 02.09.2021 року заборгованість по вказаному кредитному договору становить 30 657,29 доларів США, пеня 19 438,71 гривня ( т.3 а.с.210-213).

Вважаючи неправомірною постанову виконуючого обов`язки начальника Славутицького відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Приліпка В.О. від 27 серпня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 33624959, представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулася до суду зі скаргою на дії посадової особи органу державної виконавчої служби.

При вирішенні скарги по суті суд виходить з такого.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України права, свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За правилами ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII ( далі –Закон №1404- VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як зазначено в ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч.1 ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Пунктом 9 частини 1 статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404- VIII примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини 2 статті 18 Закону №1404- VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

На виконанні в Славутицькому відділі державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебував виконавчий лист, виданий Славутицьким міським судом Київської області 05.06.2012 року у справі № 2-488/11, про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором №ML-0AQ/013/2007 від 25 травня 2007 року у розмірі 44 183 долари 25 центів США, що за курсом НБУ становить 441 465 гривень 83 копійки та 19 363 гривні 72 копійки, всього 360 904 гривні 55 копійок.

Як видно із вказаного виконавчого листа, який підлягав виконанню, та рішення Славутицького міського суду Київської області від 30 грудня 2011 року у справі №2-488/11, до стягнення визначена сума боргу в іноземній валюті – доларах США, яка вказана також і у гривневому еквіваленті. Отже, визначаючи характер грошового зобов`язання, суд вирішив стягнути з боржників грошові кошти саме в іноземній валюті, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті. У статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Такі кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Згідно зі статтею 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення про виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України. Грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях (ч.1). Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом ( ч.2). Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч.3).

Таким чином, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

При цьому правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті

Погашення суми, що підлягає стягненню за судовим рішенням, обчислюється в іноземній валюті, яка повинна бути конвертована в національну валюту на день здійснення платежу. Це означає, що виконуючи зобов`язання за виконавчим документом у національній валюті, боржник повинен брати до уваги офіційний валютний курс НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу.

У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні.

З огляду на зазначене виконання за виконавчим листом повинне було здійснюватися в іноземній валюті.

Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням судового рішення.

Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц, провадження № 14-134цс18.

Особливості звернення стягнення на кошти боржника та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені ст.49 Закону України «Про виконавче провадження». Так, відповідно до частини третьої цієї статті, у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.

Враховуючи викладене, державний виконавець зобов`язаний був під час забезпечення проведення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження №33624959 за виконавчим листом № 2-488/2011, виданим Славутицьким міським судом Київської області 05.06.2012 року, керуватися положеннями статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки між стягувачем та основним боржником ОСОБА_2 за кредитним договором № ML-0AQ/013/2007 від 25 травня 2007 року, виконання якого забезпечено укладеними договорами поруки: з ОСОБА_1 від 25.05.2007 року за № SR- OAQ/013/2007/1 та ОСОБА_3 від 25.05.2007 року за № SR-OAQ/013/2007, існувало валютне грошове зобов`язання, і заборгованість за кредитним договором була стягнута судом в іноземній валюті - доларах США.

Водночас, 27 серпня 2021 року виконуючим обов`язки начальника Славутицького відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Приліпком В.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №33624959.

Між тим, пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

З огляду на те, що рішенням суду ухвалено стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 солідарно на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №ML-0AQ/013/2007 від 25 травня 2007 року у розмірі 44 183 долари 25 центів США, то погодитися з тим, що рішення суду виконано у повному обсязі суд не може, а тому постанова державного виконавця від 27 серпня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 33624959 є неправомірною та підлягає скасуванню.

Розглядаючи вимоги заявника в частині зобов`язання виконуючого обов`язки начальника Славутицького відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Приліпка В.О. зробити перерахунок заборгованості у валюті кредиту згідно з рішенням суду, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 14 Закону №1404- VIII учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач та ін.

Згідно зі ст. 15 цього Закону сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Як зазначено у ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 цієї статті передбачено зобов`язання виконавця при забезпеченні примусового виконання рішення, зокрема: здійснювати заходи примусового  виконання  рішень  у  спосіб  та  в порядку, які  встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;  розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;  заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки тощо.

Статтею 19 Закону №1404- VIII визначені права і обов`язки сторін та інших учасників виконавчого провадження.

За правилом частини 1 цієї статті, сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

З огляду на ст. 31 Закону №1404-VIII, у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення відповідного рішення(ч.1). У разі якщо зміст виконавчого документа незрозумілий, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення його змісту (ч.2).

З аналізу вказаних правових норм слідує, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Однак, державний виконавець позбавлений права самостійно обирати моделі поведінки при виконанні судових рішень, якщо таке право прямо не передбачено законодавством.

Виконуючи судове рішення, державний виконавець зобов`язаний вчинити дії, які необхідні для того, щоб визнане судом та перенесене до виконавчого документа зобов`язання вважалось виконаним.

Зазначення у рішенні суду двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, є недосконалим підходом до вирішення спорів передусім через те, що вносить двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця.

Водночас, у тому випадку, якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець не наділений повноваженнями самостійно коригувати або уточнювати його зміст. За відповідних обставин виконавець або сторона виконавчого провадження повинні звернутися до суду із заявою про роз`яснення відповідного рішення.

Виходячи з викладеного, державного виконавця не наділено правом змінювати суму заборгованості, розраховану та визначену у рішенні суду, а тому вимоги щодо зобов`язання виконуючого обов`язки начальника Славутицького відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Приліпка В.О. зробити перерахунок заборгованості у валюті кредиту згідно з рішенням суду задоволенню не підлягають.

Зазначений боржником ОСОБА_1 факт не оскарження ТОВ «ОТП Факторинг Україна» постанови про відкриття виконавчого провадження №33624959 та його доводи про те, що при вирішенні в суді спору про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа № 377/949/18) стягувачем було зазначено, що станом на 12 грудня 2018 року за кредитним договором існує заборгованість у розмірі 235 475 гривень, не підтверджують повноти виконання рішення Славутицького міського суду Київської області від 30 грудня 2011 року у справі № 2-488/11 в частині стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором № ML-0AQ/013/2007 від 25 травня 2007 року у розмірі 44183 долари 25 центів США, що за курсом НБУ становить 441 465 гривень 83 копійки та 19 363 гривні 72 копійок, всього 360 904 гривні 55 копійок, та не впливають на висновки суду щодо неправомірності винесеної постанови від 27.08.2021 року про закінчення виконавчого провадження №33624959.

Боржник ОСОБА_1 у відзиві на скаргу також зазначає, що правові позиції, висловлені Верховним Судом у постановах, на які посилається заявник, не поширюються на спірні правовідносини, оскільки стосувалися не фінансових установ, які зобов`язані діяти відповідно до вимог чинного законодавства.

З вказаними доводами боржника суд погодитися не може, оскільки заявник посилається на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 14-134 цс 18, яка визначає необхідність сплати боргу стягувачу саме в іноземній валюті у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті, тому підлягає застосуванню при розгляді даної скарги.

Посилання боржника ОСОБА_1 на постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі № 909/968/16, провадження № 12-97 гс18, та від 10.11.2020 року у справі № 638/22396/14-ц, провадження № 14-16цс20, суд не бере до уваги, оскільки висновки суду, зазначені в цих постановах, стосуються порядку укладення договорів факторингу, а відтак не застосовуються судом під час розгляду вказаної скарги.

При цьому, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів визнання недійсним договору купівлі – продажу кредитного портфелю від 27 травня 2011 року, згідно з яким ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» набуло право на Кредитний портфель, який включає в себе право вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення, в тому числі і за кредитним договором № ML-0AQ/013/2007 від 25 травня 2007 року, укладеним з ОСОБА_2 , виконання якого забезпечено укладеними договорами поруки: з ОСОБА_1 від 25.05.2007 року № SR-OAQ/013/2007/1 та ОСОБА_3 від 25.05.2007 року № SR-OAQ/013/2007.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України» на дії виконуючого обов`язки начальника Славутицького відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Приліпка Владислава Олеговича в частині визнання неправомірною постанови від 27 серпня 2021 року про закінчення виконавчого провадження №33624959 та зобов`язання виконуючого обов`язки начальника Славутицького відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Приліпка Владислава Олеговича скасувати вказану постанову є обґрунтованою, а тому в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимоги заявника про зобов`язання виконуючого обов`язки начальника Славутицького відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Приліпка Владислава Олеговича зробити перерахунок заборгованості у валюті кредиту згідно з рішенням суду, то суд дійшов висновку, що така вимога є необґрунтованою, тому у задоволенні скарги в цій частині необхідно відмовити з вищенаведених підстав.

Відповідно до ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно з ч.1 ст.41 Закону №1404- VIII, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для додаткового зазначення в ухвалі суду про зобов`язання державного виконавця відновити виконавче провадження, що прямо передбачено Законом.

Керуючись статтями 258-259, 260, 447, 450-451 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Скаргу задовольнити частково.

Визнати неправомірною постанову виконуючого обов`язки начальника Славутицького відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Приліпка Владислава Олеговича від 27 серпня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 33624959.

Зобов`язати виконуючого обов`язки начальника Славутицького відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Приліпка Владислава Олеговича усунути порушення (поновити порушене право заявника) - скасувати постанову від 27 серпня 2021 року про закінчення виконавчого провадження №33624959.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому повний текст ухвали не був вручений у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали суду складений 23 жовтня 2021 року.

Суддя                                                                                        Н. С. Бабич