КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН №761/27319/21 Слідчий суддя: Дунаєвська Д.Л.

Справа № 11-сс/824/5533/2021 Доповідач: Юденко Т.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Юденко Т.М.

суддів Васильєвої М.А., Кияшка О.А.

секретаря Царанкової Д.В.

за участю скаржника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06 серпня 2021 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої особи Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою № 4467/16 від 16.07.2021, відмовлено.

Мотивуючи постановлене рішення, слідчий суддя, не оцінюючи обґрунтованість заяви ОСОБА_1 на предмет наявності ознак складу злочину, вказав, що в ній відсутні відомості, які б свідчили або могли свідчити про вчинення кримінальних правопорушень суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_2 .

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити процесуальний строк на оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06 серпня 2021 року, а саму ухвалу скасувати та зобов`язати Шевченківський районний суд м. Києва наново розглянути його скаргу за вих.. № 4468/23 від 23.07.2021 на бездіяльність керівника СУ ДБР в порядку, визначеному ст.ст. 306-307 КПК України.

В обґрунтування поважності пропуску строку зазначає, що оскаржувану ухвалу суд постановив без його виклику та участі в судовому засіданні, а копію ухвали від 06.08.2021 він власноручно отримав 07.09.2021.

Звертає увагу, що його заява про вчинення кримінальних правопорушень суддею ОСОБА_2 містить усі дані, необхідні для внесення для ЄРДР, а також усі ознаки вчинених злочиніві, яким він самостійно надав правову кваліфікацію, попри це слідча суддя, на думку скаржника, вдалася до протиправного розгляду заяви № 4467 від 16.07.2021 про вчинене кримінальне правопорушення по суті справи, чого не дозволено нормами ст. 26 КПК України, і таким чином порушила норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 на підтримку апеляційної скарги, перевіривши та дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до матеріалів скарги, ОСОБА_1 07 вересня 2021 року отримав копію ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06 серпня 2021 року, яка була постановлена без його участі, та подав на неї апеляційну скаргу 08 вересня 2021 року, тобто в строк, передбачений ст. 395 КПК України, а отже не порушив його.

Як вбачається з матеріалів провадження, 16.07.2021 ОСОБА_1 звернувся до керівника СУ ДБР із заявою № 4467/16 про вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень.

Вказана заява була отримана уповноваженою особою Державного бюро розслідувань 19.07.2021.

Втім, відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, уповноваженою особою ДБР внесені не були, у зв`язку з чим 28.07.2021 ОСОБА_1 звернувся в порядку ст. 214 КПК України до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність уповноваженої особи Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення. В задоволенні скарги ОСОБА_1 суд 1-ї інстанції відмовив і з таким рішенням погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Так, положення ч. 1 ст. 214 КПК України зобов`язують слідчого, дізнавача, прокурора невідкладно, але не пізніше 24-х годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування тільки заяву або повідомлення, які містять ознаки кримінального правопорушення, а не будь-які інші.

На такий обов`язок слідчого, дізнавача, прокурора вказують вимоги частин 3, 4 і 5 ст. 214 КПК, згідно з якими до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про кримінальне правопорушення, вимагається короткий виклад обставин, які свідчать про вчинення саме кримінального правопорушення, його попередню правову кваліфікацію із зазначенням статті (частин статті) закону України про кримінальну відповідальність, тобто КК, зміст повідомлення слідчим прокурора про підставу початку досудового розслідування.

Положення ст. 214 КПК перебувають у взаємозв`язку з ч. 1 ст. 2 КК, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого ним Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Поряд з цим, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку в Узагальненні «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» від 12.01.2017 за № 9-49/0/4-17 з приводу того, що КПК передбачає внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.

Так, залишаючи вказану скаргу ОСОБА_1 без задоволення, слідчий суддя послався на те, що всі її доводи пов`язані з незгодою заявника із судовими рішеннями у цивільній справі № 754/16191/16-ц (провадження № 2/754/794/20) та не є повідомленням про злочини, які підслідні Державному бюро розслідувань, оскільки містить інформацію, пов`язану із здійсненням судового провадження і не містить конкретних даних про вчинення вказаною особою кримінальних правопорушень, а тому не може бути підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку ст.214 КПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені".

Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.

Так, втручанням у діяльність судових органів слід розуміти вплив на суддю у будь-якій формі (прохання, вимога, вказівка, погроза, підкуп, насильство, критика судді в засобах масової інформації до вирішення справи у зв`язку з її розглядом тощо) з боку будь-якої особи з метою схилити його до вчинення чи невчинення певних процесуальних дій або ухвалення певного судового рішення. При цьому не має значення, за допомогою яких засобів, на якій стадії процесу та в діяльність суду якої інстанції здійснюється втручання (пункти 10 і 11).

При цьому, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень ч.ч. 1, 2 ст. 126 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України "Про статус суддів" (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 1 грудня 2004 р. № 19-рп/2004 Конституційний Суд України визначив, що "недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом". Відповідно до положення ч. 1 ст. 126 Конституції України зміст недоторканності суддів як умови виконання ними професійних обов`язків не обмежується визначеною у ч. 3 цієї статті гарантією, згідно з якою суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом.

Що стосується самого звернення ОСОБА_1 із заявою про вчинення кримінального правопорушення, то як вказав слідчий суддя, відповідно до листа начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Питель К. згідно даних систем електронного документообігу станом на 04.08.2021 заява ОСОБА_1 від 16.07.2021 № 4467/16 до центрального апарату Державного бюро розслідувань не надходила. Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 вказані обставини не спростував та не довів, що Державним бюро розслідувань дійсно було отримано заяву від 16.07.2021 № 4467/16, оскільки з матеріалів скарги неможливо дійти переконливого висновку, що ОСОБА_1 заяву від 16.07.2021 № 4467/16 дійсно направив до Державного бюро розслідувань, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 15.

Отже, доводи ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала винесена з додержанням вимог кримінального процесуального закону і слідчий суддя обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_1, у зв`язку з чим ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06 серпня 2021 року має бути залишена без зміни, а подана апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06 серпня 2021 року - без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: _______________ _______________ _______________

Т.М. Юденко М.А. Васильєва О.А. Кияшко