Справа № 2-а-271/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

08 листопада  2010 року                                                            смт. Любешів

Любешівський районний суд Волинської області в складі

головуючого судді Труша В.О.,

за участю

секретаря судового засідання Поліщук І.І.,

позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до інспектора ДПС Любешівського ВДАІ старшого сержанта міліції Клямара Івана Івановича та управління ДАІ УМВС України у Волинській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся в Любешівський районний суд з позовом до інспектора ДПС Любешівського ВДАІ старшого сержанта міліції Клямара І.І. та управління ДАІ УМВС України у Волинській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення  серії АС №133519 від 15 жовтня 2010 року по справі про адміністративне правопорушення. Обгрунтовує свої вимоги тим, щo 15 жовтня 2010 року інспектором ДПС Любешівського ВДАІ Клямаром І.І.  на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Дана обставина підтверджується постановою серії АС №133519 від 15 жовтня 2010 року, відповідно до якої він цього дня о 08 год. 50 хв., керуючи автомобілем ВАЗ 21061 державний номер НОМЕР_1 порушив вимоги дорожнього знаку „Обмеження максимальної швидкості руху 40 км/год.”, рухався зі швидкістю 41 км/год., що вимірювалася приладом „Беркут” №0808016, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

Позивач вважає дану постанову незаконною, так як 15 жовтня 2010 року, керуючи автомобілем ВАЗ 21061 державний номер НОМЕР_1 по вул. Незалежності в смт. Любешів, в зоні дії дорожнього знаку „Обмеження максимальної швидкості руху 40 км/год.” рухався зі швидкістю не більше 40 км/год. Не зважаючи на це, був зупинений працівником ДАІ, який склав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення та виніс постанову по справі про притягнення його до адміністративної відповідальності з накладенням стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн., хоча згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП відповідальність за вказане правопорушення настає у випадку перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Оскільки зазначеного правопорушення не вчиняв, просить скасувати винесену відносно нього постанову про накладення адміністративного стягнення.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги із зазначених підстав підтримав повністю, дав показання аналогічні тим, що зазначені в позовній заяві, просить скасувати постанову серії АС № 133519 від 15.10.2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

  Відповідачі в судове засідання не з”явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду.

      Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача – суб”єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у справі доказів.

      Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.   

Судом встановлено, що 15 жовтня 2010 року інспектором ДПС Любешівського ВДАІ відносно позивача було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АС №133519, відповідно до якої ОСОБА_3  цього дня о 08 год. 50 хв., керуючи автомобілем ВАЗ 21061 державний номер НОМЕР_1 по вул. Незалежності в смт. Любешів, порушив вимоги дорожнього знаку „Обмеження максимальної швидкості руху 40 км/год.”, рухався зі швидкістю 41 км/год., що вимірювалася приладом „Беркут” №0808016, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

Згідно вказаної постанови на ОСОБА_3 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 122 КУпАП адміністративна відповідальність за цією нормою настає у випадку п еревищення водіями транспортних засобів, як встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, так і вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками .

Згідно Правил дорожнього руху України знак 3.29 „Обмеження максимальної швидкості” відноситься до заборонних знаків, яким забороняється рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові.

В диспозиції ч. 1 ст. 122 КУпАП розмежовано адміністративну відповідальність за перевищення швидкості руху автомобіля, тобто адміністративна відповідальність настає у випадку п еревищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, та за порушення вимог інших дорожніх знаків.

А тому, при вирішенні питання про притягнення до відповідальності позивача слід керуватися нормою ч. 1 ст. 122 КУпАП в частині  п еревищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, а не суто за порушення вимог дорожніх знаків.

Оскільки, як встановлено по справі, позивач не допустив перевищення встановлених обмежень швидкості руху більш як на 20 км/год, тому в його діях відсутній склад правопорушення, передбачений диспозицією ч. 1 ст. 122 КУпАП за вказане порушення.

Крім того, п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

З позовної заяви та показань в суді позивача вбачається, що ОСОБА_3 не згоден з тим, що він 15 жовтня 2010 року о 08 год. 50 хв., керуючи автомобілем ВАЗ 21061 державний номер НОМЕР_1 по вул. Незалежності в смт. Любешів порушив вимоги дорожнього знаку „Обмеження максимальної швидкості руху 40 км/год.”, рухався зі швидкістю 41 км/год., що вимірювалася приладом „Беркут” №0808016, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягають з”ясуванню, зокрема такі обставини: чи було вчинено правопорушення, чи є обставини, що пом”якшують відповідальність, обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Незважаючи на те, що згідно ст.251 КУпАП, доказами по справі є також пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у постанові, винесеній інспектором ДПС Любешівського ВДАІ, не наведено будь-якої оцінки вказаного доказу.    

Згідно Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС України № 1111 від 13.11.2006 року слідує, що до використання спеціальних приладів допускаються співробітники, які вивчили специфіку їх роботи і здали відповідні заліки. Тому в постанові має бути вказано, хто і на яких підставах використав прилад «Беркут», оскільки він працював не в автоматичному режимі. Однак і цих вимог закону також не було дотримано.  

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Управлінням ДАІ УМВС України у Волинській області та інспектором Клямаром І.І. належних доказів щодо законності своїх дій в суд не подано, також не було надано матеріалів справи та всіх документів і доказів, на підставі яких була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення серії АС №133519 від 15.10.2010 року щодо визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зважаючи на односторонність і поверховість досліджених обставин по справі по адміністративному правопорушенню, постанова серії АС №133519 від 15.10.2010 року винесена інспектором ДПС Любешівського ВДАІ Клямаром І.І. відносно ОСОБА_3, підлягає скасуванню за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 6, 17, 70-71, 122, 128, 158-163, 167 КАС України, ч.1 ст.122 КпАП України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_3 до інспектора ДПС Любешівського ВДАІ старшого сержанта міліції Клямара Івана Івановича та управління ДАІ УМВС України у Волинській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення  задовольнити повністю.

Постанову інспектора ДПС Любешівського ВДАІ старшого сержанта міліції Клямара Івана Івановича серії АС №133519 від 15 жовтня 2010 року відносно ОСОБА_3 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП – скасувати.

Постанова не оскаржується.

Головуючий: /підпис/ В.О.Труш

З оригіналом згідно.

Суддя Любешівського

районного суду                                                                             В.О. Труш