САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 2-а-431/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2010 року Суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Румянцев О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання нарахувати і виплати недотриманих соціальних допомог,  -

ВСТАНОВИВ:

          19 січня 2010 року позивач звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання нарахувати і виплати недотриманих соціальних допомог. В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначив, що є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи першої категорії та інвалідом третьої групи від захворювання пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби і завданням Уряду по ліквідації Чорнобильської катастрофи, як це визнано п.1 ст. 14 спеціального Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв’язку з чим, відповідно до п.1 ст. 7 спеціального Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має ще один статус ветерана-інваліда війни 3-ої групи. Згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат щорічно, та відповідно до ст.ст. 13, 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічної разової допомоги до 5-го травня кожного року у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Однак фактично допомога на оздоровлення на протязі 2005-2009 років та щорічна разова допомога виплачувались у значно меншому розмірі, що позивач вважає необґрунтованим. Зазначені підстави явилися причиною звернення позивача до суду із даним позовом. Позивач просив поновити строк звернення до суду, визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної в м. Дніпропетровську ради щодо нарахування та виплати йому з 01.01.2005 року щорічної разової грошової допомоги до 05-го травня, щорічної разової допомоги на оздоровлення, а також зобов’язати відповідача здійснити перерахунок і виплату щорічної разової допомоги до 5-го травня та щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення з 01.01.2005 року.

Позивач до початку судового засідання подав заяву про розгляд справи у його відсутності, в якій підтримував позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, до початку судового засідання надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутності. В письмових запереченнях представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити посилаючись на наступне, ОСОБА_1 було здійснено виплати за 2005-2009 р.р. відповідно до ЗУ «Про державний бюджет України» на відповідні роки. Головним розпорядником бюджетних коштів є Міністерство праці та соціальної політики України, яке щороку видає головному управлінню праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації відповідну довідку та паспорт бюджетної програми про вказані бюджетні асигнування. Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної в м. Дніпропетровську ради не розраховує розмір щорічної грошової допомоги, таким чином провести в зазначених позивачем розмірах перерахування та виплату не має законних підстав. Крім того представники відповідача просили застосувати строк позовної давності звернення до суду із даним позовом.

Враховуючи наявність клопотань позивача та відповідача про розгляд справи у їх відсутність, суд, у відповідності до ч.3 ст.122 КАС України, розглядає справу в порядку письмового провадження.

          Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС 1 категорії, має 3 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби і завданням Уряду по ліквідації Чорнобильської катастрофи, ветеран-інвалід війни 3-ої групи що підтверджується посвідченнями та довідкою МСЕК (а.с. 8-11), у зв’язку з чим користується правами та пільгами, що передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

          Розрахунок виплат ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення відповідачем було проведено виходячи з встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законів України «Про державний бюджет України» на відповідні роки. Розрахунок виплат щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня було проведено відповідно до Законів України «Про державний бюджет України» на відповідні роки, постанови КМУ від 12.03.2008 року № 183 «Про розмір разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», а також постанови КМУ від 18.03.2009 року № 211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань».

          При цьому позивач звернувся до управління праці та соціального захисту населення Самарської районної в м. Дніпропетровську ради із заявою про здійснення перерахунку  та виплати допомоги на оздоровлення та разової грошової допомоги до 5-го травня за 2005, 2006, 2007, 2008, 2009 роки у відповідності з вимогами ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 13, 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,  у відповідь на яку 22.12.2009 року відповідач своїм листом роз’яснив, що допомога на оздоровлення виплачувалася позивачеві у належному розмірі згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи та Постанови КМУ від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», а саме: червень 2006 року – 90 грн.; лютий 2007 року – 90 грн.; квітень 2008 року – 90 грн.; жовтень 2009 року – 90 грн. Щорічна разова допомога  була виплачена у розмірі  згідно ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Постанови КМУ від 12.03.2008 року № 183 «Про розмір разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», а також Постанови КМУ від 18.03.2009 року № 211 «Про розмір разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» у розмірах 270грн., 300грн., 350грн., 380 грн. (а.с. 105-106).

            Так, відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

          Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя та здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначенні та закріплені в Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

          Згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особи, віднесені  до категорії 1, які є інвалідами третьої групи мають право на отримання щорічної допомоги у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Постановою КМУ від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», передбачений інший розмір такої допомоги, що дорівнює 90,00 грн.

          Наявність такого права у позивача гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.

          Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

          Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правого акта Конституції України, закону України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

          Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає за необхідне застосувати положення  статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

          Посилання представника відповідача на те, що порядок обчислення допомоги   визначається Кабінетом Міністрів України суд не бере до уваги, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету міністрів України, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.              

        З урахуванням вищезазначених обставин та положень закону, суд вважає, що позовні вимоги про визнання неправомірними дій відповідача та зобов’язання здійснити перерахунок починаючи з 01.01.2005 року підлягають частковому задоволенню.

        З 2007 року по 2009 рік позивачу виплачувалась щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 90 грн. відповідно до постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

        Що стосується 2007 року відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», чим в 2007 році зупинено  дію ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року вказані обмеження визнані неконституційними.

        Крім того, Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» було внесено зміни до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року дані зміни визнані такими, що не відповідають  Конституції України (є неконституційними).

      Таким чином, в період з 01 січня по 09 липня 2007 року та з 01 січня по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Законів України Про державний бюджет України на відповідні роки.

      Суд вважає, що оскільки щорічна допомога на оздоровлення ОСОБА_1  за 2007 рік була виплачена у лютому 2007 року (до винесення рішення Конституційним судом України), та за 2008 рік – в квітні 2008 року (до винесення рішення Конституційним судом України), розмір сплаченої позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у 2007-2008 році відповідає вимогам законодавства.

      Таким чином, Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної в м. Дніпропетровську ради виплачувала позивачу допомогу на оздоровлення в 2007 – 2008 роках в розмірах, передбачених постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 року,  і таким чином, дії Управління відповідали чинному законодавству.

      Що стосується 2009 року, Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» не вносились зміни до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Щорічна допомога на оздоровлення ОСОБА_1 за 2009 рік була виплачена в січні 2009 року в розмірі 90 грн., що не відповідає вимогам закону, тому суд вважає, що дії відповідача в частині нарахування щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2009 рік є неправомірними.

    У відповідності до ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни ІІІ групи виплачується щорічна грошова допомога до 5 травня у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Дія частини п’ятої статті 13 вказаного закону не зупинялася на 2009 рік, в зв’язку з чим суд вважає необхідним визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення в частині нарахування ОСОБА_1 щорічної одноразової грошової допомоги за 2009 рік.    

Щодо стягнення грошової допомоги за 2005-2008 роки, суд вважає за необхідне відмовити у цій частині задоволення вимог, оскільки позивач звернувся до суду із адміністративним позовом лише 19.01.2010 року, тобто позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду із позовом про захист свої порушених прав за період 2005-2008 роки

    Згідно ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.

Враховуючи той факт, що представник відповідача у письмових запереченнях наполягав на відмові у задоволенні позову з зв’язку із пропуском позивачем строку звернення до суду, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог за період 2005-2008 роки.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 8, 9, 35, 99, 100, 122, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Дії Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради в частині нарахування ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік та щорічної разової допомоги за 2009 рік визнати неправомірними.  

Зобов'язати праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоплаченої щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2009 рік, передбачену ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та щорічну грошову допомогу за 2009 рік, передбачену ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити .

    Постанова суду може бути оскаржена до у Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Суддя                                         О.П.Румянцев