- позивач: Паламарчук Олена Петрівна
- відповідач: Паламарчук Олександр Степанович
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
Справа № 752/7422/21
Провадження № 2/752/5984/21
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
30 вересня 2021 року місто Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Кирильчук І. А.,
при секретарі Сінчук І. А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,
в с т а н о в и в:
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд стягнути з останнього аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу), але не менш 25 відсотків від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку в місяць, починаючи з 10 серпня 2020 року і до повноліття дитини.
Позов обґрунтовувано тим, що 21 листопада 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського РУЮ у м. Києві, актовий запис № 1026. ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилася донька ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 26 грудня 2013 року. Позовна заява про розірвання шлюбу подана до Голосіївського районного суду міста Києва. Відповідач з 10 серпня 2020 року ухиляється від утримання дитини, жодних грошових коштів для забезпечення потреб дитини, а також її гармонійного розвитку відповідач не надає взагалі. Дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий належний рівень не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум. Відповідач є здоровим та працездатним, має постійний дохід у розмірі заробітної плати, тому має можливість брати участь в утриманні та матеріальному забезпеченні дитини. Враховуючи що згоди щодо сплати аліментів між позивачем та відповідачем досягнуто не було, ОСОБА_1 була вимушена звернутись до суду за захистом неповнолітньої доньки прав.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 09 червня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою сторонам надано строк на подання заяв по суті спору.
За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялись ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які повернулися з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи за зареєстрованою його адресою, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 ЦПК України.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом установлено, що 21 листопада 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 , видане 21 листопада 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 1026. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 змінила своє прізвище на прізвище чоловіка « ОСОБА_1 ».
ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилася донька ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим 26 грудня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві.
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач зазначила, що відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, хоча має таку можливість, а дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий належний рівень не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум
Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно зі статтею 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Крім того, у постанові пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно принципу 2 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, статті 27 Конвенції ООН від листопада 1989 року «Про права дитини» (ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року) та статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Враховуючи положення частини першої статті 3 Конвенції про права дитини, частини сьомої, восьмої статті 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням інтересів дітей.
Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Позивач зазначає, що відповідач не надає матеріальну допомогу на утримання дитини.
Стороною відповідача обґрунтування позову не спростовані, а також не надано суду доказів належного матеріального утримання дитини з його боку, що в силу вимог статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.
У прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 в розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 25% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У той же час, частиною другою статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
При цьому суд, співмірно з обставинами справи, чинним законодавством та неможливістю погіршення становища малолітньої ОСОБА_3 , приходить до висновку про необхідність задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача аліменти на утримання малолітньої доньки в розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Разом з тим, позивач просить суд почати стягнення аліментів за минулий час, зокрема, з 10 серпня 2020 року, враховуючи, що позовна заява була пред`явлена 22 березня 2021 року, однак, жодних доказів на підтвердження ухилення відповідача від сплати аліментів саме з 10 серпня 2020 року позивач не надає.
Відповідно до статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Враховуючи вищевикладене, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
З урахуванням всіх обставин справи, наявних в матеріалах справи доказів, а також матеріального становища дитини, обов`язку батьків утримувати дитину в розмірі, необхідному для її гармонійного розвитку, що має стати стимулом для відшукання можливостей збільшення заробітку, відсутності доказів, того, що відповідач має інших утриманців, суд приходить до висновку про необхідність стягувати з ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 березня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Сторони не позбавлені можливості у разі зміни матеріального стану звернутися до суду з позовом про збільшення або зменшення розміру аліментів.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави повинно бути стягнено судовий збір у розмірі 908,00 грн, оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду.
Керуючись статтями 180-183, 191 СК України, статтями 10-13, 19, 77 141, 258, 263, 268, 273, 274, 354, 430 ЦПК України, суд,
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 22 березня 2021 року.
Стягнути з ОСОБА_2 у дохід держави 908,00 грн судового збору. Допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.
Суддя І. А. Кирильчук
- Номер: 2/752/5984/21
- Опис: про стягнення аліментів
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 752/7422/21
- Суд: Голосіївський районний суд міста Києва
- Суддя: Кирильчук І. А.
- Результати справи:
- Етап діла: Зареєстровано
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 22.03.2021
- Дата етапу: 22.03.2021