справа № 2-1574 /2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2010 року м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого, судді Онищенко Т.С.,

при секретарі Ревенко-Котовської Н.Г.

розглянувши  у  відкритому судовому засіданні цивільну справу   за позовом   ОСОБА_1, ОСОБА_2  до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання поважними причини пропуску прийняття спадщини, визначення додаткового строку для прийняття спадщини,  визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання права на спадкування за участю третіх осіб – Сімферопольського районного бюро технічної інвентаризації та Сімферопольської районної державної нотаріальної контори, -

встановив:

Позивачі звернулися до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання поважними причини пропуску прийняття спадщини, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання права на спадкування, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ними з поважних причин пропущений строк прийняття спадщини, що залишилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 їх сина – ОСОБА_5, у зв’язку з чим вважають незаконними свідоцтва про право на спадщину за законом, які видані відповідачам (дружина і дочка померлого), оскільки їх не включили до кола спадкоємців /арк. с. 3-6/.

При судовому розгляді справи представник позивачів уточив позовні вимоги – просив: визнати поважними причини пропуску прийняття спадщини; визначити додатковий строк для прийняття спадщини;  визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом; визнати право на спадкування, про що надав відповідну письмову заяву /арк. с. 65-68/.

Представник позивачів в судовому засіданні заявлені позовні вимоги з урахуванням їх уточнень підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та уточненнях до неї, просив позов задовольнити та пояснив, що позивачі є батьками ОСОБА_5, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 якого залишилося спадкове майно, проте вони не були включені до кола спадкоємців, а свідоцтва про право на спадщину були видані відповідачам без урахування їх часток у цій спадщині. До кінця 2007 року позивачі проживали в Грузії та не знали про наявність спадкового майна, що залишилося після смерті їх сина.

Представники відповідача – ОСОБА_3. (яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4., як законний представник) в судовому засіданні заявлені позовні вимоги з урахуванням їх уточнень не визнали, проти їх задоволення заперечували з підстав викладених у письмових відзивах на позовну заяву /арк. с. 80-84/, та пояснили, що позивачам було відомо про смерть їх сина, оскільки вони були присутні при його похованні. Також, в вересні 2004 року – до закінчення встановленого строку для прийняття спадщини позивачі перебували на території України, зокрема знаходилися в Сімферопольському районі, проте не реалізували своє право на спадкування – не звернулися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за відсутністю жодних перешкод для цього. Відповідачі ніяким чином не приховували від позивачів факт смерті їх сина і не перешкоджали ним в реалізації їх права на спадкування. Позивачі добровільно не прийняли спадщину, яка залишилася після смерті їх сина. Про існування спадкового майна позивачам було достовірно відомо, оскільки, зокрема, крита стоянка була набута спадкодавцем за життя у власність в рівних частинах з ОСОБА_6. (дружиною його брата). Наполягали на застосуванні встановленого строку позовної давності.

Представники третіх осіб – Сімферопольського районного бюро технічної інвентаризації та Сімферопольської районної державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явилися, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутністю /арк. с. 32, 103/.

Матеріалами справи та дослідженими у судовому засіданні доказами встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивачі – ОСОБА_1 і  ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 /арк. с. 10/.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_1 народилася ОСОБА_4, про що Перовською сільською радою Сімферопольського району АР Крим 14.04.1997 зроблено відповідний актовий запис №49 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2, в якому її батьками зазначені: батько – ОСОБА_5, мати – ОСОБА_3 / арк. с. 24/.

14.06.1999 між ОСОБА_5 і ОСОБА_3 зареєстровано законний шлюб, про що Перовською сільською радою Сімферопольського району АР Крим зроблено відповідний актовий запис №13 та видано свідоцтво про одруження серії НОМЕР_3, відповідно до якого ОСОБА_3 після реєстрації шлюбу змінила своє дошлюбне прізвище «ОСОБА_3» на прізвище чоловіка – «ОСОБА_3» /арк. с. 24/.

12.03.2003 ОСОБА_5 придбав у власність за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу нерухоме майно –  Ѕ частку критої стоянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2

Право власності ОСОБА_5 на дане нерухоме майно –  Ѕ частку критої стоянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано 04.09.2003 в Сімферопольському районному БТІ у встановленому законом порядку /арк. с. 13/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 у віці 37 років помер ОСОБА_5, про що Перовською сільською радою Сімферопольського району АР Крим 23.03.2004 зроблено відповідний актовий запис №42 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 /арк. с. 35/.

03.08.2004 у встановлені законом строк і спосіб до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, що залишилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, звернулася дружина померлого – ОСОБА_3 в тому числі як законний представник малолітньої дочки померлого – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження /арк. с. 33-39/.

Як вбачається з копії спадкової справи №580/2004, заведеної Сімферопольською районною державною нотаріальною конторою після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, інші спадкоємці, які б мали бажання прийняти спадщину,  з заявою про прийняття спадщини не звертались .

24.09.2004 – після закінчення встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини державним нотаріусом Сімферопольської районної державної нотаріальної контори Яновою С.В. ОСОБА_3 (дружині померлого) та ОСОБА_4 (малолітній дочці померлого) видані свідоцтва про право на спадщину за законом /арк. с. 36-39/.

 Відповідно до даних свідоцтв, ОСОБА_3 (дружина померлого) та ОСОБА_4 (малолітня дочка померлого) на підставі статті 1261 Цивільного кодексу України (перша черга спадкоємців за законом) є спадкоємцями у рівних частках (Ѕ частка у кожної) прав та обов’язків померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5.

Спадщина, на яку видані зазначені свідоцтва, складається з права власності на Ѕ частку критої стоянки що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та грошових вкладів з нарахованими відсотками та компенсаційними виплатами, що зберігаються у філії №7900/09 Сімферопольського районного відділення Ощадбанку с. Чистеньке на рахунках НОМЕР_5, НОМЕР_6 та у філії Київського відділення Ощадбанку м. Сімферополь на рахунку НОМЕР_7.

Право власності ОСОБА_3 (дружина померлого) та ОСОБА_4 (малолітня дочка померлого) на Ѕ частку критої стоянки що розташована за адресою: АДРЕСА_2 у рівних частках (1/4 частка у кожної) зареєстровано в Сімферопольському районному БТІ у встановленому законом порядку на підставі виданих 24.09.2004 Сімферопольською районною державною нотаріальною конторою свідоцтв про право на спадщину за законом /арк. с. 15, 17/.

17.09.2007 позивачі – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (батьки спадкодавця) звернулися до уповноваженого органу з клопотаннями про надання їм громадянства України, у зв’язку з прибуттям на постійне місце проживання в державу – Україна до їх сина ОСОБА_4 /арк. с. 40/.

28.09.2007 клопотання позивачів – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволені і вони були документовані паспортами громадян України /арк. с. 40-42/.

24.02.2010, тобто після більш п’яти років після спливу строку для прийняття спадщини  та після більш двох років після отримання громадянства України (проживання на території України), позивачі – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (батьки спадкодавця) звернулися до суду з позовними вимогами   про визнання поважними причини пропуску ними прийняття спадщини та визначення ним додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до статей 1216-1218, 1220-1223, 1258, 1261, 1267-1270, 1272, 1280, 1296-1299, 1301 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Часом відкриття спадщини є день смерті особи. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу(строк у шість місяців), не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (частини друга і третя статті 1272 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім’я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов’язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу). Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, дослідивши та оцінивши докази, суд дійшов до висновку, що  позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю , виходячи з наступного.

Згідно з зазначеними правовими нормами, ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина, внаслідок смерті ОСОБА_5.

Сторони по справі – позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (батьки спадкодавця) і відповідачі –  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (дружина і дочка спадкодавця) є спадкоємцями першої черги за законом  і право на спадкування у них виникло у день відкриття спадщини -ІНФОРМАЦІЯ_1.

Як вбачається з положень глави 87 Цивільного кодексу України, спадкоємцям, в даному випадку позивачам – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (спадкоємці першої черги за законом, які бажали прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживали постійно із спадкодавцем), для отримання спадкового майна необхідно було реалізувати належне їм право на спадкування шляхом прийняття спадщини, тобто здійснити своє право на спадкування шляхом подачі у встановлений законом строк заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

Твердження позивачів про те, що поважними причинами пропуску ними встановленого законом строку для прийняття спадщини є їх проживання до грудня 2007 року на території іншої держави – Грузії, а також те, що вони дізналися про наявність спадкового майна і порушення їх прав тільки в кінці 2008 року не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи і спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, позивачі – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (батьки спадкодавця, які на час відкриття спадщини були громадянами іноземної держави – Грузії) після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1  свого сина – ОСОБА_5 знаходилися на території України, зокрема на території Сімферопольського району АР Крим, оскільки були присутні на похоронах, що не заперечувалося представником позивачів.

Крім цього, позивачі – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (батьки спадкодавця) 01.09.2004, тобто до закінчення встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини, знаходилися на території України, зокрема на території Сімферопольського району АР Крим, що підтверджується наданими суду копіями фотографій /арк. с. 77-78/ та не заперечується представником позивачів.

Однак, у встановлений законом шестимісячний строк  позивачі – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (батьки спадкодавця) з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталися, тобто не реалізували своє право на спадкування за законом (не прийняли спадщину у встановлені законом строк і спосіб).

Після отримання 28.09.2007 громадянства України позивачі – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом більш двох років не зверталися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини або до суду з позовними вимогами про визначенням їм додаткового строку для прийняття спадщини.

Верховний Суд України в постанові Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 зазначив, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини.  При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Суду не надано позивачами та їх представником жодних належних доказів у підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, зокрема доказів, які б підтверджували, що такі причини були пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для позивачів, як спадкоємців, на вчинення цих дій (прийняття спадщини у встановлені законом строк і спосіб).

Необізнаність про наявність спадкового майна не може бути визнана судом як поважна причина пропуску позивачами встановленого законом строку для прийняття спадщини, оскільки особа, яка має намір здійснити своє право на спадкування, повинна звернутися до нотаріальної контори з відповідною заявою, а після спливу встановлено шестимісячного строку для прийняття спадщини нотаріус визначає коло спадкоємців та обсяг спадкового майна.

Необізнаність спадкоємця про наявність або відсутність спадкового майна не є перешкодою для здійснення належного права на спадкування.

За таких обставин, у суду відсутні жодні правові підстави для визнання зазначених позивачами причин пропуску прийняття спадщини поважними, внаслідок чого суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про   визнання поважними причини пропуску прийняття спадщини та визначення позивачам додаткового строку для прийняття спадщини.

Суд відмовляє у задоволені позовних вимог про поновлення позивачам строку для прийняття спадщини, оскільки дані правовідносини регулються положеннями статті 1272 Цивільного кодексу України (що діє у даний час і діяв на час відкриття спадщини), відпоповідно до якої за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини, а поновлення такого строку даною правовою нормою не передбачено.

Верховний Суд України в постанові Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 зазначив, що відповідно до статті 1301 Цивільного кодексу України, свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв’язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Як вже зазначалося, 24.09.2004 державним нотаріусом Сімферопольської районної державної нотаріальної контори Яновою С.В. відповідачам – ОСОБА_3 (дружині померлого) та ОСОБА_4 (малолітній дочці померлого) видані свідоцтва про право на спадщину за законом, зокрема у рівних частках кожній на Ѕ частку критої стоянки та грошові вклади з нарахованими відсотками та компенсаційними виплатами /арк. с. 36-39/.

Зазначені свідоцтва видані посадовою особою уповноваженого органу  особам – відповідачам  ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які мали право на спадкування за законом (дружина і дочка померлого – спадкоємці першої черги), в порядку та спосіб, що встановлені законом, після спливу встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Порушення прав позивачів при видачі даних свідоцтв судом не встановлено, оскільки, як вже зазначалося, позивачі у встановлений законом строк і спосіб не здійснили свого права на спадкування, тобто не прийняли спадщину.

Крім цього, законом встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину в наданий судом додатковий строк (в даному випадку у разі задоволення судом позовних вимог в частині визнання поважними причини пропуску прийняття спадщини та визначення позивачам додаткового строку для прийняття спадщини), має право звернутися до суду з вимогами про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, якщо спадкоємці, які прийняли спадщину, не дають згоду на внесення нотаріусом за місцем відкриття спадщини цих змін. На підставі рішення суду нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

За таких обставин, прийняття спадкоємцем спадщини в наданий судом додатковий строк не є підставою для визнання виданих свідоцтва недійсним, а є підставою для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину з наступною видачею нотаріусом нових свідоцтв про право на спадщину на підставі рішення суду.

Таким чином, з урахуванням викладеного, а також відмови у задоволенні позовних вимог визнання поважними причини пропуску прийняття спадщини та визначення позивачам додаткового строку для прийняття спадщини, у суду відсутні жодні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсними виданих відповідачам свідоцтв про право на спадщину за законом, у зв’язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Крім цього, позивачі в наданих суду уточненнях позову просили визнати недійсними свідоцтва видані відповідачам, про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,08 га з домоволодінням по вулиці АДРЕСА_3

Проте,  як вбачається зі спадкової справи №580/2004, заведеної Сімферопольською районною державною нотаріальною конторою після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, такі свідоцтва відповідачам не видавалися.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволені позовних вимог в цій частині, оскільки не можливо визнати недійсним те чого не існує (відсутній предмет спору).

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини на підставі закону, а саме статті 1223 Цивільного кодексу України.

У разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці в порядку черговості).

За таких обставин, у позивачів – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (батьків спадкодавця), як у спадкоємців першої черги за законом,   право на спадкування виникло у день відкриття спадщини -ІНФОРМАЦІЯ_1.

Проте, у встановлені законом строк і спосіб позивачі не реалізували таке право на спадкування, тобто не прийняли спадщину.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позову в частині визнання за позивачами права на спадкування майна, що залишилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5.

Наявність у спадкодавця ще малолітнього сину не може бути законною підставою для задоволення заявлених позивачами вимог, оскільки, відповідно до положень Цивільного кодексу Украни, до суду може звернутися особа для захисту своїх порушених прав, а позивачі не є законними представниками цієї дитини, тобто їм за законом не належить право на звернення до суду за захистом прав цієї малолітньої особи.

Суд не застосовує до заявлених позовних вимог встановлений строк позовної давності, оскільки до правовідносин, пов’язаних з визначенням додаткового строку для прийняття спадщини, такий строк не застосовується, а за іншими позовними вимогами цей строк не сплинув.

Судові витрати позивачам не відшкодовуються, у зв’язку з відмовою у задоволенні позову.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями  10, 60, 88, 212, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 ОСОБА_2   у задоволенні позову  до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання поважними причини пропуску прийняття спадщини, визначення додаткового строку для прийняття спадщини,  визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання права на спадкування за участю третіх осіб – Сімферопольського районного бюро технічної інвентаризації та Сімферопольської районної державної нотаріальної контори в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим  через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення  апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                                               Онищенко Т.С.