справа № 2-1762 /2010 рік

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29 листопада 2010 року м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого, судді Онищенко Т.С.,

при секретарі Ревенко-Котовської Н.Г.,

розглянувши  у відкритому  судовому засіданні цивільну справу  

за позовом   ОСОБА_1  до Трудівської сільської ради Сімферопольського району  Автономної Республіки Крим, ОСОБА_2  про тлумачення заповіту;

за зустрічним позовом   ОСОБА_2   до ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту за участю третьої особи - Трудівської сільської ради Сімферопольського району  Автономної Республіки Крим, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. звернулася до суду з позовною заявою до територіальної громади Сімферопольської районної ради про тлумачення заповіту, обґрунтовуючи свої вимоги  тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, спадкоємцем за заповітом якої вона є, відкрилася спадщина, яка складається у тому числі з квартири АДРЕСА_1 Крим, проте в даний час виникла необхідність в тлумаченні заповіту, оскільки спадкодавцем в ньому зазначено не вся квартира в цілому, а тільки частина /арк. с. 3-4/.

Ухвалою від 29.04.2010 замінено неналежного відповідача - Сімферопольської районної ради на належного відповідача – Трудівську сільську раду сімферопольського району Автономної Республіки Крим, яка за законом представляє інтереси територіальної громади  с. Трудове /арк. с. 21/.    

Ухвалою від 06.07.2010 до участі у справі в якості співвідповідача залучено інший спадкоємець (за законом) – ОСОБА_2 /арк. с. 46/.

До початку розгляду справи по суті залучений співвідповідач за первісним позовом – ОСОБА_2. в особі представника звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту   за участю третьої особи - Трудівської сільської ради Сімферопольського району  Автономної Республіки Крим, обґрунтовуючи свої вимоги  тим, що оспорюваний заповіт посвідчений не уповноваженою посадовою особою сільською ради, а сам зміст заповіту викликає неясності та суперечки після відкриття спадщини / арк. с. 55-56/.

Ухвалою від 05.08.2010 зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту   за участю третьої особи - Трудівської сільської ради Сімферопольського району  Автономної Республіки Крим прийнято судом та об’єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до Трудівської сільської ради Сімферопольського району  Автономної Республіки Крим, ОСОБА_2 про тлумачення заповіту/ арк. с. 61/.

Позивач за первісним позовом – ОСОБА_1. та її представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Зустрічний позов, пред’явлений ОСОБА_2., відповідач – ОСОБА_1. та її представник в судовому засіданні не визнали, проти його задоволення заперечували з підстав викладених у письмовому відзиві на зустрічний позов /арк. с. 82/, просили у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представник позивача за зустрічним позовом – ОСОБА_2. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, просив зустрічний позов задовольнити.

Первісний позов, пред’явлений ОСОБА_1., представник відповідача – ОСОБА_2. в судовому засіданні не визнав, проти його задоволення заперечували з підстав недійсності заповіту, просив у задоволенні первісного позову відмовити.

Представник Трудівської сільської ради (відповідач за первісним позовом і третя особа за зустрічним позовом) в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином /арк. с. 95/, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю /арк. с. 33/.

Матеріалами справи та дослідженими у судовому засіданні доказами встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

16.03.1996  радгоспом «Сімферопольський» на підставі розпорядження №68 видано свідоцтво, відповідно до якого квартира АДРЕСА_1 Крим приватизована, згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», і належить на праві спільної власності у рівних частках (1/2 частка кожному) ОСОБА_3 та ОСОБА_4 /арк. с. 6/.

На підставі даного свідоцтва, право власності ОСОБА_3 на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 Крим зареєстровано у встановленому законом порядку в Сімферопольському районному БТІ /арк. с. 6, 34/.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280 від 21.05.1997 передбачено, що до виключної компетенції сільської ради входить обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради у порядку, передбаченому цим Законом (пункт 4 статті 26).

Секретар сільської ради може за рішенням ради одночасно здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету відповідної ради (частина 4 статті 50).

24.04.2002 рішенням 1-ої сесії 24-го скликання Трудівської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим  депутат від виборчого округу №6 – Михайловська Галина Олександрівна обрана секретарем Трудівської сільської ради з покладенням на неї обов’язків секретаря виконавчого комітету, ведення нотаріату і документації РАЦС /арк. с. 80/.

09.09.2004 ОСОБА_3 складено у письмовій формі заповіт, відповідно до якого вона на випадок своєї смерті заповідала з належного їй на праві власності майна ОСОБА_1 – частку квартири АДРЕСА_1 Крим /арк. с. 7/.

Даний заповіт підписаний особисто ОСОБА_3  у присутності секретаря та посвідчений секретарем Трудівської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим Михайловською Г.О.  і зареєстрований  в реєстрі за №388 з зазначенням, що особа заповідача встановлено і дієздатність перевірена.

23.03.2009 ОСОБА_3 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу придбала у власність, шляхом купівлі у ОСОБА_4 (інший співвласник), Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 Крим /арк. с. 8/.

На підставі даного договору купівлі-продажу, право власності ОСОБА_3 на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 Крим зареєстровано у встановленому законом порядку в Сімферопольському районному БТІ /арк. с. 9, 34/.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Ялта у віці 60 років померла ОСОБА_3, про що ІНФОРМАЦІЯ_1 Трудівською сільською радою Сімферопольського району Автономної Республіки Крим зроблено відповідний актовий запис №51 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 /арк. с. 12, 31/.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається зокрема з квартири АДРЕСА_1 Крим.

Зазначена квартира загальною площею 32,1 кв.м. (жилою площею 16,3 кв.м) розташована на 3 поверсі чотирьохповерхового будинку і є однокімнатною /арк. с. 11/.

На час відкриття спадщини право власності ОСОБА_3 на квартиру (в цілому)  АДРЕСА_1 зареєстровано у встановленому законом порядку в Сімферопольському районному БТІ – право власності на Ѕ частку квартири зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності від 16.03.1996 і право власності на Ѕ частку квартири на підставі договору купівлі-продажу від 23.03.2009 /арк. с. 34/.

Після відкриття спадщини у встановленому законом порядку до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, що залишилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3,   звернулися – 17.09.2009 ОСОБА_1, як спадкоємець за заповітом, і 24.09.2009 ОСОБА_2, як спадкоємець за законом (сестра померлої) /арк. с. 29-30/.

Заповіт, складений 09.09.2004 ОСОБА_3 (посвідчений 09.09.2004 секретарем Трудівської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим Михайловською Г.О.  і зареєстрований  в реєстрі за №388), на день смерті заповідача на скасовувався і не змінювався /арк. с. 32/.

Статтею 37 Закону України «Про нотаріат» №3425 від 02.09.1993 передбачено, що у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють певні нотаріальні дії, зокрема посвідчують заповіти (крім секретних).

Згідно з відповіддю Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, станом на 09.09.2004 (дата посвідчення оспорюваного заповіту) в селі Трудове Сімферопольського району нотаріальну діяльність не здійснював жоден нотаріус /арк. с. 93/.

Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України (затверджено наказом Міністрества юстиції України №22/5 від 25.08.1994 і зареєстровано в Міністрестві юстиції України 26.10.1994 за №256/466) встановлено, що у відповідності зі статтею 37 Закону «Про нотаріат» у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських Рад народних депутатів (далі  –  посадові особи виконавчих комітетів) вчиняють певні нотаріальні дії, зокрема посвідчують заповіти. Посадові особи виконавчих комітетів сільських Рад народних депутатів не мають права оформляти документи, призначені для дії за кордоном (пункт 1).

При вчиненні нотаріальних дій посадові особи виконавчих комітетів встановлюють особу громадянина, що звернувся за вчиненням нотаріальних дій (пункт 10).

При посвідченні заповітів з’ясовується дієздатність громадян  (пункт 12).

Нотаріально посвідчувані заповіти підписуються у присутності посадової особи виконавчого комітету, яка вчиняє нотаріальну дію (пункт 13).

Всі нотаріальні дії, які вчиняються посадовими особами виконавчих комітетів, реєструються в реєстрах для реєстрації нотаріальних дій. Кожній нотаріальній дії присвоюється окремий порядковий номер. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі, позначається в посвідчувальному написі документа, що посвідчується чи засвідчується посадовою особою виконавчого комітету (пункт 19).

Посадові особи виконавчих комітетів, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти і довіреності, щодо яких законодавством встановлено обов’язкову нотаріальну форму. Відповідно до чинного законодавства обов’язковому нотаріальному посвідченню підлягають заповіти (пункт 26).

Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем (пункт 33).

При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається (пункт 34).

Посадова особа виконавчого комітету перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать чинному законодавству. Заповіт повинен бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини (пункт 35).

Відповідно до статей 202-204, 207-209, 213, 215, 219, 1233, 1236, 1247, 1251, 1254, 1256-1257 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У письмовій формі належить вчиняти правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню у випадках, встановлених законом. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з’ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою  – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповідач має право охопити заповітом права та обов’язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов’язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни.

Тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Дослідивши матеріали справи,  заслухавши сторони, оцінивши докази, суд дійшов до висновку, що   позовні вимоги ОСОБА_1  підлягають задоволенню частково, а зустрічний позов ОСОБА_2.  не підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд виходить з наступного.

 Як вже зазначалося, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. При цьому, законом передбачено, що заповідач має право охопити заповітом права та обов’язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов’язки, які можуть йому належати у майбутньому. Крім цього, заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Заповідач – ОСОБА_3 скористувалася своїм правом і склала заповіт, за яким вона на випадок своєї смерті заповідала ОСОБА_1 з належного їй на праві власності майна – частку квартири АДРЕСА_1 Крим.

На час складання заповіту (09.09.2004) заповідачеві – ОСОБА_3 належала на праві власності Ѕ частка квартири АДРЕСА_1 Крим.

Після придбання у власність за договором купівлі-продажу від 23.03.2009 іншої Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 Крим, заповідач – ОСОБА_3 не скористувалася наданим їй законом правом щодо внесення змін у вже існуючий заповіт від 09.09.2004 або на складання нового заповіту.

За таких обставин, враховуючи відсутність особистого розпорядження ОСОБА_3 на випадок своєї смерті щодо належної на праві власності квартири в цілому та наявність такого розпорядження щодо тільки частки цієї квартири, приймаючи до уваги однакове для всього змісту значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, суд дійшов до висновку про можливість витлумачити заповіт, складений 09.09.2004 ОСОБА_3 та посвідчений 09.09.2004 секретарем Трудівської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим Михайловською Г.О. (зареєстровано в реєстрі за №388), роз’яснивши, що за змістом цього заповіту спадкодавець – ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис №51 від ІНФОРМАЦІЯ_1 Трудівської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим)  на випадок своєї смерті заповідала з належного їй на праві власності майна ОСОБА_1 – Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 Крим, що належала заповідачеві на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 16.03.1996 радгоспом «Сімферопольський» на підставі розпорядження № 68 від 16.03.1996

У задоволені решті частини позову ОСОБА_1 суд вважає за необхідне відмовити, виходячи з наступного.

Твердження ОСОБА_1 про неділимість речі – квартири АДРЕСА_1 Крим не має ніякого значення для тлумачення заповіту, оскільки заповідач, може розпорядитися, як в цілому усім своїм майном, так і його часткою.

Неділимість речі приймається до уваги тільки при поділі майна в натурі, проте такі вимоги не є предметом позову ОСОБА_1

Твердження ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповідала їй квартиру в цілому є необґрунтованими та такими, що не засновані на законі, оскільки по-перше, як вбачається зі змісту заповіту ОСОБА_3 заповідала не частки (дві або більш), а тільки частку (одну) квартири з належного їй на праві власності майна,  по друге ОСОБА_3 не скористувалася своїм правом при складанні заповіту та не заповідала усе належне їй майно на випадок своєї смерті ОСОБА_1., а заповідала тільки частку квартири, і по-третє після придбання  у власність за договором купівлі-продажу від 23.03.2009 іншої Ѕ частки квартири ОСОБА_3 не внесла жодних змін у вже існуючий заповіт та не склала нового заповіту, за яким могла би заповідати ОСОБА_1. усю квартиру в цілому.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 залишилась спадщина, частина якої за розпорядженням спадкодавця охоплена заповітом, а включення іншої частини спадщини до раніше складеного заповіту без наявності належним чином оформленого розпорядження спадкодавця не входить до компетенції суду, оскільки рішення суду не може змінювати волю заповідача.

Відмовляючи ОСОБА_2. у задоволенні зустрічного позову, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний заповіт повністю відповідає вимогам, встановленим законом.

Так, внаслідок відсутності нотаріуса у населеному пункті – с. Трудове Сімферопольського  району, заповіт, складений 09.09.2004 ОСОБА_3., посвідчено 09.09.2004 уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування – секретарем секретарем Трудівської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим Михайловською Г.О., яка за рішенням ради (строк, протягом якого діяло таке рішення, 24.04.2002-19.04.2006) одночасно здійснювала повноваження секретаря виконавчого комітету з покладенням обов’язків по веденню нотаріату, що повністю відповідає вимогам закону, зокрема вищезгаданим положенням Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України (затверджено наказом Міністрества юстиції України №22/5 від 25.08.1994 і зареєстровано в Міністрестві юстиції України 26.10.1994 за №256/466), а також Цивільного кодексу України.

Наявність неясностей та/або суперечек, викликаних змістом заповіту, після відкриття спадщини не є підставою для визнання такого заповіту недійсним (такої підстави для визнання заповіту недійсним положеннями Цивільного кодексу взагалі не передбачено), а є підставою тільки для тлумачення заповіту, відповідно до статей 213, 1256 Цивільного кодексу України.

Інших підстав, передбачених Цивільних кодексом України, для визнання заповіту недійсним судом при розгляді справи не встановлено.

За таких обставин, у суду відсутні жодні законі підставі для задоволення зустрічного позову.

Судові витрати по справі відшкодуванню сторонам не підлягають.

З урахуванням викладеного , керуючись статтями  10, 60, 88, 212, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.   Позов ОСОБА_1  задовольнити   частково.

2.   Витлумачити заповіт , складений 09.09.2004 ОСОБА_3 та посвідчений 09.09.2004 секретарем Трудівської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим Михайловською Г.О. (зареєстровано в реєстрі за №388), роз’яснивши, що за змістом цього заповіту спадкодавець – ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис №51 від ІНФОРМАЦІЯ_1 Трудівської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим),  на випадок своєї смерті заповідала  з належного їй на праві власності майна ОСОБА_1  – Ѕ частку квартири  АДРЕСА_1 Крим (зазначена Ѕ частка квартири належала заповідачеві   на праві власності   на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 16.03.1996 радгоспом «Сімферопольський» на підставі розпорядження № 68 від 16.03.1996).

3.   Відмовити ОСОБА_1  у задоволені решті частині позовних вимог.

4.   Відмовити ОСОБА_2   в повному обсязі  у задоволені зустрічного позову  до ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту .

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим  через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення  апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                                           Онищенко Т.С.