У  Х  В  А  Л  А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

                08 грудня  2010 року                                                                                               м. Ужгород

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області

                                                          в складі : головуючого – судді Джуги С.Д.

                                                             суддів : Кеміня М.П., Панька В.Ф.,

                                                при  секретарі :  Майор Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1  на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 03 серпня  2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Міського відділу державної виконавчої служби  Ужгородського міськрайонного управління юстиції про виключення майна з акту опису і арешту майна  ,-

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2009 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зазначеним позовом до відповідача. Позов мотивовано тим, що  24 липня 2008 року державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого напису  № 8846 виданого приватним нотаріусом  про звернення стягнення на майно  ОСОБА_2, як іпотекодавця , на користь ЗАТ КБ «Приватбанк» (надалі Банк) , складено Акт опису й арешту майна  - належної на праві власності квартири за адресою АДРЕСА_1.  В даній квартирі проживає його дружина та двоє неповнолітніх дітей. Законом України « Про захист майнових прав громадян в період виходу економіки України зі стану фінансової кризи» введено мораторій на набуття заставодержателем права звернення стягнення на  предмет застави чи іпотеки, якщо предметом застави  чи іпотеки є житлова нерухомість, а тому просив  дану квартиру виключити з вказаного  акту  опису й арешту майна.

Рішенням  Ужгородського міськрайонного суду від 03 серпня 2010 року в задоволенні  позову відмовлено.

 На дане рішення   ОСОБА_1, як особа , яка не брала участь у справі,  подала  апеляційну скаргу , в якій просила  скасувати зазначене рішення, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на те , що судом порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, оскільки суд не залучив її до участі в справі, вирішивши про її права і обов»язки, так як  дана квартира належить їй та її чоловіку – позивачу по  справі, на праві  спільної сумісної власності.

В судове засідання  апелянт ОСОБА_1, позивач ОСОБА_2 не з»явилися повторно, про розгляд справи повідомлені належним чином. Справа на підставі ч.2 ст. 305 ЦПК України розглянута у їх відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_3, діючий згідно довіреності, подану апеляцію заперечив, просить її відхилити, а рішення суду залишити без змін.  

 Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторони,  та дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія, суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області вважає , що  апеляційна скарга підлягає  відхиленню, виходячи з наступних підстав.

Матеріалами справи стверджено, що позивачем ОСОБА_2 та Банком  30.09.2006р. укладено договір іпотеки,  відповідно до якого позивач, як майновий поручитель,  надав в іпотеку  майно - квартиру за адресою АДРЕСА_1. в забезпечення виконання зобов»язання   ОСОБА_4 перед Банком  за кредитним договором від 13.09.2006р. 24 липня 2008 року державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого напису  № 846 виданого 27.02.2008р.  приватним нотаріусом  про звернення стягнення на майно  ОСОБА_2, проведено опис  та накладено арешт на дану квартиру, в якій проживає дружина позивача з двома неповнолітніми дітьми.

            Судом першої інстанції правильно встановлено, що  право звернення  до суду з позовом про визнання права на майно та   звільнення  майна з – під арешту  має особа , яка вважає, що майно на яке накладено арешт , належить їй , а не боржнику. В даному випадку , позов про виключення майна з акта опису й арешту майна, пред»явлено самим боржником ОСОБА_2, який, надавши в іпотеку вказану квартиру  виступив  майновим поручителем  в забезпечення виконання зобов»язання   ОСОБА_4 перед Банком  за кредитним договором. Крім того, у пункті 12 договору іпотеки самим іпотекодавцем засвідчено, що  майно , яке є предметом іпотеки , належить іпотекодавцю на праві особистої власності, не знаходиться у спільній сумісній власності, в даній квартирі не  зареєстровані, не проживають і не мають права користування малолітні та неповнолітні діти.

Безпідставним є посилання позивача  на  Закон України « Про захист майнових прав громадян в період виходу економіки України зі стану фінансової кризи», яким він обґрунтовував подання позову, оскільки такого закону Верховною Радою України не приймалося .

 Укладений  позивачем договір іпотеки є чинним і неоспореним, а виконавчий напис  приватного нотаріуса , яким передбачено звернення стягнення на дану квартиру,  не визнано таким, що не підлягає виконанню.

Суд першої інстанції  вірно  встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством. Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.

 За наведених обставин, колегія суддів дійшла до висновку про відхилення апеляційної скарги  і залишення без змін рішення суду першої інстанції

 Виходячи з наведеного та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів :

                                                                  у  х  в  а  л  и  л  а :

            апеляційну скаргу ОСОБА_1   – відхилити .

Рішення  Ужгородського міськрайонного суду від 03 серпня  2010 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів  з дня набрання нею законної сили .

Головуючий :                            Судді: