Справа № 2-а-184/10

              П О С Т А Н О В А

            І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

13 грудня 2010 року                                                                                          м.Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді  Шешені М.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Перечинському районі Закарпатської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати і виплатити недоплачену як дитині війні щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01 грудня 2009 року по 01 грудня 2010 року у сумі 1375, 20 грн.,  -

        ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася з позовом до суду, в якому просить визнати неправомірними дії відповідача та зобов'язати його нарахувати і виплатити недоплачену як дитині війні щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01 грудня 2009 року по 01 грудня 2010 року у сумі 1375,20 грн. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року за № 2195-ІV вона належить до соціальної категорії “Дитина війни”. Згідно ст.6 цього Закону вона має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2009-2010 роках така допомога їй не виплачувалася, при цьому, що рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, якими було зупинено норми Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а тому така щомісячна державна соціальна допомога мала їй виплачуватися.

Позивачка у судове засідання не з'явилася, однак у поданій нею позовній заяві просить розглянути справу у порядку письмового провадження без її участі.

Представник відповідача, начальник управління ПФУ в Перечинському районі, подав до суду заяву, в якій також просить розглянути справу без їх участі - у порядку письмового провадження та подав письмове заперечення, в якому просить відмовити у позові, оскільки відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державна соціальна підтримка дітей війни підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком, однак не передбачено, яким саме органом (Пенсійним фондом або іншим органом), за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення та виплата вказаної допомоги. Крім цього зазначає, що згідно ст. 7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Тому  такі виплати не можуть проводитись із бюджету Пенсійного фонду України, а отже і не має жодних порушень законодавства з боку управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі. Також зазначає, що позивачкою пропущено строк для звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 народилася               ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а отже на час закінчення Другої світової війни їй було менше 18 років.  

Згідно ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року №  2195-ІV, дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років. У відповідності до ст.ст. 6, 7 вказаного Закону дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Враховуючи викладене суд вважає, що позивачка є дитиною війни, а тому має право на пільги, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року № 2195-ІV.

Вирішуючи питання про те, яку норму закону, що визначає розмір мінімальної пенсії за віком слід застосувати для визначення підвищення до пенсії Дітям війни суд виходить з наступного.

Так, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу, який встановлено в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак положення ч. 7 ст. 9 КАС України зазначає, що у разі відсутності Закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує Закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), тому поняття мінімальної пенсії за віком наведене у ст. 28 Закону України  “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» можна застосувати для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачці здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України у Перечинському районі Закарпатської області, відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.

Відсутність бюджетного фінансування на виплату передбаченого Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб”єктом владних повноважень, покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України).

Разом з цим, частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Оскільки позивачка пропустила строк звернення до суду, так як звернулася з позовом лише 01 грудня 2010 року, поважність причин пропущення такого належним чином не обґрунтувала, а на застосуванні шестимісячного строку звернення до суду наполягає відповідач, тому суд приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст. 99 КАС України щодо позовних вимог позивачки за період з                       01 грудня 2009 року  по 31 травня 2010 року.

Враховуючи, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України “Про соціальний захист війни” є чинними, а позивачка належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги, а тому суд вважає, що позовна вимога в частині зобов”язання відповідача нарахувати та виплатити їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01 червня по 01 грудня                 2010 року є обгрунтованою.

    Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України судові витрати присуджуються позивачці відповідно до задоволених вимог.

    Керуючись  Законом України “Про соціальний захист дітей війни”,   Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 9,  11, 17,  99, 122, 160- 163 КАС  України, суд, -    

                                                                       П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області - неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі                          30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 01 червня 2010 року по          01 грудня 2010 року, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України ?ро загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”, з урахуванням фактично виплачених сум.  

В решті позову – відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір  у розмірі 1 (одної) грн. 70 коп.

 Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

                      Головуючий:                                                                                         Шешеня М.О.