Ухвала

19 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 750/3153/19

провадження № 61-15841ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,

Мартєва С. Ю., розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» на постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» про стягнення вартості відновлювального ремонту та відшкодування завданої моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз», в якому просили стягнути з відповідача на їх користь по 200 000 грн вартості відновлювального ремонту та по 20 000 грн на відшкодування моральної шкоди кожній.

Позовна заява мотивована тим, що позивачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 та споживачами послуг з газопостачання, які надає відповідач. 02 липня 2014 року, внаслідок бездіяльності відповідача та неякісного виконання ним робіт з технічного обслуговування систем газопостачання, у них в квартирі сталася пожежа, в результаті якої їм була заподіяна матеріальна та моральна шкода. Позивачі зазначили, що вони з червня 2014 року неодноразово звертались до відповідача з питанням відшкодування шкоди. Постановою Чернігівського апеляційного суду від

06 лютого 2019 року була встановлена вина відповідача в заподіянні шкоди. Після пожежі позивачки за власні кошти провели відновлювальний ремонт на загальну суму 400 000 грн, які відповідачем в добровільному порядку не повертаються. На підставі вищевказаного позивачі просили позов задовольнити.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 червня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 червня 2019 року скасовано.

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПАТ по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» про стягнення вартості відновлювального ремонту та відшкодування завданої моральної шкоди задоволено.

Стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» на користь ОСОБА_1 у відшкодування вартості відновлювального ремонту

200 000 грн, у відшкодування моральної шкоди 20 000 грн та витрати на проведення експертного дослідження в сумі 2 059,32 грн.

Стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» на користь ОСОБА_2 у відшкодування вартості відновлювального ремонту

200 000 грн, у відшкодування моральної шкоди 20 000 грн та витрати на проведення експертного дослідження в сумі 2059,32 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У вересні 2021 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку

Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» подало касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду

від 21 вересня 2021 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 5 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2021 року становить 2 270 грн.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що ціна позову складає 440 000,00 грн і не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270*250=567 500 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону.

У касаційній скарзі заявник посилається на незаконність постанови суду апеляційної інстанції. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у малозначній справі судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга не містить обґрунтувань випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від

23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня

1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 5 квітня 2018 року).

Оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, ухвалене у малозначній справі, і наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовано, а судом не встановлено, відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Зазначення у постанові Чернігівського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» на постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» про стягнення вартості відновлювального ремонту та відшкодування завданої моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв