Постанова

Іменем України

20 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 661/5270/18

провадження № 61-8388св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 08 травня 2019 року у складі судді Червоненка Д. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Базіль Л. В., Вейтас І. В., Семиженка Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ спільного майна подружжя

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що у період з серпня 2012 року до лютого 2016 року вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , а 26 лютого 2016 року вони офіційно уклали шлюб.

12 жовтня 2018 року шлюб між сторонами розірваний.

Під час спільного проживання ними було придбано квартиру АДРЕСА_1 .

За час перебування в офіційному шлюбі сторони придбали автомобіль марки «LAND ROVER RANGE ROVER SPORT», 2015 року випуску, білого кольору, № кузову НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 .

Посилаючись на зазначені обставини та керуючись положеннями статті 74 СК України, ОСОБА_1 просила суд факт її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , визнати спільною сумісною власністю вищезазначену квартиру і визнати за нею право власності на Ѕ частину цієї квартири в порядку її поділу, а також поділити спільне майно подружжя - автомобіль марки «LAND ROVER RANGE ROVER SPORT», 2015 року випуску, білого кольору, № кузову НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 08 травня 2019 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .

Поділено майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , шляхом визнання за кожним права спільної часткової власності на 1/2 частку автомобіля марки «LAND ROVER RANGE ROVER SPORT», об`єм двигуна 2993, 2015 року випуску, білого кольору, № кузову НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 .

Решту позовних вимог залишено без задоволення.

Зобов`язано ОСОБА_1 сплатити на користь ОСОБА_2 різницю у судових витратах по оплаті судового збору та професійної правничої допомоги у розмірі 2 955,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний автомобіль придбаний сторонами під час шлюбу, а тому є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, які мають право на поділ спільного майна, при цьому, частки дружини та чоловіка у зазначеному майні, що є неподільним майном, є рівними та оскільки жодна зі сторін не вчинила дій, передбачених частинами четвертою, п`ятою статті 71 СК України, суд вважав за необхідне визначити ідеальні частки сторін у цьому майні без його реального поділу, залишивши майно у спільній частковій власності.

Залишаючи без задоволення решту позовних вимог, місцевий суд вказав про те, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження факту проживання сторін однією сім`єю з 01 серпня 2012 року, а також доказів, які б свідчили, що спірна квартира придбана у період коли сторони мали спільний бюджет, вели спільне господарство, були пов`язані виконанням взаємних прав і обов`язків та спільним побутом, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Ухвалою Новокаховського міського суду Херсонської області від 17 травня 2019 року виправлено арифметичну помилку, допущену в абзаці четвертому резолютивної частини рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 08 травня 2019 року, виклавши його таким чином: «Зобов`язати сплатити на користь ОСОБА_2 різницю у судових витратах по оплаті судового збору та професійної правничої допомоги в сумі 955,00 грн».

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Рішення місцевого суду оскаржено у апеляційному порядку ОСОБА_2 у частині вирішення позовних вимог про поділ транспортного засобу.

В іншій частині рішення місцевого суду не оскаржувалось.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. Місцевим судом всебічно та повно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, досліджено у судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, надано їм правильну оцінку.

При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірний автомобіль є власністю подружжя та підлягає поділу.

Доводи апеляційної скарги про те, що спірний автомобіль було придбано за особисті кошти відповідача, які він отримав в борг від ОСОБА_4 , суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги, оскільки, із наданої боргової розписки від 27 серпня 2017 року вбачається, що кошти відповідачем були отримані під час шлюбу. Відповідач не надав суду доказів про те, що вказана позика була здійснена останнім не в інтересах сім`ї.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 08 травня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року, а справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення місцевого та апеляційного суду оскаржуються заявником у повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування частини четвертої статті 368 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 24 квітня 2013 року у справі № 6-23цс13, а також вказує про те, що судове рішення апеляційного суду не підписано складом суду, який проводив розгляд справи (пункт 3 частини першої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з`ясували обставини справи.

Місцевий та апеляційний суд дійшли безпідставного висновку про відсутність правових підстав для встановлення факту проживання заявника однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 з 01 серпня 2012 року та визнання спірної квартири спільною сумісною власністю.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

18 вересня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та пункт 3 частини першої статті 411 ЦПК України.

23 вересня 2021 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Доводи відзивів на касаційну скаргу

ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків місцевого та апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26 лютого 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новокаховського міського управління юстиції Херсонської області складено актовий запис № 26.

12 жовтня 2018 року шлюб між сторонами розірвано, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новокаховського міського управління юстиції Херсонської області складено актовий запис № 41.

19 вересня 2017 року ОСОБА_2 зареєстровано право власності на автомобіль марки «LAND ROVER RANGE ROVER SPORT», об`єм двигуна 2993, 2015 року випуску, білого кольору, № кузову НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 .

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , право власності зареєстровано 11 квітня 2013 року на підставі договору купівлі-продажу.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи, що у апеляційному порядку справа переглядалась лише у частині вирішення позовних вимог про поділ транспортного засобу (автомобіля марки «LAND ROVER RANGE ROVER SPORT», об`єм двигуна 2993, 2015 року випуску, білого кольору, № кузову НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 ), то суд касаційної інстанції, з огляду на пункт 1 частини першої статті 389 ЦПК України, не має процесуальних повноважень переглядати справу у касаційному порядку у частині, що не була предметом перегляду у апеляційному порядку.

За таких обставин, доводи касаційної скарги відносно того, що місцевий та апеляційний суд дійшли безпідставного висновку про відсутність правових підстав для встановлення факту проживання заявника однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 з 01 серпня 2012 року та визнання спірної квартири спільною сумісною власністю - судом касаційної інстанції не приймаються до уваги, справа у цій частині не переглядається, а касаційне провадження у цій частині підлягає закриттю.

Разом з цим, також підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування частини четвертої статті 368 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 24 квітня 2013 року у справі № 6-23цс13.

Пунктом першим частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування частини четвертої статті 368 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 24 квітня 2013 року у справі № 6-23цс13, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційне провадження у справі у цій частині також підлягає закриттю з таких підстав.

Пунктом 5 частини першої статті 396 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена заявником підстава касаційного оскарження (неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (положення частини четвертої статті 368 ЦК України), викладених у постанові Верховного Суду України від 24 квітня 2013 року у справі № 6-23цс13) не знайшла свого підтвердження, під час перегляду справи в межах доводів касаційної скарги, оскільки правовідносини у зазначеній справі та у справі, яка переглядається, не є подібними.

Верховний Суд наголошує, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної справи.

Предметом позову у справі, що переглядаєтьсяє встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ спільного майна подружжя.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду України від 24 квітня 2013 року у справі № 6-23цс13, зазначеної заявником, як приклад неоднакового застосування норм матеріального права, предметом спору (за первісним позовом) було встановлення факту перебування позивача у фактичних шлюбних відносинах (без реєстрації шлюбу) з особою, яка померла, визнання права власності на частку майна, набутого за час спільного проживання, виділення його в натурі. Предметом зустрічних позовних вимог було: визнання права власності на спадкове майно; визнання права власності на частку в майні в порядку спадкування; усунення від права на спадкування.

У справі № 6-23цс13 судом касаційної інстанції було висловлено правову позицію, в якій суд касаційної інстанції зокрема вказав про те, що якщо заявник скористався своїм правом подати позов на загальних підставах, звернувшись із позовом про визнання права власності на частку майна та пославшись на обставину спільного проживання та перебування у фактичних шлюбних відносинах, як на підставу своїх позовних вимог - суди мають враховувати положення частини першої статті 17 Закону України «Про власність», який був чинним на час придбання спірного майна у цій справі. А також вказав на необхідність врахування положень частини четвертої статті 368 ЦК України, де вказано, що майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 373/1281/16-ц (провадження № 14-128цс18) зазначено, що «під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними

є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин».

У справі, яка є предметом перегляду, за різних фактичних обставин, схожий предмет вимог, однак різні підстави позову та різне матеріально-правове регулювання.

Закон України «Про власність», втратив чинність у 2007 році, а спірне майно було придбано після втрати чинності цього Закону.

З огляду на те, що справа переглядається лише у частині вирішення питання про поділ спірного транспортного засобу, суд касаційної інстанції не вбачає підстав вважати наявність неоднакового (неправильного) застосування положень частини четвертої статті 368 ЦК України.

Вище наведене дає підстави для висновку, що у цій справі відсутня подібність змісту та матеріально-правового регулювання спірних правовідносин зі справою, яка наведена заявником як приклад неоднакового застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у частині того, що судове рішення апеляційного суду не підписано складом суду, який проводив розгляд справи (пункт 3 частини першої статті 411 ЦПК України), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга у цій частині підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом

Частиною третьою статті 34 ЦПК України визначено, що перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснюється колегією суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.

Із матеріалів справи вбачається, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 на Новокаховського міського суду Херсонської області від 08 травня 2019 року, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ розподілено колегії суддів Херсонського апеляційного суду в складі суддів: Базіль Л. В. (суддя-доповідач), Вейтас І. В., Семиженка Г. В. (а. с. 296).

Постановою Херсонського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Базіль Л. В., Вейтас І. В., Семиженка Г. В., апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 08 травня 2019 року залишено без змін (а. с. 328-331).

Текст постанови Херсонського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року підписаний колегією суддів Херсонського апеляційного суду в складі суддів: Базіль Л. В., Вейтас І. В., Семиженка Г. В.

За таких обставин, неприйнятними є доводи заявника про те, що судове рішення апеляційного суду не підписано складом суду, який проводив розгляд справи (пункт 3 частини першої статті 411 ЦПК України), оскільки такі обставини не підтверджуються матеріалами витребуваної справи.

Решта доводів касаційної скарги зводяться до незгоди з судовим рішенням у справі та переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірний автомобіль придбаний сторонами під час шлюбу, а тому є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Апеляційний суд, переглядаючи справу у межах доводів апеляційної скарги, надав оцінку доводам заявника та обґрунтовано залишив без змін рішення місцевого суду в оскаржуваній частині.

Місцевим та апеляційним судом правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, а висновки судів відповідають належним чином оціненим доказам, наданими сторонами (стаття 89 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 389, 396, 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 08 травня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року, у частині вирішення позовних вимог про встановлення факту проживання ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 з 01 серпня 2012 року, визнання квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю, визнання за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину цієї квартири в порядку її поділу.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 у частині вирішення позовних вимог про поділ транспортного засобу залишити без задоволення.

Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 08 травня 2019 року у цій частині та постанову Херсонського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська

СуддіА. І. Грушицький В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв