Справа №2-292/2007

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ            УКРАЇНИ

30 березня 2007 року     Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючого судді Єгурнової Н.О., при секретарі Бібік Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Артемівську цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, за участю 3-ї особи ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_2 особою, що втратила право користування жилим приміщенням, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом і в обгрунтування своїх вимог вказала, що відповідач в червні 2001 року поселився та мешкає постійно в АДРЕСА_1 в будинку, що належить йому з 2005 року на праві приватної власності після смерті його матері. Квартиру отримувала вона в в травні 2001 року на сім'ю з 4-х чоловік - відповідача та двох дітей. Квартира в гарному районі, нова, але з-за подорожчання комунальних послуг вона не в змозі сплачувати за всю площу, в той час як відповідач не мешкає в квартирі зверх строків, що встановлені ч.1 ст.71 Житлового Кодексу України, хоча вона неодноразово ставила таке питання як оплата комунальних послуг, бо в квартирі зареєстровані четверо, а весь тягар плати несе вона сама, ні син, ні донька, ні ОСОБА_2, її чоловік такого обов'язку не виконують. Згідно до акту житлового органу відповідач не мешкає більше 5 років в цій квартирі, живе в іншому місці.

Відповідач позовні вимоги не визнав, суду вказав, що в квартирі він не мешкає з поважних причин: позивачка зверталася і раніше з позовом про визнання його таким, що втратив право користування жилою площею. За цей час між ними склалися неприязні стосунки, бо квартиру позивачка рахує одноособистою власністю, в нього після неодноразової зміни ключів в замках не було можливості мешкати в квартирі, бо ключі вона давала одній доньці, що навчається і на час навчання знаходиться в місті Артемівську, а так живе з ним в селі. Позивачка не бажає з доброї волі приватизувати квартиру, хоча вказує, що хоче залишити квартиру в рівних частинах обом дітям. До квартири він заходить, якщо там буває донька, а так ключів в нього нема. Коли був останній суд в 2002 році, то вони з дружиною домовились, що він за свій рахунок буде навчати та утримувати доньку-студентку у вузі, а дружина, позивачка по справі, оплачувати комунальні послуги за квартиру, бо матеріальне положення не дозволяло зробити інакше.

Третя особа - ОСОБА_3. суду пояснила, що заперечує проти зняття з реєстрації її батька в спірній квартирі, між батьками існують натягнуті відносини тривалий час. Ключів батько не мав і не має, хоча в четвертий раз міняють в квартирі замки, їх в дверях два замки. Виходили вони з ладу з різних причин, займалася цим мати, але ключів батькові мати не давала від квартири. 28.02. 2007 року ключі в неї зникли ключі і гроші, тому замок знову змінили, ключ є в неї і в матері від квартири, де в спальні стоять її меблі, як її посаг. Інколи з сім'єю приходить її старший брат, ключів від кквартири у нього також нема. Крім останнього випадку, що зв'язка ключів, що була в неї шубі якимось чином попала до брата 03.03. 2007 року. Вимог матері про виписку з квартири не визнає та вказує, що з літа 2007 року після отримання вузівської освіти і диплома самостійно матиме змогу сплачувати комунальні послуги за себе; у батька також з'явиться така можливість, бо він не буде більше сплачувати коло 2 тисяч гривень щорічно за її освіту, не говорячи про інші необхідні витрати.

Суд, вислухавши пояснення сторін, 3-ю особу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1. задоволенню не підлягають з слідуючих підстав: згідно до ордеру трьохкімнатна квартира по АДРЕСА_2 в м.Артемівську була отримана на склад сім'ї з чотирьох чоловік, а саме сторін та їх двох дітей. В судовому позивачка не заперечувала, що шлюб з відповідачем по цей час не розірвано, вона вважає, що сім'я мешкає нарізно з-за брата відповідача, що знаходиться на утриманні її чоловіка, брат не працює, живе в селі разом з відповідачем за його кошт, хоча має власне помешкання в сусідній області.

Вона дійсно зверталася до суду ще в 2002 році, щоб виписати чоловіка з цієї житлової площі, вказувала, що чоловік тоді відговорився інвалідом 1 групи, своєю матір'ю; в той час як чоловік вів неправильний образ життя, була стороння жінка, чого він не визнає по цей час. Квартиру вона вважає своєю, бо отримувала її саме вона, це єдине надбання їх сім'ї.

Позивачка не заперечувала, що ключів від квартири після першого разу в 2001 році відповідач не має, замки були неякісні, тому їй приходилося їх міняти, ключі не давала, бо

відповідачу там нічого робити, його речей там нема, свою поведінку відносно квартири і чоловіка, що немає ключів протиправною не вважає.

Відповідач пояснив, що зареєстрований в приміщенні, мешкати там не в змозі з-за характеру своєї жінки та її протиправної поведінки, вона весь час зверьається до судів, в той час як він неодноразово просиа її згоди приватизувати житло на всіх чотирьох, він перепише свою частку доньці. З-за того, що він отримує коло одної тисячі грн., то надає можливість дочці отримати освіту на платній основі, на оплату навчання допомоги позивачка не надає, хоча дочка їх власна. Коли була домовленість про навчання доньки, що позивачка була згодна, щоб він платив за освіту дочки, а вона сплачувала за квартиру, щоб не було боргів.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4, син сторін, пояснив, що дійсно ні в батька, ні в нього ключів від квартири нема від квартири, він зареєстрований в цій квартирі, а фактично мешкає з сім'єю в чужій квартирі, не маючи до цього житла ніякого відношення, в той час, як за ним числиться жилплоща в квартирі матері, де він зареєстрований по цей час. Оскільки мати заперечує проти приватизації даної квартири, там він не живе, то й сплачувати за неї особливих підстав нема, бо й бюджет його сім'ї значним не являється.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що після смерті своєї матері ОСОБА_5. 1918 року народження, що померла, відвовідач Риков зоставався зареєстрований в квартирі, яка була отримана на сім'ю з 4-х чоловік, тобто на сім'ю, з квартири, в якій він приписаний на інше постійне помешкання не вибував, бо в квартирі через поведінку позивачки не проживав з поважних причин, бо це являлось перешкодою, як і тривалі неприязні стосунки між ними, то назвати його не проживання не можна. Дочка сторін в судовому засіданні вказала, що неодноразово звертала увагу матері на скрутний матеріальний стан батька, який утримує її як дочку матеріально як в побутовому плані, так і сплачує за рахунками з її навчання, вона також користіється його карткою для оплати цих рахунків, і часто батькові приходиться займати гроші, коли затримують заробітну плату, щоб своєчасно сплатити її навчання у вузі. її беруть на роботу після отримання освіти влітку поточного року, вона вже пройшла стажування в двох банках, а зараз триває підготовка по захисту диплома, тобто вимоги матері по сплаті комунальних послуг будуть виконуватись, чого не робиться в данний час.

У відповідності до ст.64 Житлового Кодексу України члени сім'ї наймача несуть солідарну відповідальність за стан оплати цих послуг, але згідно до вимог ст.71, 72 Житлового Кодексу несплата по цих рахунках не являється підставою для визнання таких членів сім'ї особами, що втратили право користування жилим приміщенням. В судовому засіданні також встановлено, що позивачка ключів після зміни замків позивачеві та іншим членам сім'ї, крім доньки, не давала, тобто чинила перешкоди в користуванні житлом відповідачеві. Крім того, сторони по цей час сім'я, де була укладена усна угода про квартиру та її утримання, так і навчання меншої дояки, а не проживання відповідача мало місце з поважних причин.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_2 особою, що втратила право користування жилим приміщенням слід відмовити.

Керуючись ст.ст.71, 72, 64 Житлового Кодексу України, ст.ст.5, 6, 10, 107, 208, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1до ОСОБА_2 про визнання його особою, що втратила право користування жилим приміщенням, що розташоване в квартирАДРЕСА_2 м.Артемівська Донецької області - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.