ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2021                                                                                               Справа №  908/617/21

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Дармін М.О., Березкіна О.В.

секретар судового засідання Загреба В.С.

за участю представників:

від позивача: Барчук А.В. адвокат, ордер серії АХ №1062988 від 11.08.2021

від відповідача: Нинюк Л.О. адвокат, довіреність №бн від 02.09.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.05.2021 у справі №908/617/21 (суддя Мірошниченко М.В.; рішення ухвалене о 10:42 год. у місті Запоріжжя, повне рішення складено 31.05.2021)

за позовом Акціонерного товариства "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект", м.Харків

до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м.Київ, особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Запорізька область, м.Енергодар

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатоам" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" ДП "НАЕК "Енергоатоам" про стягнення заборгованості за договором № 10971/20/19-121-08-20-09125 від 11.03.2020 на виконання робіт у сумі 494343,10 грн., з яких: 479250,00 грн. основного боргу, 7090,28 грн. пені, 1772,57 грн. 3% річних, 6230,25 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати виконаних робіт позивачем за договором №10971//20/19-121-08-20-09125 від 11.03.2020 на виконання робіт (укладеного 19.02.2020) у сумі 479250,00 грн. У зв`язку з простроченням виконання відповідачем основного грошового зобов`язання за вказаним договором позивачем, крім суми основного боргу, заявлено до стягнення з відповідача 7090,28 грн. - пені, 1772,57 грн. - три проценти річних за прострочення за період з 12.01.2021 по 25.02.2021, 6230,25 грн. - інфляційні нарахування за січень 2021 року.

23.04.2021 до Господарського суду Запорізької області від позивача надійшла письмова заява про зменшення та збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд подальший розгляд справи здійснювати у межах заявлених у ній вимог та стягнути з відповідача заборгованість за договором №10971/20/19-121-08-20-09125 від 11.03.2020 на виконання робіт у сумі 38054,43 грн., з яких: 15020,88 грн. пені, 3623,92 грн. 3% річних, 19409,63 грн.  інфляційних втрат.

Заява судом прийнята до  розгляду.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.05.2021 (з урахуванням ухвали Господарського суду Запорізької області від 01.06.2021 про виправлення описок) у справі №908/617/21 позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на користь Акціонерного товариства "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" 15020 грн. 88 коп. пені, 3623 грн. 92 коп. 3% річних, 19409 грн. 63 коп. інфляційних втрат та 2270 грн. 00 коп. судового збору.

Закрито провадження у справі №908/617/21 за позовною вимогою про стягнення суми 479250 грн. 00 коп. основного боргу.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд визнав доведеною суму заборгованості. Оскільки на день розгляду спору сума основаного боргу сплачена відповідачем в повному обсязі в розмірі 479250,00 грн., суд закрив провадження у справі №908/617/21 в цій частині на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України. Враховуючи факт прострочення оплати виконаних робіт, суд першої інстанції визнав обґрунтованими та такими, що заявлені правомірно вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 15020,88 грн. пені, 19409,63 грн. суми індексу інфляції та 3623,92 грн. 3% річних за заявлений позивачем період.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду,  відповідач (ДП "НАЕК "Енергоатом" особі ВП "Запорізька АЕС") звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Запорізької області від 25.05.2021 у справі №908/617/21 в частині стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних втрат та відмовити в задоволенні позовних вимог.

На думку відповідача, рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції порушив положення статті 61 Конституції України, стягнувши одночасно пеню та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Вказує на те, що нарахування передбачених статтями 536 та 625 ЦК України процентів за своєю правовою природою не може застосовуватись до зобов`язання за відсутності відносин користування чужими грошовими коштами, в даному випадку до суми ПДВ, яка є елементом системи справляння податків, функціонування якої регулюється ПК України.

Скаржник стверджує, що включення до бази нарахування трьох процентів річних, стягнутих з відповідача, сум податку на додану вартість (79875,00 грн.), нарахованих на вартість товару з ПДВ, є необґрунтованим, таким, що суперечить правовій природі процентів, передбачених статтями 536 та 625 ЦК України.

Законодавством України не передбачена індексація суми податку на додану вартість, а зміна ставок оподаткування з урахуванням індексів споживчих цін відбувається шляхом зміни абсолютного значення такої ставки за рішенням Верховної Ради України.

Позивач (АТ ХІ "Енергопроект") у своєму відзиві не погоджується з доводами апеляційної скарги та вказує на те, що передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Вимоги частини другої статті 625 ЦК України мають імперативний характер. Цією правовою нормою передбачено можливість сторін у договорі лише змінювати розмір процентів річних. Право сторін у договорі забороняти та не застосовувати вимоги закону, встановлені частиною другою ЦК України, вказаною правовою нормою не передбачено (постанова КГС ВС від 16.04.2020 №914/479/19). Позивач, посилаючись на умови п.2.2. договору  також зазначає, що АТ ХІ "Енергопроект" оформлено податкову накладну №7 від 23.11.2020 та зареєстровано її в Єдиному реєстрі податкових накладних у межах строків, встановлених ПКУ, а саме 14.12.2020, та не заперечувалось відповідачем в ході розгляду справи. Отже доводи відповідача щодо необхідності виокремлення із загальної суми договору суми ПДВ, та неможливості нарахування 3% річних на суму ПДВ, що включена до вартості робіт за договором, не заслуговують на увагу.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.07.2021 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І.Л., Кощеєв І.М. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.05.2021 у справі №908/617/21; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 13.09.2021 о 16:00 год.

30.08.2021 до суду апеляційної інстанції від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" надійшла заява, в якому заявник посилаючись на приписи  ч.4 ст.197 ГПК України просить надати представнику можливість участі у судовому засіданні по справі №908/617/21, призначеному на 13.09.2021 о 16:00 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

За розпорядженнями в.о.керівника апарату суду від 03.09.2021, у зв`язку зі звільненням у відставку судді Кузнецової І.Л. та перебуванням у відпустці судді Кощеєва І.М. (для вирішення питання про призначення судового засідання в режимі відеоконференції та подальшого розгляду справи тощо), проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для розгляду справи 908/617/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Дармін М.О., Березкіна О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.09.2021 визначеною колегією суддів прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.05.2021 у справі №908/617/21 до свого провадження.

Заяву Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №908/617/21 задоволено та ухвалено судове засідання у справі, призначене на 13.09.2021 о 16:00 год., провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для представника Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon".

За результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 13.09.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.

11.03.2020 між Акціонерним товариством "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" (Підрядник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Замовник) укладено договір №10971/20/19-121-08-20-09125 на виконання робіт, відповідно до умов якого Замовник доручає та зобов`язується оплатити, а Підрядник приймає на себе зобов`язання виконання проектних робіт "Розробка проектно - кошторисної документації. Технічне переоснащення. ВП "Запорізька АЕС", м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок №5. Турбінне відділення. Заміна місцевих щитів керування (МЩК) установки підігрівачів мережевої води (ПМВ) при заміні конденсаторів турбіни К-33160 (8В11, 8В12, 8О13)" (надалі - договір, а.с.6-11).

За пунктом 2.1. договору вартість робіт з урахуванням ПДВ складає 479250,00 грн.

Згідно з пунктом 2.2. договору оплата виконаних робіт здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 45 календарних днів з дати підписання Акта здачі - приймання виконаних робіт.

23.11.2020 між сторонами підписано Акт №1 здачі-приймання виконаних робіт до договору №10971/20/19-121-08-20-09125 від 11.03.2020р., за змістом якого виконана робота задовольняє умовам договору і технічним вимогам та належним чином оформлена, вартість виконаних робіт з урахуванням ПДВ складає 479250,00 грн. (а.с.16).

Відповідачем у справі обов`язок оплати виконаних робіт у строк, передбачений договором, виконано не було, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість за вказаним договором у розмірі 479250,00 грн.

Вартість виконаних робіт замовником сплачена не була, що стало підставою для звернення підрядника з відповідним позовом до господарського суду.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідачем сплачена сума основного боргу в повному обсязі в розмірі 479250,00, що підтверджується доданою позивачем копією платіжного доручення №6078 від 14.04.2021 на суму 479250,00 грн. (а.с.66).

Спірні правовідносини сторін виникли в ході виконання укладеного між ними господарського договору, який за своєю правовою природою є договором підряду.

Частиною першою статті 68 Господарського кодексу України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За приписами частини другої статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

За частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором підряду в силу приписів статті 837 Цивільного кодексу України одна  сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

За приписами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

За вимогами статей 525, 526 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України цивільні та господарські зобов`язання мають бути виконані належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції визнав доведеною суму заборгованості, однак оскільки на день розгляду спору сума основаного боргу сплачена відповідачем в повному обсязі в розмірі 479250,00 грн., суд закрив провадження у справі №908/617/21 в цій частині на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо решти позовних вимог, то враховуючи факт прострочення оплати виконаних робіт, суд першої інстанції визнав обґрунтованими та такими, що заявлені правомірно вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 15020,88 грн. пені, 19409,63 грн. суми індексу інфляції та 3623,92 грн. 3% річних за заявлений позивачем період.

Причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода відповідача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині стягнутих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.

В іншій частині вказане судове рішення не оскаржується, а тому згідно з частиною першою статті 269 Господарського процесуального кодексу України в апеляційному порядку не переглядається.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, яким правильно встановлено неналежне виконання відповідачем обов`язків за договором в частині своєчасної оплати за виконані позивачем роботи. Ці обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за порушення строків оплати виконаних робіт Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період нарахування пені. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов`язання.

На підставі п.6.2. договору позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 15020,88 грн. за період з 12.01.2021 по 13.04.2021.

Колегією суддів перевірено розрахунок пені та встановлено, що його здійснено арифметично правильно.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 15020,88 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів враховує таке.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 12.01.2021 по 13.04.2021 в сумі 3623,92 грн. та інфляційні втрати за період з січня 2021 по березень 2021 включно в сумі 19409,63 грн.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Зазначені правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

          Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) спостерігалася інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто відбулося дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 та постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Щодо вартості підрядних робіт, то за загальним правилом, відповідно до статті 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Щодо включеного до складу вартості підрядних робіт податку на додану вартість, то суд враховує, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент).

Відповідно до статті 22.1. Податкового кодексу України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Стаття 23.1 Податкового кодексу України базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об`єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання.

Відтак, оскільки вказаний податок є складовою вартості підрядних робіт, у замовника підрядних робіт виникають грошові зобов`язання перед підрядником на всю вартість підрядних робіт, тобто включно з податком на додану вартість, а несвоєчасне виконання цих грошових зобов`язань (їх прострочення), надає підряднику право вимагати застосування до цих правовідносин відповідних положень статті 625 Цивільного кодексу України.  

Щодо застосування або незастосування приписів частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України колегія суддів звертає увагу, що у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №    914/479/19    та від 09.09.2020 у справі № 904/3260/19 вказано на особливості застосування статті 625 Цивільного кодексу України, а саме про те, що на свій розсуд сторони можуть лише зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Але, відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, сторони не можуть, реалізуючи наявну свободу у визначенні умов договору, відступити повністю від положень частини 2 статті 625 цього Кодексу, змінити зміст відповідного правила та уникнути настання відповідальності за цієї статтею, домовившись про відсутність у кредитора взагалі права вимагати сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також процентів річних за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 3623,92 грн. та інфляційних втрат в сумі 19409,63 грн., оскільки вони правомірно заявлені та правильно розраховані.

З урахуванням наведеного вище колегія суддів відхиляє відповідні доводи апеляційної скарги відповідача, як такі що не впливають на правильність встановлення судом першої інстанції обставин справи та надану ним правову оцінку.

За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати в сумі 3405,00грн. на оплату судового збору, понесені відповідачем у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника (апелянта) у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 25.05.2021 у справі №908/617/21 - залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 29.10.2021.

Головуючий суддя                                                                                          І.М. Подобєд

Суддя                                                                                                              М.О. Дармін

Суддя                                                                                                              О.В. Березкіна