ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2021 Справа № 908/849/21

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Орєшкіна Е.В., Кощеєв І.М.

секретар судового засідання Загреба В.С.

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Гриценко В.С., довіреність №б/н від 02.09.2020, адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатоам" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатоам" на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.05.2021 у справі №908/849/21 (суддя Колодій Н.А.; рішення ухвалене о 11:31 год. у місті Запоріжжя, повний текст рішення складено та підписано 08.06.2021)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ЕЛКОМ", м.Київ

до відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатоам", м.Київ в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатоам", Запорізька область, м.Енергодар

про стягнення 4612354,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ЕЛКОМ" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатоам" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" ДП "НАЕК "Енергоатоам" про стягнення 4612354,71 грн., що складається з 4309602,00 грн. заборгованості за договором поставки №10(1)20УК/53-121-01-20-08988 від 22.01.2020, суми індексу інфляції в розмірі 242269,24 грн., суми 3% річних в розмірі 60483,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки товару №10(1)20УК/53-121-01-20-08988 від 22.01.2020 в частині оплати поставленого товару.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.05.2021 у справі №908/849/21 позов задоволено.

Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатоам" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ЕЛКОМ" заборгованість по договору у розмірі 4309602,00 грн., інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 242269,24 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 60483,47 грн., суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10500,00 грн., суму судового збору в розмірі 69185,33 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд визнав доведеним факт порушення з боку відповідача своїх договірних зобов`язань щодо оплати товару, поставленого позивачем, з урахуванням умов п. 3.2 договору та задовольнив позовні вимоги про стягнення суми заборгованості 4309602,00 грн. у повному обсязі.

Враховуючи встановлений факт прострочення оплати товару, суд першої інстанції визнав обґрунтованими та такими, що заявлені правомірно вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 60483,47 грн. 3% річних та 242269,24 грн. інфляційних втрат за заявлений позивачем період.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач (ДП "НАЕК "Енергоатоам" в особі ВП "Запорізька АЕС") звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 27.05.2021 у справі №908/849/21 в частині стягнення з відповідача 60483,47 грн. - 3% річних, 242269,24 грн. - інфляційних втрат, 10500,00 грн. - витрат на правничу допомогу, та ухвалити нове рішення у відповідній частині щодо відмови у стягненні вказаних сум з відповідача.

Відповідач вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та умовам договору, які узгоджені сторонами.

При цьому в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що відносно оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ, Договором сторони визначили імперативну умову - після отримання ВП ЗАЕС від позивача у спосіб, визначений пунктом 3.2 Договору, податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку.

Строк виконання зобов`язання щодо оплати частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ в Договорі не встановлений.

Вимога ТОВ "НВП "Елком" відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України щодо сплати частини вартості товару у розмірі суми податку на додатну вартість до ВП ЗАЕС не надходила, тож строк оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ не настав.

Також апелянт вважає, що позивач неправильно визначив строки виконання зобов`язання з оплати товару, встановлені договором, та при здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних втрат здійснював нарахування на суму вартості товару з урахуванням податку на додану вартість. В оскаржуваному рішенні суд не навів відповідні розрахунки, а зазначив лише загальну суму стягнення, у мотивувальній частині суд послався на приписи ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, однак не зазначив, яким чином вираховувалися проценти.

До того ж, як апелянт вказує, що суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність здійснення позивачем зазначених нарахувань на суму вартості товару з урахуванням сум ПДВ, що на думку відповідача є помилковим з огляду на те, що зобов`язання з оплати вартості товару у сумі ПДВ не є простроченим.

Апелянт звертає увагу на те, що відповідно до вимог законодавства, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунки таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказує на те, що позивачем на підтвердження понесених витрат не надано жодного документу: акт про надання юридичної допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг), платіжні документи на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, а судом першої інстанції не було досліджено ці обставини справи.

Відповідач вважає, що витрати на правову допомогу в сумі 10500,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи, наданим обсягом юридичних послуг у суді першої інстанції, затраченим ним часом на надання таких послуг.

Відповідач - ТОВ "НВП "Елком" відзив на апеляційну скаргу по суті заявлених вимог не надав.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2021 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Кощеєв І.М., Кузнецова І.Л. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатоам" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.05.2021 у справі №908/849/21; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 22.09.2021 о 14:30 год.

02.09.2021 на електронну адресу суду апеляційної інстанції від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ЕЛКОМ" адвоката Скаржинського М.В. надійшла заява, в якій посилаючись на приписи ч.4 ст.197 ГПК України заявник просить надати йому можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі №908/849/21, яке відбудеться 22 вересня 2021 р. о 14:30 год.

08.09.2021 судом отримано оригінал означеної заяви з доказами надсилання копії клопотання на адресу відповідача.

За розпорядженнями керівника апарату суду від 15.09.2021, у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_1 та перебуванням у відпустці судді Кощеєва І.М. (для вирішення питання про призначення судового засідання в режимі відеоконференції), проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Дармін М.О., Орєшкіна Е.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.09.2021 визначеною колегією суддів прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатоам" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатоам" на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.05.2021 у справі №908/849/21 до свого провадження.

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ЕЛКОМ" - адвоката Скаржинського Миколи Володимировича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - залишити без розгляду, оскільки заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів не містила доказів на підтвердження повноважень адвоката Скаржинського Миколи Володимировича як представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ЕЛКОМ".

За розпорядженням керівника апарату суду від 21.09.2021, у зв`язку з виходом з відпустки судді Кощеєва І.М., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи 908/849/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.09.2021 означеним складом суду прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатоам" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатоам" на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.05.2021 у справі №908/849/21 до свого провадження.

За результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 22.09.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.

09.01.2020 між ТОВ "НВП "Елком" (Постачальник) та Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" (Покупець) укладено договір поставки товару №10(1)20УК/53-121-01-20-08988 від 22.01.2020 (далі за текстом - Договір), за умовами п.1.1. якого Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець прийняти і сплатити товар згідно з специфікацією на загальну суму 4309602,00 грн. з ПДВ.

Строк поставки товару - березень - жовтень 2020 р. (п.1.2. Договору).

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що розрахунок за товар, поставлений відповідно до п.1.1. Договору, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки товару. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника електронної податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Пунктом 4.1. Договору врегульовано, що поставка товару відбувається відповідно до Правил Інкотермс 2010, на умовах DDP - м. Енергодар. Вантажоодержувач: Запорізьке відділення ВП "Складське господарство", вул. Промислова, 133 (склад), м. Енергодар, Запорізької області.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що поставка товару відбувається в строк згідно п.1.2. договору.

Пунктом 7.1. Договору встановлено, що у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов`язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства.

Пунктом 11.1. Договору сторони узгодили, що договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 12 місяців з дати укладання.

Доказів розірвання, припинення чи визнання недійсним договору сторонами не надано.

11 серпня 2020 року, на виконання пункту 4.5. договору, позивач листом №166/08 від 11.08.2020, повідомив відповідача про орієнтовну дату відвантаження товару.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 4309602,00 грн. (з урахуванням ПДВ), що підтверджується видатковими накладними:

№1-1708 від 17.08.2020 на суму 2042112,00 грн.;

№1-1808 від 18.08.2020 на суму 2267490,00 грн. (а.с.52-53)

Вищевказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень та скріплені печатками підприємств.

Виконання умов пункту 4.1. договору, підтверджується експрес-накладною ТОВ "Нова Пошта" №59000546045639 (а.с.60).

На підставі вказаної поставки позивачем оформлено податкові накладні №54 від 17.08.2020 та №55 від 18.08.2020 (а.с. 54, 56), які зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією №1 від 04.09.2020 та квитанцією №1 від 15.09.2020 (а.с. 55, 57).

Матеріали справи містять досудову претензію вих. №1611/20 від 16.11.2020р., що надіслана відповідачу з вимогою сплатити заборгованість на рахунок позивача в десятиденний строк з моменту отримання даної продукції(а.с.58-59).

У відповіді вих.№ 28-23/27610 від 22.12.2020 на вказану претензію, відповідач вказав, що за договором №10(1)20УК від 22.01.2020 до резерву платежів в системі планування управління ресурсами ДП "НАЕК "Енергоатом" (ПК "ERP") 23.09.2020 заявлені платежі для розрахунків з ТОВ "НВП "Елком" на загальну суму 4309602,00 грн. Також повідомив, що наразі через балансові обмеження атомні станції України недовиробляють значний обсяг кВтг електроенергії. У зв`язку з складною ситуацією на ринку електричної енергії, зниженням рівня виробництва, попиту та оплати електричної енергії, безпроцентним зростанням заборгованості за фактично відпущену електроенергію у поточному році, ВП ЗАЕС проводить розрахунки за фактом розподілу коштів з боку ДП "НАЕК "Енергоатом". Та вказав, що нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних є безпідставним та необґрунтованим (а.с.88-90).

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки товару №10(1)20УК/53-121-01-20-08988 від 22.01.2020 ТОВ "НВП "ЕЛКОМ" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "ЗАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" про стягнення з відповідача 4309602,00 грн. основної заборгованості, 242269,24 грн. інфляційних втрат та 60483,47 грн. 3% річних, який є предметом розгляду в цій справі та за наслідками розгляду якої господарським судом прийнято оскаржуване рішення.

Спірні правовідносини сторін виникли в ході виконання укладеного між ними господарського договору.

Частиною першою статті 68 Господарського кодексу України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За приписами частини другої статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої, другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні норми містить і стаття 265 Господарського кодексу України.

За вимогами частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За приписами частин першої, другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (частина перша статті 664 Цивільного кодексу України).

За змістом укладеного сторонами договору виконання постачальником обов`язку поставити продукцію підтверджується видатковою накладною.

Належним чином оформлена відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і підписана представником покупця видаткова накладна є первинним документом, що підтверджує виконання господарської операції.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За вимогами статей 525, 526 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України цивільні та господарські зобов`язання мають бути виконані належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як правильно втсановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, на виконання умов Договору позивач у період з 17.08.2020 по 18.08.2020 здійснив поставку товару на загальну суму 4309602,00 грн., включаючи ПДВ.

При отриманні товару відповідачем не подавалось жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов`язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та комплектності.

За умовами пункту 3.2. Договору розрахунок за весь товар, поставлений відповідно до пункту 1.1. Договору, здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару. Оплата покупцем частини вартості у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому Податковим кодексом України випадку та порядку.

Зазначеними пунктами Договору встановлено, що відповідач має здійснити розрахунок за продукцію протягом 45 календарних днів з моменту поставки продукції, при цьому оплата частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється не раніше реєстрації відповідної податкової накладної.

Відповідно до пункту 4.4. Договору постачальник зобов`язаний надати покупцю податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Міністерства фінансів України №1307 від 31.12.2015, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на дві електронні адреси покупця pdv1@atom.gov.ua та pdvzaes@mgw.npp.xp.ua протягом строку, визначеного чинною редакцією Податкового кодексу України.

Дотримання позивачем умов пунктів 3.2., 4.4. договору щодо надання податкових накладних підтверджується самим відповідачем і матеріалами справи.

Так, на дві визначені договором електронні адреси покупця надійшли електронні податкові накладні:

1) податкова накладна №54 від 17.08.2020 зареєстрована в ЄРПН 15.09.2020 - надійшла до ВП ЗАЕС 16.09.2020;

2) податкова накладна №55 від 18.08.2020 зареєстрована в ЄРПН 04.09.2020 - надійшла до ВП ЗАЕС 16.09.2020.

Оскільки поставка повного об`єму товару відбулася 18.08.2020, суд першої інстанції на підставі умов пункту 3.2. Договору останнім днем виконання зобов`язання з оплати його вартості правильно визначив 02.10.2020.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем отриманого від позивача товару вартістю 4309602,00 грн. з урахуванням суми ПДВ.

Посилання відповідача на неотримання від позивача вимоги щодо сплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ є безпідставними, оскільки пунктом 3.2. договору чітко передбачено обов`язок оплати після отримання податкової накладної. Умовами договору не вимагається окремо направляти покупцю вимоги про сплату частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар в розмірі 4309602,00 грн. є обґрунтованою та правомірно задоволена місцевим господарським судом.

Судом також встановлено, що позивач за прострочення виконання грошового зобов`язання нарахував до стягнення три проценти річних в сумі 60483,47 грн. за період з 03.01.2020 по 22.03.2021 і інфляційні втрати в сумі 242269,24 грн. за загальний період з жовтня 2020 року по лютий 2021 року.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Розрахунок трьох процентів річних і інфляційних втрат нараховані позивачем за кожною накладною окремо і початок періоду прострочення визначений виходячи з дат отримання товару у видаткових накладних.

Колегія суддів, дослідивши здійснений позивачем розрахунок, погоджується з судом першої інстанції, що з урахуванням визначеного судом початку строку для оплати, такий розрахунок є арифметично правильним.

За наведених обставин, враховуючи доведеність позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правильно визначений позивачем період стягнення і правомірне нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних.

Судом апеляційної інстанції встановлено також, що позивачем також було заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10500,00 грн., які задоволені місцевим господарським судом.

Відповідач не згодний із стягнутим розміром витрат на правничу допомогу, оскільки позивачем на підтвердження понесених витрат не надано жодного документу; вважає його не розумним, не співмірним зі складністю справи, наданим обсягом юридичних послуг та затраченим часом на надання таких послуг.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи, до яких належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з приписами частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За вимогами частин третьої, четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З наведених норм вбачається, що необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В позовній заяві позивачем зазначено орієнтовний розмір витрат на професійну (правничу) допомогу в сумі 10500,00 грн.

До позовної заяви додано Договір №1611/20 про надання правової допомоги від 16.11.2020, яким підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ЕЛКОМ" (Клієнт) та адвокат Скаржинський Микола Володимирович (Адвокат) уклали цей договір, відповідно до п.1.1. якого Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Повноваження адвоката Скаржинського М.В. підтверджено наданими у матеріали справи ордером на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1100130 від 26.03.2021, копіями свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3687/10 від 29.05.2008 та посвідчення адвоката.

Згідно з пунктом 4.3. вищевказаного Договору про надання правової допомоги за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатом правової допомоги і її вартість. Акт надсилається Клієнту Адвокатом нарочно або поштою. На письмову вимогу Клієнта, Адвокат може надавати Акти про надання правової допомоги, в яких буде вказано перелік наданої юридичної допомоги із ідентифікацією.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України:

1. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Дослідивши доводи відповідача щодо не підтвердження позивачем факту понесення витрат на правничу професійну допомогу належними доказами, колегією суддів встановлено з матеріалів справи, що позивачем не надано в матеріали справи доказів, які можуть підтверджувати факт надання таких послуг відповідно до приписів частин третьої, четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, як от детальний опис робіт (наданих послуг), Акт надання (приймання) цих послуг тощо.

Відтак колегія суддів доходить висновку, що позивачем не доведено належними і допустимими, в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказами обставин понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, в зв`язку із чим, заявлені вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ЕЛКОМ" про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції не підлягають задоволенню.

За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до вимог частин 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Стаття 275 Господарського процесуального кодексу України встановлює повноваження суду першої інстанції, згідно з якими суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (пункт 2 частини першої цієї статті).

Оскільки під час перегляду цієї справи в апеляційному порядку знайшли підтвердження окремі доводи апелянта про порушення судом норм процесуального права та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а саме в частині не доведеності витрат позивача на професійну правничу допомогу, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення слід скасувати в частині витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

В іншій частині оскаржене судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати вирішення спору, за якими рішення відбулось на користь позивача, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати при розгляді апеляційної скарги покладаються на відповідача (заявника у апеляційній скарзі).

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277 ч. 1 п.п. 2 та 4, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатоам" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатоам" - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 27.05.2021 у справі №908/849/21 скасувати в частині стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ЕЛКОМ" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10500 грн.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні вимог щодо стягнення суми 10500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 27.05.2021 у справі №908/849/21 - залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатоам" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатоам".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена 29.10.2021.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.М. Кощеєв