Справа № 752/12825/21

Провадження № 2/752/7146/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 вересня 2021 року місто Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Кирильчук І. А.,

при секретарі Сінчук І. А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

в с т а н о в и в:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з останнього аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі 5 000 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову та до досягнення дитиною повноліття, а також понесені судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Позов обґрунтовувано тим, що 26 серпня 2015 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського РУЮ у м. Києві, актовий запис № 870. ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилася донька ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 03 листопада 2015 року, яка проживає разом із позивачем. На час подачі позовної заяви, шлюб між позивачем та відповідачем не розірвано. Починаючи із 2018 року шлюбні відносини між позивачем та відповідачем припинилися; відповідач виїхав до свого місця реєстрації у смт Копайгород Барського району Вінницької області. Місце постійного працевлаштування відповідача не відоме, оскільки останній працює без оформлення офіційних трудових відносин в якості найманого сезонного працівника на роботах різного роду, що робить неможливим подання доказів його працевлаштування та рівня його доходу. Відповідач матеріально не допомагає їх дитині, внаслідок чого позивач не має можливості самостійно утримувати їх спільну малолітню доньку, так як її заробітної плати для належного, необхідного та достатнього забезпечення і утримання як малолітньої доньки, так і її особисто проживання не достатньо. Дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Враховуючи, що згоди щодо сплати аліментів між позивачем та відповідачем досягнуто не було, ОСОБА_1 була вимушена звернутись до суду за захистом малолітньої доньки прав.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 31 травня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою сторонам надано строк на подання заяв по суті спору.

За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялись ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які відповідач отримав, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи неподання відповідачем у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 ЦПК України.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом установлено, що 26 серпня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 , видане 26 серпня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 870.

Після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 змінила своє прізвище на прізвище чоловіка « ОСОБА_1 ».

ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилася донька ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим 03 листопада 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві.

Позивач просить задовольнити її вимоги, вказуючи на те, що відповідач проживає окремо, в добровільному порядку регулярної матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1959 року, підписаною Україною 21 лютого 1990 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної й однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Частиною третьою статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до частин першої-другої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Згідно принципу 2 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, статті 27 Конвенції ООН від листопада 1989 року «Про права дитини» (ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року) та статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до вимог частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частиною другою статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім`ї.

Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, беручи уваги те, що дитина сторін проживає разом з позивачем, перебуває на її утриманні, відповідачем допомога в утриманні дитини не надається, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення аліментів, у зв`язку з чим вважає за необхідне стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 5000,00 грн щомісячно, починаючи від дня пред`явлення до суду позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2021 року - 2 395 грн, з 1 липня - 2 510 грн, з 1 грудня - 2 618 грн.

Однак, до матеріалів справи не долучено жодного доказу на підтвердження вказаної позивачем суми витрат, які вона несе щомісячно у зв`язку з утриманням 6-річної дитини. Так, позивачем заявлено вимогу про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 5000,00 грн щомісячно, що складає понад 1 прожиткових мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років. Визначений позивачем розмір аліментів ніяким чином нею не обґрунтований, доказів щодо майнового стану відповідача не надано, про їх витребування не заявлено. Сам факт відсутності відзиву та заперечень відповідача щодо сплати аліментів в такому розмірі не може бути безумовною підставою для задоволення позову.

Доводи позивача про те, що відповідач може надавати матеріальну допомогу у більшому розмірі, а саме: в розмірі 5000,00 грн, судом відхиляються у зв`язку з їх недоведеністю.

Відповідно до статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Тому, вирішуючи питання про розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на утримання дитини, суд виходить з вимог позивача про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі та положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», яким прожитковий мінімум на одну дитину віком від 6 років до 18 років встановлено у розмірі 2 395 грн, а тому враховуючи те, що відповідач є працездатною особою, суд вирішує стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на дитину - ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 2 395 грн щомісячно, починаючи стягнення з 21 травня 2021 року і до досягнення останньою повноліття, задовольнивши заявлені у справі вимоги частково.

При цьому, суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.

Крім того, на думку суду, вказаний розмір суми аліментів з врахуванням рівного обов`язку обох батьків на утримання та виховання дитини буде відповідати інтересам та потребам останньої.

При цьому суд зазначає, що позивач не позбавлена права звернення до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, стягнення додаткових витрат на дитину в разі зміни матеріального стану відповідача, а відповідач, в разі наявності підстав, має право звернутись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

При цьому суд також враховує, що відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У відповідності до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави повинно бути стягнено судовий збір у справі у розмірі 908,00 грн, оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду.

Відповідно до частини третьої статті 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до пункту 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, стороні, на користь якої прийняте рішення, для отримання відшкодування витрат на правову допомогу слід довести: факт і тривалість надання їй правової допомоги; факт надання допомоги адвокатом або іншим фахівцем у галузі права; факт оплати правової допомоги.

При розрахунку розміру відшкодування має враховуватися час на надання правової допомоги: 1) у судовому засіданні; 2) під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; 3) під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Слід звернути увагу на те, що стороною позивача на підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом надано виключно ордер та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, однак, доказів на підтвердження кількості виконаних робіт, їх вартості, факту оплати наданої правової допомоги (чеки, квитанції, платіжні доручення) у сумі 2000,00 грн, матеріали справи не містять, та стороною позивача суду надано не було.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що у справі відсутні достатні, в розумінні статей 77, 78 ЦПК України, докази на підтвердження кількості виконаних робіт, їх вартості та факту оплати наданої правової допомоги в пред`явленому до стягнення розмірі, суд дійшов висновку про недоведеність заявленої вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу, в зв`язку з чим в її задоволенні слід відмовити.

Керуючись статями 141, 180, 181-182, 184, 191 СК України, статтями 12, 13, 76-81, 259, 263, 265, 273, 274-279, 354, 430 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі 2 395 грн, починаючи з 21 травня 2021 року до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у справі зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Суддя І. А. Кирильчук