Справа№2-2027/13 2007 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 квітня 2007 року Голосіївськийрайонний суд м.Києва в складі:

головуючого - судді Нєсвєтової Н.М.,

при секретарі        Літоміній Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про стягнення заробітної плати при звільненні та стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2007 позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2., посилаючись на те, що працюючи у неї на посаді швачки за трудовим договором № 1810 була 13.12.2006 року звільнена за власним бажанням. За усною домовленістю між ними заробітна плата виплачувалась за фактично виконану роботу, середній розмір якої складає 2100 грн. на місяць. Просила стягнути заробітну плату за грудень 2006 року в розмірі 1.300 грн. яка не була їй виплачена при звільненні, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 4.200 грн.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, посилаючись на те, що остання заробітна плата була у листопаді 2006 року, а заробітну плату на час звільнення у грудні відповідачка відмовилася сплатити. Просили стягнути заробітну плату в розмірі 1300 грн., середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 4.200, а всього 5.500 грн.

Відповідачка в судовому засіданні заперечуючи проти позову посилалася на те, що ОСОБА_1. отримувала щомісячну мінімальну заробітну плату на руки в розмірі 316 грн. При звільненні 14.12.2006 року їй була виплачена заробітна плата за 10 робочих днів в розмірі 128 грн. Вважає позовні вимоги безпідставними, просила в їх задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1. та ОСОБА_2. 14.12.2003 року укладено трудовий договір № 1810, згідно якого ОСОБА_2. як суб'єкт підприємницької діяльності найняла на роботу ОСОБА_1. для виконання робіт по виготовленню трикотажних виробів, який був зареєстрований у Київському міському центрі зайнятості.

Як вбачається з п. З договору, розмір заробітної плати встановлений за згодою сторін але не нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати.

Час виконання робіт установлений трудовим договором № 1810 - чотири години на день.

Судом встановлено, що заробітна плата позивачки становила щомісячно - 375 грн.

13.12.2006 року ОСОБА_1. була звільнена за власним бажанням із займаної посади, згідно із ст. 38 КЗпП України (а.с. 5).

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх належних йому сум здійснюється в день звільнення. Якщо в день звільнення працівник не працював, вказані суми повинні бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимог про розрахунок.

Судом встановлено, що при звільненні з позивачкою було повністю проведено розрахунок.

Як вбачається з оглянутих в судовому засіданні фінансових документів суб'єкта підприємницької діяльності, позивачці було виплачено заробітну плату за жовтень 2006

2

року 316 грн. 46 коп., листопад 2006 року - 316 грн. 46 коп., грудень 2006 року - 128 грн. 61 коп.

Платіжні відомості на виплату заробітної плати відповідачкою, як суб'єктом підприємницької діяльності, не передбачені, оскільки вона вибрала спрощену систему оподаткування і звітності.

За таких обставин, суд, не приймає до уваги посилання позивачки на те, що вона отримувала заробітну плату згідно платіжних відомостей.

Судом також були досліджені надані відповідачкою фінансові документи на підставі яких проводиться звітність перед Державною податковою інспекцією, з яких вбачається, що заробітна плата позивачці нарахована та виплачена у розмірі відпрацьованого часу та відповідно до вимог договору. При цьому порушень з боку податкової інспекції не було виявлено.

За таких обставин, суд не бере до уваги доводи позивача стосовно того, що заробітна плата щомісячно їй виплачувалась у розмірі 2.100 грн., оскільки вони є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Стосовно вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки, заробітна плата нарахована та виплачена ОСОБА_1при звільненні, своєчасно, тобто 14.12.2006 року, а тому вимога позивачки в цій частині не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що позивачка не надала суду доказів на підтвердження позовних вимог, а тому не вбачає підстав для задоволення позову.

В силу ст. 88 ч. 4 ЦПК України, в разі залишення позову без задоволення судові витрати компенсуються за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 59, 60, 212, 215 ЦПК України, ст.ст. 115,116 КЗпП України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1до ОСОБА_2про стягнення заробітної плати при звільненні та стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Голосіївський районний суд м.Києва шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.