Справа № 2-4134/10 р.                              

      \                                        

                                                                РІШЕННЯ

                                                         ІМЕНЕМ УКРАНИ                                                        

                 03 грудня 2010 року.

                 Керченський міський суд у складі судді Муратової Ж.А., при секретарі Роднової І.В., прокурора Тарової Ю.В., представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,   розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Керчі цивільну справу за позовом Заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування та купівлі - продажу квартири і про витребування майна  на користь держави.

                                                             ВСТАНОВИВ:

                 Заступник прокурора АРК на користь держави в особі Міністерства внутрішніх справ України просить визнати недійсним договір дарування від 07.05.2000 року  квартири АДРЕСА_1, укладений між Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України  в АР Крим і відповідачем  ОСОБА_1 Визнати недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між відповідачем ОСОБА_1 і відповідачкою ОСОБА_3 і ОСОБА_5 Витребувати від відповідачки  ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 на користь держави в особі Міністерства внутрішніх справ України.

                Вимоги мотивує тим, що 27.04.2000 року  на спільному засіданні керівництва і житлово - побутовій комісії Головного управління МВС України в АР Крим прийнято рішення про безкоштовну передачу у власність співробітникові Керченського ГУ ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1.

                Вважає, що рішення   спільного засідання керівництва і житлово - побутовій комісії Головного управління МВС України в АР Крим про безкоштовну передачу у власність співробітникові Керченського ГУ ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 прийнято з порушенням вимог закону по наступних підставах.

                Згідно з рішенням виконавчого комітету Керченської міської ради від 03.04.2000 року спірна квартира передана у власність ГУ МВС України в АР Крим, а отже, є  державною власністю.

                Придбання права на житло здійснюється  відповідно до ст. ст. 31,38,39 ЖК України на підставі рішення виконавчого комітету міської ради про  постановку на облік громадян, які потребують  поліпшення житлових умов. Право власності на житло, яке знаходиться в державній власності, отримується на підставі ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» шляхом безкоштовної передачі громадянам квартир, кімнат в гуртожитку, продаж надлишків загальній площі квартир громадянам, які живуть в них або перебивають  в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

               Згідно ст. 39 Закону України «Про власність», ст. 10 Закону України «Про підприємство в Україні» майно,  що є державною власністю і закріплено за державною установою /організацією/, яка перебуває на державному бюджеті, належить їй на праві оперативного управління. Право оперативного управління майном передбачає правомочність уповноваженої особи на володіння і користування ним. Розпорядження таким майном можливо лише за угодою  відповідного вищого органу управління.

              Декретом Кабінету Міністрів України № 8-29 від 15.12.1992 року підприємствам було заборонено передавати безоплатно закріплене за ними майно, що є у загальнодержавній власності, іншим підприємствам, організаціям, установам, а також громадянам.

               07.05.2000 року між Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим  і відповідачем ОСОБА_1 укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1, згідно  якому Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим подарувало відповідачеві ОСОБА_1 спірну квартиру.

            На час укладення договору ОСОБА_1  не звертався до виконавчого комітету Керченської міської ради з питання постановки його  на облік громодян, які потребують поліпшення житлових умов, і на такому обліку він не перебував. З боку Мінітерства внутрішніх справ України не було згоди  на відчуження державної власності у вигляді спірної квартири  відповідачеві ОСОБА_1  Відповідач ОСОБА_1 своє право на приватизацію державного житлового фонду вже використав, отримавши квартири в м. Феодосія та м. Чернівці і більше не мав права на безкоштовне отримання житлової площі з державного житлового фонду.

          Тому відповідач ОСОБА_1 незаконно отримав спірну квартиру, яку потім  за договором купівлі, - продажі від  01.11.2002 року продав відповідачам ОСОБА_3 - 2/3 частки, відповідачці ОСОБА_5 - 1/3 частку квартири. За договором купівлі - продажі від 22.08.2009 року  ОСОБА_5 продала її 1/3 частку квартири ОСОБА_3  В даний час власником спірної квартири є відповідачка ОСОБА_3

          Згідно ст.48 ЦК України /в редакції 1963 года/ недійсною є та угода,  що не відповідає вимогам закону По недійсній угоді кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні  все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане  відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки  недійсності угоди не передбачені законом.

          Договір дарування спірної квартири між Головним управлінням МВС України в АР Крим і відповідачем ОСОБА_1 укладений з порушенням норм цивільного законодавства. тому є недійсним, а передане за договором майно підлягає поверненню у власність держави.

          Згідно ст. 225 ЦК України /в редакції 1963 року/ право продажу майна, окрім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли, згідно ст.145 ЦК України цього Кодексу, власник не вправі витребувати від нього  майна. Статтею 145 ЦК України встановлено, що якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був  знати /добросовісний набувач/, то власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, коли майно загублене власником, або особою якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того або іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом  поза їх волею.

          Таким чином, на правовідносини, що виникли з договору купівлі - продажу спірної квартири  не розповсюджуються обмеження встановлені ст.145 ЦК України, оскільки ОСОБА_1 не мав законних підстав для набуття права власності на спірну квартиру, яка у свою чергу вибула із власності держави  поза волею  уповноваженого органу -  ГУ МВС України.

          Згідно ст.388 ЦК України /в редакції  2004 року/ якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права  його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати /добросовісний набувач/, власник має право витребувати це майно від набувача  лише у разі якщо майно вибуло з володіння власника  або особи, якій він передав майно  у володіння,   не з їхньої волі. Тому є законні підстави для  витребування квартири від ОСОБА_3

            Просить поновити строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом  як пропущений з поважних причин, оскільки прокуратурі АР Крим про обставини договорів дарування і купівлі-продажу спірної квартири стало відомо тільки   із звернення народного депутата 13.09.2010 року.

            Міністрерство внутрішніх справ України позов заступника прокурора АР Крим  підтримало.

            Відповідач - Головне управління МВС України в АР Крим позов визнало.

            Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5 з позовом не згодні.
            Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню по наступних підставах.

            Встановлено,  згідно наказу МВС України від 15.03.1999 року № 114 і наказу начальника Головного управління МВС України в АРК  від 12.05.1999 року № 213 відповідач ОСОБА_1 був призначений начальником Керченського міського управління ГУ МВС України в АР Ким з правом першочергового отримання житла.

            Рішенням виконавчого комітету Керченської міської ради від 03.04.2000 року  № 296 спірна квартира АДРЕСА_1 передана у власність ГУ МВС України в АР Крим/а.с.10/

            Згідно свідоцтву про право власності, виданому на підставі рішення виконавчого комітету Керченської міської ради від 03.04.2000 року  № 296 власником спірної квартири стало Головне управління МВС України в АР Крим.  /а.с.18/

            07.05.2000 року між Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим  і відповідачем ОСОБА_1 укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1, згідно  якому Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим подарувало відповідачеві ОСОБА_1 спірну квартиру. Вказаний договір засвідчений приватним нотаріусом Керченського міського нотаріального округу ОСОБА_6 і зареєстрований в реєстрі  за № 2347 /а.с. 11,12/

           За договором купівлі - продажі від  01.11.2002 року відповідач  ОСОБА_1  продав відповідачам ОСОБА_3 - 2/3 частки, відповідачці ОСОБА_5 - 1/3 частку спірної квартири. Вказаний договір засвідчений приватним нотаріусом Керченського міського нотаріального округу І.М. Птіциной і зареєстрований в реєстрі  за № 4748 / а.с.13/

           За договором купівлі - продажу від 22.08.2009 року  відповідачка ОСОБА_5 продала належную їй 1/3 частку квартири відповідачці ОСОБА_3 Вказаний договір засвідчений державним нотаріусом Першої Керченської державної нотаріальної контори  і зареєстрований в реєстрі  за № 3-2902  / а.с.14-16/.

           Згідно довідки КРП «Керченське міське бюро реєстрації і технічної інвентаризації» від 28.09.2010 року власником спірної квартири є відповідачка ОСОБА_3./а.с.17/

           У обгрунтування позову в частині визнання договору дарування недійсним позивач посилається  на те, що оскільки квартира передана у власність ГУ МВС України в АР Крим вона є державною власністю, належить ГУ МВС України в АР Крим на праві оперативного управління і розпорядження таким майном можливо лише за угодою відповідного вищого органу управління, тобто Міністерства внутрішніх справ України.

           Проте, суд не може погодитися з такими доводами, оскільки  ГУ МВС України в АР Крим є самостійною юридичною особою,  на момент відчуження спірної квартири згідно  свідоцтву про право власності від 20.04.2000 року було власником спірного житла і як власник житла розпорядилося своєю власністю, передавши квартиру у власність відповідача ОСОБА_1 Свідоцтво про право власності ГУ МВС України в АР Крим від 20.04.2000 року  не оспорювалося і не визнавалося недійсним, що не заперечується позивачем і їм не оспорюється. Крім того,  прокуратурою АР Крим була проведена перевірка законності отримання  відповідачем ОСОБА_1 спірної квартири, постановою  від 06.01.2005 року відмовлено в порушенні кримінальної справи, у зв'язку з відсутністю в діях відповідача складу злочину, збитки державі при отриманні Головним управлінням МВС України в АР Крим  і даруванні спірної квартири ОСОБА_1 не встановлено.

            Позивач в обгрунтування позову посилається також і на те, що був порушений порядок  надання відповідачеві ОСОБА_1 житла, передбачений  нормами житлового кодексу  і  Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»,  а саме, відповідач ОСОБА_1 не перебував на обліку у виконавчому комітеті  Керченської міської ради, як такий, що потребує поліпшення житлових умов, і вже використав своє право на приватизацію.

           Проте суд не може погодитися  і з цими доводами, оскільки правовідносини, які виникли між ГУ МВС України в АР Крим у зв'язку з укладенням правочину дарування квартири, регулюються нормами цивільного кодексу, а не житлового.                          

           Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» не був порушений, оскільки в даному випадку у власність ОСОБА_1 спірна квартира була передана не в порядку приватизації державного житлового фонду, а на підставі договору дарування.

            Суд не може взяти до уваги і посилання позивача на Декрет Кабінету Міністрів України №8-29 від 15.12.1992 року, яким підприємствам було заборонено передавати безоплатно закріплене за ними майно, що знаходиться в державній власності, іншим підприємствам, організаціям, установам, а так само громадянам, оскільки цей декрет містить заборону тільки для підприємств і для майна, закріпленого за ними, а не що знаходиться у власності.

            Таким чином суд не знаходить підстав для визнання договору дарування спірної квартири недійсним

            А, оскільки, суд прийшов до висновку про правомірність правочину дарування квартири, то відсутні підстави і для визнання недійсним договору купівлі - продажу спірної квартири, а,  отже,   і витребування квартири від відповідачки ОСОБА_3

           Крім того, суд вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності звернення до суду із даним позовом про визнання правочин дарування і купівлі - продажу недійсними.

          Згідно Прикінцевіх та перехідніх положень Цивільного кодексу України в редакції 2004 року до позовів про  визнання правочин недійсними застосовується позовна давність встановлена для відповідних позовів законодавством,  яке діяло раніше.

          Тобто для правочин  дарування і купівлі-продажу строк позовної давності  згідно ст.71 ЖК України /в редакції 1963 року/ складав три роки.

          Про правочини дарування і купівлі-продажу спірної квартири, укладених в 2000 році, прокуратурі АРК було відомо при перевірці в 2005 році  законності отримання відповідачем ОСОБА_1 спірної квартири, про що була винесена постанова від 06.01.2005 року.

          До суду із даним позовом позивач звернувся в жовтні 2010 року, тоб то з пропуском строку позовної давності, і доказів, підтверджуючих поважность причин пропуску строку, суду не надано і таких доказів не містять матеріали справи, тому у суду відсутні підстави для поновлення позивачу строку позовної давності.

          Позивач так само посилається на ст. 83 ЦК України /в редакції 1963 року/, згідно якої  позовна давність не розповсюджується на вимоги  державних організацій  про повернення державного майна з незаконного володіння громадян.

         Проте, суд вважає, що ця стаття може  бути застосовна тільки в тому разі якби правочини були визнані недійсними, то тоді ці вимоги про витребування майна від ОСОБА_3 не мали б строков давності. В даному випадку  правочини є законними і відсутні підстави для визнання їх недійсними.

         На підставі ст.71 ЦКУкраїни /в редакції 1963 року/, Прикінцевіх та перехідніх положень Цивільного кодексу України /в редакції 2004 року/, Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст. 203, 204 ЦК України /в редакції 2004 року/, керуючись ст.ст.10, 11, 60,  212, 213, 215 ЦПК України, суд-

                                                              ВИРІШИВ:

                 У задоволені позову Заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування та купівлі - продажу квартири і про витребування майна  на користь держави відмовити.

                   Рішення суду набирає  законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає  законної силу після розгляду справи апеляційним судом.

                    Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду АРК  через Керченський міський суд протягом  десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні  під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом  десяти днів з дня отримання  копії цього рішення.

                    Повний текст рішення виготовлений 09.12.2010 року.

                      Суддя