СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41-а, смт Семенівка, Кременчуцького району, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9-17-39, факс (05341) 9-17-39, 9-15-37

Справа №548/537/21

Провадження №2/547/217/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2021 року смт Семенівка

Семенівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Самойленко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Вареник К.А.,

розглянувши у судовому засідання в залі судових засідань № 1 Семенівського районного суду Полтавської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду та просив стягнути з Державного бюджету України на свою користь 19 062 646,40 грн в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 14.05.2021 заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано десятиденний строк для усунення недоліків - приведення заяви у відповідність до вимог ст. 175 ЦПК України.

Дана ухвала була оскаржена представником ОСОБА_1 - адвокатом Репало Д.О. до Полтавського апеляційного суду та ухвалою Полтавського апеляційного суду від 04.06.2021 повернута скаржнику відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України.

На виконання вимог ухали Семенівського районного суду Полтавської області від 14.05.2021 про залишення заяви ОСОБА_1 без руху адвокатом Репало Д.О. 07.07.2021 направлено заяву, якою він зазначає що обраний ним спосіб захисту відповідає вимогам Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», висновкам, зробленим Великою Палатою Верховного Суду 21.11.2012 у справі №146/1091/17, від 20.03.2019 у справі № 686/1049/18, практиці Верховного Суду, зокрема, у справі 554/5980/18 та просить провести розгляд справи у відповідності до вимог діючого законодавства та в тому порядку, який обрав заявник, що не суперечить закону та є втіленням верховенства права.

Враховуючи вище зазначене, з метою недопущення порушення прав заявника на доступ до правосуддя, ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 12.07.2021 відкрито провадження у даній справі відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Звертаючись з даною заявою ОСОБА_1 вказує, що був позбавлений волі, обвинувачений у вчиненні злочинів та засуджений, виправданий та знову засуджений і нарешті виправданий остаточно. Вказав, що став жертвою неналежного виконання своїх службових та посадових обов`язків працівниками органів державної влади, що призвело до обвинувачення та засудження його на підставі припущення. Держава як учасник правовідносин несе відповідальність за матеріальні збитки та моральну шкоду, яких зазнав заявник у зв`язку із незаконним кримінальним переслідуванням та безпідставним засудженням до реального відбування покарання на 11 років позбавлення волі із конфіскацією всього майна та стягненням грошових коштів за цивільним позовом в сумі 701656,6 грн.

Зазначає, що з 28 квітня 2011 року його життя перетворилося на жах. На момент завершення судових процесів залишився зламаний фізично та духовно, деморалізований та непристосований до життя в умовах сьогодення. Також зазначає, що тривалий час перебував в СІЗО в неналежних умовах, не мав можливості отримати належну медичну допомогу, перебуваючи в у мовах позбавлення волі переніс складну операцію з видалення злоякісної пухлини (видалено шлунок) та потребував хімічної терапії. Провів кращі роки свого життя під слідством і судом, був позбавлений звичайних людських можливостей - жити зі своєю родиною та не знати незаконного переслідування від держави, лікуватися на власний розсуд, подорожувати, тощо. Крім того, дана подія мала колосальний резонанс в засобах масової інформації, що мало негативний наслідки для заявника та його сім`ї.

Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» судовий розгляд, яким справа вирішується по суті, закінчується ухваленням рішення суду іменем України, в тому числі при відшкодуванні шкоди відповідно до Закону України від 1 грудня 1994 року N 266/94-ВР (266/94-ВР) "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", в якому вирішуються питання, що складають його зміст (статті 214 - 218 ЦПК) (1618-15). Інші випадки закінчення розгляду справи (зокрема, закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду) оформляються постановленням ухвали.

В судовому засіданні 06.10.2021 заявник ОСОБА_1 та його представник адвокат Репало Д.О. просили задовольнити повністю заявлені вимоги.

Також 22.10.2021 ОСОБА_1 подано до суду заяву про приєднання додаткових документів та пояснень по справі щодо перебування його на лікуванні.

В судове засідання 01.11.2021 заявник та його представник адвокат Репало Д.О. не з`явилися, подали до суду клопотання від 22.10.2021 про розгляд справи без їх участі.

Судом встановлено, що 28.04.2011 заявника було затримано, 06.05.2011 заарештовано та пред`явлено першочергове, а 27.04.2012 кінцеве обвинувачення за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 27, п. п. 6, 11, 12, ч. 2 ст. 115, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 263, ч. ч. 4, 5 ст. 27, ч. 5 ст. 185 та ч. 2 ст. 263 КК України.

Вироком Хорольського районного суду Полтавської області від 10.02.2014 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 4 ст. 27 п.п. 6, 11, 12, ч. 2 ст. 115, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 263, ч. ч. 4, 5 ст. 27, ч. 5 ст. 185 КК України та призначено покарання:

-за ч. 1 ст. 185 КК України - у виді 2 (двох) років позбавлення волі;

-за ч. 4 ст. 27 п. п. 6, 11, 12, ч. 2 ст. 115 КК України - у виді 11 (одинадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності;

-за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 263 КК України (в редакції до 05.07.2012 року) - у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

-за ч. 4, 5 ст. 27 ч. 5 ст. 185 КК України - у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке йому належить на праві власності.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України призначено ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим у виді 11 (одинадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності, ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 263 КК України визнано невинним і по суду виправдано за відсутністю в його діях складу злочину .

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 28.04.2011 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ОСОБА_2 20808,70 грн матеріальної шкоди та 240000,00 грн моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ОСОБА_2 440847,90 грн матеріальної шкоди (а.с. 31-77).

Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Полтавської області від 27 серпня 2014 року вищевказаний вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 27, п. п. 6, 11, 12, ч. 2 ст. 115, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 263, ч. ч. 4, 5 ст. 27, ч. 5 ст. 185 та ч. 2 ст. 263 КК України скасовано за відсутністю у його діях складу злочину, з закриттям в цій частині провадження по справі. У частині засудження за ч. 1 ст. 185 КК України вирок скасовано у зв`язку із неповнотою досудового розслідування, справу в цій частині повернуто прокурору для проведення додаткового розслідування, яка постановою слідчого СВ Миргородського МВ УМВС України в Полтавській області від 30 січня 2015 року в подальшому була закрита за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

У подальшому ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2015 року скасовано ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 27 серпня 2014 року з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 23.08.2018 року апеляції прокурора прокуратури Полтавської області, засуджених ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , захисника Листопад Н.А., в інтересах засудженого ОСОБА_1 та адвоката Пугача С.В. в інтересах засудженого ОСОБА_5 залишено без задоволення, а вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 10 лютого 2014 року стосовно ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 без змін.

Засудженого ОСОБА_1 взято під варту в залі суду негайно.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 23.08.2018 року.

Зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк перебування його під вартою з 15.04.2011 по 27.08.2014 відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, (в редакції Закону від 26.11.2015 року № 838-VIII), із розрахунку - один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвалою Верховного Суду України від 08.09.2020 року касаційну скаргу захисника Репала Д.О. задоволено. Вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 10.02.2014 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 23.08.2018 року у частині засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185, ч. 4 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 263, ч. ч. 4, 5 ст. 27, ч. 5 ст. 185 КК України скасовано, а справу закрито. Ці судові рішення в частині виправдання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 263 КК України залишено без змін.

ОСОБА_1 звільнено з-під варти в залі суду (т. 1; а.с. 98-104).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:

1) постановлення виправдувального вироку суду;

1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;

4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" громадянинові відшкодовуються (повертаються):

1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;

2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги;

5) моральна шкода.

Відшкодування шкоди в такому випадку провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України та здійснюється Державною казначейською службою України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку.

Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Загалом, під слідством та судом ОСОБА_1 перебував 112 місяців 10 днів ( з моменту затримання 28.04.2011 по 08.09.2020 - винесення виправдувального вироку), з яких 64 місяці 15 днів перебував у місцях позбавлення волі ( з 28.04.2011 по 27.08.2014 та з 23.08.2018 по 08.09.2020).

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Паро судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованим мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 31.10.2018 року у справі №383/596/15, відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, починаючи з моменту порушення кримінальної справи.

Таким чином, максимальний розмір моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом законом не установлений. Розмір моральної шкоди має визначатись судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, з урахуванням вимог розумності та справедливості.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», у місячному розмірі: з 1 січня - 6000 гривень, з 1 грудня - 6500 гривень, тобто на час розгляду справи в суді, мінімальна заробітна плата становить 6000 грн.

Суд вважає за необхідне при здійсненні оцінки розміру моральної шкоди, що підлягає відшкодування в даному випадку, врахувати наступні обставини.

Доданими до матеріалів справи документами, в тому числі медичною документацією, встановлено, що заявник є інвалідом II групи.

Відповідно до протоколу операції № 142 від 13.12.2013, історія хвороби № 11590 ОСОБА_1 , 1968 року народження встановлено діагноз до операції: рак шлунку та проведено операцію з тотального видалення шлунку з обома сальниками, пухлиною та абдомінальним сегментом стравоходу(т. 1, а. с. 108). Тобто в період перебування в умовах позбавлення волі заявник переніс складну операцію та був позбавлений можливості обирати медичний заклад для лікування.

Крім того, має заявник має психічні розлади та змушений періодично проходити лікування у психіатрічному закладі. Дані обставини підтверджуються випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 14020 Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В.Скліфосовського від 19.07.2017, діагноз: дисциркуляторна енцефалопатія ІІ стадія змішаного ґенезу (гіпертонічна-дисметаболічна) з венозно-дистензійним синдромом, помірним вести було-атактичним синдромом, помірним антено-невротичним синдромом. Галюциноз органічного походження. (т. 2; а.с. 18-20); згідно епікризу № 239 Полтавської обласної психіатричної лікарні ім. О.Ф.Мальцева, вих. № 06-582 від 10.02.2017 ОСОБА_1 встановлено діагноз: галюциноз органічного походження (внаслідок комбінованого ураження головного мозку - радіаційного, дисциркулярного) (т. 2; а.с. 23-25). Зазначено, що хвороба вперше проявилася у 1996 році. Через деякий час стан хворого покращився, відчував себе задовільно. У 2011 році на фоні психотравмуючої ситуації через кримінальне провадження проти нього психічний стан погіршився.

Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії на засіданні № 32 від 29.01.2016 року за № 6384 ОСОБА_1 встановлено основний діагноз: рак шлунку Т3N2M0, кл. гр. ІІ а, пролонгація morbi. Гіпертонічна хвороба ІІ ст, ризик 4 (дуже високий). Гіпертензивне серце, стенокардія стабільна ФКП. Дифузний кардіосклероз. Атеросклероз аорти. СНІ. Церебральний атеросклероз. Дисциркуляторна енцефалопатія ІІ-ІІІ ст. судинно-дисметаболічного ґенезу з ХНМК в судинах вертебро-базилярного басейну, лікворо-венозною дисциркуляцією, кохлео-вестибулярною дисфункцією, прогресуючий перебіг, стійкий цефалічний синдром. Органічний розлад особистості. Галюцинаторно-параноїдний синдром. (т. 1; а.с. 111, 112, 113, 114).

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 181 відділення радіаційної психоневрології Національного наукового центру радіаційної медицини НАМН України від 19.01.2018 діагноз: органічний маячний розлад (F 06.2). Дисциркуляторна енцефалопатія ІІ-ІІІ ст. судинно-дисметаболічного ґенезу з мікровогнищевою неврологічною симптоматикою, лікворновенозною дисциркуляцією, когнітивним зниженням. Розповсюджений остеохондроз хребта з дегенеративно-дистрофічним та нефрон-рефлекторними проявами. С-а ventriculi (оперований в 2013 ; комбінована гастректомія з абдомінальним сегментом стравоходу) T3NxM0 кл. гр. ІІ а. Дисфагія. Хр. Безкамяний холецистит, ф. ремісії. Стеатогепатоз (т. 2; а.с. 15-17).

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 25.02.2021 Комунального закладу Миргородського центру первинної медико-санітарної допомоги, діагноз: ХДЕ 2-ст. з гіпертензивно-лікворним синдромом, церебростенічним синдромом ознаки картикальної атрофії у лобно-тімяних долях головного мозку (за даними МРТ). Знр. ГЕРХ. Рефлекс-езофаліт. Хвороба оперованого шлунку (тотальне видалення шлунка з обома сальниками, пухлиною та обдемінальним сенгентом стравоходу з приводу гостро-езофагального раку 13.12.2013 (т. 2; а.с. 21-22).

Також суд бере до уваги, що на момент розгляду справи заявник залишився зламаний фізично та духовно, деморалізований та непристосований до життя в умовах сьогодення. Тривалий час не може адаптуватися у суспільстві та відновити соціальні зв`язки. А також враховує те, що на момент взяття заявника під варту він був молодим чоловіком у віці 43 роки, мав власне господарство, був одружений, мав на утриманні дружину та 3-х неповнолітніх дітей, матір, рідних сестру та брата. Був повноцінним членом суспільства, мав друзів та користувався авторитетом серед людей зі свого оточення та місця проживання, займався суспільно корисною працею. У зв`язку з незаконним перебуванням під судом та слідством був позбавлений звичайних людських можливостей - жити зі своєю великою родиною та не знати незаконного кримінального переслідування від держави, лікуватися на власний розсуд, подорожувати, тощо.

Крім того, дана подія мала колосальний резонанс в місцевих та всеукраїнських засобах масової інформації, що мало негативні наслідки для заявника та його сім`ї.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Вказаним кримінальним провадженням були порушені права заявника, як людини та громадянина, внаслідок чого останній зазнав душевних страждань, через порушення нормальних життєвих зв`язків, необхідності витрачення зусиль на доведення своєї невинуватості.

Отже враховуючи що заявник перебував під судом і слідством усього 112 місяців 10 днів (з 28.04.2011 з моменту затримання по 08.09.2020 - винесення виправдувального вироку ) з яких 64 місяці перебував в умовах позбавлення волі та 48 місяців перебував під судом і слідством без позбавлення волі, суд вважає за можливе визначити розмір моральної шкоди із розрахунку 1 мінімальна заробітна плата за кожен із 48-ми місяців перебування під судом та слідством 48*6000 = 288 000,00 грн. та за період, який включає позбавлення волі 64 місяці*6000*5=1920000,00 грн. із розрахунку п`ятикратного розміру заробітної плати за кожен місяць перебування в умовах позбавлення волі.

Загальний розмір моральної шкоди складає 1920000,00 грн. +288000,00 грн. = 2208000,00 грн.

Також заявник ОСОБА_1 просить стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 60000,00 грн., які підтверджені договором про надання правничої допомоги від 23.10.2018,, додатковою угодою до договору про надання правничої допомоги, актом виконання робіт за договором про надання правничої допомоги від 23.10.2018 та дублікатом квитанції від 09.10.2020 на суму 60000,00 грн. (т. 1, а. с. 126-127, 128, 129, 130).

Крім того ОСОБА_1 просить стягнути кошти, стягнуті з нього виконавчою службою в розмірі 42646,41 грн., що підтверджено довідкою про розподіл коштів, стягнутих із заявника по виконавчому провадженні № 57447213 з моменту відкриття виконавчого провадження по 10.11.2020 рік (т. 1, а. с. 131).

Згідно з частиною другою статті 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18) вказано, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.

Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди. Вступивши до Ради Європи (1995 р.) і ратифікувавши 17 липня 1997 р. зазначену Конвенцію та ряд Протоколів до неї (Перший протокол і Протоколи №№ 2, 4. 7 та 11), Україна визнала її чинність у національній правовій системі та обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини з усіх питань, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

У відповідності до пункту 5 статті 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.

Європейський Суд з прав людини в рішенні по справах «Світлорусов проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Корнейкова проти України», «Мироненко і Мартенко проти України» констатував порушення пункту 5 статті 5 Конвенції з огляду на неможливість для заявників отримати відшкодування шкоди, завданої національними органами у контексті провадження в їхніх кримінальних справах.

Таким чином, проаналізувавши надані суду докази у їх сукупності, враховуючи обставини, викладені у вироку суду про визнання позивача невинним в інкримінованих йому злочинах, який набрав законної сили, суд приходить до висновку про доведеність факту понесення позивачем моральних страждань та переживань з приводу порушеної кримінальної справи та розгляду кримінального провадження, що призвели до погіршення стану здоров`я, зміни звичного укладу життя та порушення нормальних життєвих зав`язків , ступінь зниження репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі..

Визначення розміру моральної шкоди не в мінімальному розмірі є правом суду із урахуванням ст. 23 ЦК України та Постанови пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Таким чином, законом визначений мінімальний розмір моральної шкоди, яка відшкодовується, та не встановлено граничний розмір такої шкоди.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, межі якого визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, слід виходити з розміру мінімальної заробітної плати, що був установлений на час розгляду справи, з врахуванням обставин викладених у вищевказаній Постанові Пленуму Верховного Суду України.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV (Станков) v. BULGARIA (Болгарії) § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Згідно позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц, визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду, суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 56 Конституції України, ч. ч. 1, 2 ст. 1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», суд -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду, - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду моральну шкоду в розмірі 2208000,00 грн. та матеріальну шкоду в розмірі 102646,41 грн., що разом складає 2310646,41 грн.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Л.М.Самойленко