УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

 01 листопада 2021 року                                                               справа № 580/8723/21

  м. Черкаси

Cуддя Черкаського окружного адміністративного суду Тимошенко В.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

25 жовтня 2021 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, в якій просить:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком;

2) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щорічну разову грошову допомоги до 05 травня 2020 року у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з врахуванням попередньо виплаченої такої суми.

Подана позивачем позовна заява не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України і підлягає залишенню без руху, з огляду на таке.

Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Пунктом 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI частину п`яту статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено у такій редакції "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Статтею 171 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Таким чином, 30 вересня 2020 року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована.

Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з позовом про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щорічну разову грошову допомоги до 05 травня 2020 року слід обраховувати з 30 вересня 2020 року.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №607/7919/17.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач нарахував та виплатив йому разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік як інваліду війни ІІ групи у меншому розмірі, ніж визначено законодавством у квітні 2020 року, та звернувся до суду з позовом 25.10.2021, тобто з пропуском строку звернення до суду.

В порушення вимог статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач не додав до позову заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та не додав доказів поважності причин його пропуску.

Частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 161, 169, 256, 294 КАС України, суддя

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Надати позивачу десять днів з дня, наступного за днем отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків зазначених у мотивувальній частині даної ухвали.

У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.

Суддя                                                                                                                       В.П. Тимошенко